Проєкт Закону про внесення змін до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України щодо визначення строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань правової політики

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

щодо проекту Закону про внесення змін до частини другої

статті 46 Цивільного кодексу України щодо визначення строків

оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала

безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом

(реєстр. № 12451 від 27 січня 2025 року)

За дорученням Голови Верховної Ради України від 28 січня 2025 року

Комітет з питань правової політики розглянув на своєму засіданні

27 травня 2025 року (протокол № 191) проект Закону про внесення змін до

частини другої статті 46 Цивільного кодексу України щодо визначення строків

оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв`язку з

воєнними діями, збройним конфліктом (реєстраційний № 12451 від

27 січня 2025 року) (далі – Законопроект), поданий народним депутатом України

Тарасенком Т.П. та іншими народними депутатами України.

Згідно з пояснювальною запискою до Законопроекту він розроблений з

метою забезпечення правової визначеності у питаннях застосування

спеціального правила, передбаченого частиною другою статті 46 Цивільного

кодексу України, зокрема, стосовно початку відліку визначених у цій нормі

строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у

зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом.

Для досягнення мети пропонується речення друге частини другої статті 46

Цивільного кодексу України викласти у новій редакції, передбачивши, що

"з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу

померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців від

настання обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу припускати її

загибель".

Розглядаючи Законопроект, Комітет з питань правової політики виходить

з такого.

У Конституції України визначається, що Україна є демократична,

соціальна, правова держава (стаття 1), права і свободи людини та їх гарантії

визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед

людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини

є головним обов’язком держави (частина друга статті 3), органи державної влади,

у тому числі й Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в

Україні, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

(частина друга статті 6, частина друга статті 19, стаття 75).

Так, права і свободи людини і громадянина, їх гарантії; основні обов'язки

громадянина; організація і діяльність нотаріату визначаються виключно

законами України, а Верховна Рада України – це єдиний орган законодавчої

влади в Україні, одним із повноважень якого є прийняття законів (стаття 75,

пункт 3 частини першої статті 85, пункти 1 і 14, частини першої статті 92

Конституції України).

Разом з тим принагідно зазначити, що відповідно до частини другої

статті 46 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка пропала безвісти у

зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом

померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням

конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до

спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині другій статті 46 Цивільного кодексу України законодавець навів

дві спеціальні норми: "фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними

діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після

спливу двох років від дня закінчення воєнних дій" (речення перше) та "з

урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу

померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців"

(речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від

18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя)

вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного

ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто

вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи):

«закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон

спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон

загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior

generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул

(принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип

верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії російської федерації

проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю

фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 Цивільного

кодексу України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених

обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що

визначені частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України два роки від

дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для

розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій,

збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або

шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних

дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах

невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово

окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи.

І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або

загибелі особи може залишатися невідомою.

Речення друге частини другої статті 46 Цивільного кодексу України не

конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений

шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї

частини.

Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому

відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.

Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення

ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною

смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її

родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на

спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку

з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань,

пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси,

пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе

значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та

можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це

оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і

будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може

вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із

зобов`язаннями.

Члени Комітету підтримують ідею Законопроекту щодо необхідності

законодавчого врегулювання питання початку перебігу шестимісячного строку,

зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 Цивільного кодексу

України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Це забезпечує більш

обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи

(з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і

невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню

справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін в умовах

воєнних дій, збройних конфліктів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

зауважує, що запропоноване доповнення до частини другої статті 46 Цивільного

кодексу України є загалом обґрунтованим і спрямоване на забезпечення захисту

прав родин осіб, зниклих безвісти під час воєнних дій (зокрема, на оформлення

спадщини, пенсій, соціальних виплат). Водночас з метою забезпечення правової

визначеності та уникнення можливості неоднозначного тлумачення норми було

б доцільним уточнити у Законопроекті критерії, за якими визначаються

обставини, що загрожували особі смертю.

