Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань правової політики

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

ВИСНОВОК

щодо проектів законів про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат

та судового збору

(реєстр. № 13192 від 18 квітня 2025 року та

реєстр. № 13192-1 від 06 травня 2025 року)

За дорученнями Голови Верховної Ради України від 21 квітня 2025 року та

від 07 травня 2025 року Комітет з питань правової політики розглянув на своєму

засіданні 07 травня 2025 року (протокол № 190) проект Закону про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу

судових витрат та судового збору (реєстр. № 13192 від 18 квітня 2025 року),

поданий народними депутатами України Дирдіним М.Є., Калауром І.Р. та

іншими (далі – Законопроект № 13192), а також альтернативний до нього проект

Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору (реєстр.

№ 13192-1), поданий народним депутатом України Бабієм Р.В. (далі –

Законопроект № 13192-1).

Так, згідно з пояснювальною запискою Законопроект № 13192

розроблений з метою вдосконалення порядку вирішення судами питань щодо

судових витрат у господарському, цивільному та адміністративному

судочинстві, а також забезпечення права фізичних осіб на судовий захист. Задля

досягнення цієї мети пропонується встановити загальне правило, відповідно до

якого питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі вирішується

судом у письмовому провадженні без виклику учасників справи.

Крім того, на виконання Рішення Конституційний Суд України

№ 2-р(ІІ)/2025 від 20 січня 2025 року, у якому звертається увага на те, що

встановлення розміру судового збору без урахування фінансової спроможності

особи обмежує її право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією

України, Законопроектом № 13192 передбачається визначення такого розміру

судового збору за подання касаційної та апеляційної скарги фізичною особою,

що відповідає принципу домірності, враховуючи її майновий і фінансовий стан,

та не обмежує доступ до суду.

Для досягнення поставленої мети Законопроектом № 13192 пропонується

внесення змін до окремих законодавчих актів шляхом доповнення їх

2

положеннями щодо ухвалення додаткових судових рішень, які стосуються

виключно питань судових витрат. Такі рішення пропонується ухвалювати без

виклику учасників справи. Водночас чинні норми процесуального законодавства

передбачають механізм, відповідно до якого після надходження до суду заяви

учасника справи про розподіл судових витрат, інші учасники мають право

подати письмові заяви із відповідними запереченнями щодо такої заяви. Таким

чином, у процесі вирішення судом питання про розподіл судових витрат

забезпечується реалізація права учасників справи на надання пояснень та

висловлення своєї позиції, що здійснюється у письмовій формі.

Водночас процесуальне законодавство містить положення, що надають

суду дискреційне право призначити судове засідання у разі, якщо він вважає це

за необхідне для всебічного та об'єктивного вирішення питання про судові

витрати.

Крім того, Законопроектом № 13192 пропонується встановити граничні

розміри судового збору для фізичних осіб: за подання апеляційної скарги – не

більше семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у справах

соціального характеру (захист трудових, сімейних, житлових прав тощо) – не

більше трьох прожиткових мінімумів. За подання касаційної скарги відповідні

межі становитимуть десять і п’ять прожиткових мінімумів. Також визначається,

що фізична особа підлягає звільненню від сплати судового збору у випадку, якщо

його сума перевищує п’ять відсотків сукупного доходу такої особи за попередній

календарний рік, за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

На думку суб’єктів законодавчої ініціативи, прийняття Законопроекту

№ 13192 сприятиме зміцненню соціального захисту громадян, зокрема осіб з

обмеженими фінансовими можливостями, та забезпечить рівний доступ до

правосуддя. Встановлення граничного розміру судового збору та можливість

його зменшення або скасування залежно від майнового стану дозволить усунути

фінансові бар'єри для доступу до суду. Удосконалення механізму ухвалення

додаткових судових рішень без виклику сторін зменшить навантаження на суди,

знизить витрати учасників та підвищить оперативність правосуддя. Загалом,

ухвалення Законопроекту № 13192, на переконання суб’єктів права законодавчої

ініціативи, позитивно вплине на правову систему України, захист прав і свобод

громадян та покращить умови для здійснення правосуддя.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ) за результатами аналізу положень Законопроекту № 13192

висловило свої зауваження та пропозиції до нього. Зокрема ГНЕУ звертає увагу

на частину першу статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі

– ЦПК), яку пропонується доповнити новим положенням, згідно з яким «суд,

враховуючи майновий стан особи, звільняє від сплати судового збору, якщо

розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру доходу такої особи за

попередній календарний рік». Однак таке положення, на переконання ГНЕУ, не

узгоджується з частиною другою статті 133 ЦПК, у якій чітко встановлено, що

«розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати

встановлюються законом», а також зі статтею 8 Закону України «Про судовий

3

збір», в якій встановлено ширші підстави для звільнення сторони від сплати

судового збору.

Програмою підтримки інтеграції України до ЄС (Ukraine2EU) здійснено

аналіз положень Законопроекту № 13192 на відповідність праву ЄС. За

результатами опрацювання зазначено, що правовідносини, які плануються

врегулювати Законопроектом № 13192, не регулюються правом ЄС та Угодою

про асоціацію з ЄС. Положення Законопроекту № 13192 не суперечать цілям

статті 14 Угоди про асоціацію та статті 6 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, а також узгоджуються з пунктом 6 Рекомендації № R

(81) 7 від 14 травня 1981 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам

щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, відповідно до пункту 12

якої в тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до

правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати. Систему

судових витрат слід переглянути на предмет її спрощення.

