Проєкт Закону про юрисдикційні імунітети іноземних держав та їх майна

1ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про юрисдикційні імунітети іноземних держав та їх майна»

(далі – проект Закону)

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту.

Згідно з приписами Конституції України наша держава є суверенною і

незалежною. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах

існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Однак, внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, масових

порушень норм міжнародного гуманітарного права та прав людини, які

вчиняються збройними силами Російської Федерації та підконтрольними їй

бойовиками під час збройної агресії Російської Федерації проти України, завдано

значних збитків інфраструктурі, економіці країни, майнових та немайнових

збитків фізичним та юридичним особам.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд

його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,

встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків

цивільного характеру.

Згідно з приписами статті 13 цієї ж Конвенції кожен, чиї права та свободи,

визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб

правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було

вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом з тим, потерпілі від вказаних дій позбавлені можливості

відшкодувати таку шкоду у судовому порядку з огляду на закріплення у частині

1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» абсолютного

юрисдикційного імунітету іноземних держав, що унеможливлює розгляд

українськими судами будь-яких позовів до Російської Федерації без її згоди.

На сьогоднішній день відсутній будь-який інший ефективний механізм,

який би дозволив потерпілим одержати відшкодування завданої шкоди за

рахунок Російської Федерації як держави-агресора.

Водночас, у Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх

власність 2004 року, Європейській конвенції про імунітет держав 1972 року

передбачено обмежений судовий імунітет, згідно з яким імунітет іноземної

держави може бути обмежений у ряді випадків, до яких належать, зокрема,

справи щодо відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю чи майну.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 березня 2013 року у

справі «Олєйніков проти Росії» зазначив, що якщо національні суди

підтримують юрисдикційний імунітет держави без будь-якого аналізу

застосовних принципів звичаєвого міжнародного права, такі суди порушують

право заявника на доступ до суду навіть у тих випадках, коли юрисдикційний

імунітет підлягає застосуванню. Отже суди мають не сліпо застосовувати

юрисдикційний імунітет іноземних держав у всіх без виключення випадках, а

2мають здійснювати аналіз доцільності його застосування виходячи з предмету та

обставин справи.

Враховуючи тенденції розвитку міжнародного права у сфері

юрисдикційного імунітету Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у

справі № 308/9708/19 уже зробив висновок, що «після початку війни в Україні з

2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має

право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування

шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом,

поданим саме до цієї іноземної країни», з посиланням на те, що «дії іноземної

держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна

держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну».

За наведених обставин існує нагальна потреба законодавчого

врегулювання обмежень юрисдикційного імунітету іноземних держав у справах

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії таких держав, у

судах України. У зв’язку з цим уточнення потребують також окремі норми, які

встановлюють особливості розгляду такої категорії спорів в частині їх

підсудності та належного повідомлення іноземної держави як відповідача.

2. Мета.

Проект Закону розроблений з метою вдосконалення законодавства

України щодо розгляду судами справ про захист порушених, невизнаних або

оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та/або юридичних осіб у

зв’язку збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією

території України, а також забезпечення верховенства права, правової

визначеності у відносинах фізичних та юридичних осіб з іноземними державами,

захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства і

держави Україна, дотримання норм і принципів міжнародного права.

3. Основні положення проекту Закону.

Проектом Закону визначаються межі юрисдикційного імунітету іноземних

держав та їх майна на території України, встановлюються правові засади

застосування імунітету іноземної держави та її майна від юрисдикції судів

України, заходів примусового виконання та заходів забезпечення позову щодо

майна іноземної держави. Проект Закону складається з 6 розділів, які

врегульовують питання судового імунітету, спорів, щодо яких іноземна держава

не користується судовим імунітетом, імунітету від вжиття заходів забезпечення

позову та заходів примусового виконання, особливостей здійснення судочинства

у справах щодо іноземної держави.

Крім того, проект Закону передбачає внесення відповідних змін до

Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального

кодексу України, законів України «Про Раду національної безпеки і оборони

України», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів

військового призначення та подвійного використання», «Про боротьбу із

тероризмом», «Про міжнародне приватне право», «Про виконавче

провадження», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,

3одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню

розповсюдження зброї масового знищення».

Так, проектом Закону пропонується доповнити Господарський

процесуальний кодекс України новими статтями 3351, 3671, якими визначаються

порядок вирішення питання про визначення майна іноземної держави, щодо

якого можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішень, та

особливості провадження у справах щодо іноземної держави, а також

викладаються у новій редакції статті 365, 366, якими визначаються процесуальні

права та обов’язки іноземних осіб, зокрема іноземних держав та міжнародних

організацій, а також підсудність судам справ з іноземним елементом.

Відповідні зміни пропонується внести і до Цивільного процесуального

кодексу України, зокрема доповнити його новими статтями 4431, 4971, якими

встановлюється порядок визначення майна іноземної держави, щодо якого

можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішень, та порядок

повідомлення сторін у справах за участю іноземних осіб.

Крім зазначеного, проектом Закону пропонується доповнити пунктом 111

частину першу статті 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і

оборони України», яким визначити, що Рада національної безпеки і оборони

України приймає рішення про включення іноземної держави в Перелік держав-

спонсорів тероризму або виключення з такого Переліку, а також веде Перелік

держав-спонсорів тероризму.

У Законі України «Про боротьбу із тероризмом» пропонується визначити

поняття «держава-терорист» та «держава-спонсор тероризму», а також

доповнити його новим розділом VII1, яким визначатимуться обмеження, що

застосовуються до держав-спонсорів тероризму.

Також проектом Закону пропонується доповнити Закон України «Про

виконавче провадження» статтею 532, яка визначатиме особливості виконання

рішень, боржником за яким є іноземна держава або відносно майна іноземної

держави.

4. Правові аспекти.

Основними нормативно-правовими актами в цій сфері правового

регулювання є: Конституція України, Господарський процесуальний кодекс

України, Цивільному процесуальному кодексі України, закони України «Про

Раду національної безпеки і оборони України», «Про державний контроль за

міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного

використання», «Про боротьбу із тероризмом», «Про міжнародне приватне

право», «Про виконавче провадження», «Про запобігання та протидію легалізації

(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму

та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Прийняття та реалізація законопроекту не потребує додаткових видатків із

Державного бюджету України.

46. Запобігання корупції

У проекті Закону немає правил та процедур, які можуть містити ризики

вчинення корупційних правопорушень.

7. Прогноз результатів

Прийняття та реалізація положень проекту Закону України «Про

юрисдикційні імунітети іноземних держав та їх майна» дозволить забезпечити

додержання та ефективне відновлення порушених прав і свобод людини і

громадянина, підприємств, установ і організацій у зв’язку зі збройною агресією,

збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, а також

сприятиме захисту інтересів держави в питанні стягнення з держави-агресора

завданої шкоди.

Народні депутати України –

члени Комітету з питань правової політики