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та

реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і

міжнаціональних відносин пропонує рекомендувати Верховній Раді України

Законопроект за наслідками розгляду у першому читанні прийняти за основу.

Дослідницька служба Верховної Ради України вважає слушним

пропоновані Законопроектом новації викласти окремим реченням (третім)

частини другої статті 46 Цивільного кодексу України такого змісту: "Якщо

фізична особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним

конфліктом за обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу

припускати її загибель, суд може оголосити цю фізичну особу померлою, але не

раніше спливу шести місяців від настання таких обставин". Крім того, реалізація

запропонованих законодавчих новацій потребуватиме внесення відповідних змін

до Цивільного процесуального кодексу України, а саме його статті 306, якими

слід передбачити, що в заяві про оголошення фізичної особи померлою

необхідно зазначити, що ця особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями,

збройним конфліктом за обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу

припускати її загибель.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує

Законопроект без зауважень.

Міністерство юстиції України звертає увагу на те, що пропоновані

Законопроектом зміни до статті 46 Цивільного кодексу України є

фрагментарними та фактично зводяться до позиції, викладеної у постанові

Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі

№ 755/11021/22. Такий спосіб імплементування цього судового рішення може

призвести до спотворення висновків, що містяться у його мотивувальній частині.

Міністерство фінансів України наголошує на необхідності ґрунтовного

опрацювання та аналізу порушених Законопроектом питань як з погляду потреб

та особливостей кожного члена сім’ї особи, яка пропала безвісти, та їх

можливості отримати відповідні виплати, пільги та гарантії, зокрема

законодавчого врегулювання й інших питань, так і уникнення зловживань та

шахрайських схем у цьому процесі. Реалізація положень Законопроекту

потребуватиме додаткових розрахунків і визначення ризиків щодо навантаження

на державний бюджет для забезпечення його фіскальної стійкості й виконання

положень Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за

особливих обставин».

Верховний Суд підтримує положення Законопроекту.

Національна асоціація адвокатів України підтримує Законопроект з

урахування висловленого зауваження, а саме, речення друге частини другої

статті 46 Цивільного кодексу України після слів "шести місяців" доповнити

словами "від дня настання обставин, які загрожували їй смертю або дають

підставу припускати її загибель";

З огляду на викладене, члени Комітету вважають за необхідне під час

підготовки Законопроекту до другого читання розглянути необхідність та

доцільність включення також до його положень зміни до Цивільного

процесуального кодексу України щодо змісту заяві про визнання фізичної особи

безвісно відсутньою або оголошення її померлою. У зв’язку з цим при підготовці

Законопроекту до другого читання пропонується застосувати частину першу

статті 116 Регламенту Верховної Ради України в частині, що відповідає предмету

його регулювання.

На підставі статей 93, 111, 114 та 116 Регламенту Верховної Ради України,

Комітет з питань правової політики вирішив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України включити до порядку денного

тринадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання проект Закону

про внесення змін до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України щодо

визначення строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала

безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом (реєстр. № 12451 від

27 січня 2025 року), поданий народним депутатом України Тарасенком Т.П. та

іншими народними депутатами України, та за результатами розгляду його у

першому читанні прийняти за основу.

2. Звернутися до Голови Верховної Ради України з пропозицією оголосити

на пленарному засідання під час розгляду цього Законопроекту про необхідність

внесення пропозиції і поправок щодо виправлень, уточнень, усунення помилок

та/або суперечностей у тексті цього Законопроекту, інших структурних його

частин та/або інших законодавчих актів, що не були предметом розгляду в

першому читанні та відповідають предмету правового регулювання вказаного

Законопроекту.

3. Доповідачем від Комітету з цього питання під час розгляду на

пленарному засіданні Верховної Ради України визначити заступника голови

Комітету, голову підкомітету з цивільного та адміністративного законодавства

Калаура Івана Романовича.

Голова Комітету Д.В. МАСЛОВ