Згідно з пояснювальною запискою Законопроект № 13192-1 розроблено з

метою вдосконалення порядку вирішення судами питань щодо судових витрат у

господарському, цивільному та адміністративному судочинстві, а також

забезпечення права фізичних осіб на судовий захист.

Для досягнення цієї мети пропонується встановити загальне правило,

відповідно до якого питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі

вирішується судом у письмовому провадженні без виклику учасників справи.

Крім того, Законопроектом № 13192-1 передбачається визначення такого

розміру судового збору за подання касаційної та апеляційної скарги фізичною

особою, що відповідає принципу домірності, враховуючи її майновий і

фінансовий стан, та не обмежує доступ до суду.

Так, Законопроектом № 13192-1 пропонується внесення змін до окремих

законодавчих актів шляхом доповнення їх положеннями щодо ухвалення

додаткових судових рішень, які стосуються виключно питань судових витрат.

Такі рішення пропонується ухвалювати без виклику учасників справи. Водночас

чинні норми процесуального законодавства передбачають механізм, відповідно

до якого після надходження до суду заяви учасника справи про розподіл судових

витрат, інші учасники мають право подати письмові заяви із відповідними

запереченнями щодо такої заяви.

Таким чином, у процесі вирішення судом питання про розподіл судових

витрат забезпечується реалізація права учасників справи на надання пояснень та

висловлення своєї позиції, що здійснюється у письмовій формі. Водночас

процесуальне законодавство містить положення, що надають суду дискреційне

право призначити судове засідання у разі, якщо він вважає це за необхідне для

всебічного та об'єктивного вирішення питання про судові витрати. Крім того,

Законопроектом № 13192-1 пропонується встановити граничні розміри судового

збору для фізичних осіб: за подання апеляційної скарги – не більше восьми

прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у справах соціального

характеру (захист трудових, сімейних, житлових прав тощо) – не більше трьох

4

прожиткових мінімумів. За подання касаційної скарги відповідні межі

становитимуть відповідно десять і п’ять прожиткових мінімумів.

На переконання суб’єкта права законодавчої ініціативи, Прийняття

Законопроекту № 13192-1 сприятиме зміцненню соціального захисту громадян,

зокрема осіб з обмеженими фінансовими можливостями, та забезпечить рівний

доступ до правосуддя.

Встановлення граничного розміру судового збору та можливість його

зменшення або скасування залежно від майнового стану дозволить усунути

фінансові бар'єри для доступу до суду. Удосконалення механізму ухвалення

додаткових судових рішень без виклику сторін зменшить навантаження на суди,

знизить витрати учасників та підвищить оперативність правосуддя. Загалом,

ухвалення Законопроекту № 13192-1, на думку суб’єкта законодавчої ініціативи,

позитивно вплине на правову систему України, захист прав і свобод громадян та

покращить умови для здійснення правосуддя.

Обговоривши положення обох законопроектів, з урахуванням

висловлених до них зауважень і пропозицій, Комітет дійшов висновку про

необхідність доопрацювання положень Законопроекту № 13192 із застосуванням

статті 116 Регламенту Верховної Ради України в частині, що відповідає предмету

регулювання цього законопроекту і альтернативного.

У Конституції України визначається, що Україна є демократична,

соціальна, правова держава (стаття 1), права і свободи людини та їх гарантії

визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед

людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини

є головним обов’язком держави (частина друга статті 3), органи державної влади,

у тому числі й Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в

Україні, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

(частина друга статті 6, частина друга статті 19, стаття 75).

Положеннями Конституції України передбачено, що судоустрій,

судочинство, податки і збори визначаються виключно законами України (пункт

14 частини першої, пункт 1 частини другої статті 92).

Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як

єдиного органу законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої

статті 85 Конституції України).

З огляду на зазначене, враховуючи приписи статей 93, 110, 111, 114, 116

Регламенту Верховної Ради України, Комітет з питань правової політики

вирішив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України включити до порядку денного

тринадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання проекти законів

про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення

порядку розподілу судових витрат та судового збору за реєстр. № 13192 від

18 квітня 2025 року, поданого народними депутатами України Дирдіним М.Є.,

Калауром І.Р. та іншими, та за реєстр. № 13192-1 від 06 травня 2025 року,

5

поданого народним депутатом України Бабієм Р.В, і за результатами розгляду в

першому читанні прийняти за основу законопроект за реєстр. № 13192, у зв’язку

з чим законопроект за реєстр. № 13192-1 – відхилити.

2. Звернутись до Голови Верховної Ради України з пропозицією

оголосити на пленарному засіданні під час розгляду законопроекту за реєстр.

№ 13192 відповідно до частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради

України про необхідність внесення пропозицій і поправок щодо виправлень,

уточнень, усунення помилок та/або суперечностей у його тексті, інших

структурних частинах вказаного законопроекту та/або інших законодавчих актів,

що не були предметом розгляду в першому читанні та відповідають предмету

правового регулювання цього законопроекту і альтернативного.

3. Доповідачем від Комітету з цього питання під час розгляду на

пленарному засіданні Верховної Ради України визначити голову підкомітету з

питань політичної реформи та конституційного права Дирдіна М.Є.

Голова Комітету Д.В. МАСЛОВ