Проєкт Закону про внесення змін до статті 25 Закону України "Про дорожній рух" щодо паркування транспортних засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох років та які мають відповідний розпізнавальний знак на транспортному засобі

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

на проект Закону України

«Про внесення змін до статті 25 Закону України «Про дорожній рух»

щодо паркування транспортних засобів, якими керують водії, які

перевозять дітей віком до трьох років та які мають відповідний

розпізнавальний знак на транспортному засобі»

(реєстр. № 12437 від 22.01.2025 р.)

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму

засіданні 08.10.2025 (протокол № 109) розглянув проект Закону України «Про

внесення змін до статті 25 Закону України «Про дорожній рух» щодо паркування

транспортних засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох

років та які мають відповідний розпізнавальний знак на транспортному засобі»,

реєстраційний № 12437 від 22.01.2025, поданий народним депутатом України

Володіною Д. А. та іншими народними депутатами України.

Метою прийняття законопроекту, як зазначено у пояснювальній записці до

нього, є забезпечення комфорту та посилення безпеки водіїв, які перевозять дітей

віком до трьох років, а також сприяння розвитку системи паркування у країні.

Нормативно-правову базу в цій сфері правового регулювання становлять

Конституція України, Закон України «Про дорожній рух», Правила дорожнього

руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 25 Закону України

«Про дорожній рух», якими передбачено:

зобов’язати власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків

для паркування забезпечувати виділення та облаштування в межах майданчиків

місць для паркування транспортних засобів, якими керують водії, що перевозять

дітей віком до трьох років та які мають відповідний розпізнавальний знак на

транспортному засобі;

визначити кількість місць, призначених для паркування зазначених

транспортних засобів (не менше 5 % загальної кількості місць, але не менше

одного місця), з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або

дорожньою розміткою;

встановити, що Порядок визначення спеціально обладнаних чи відведених

майданчиків із місцями для паркування транспортних засобів, якими керують

водії, які перевозять дітей віком до трьох років та які мають відповідний

розпізнавальний знак на транспортному засобі, особливості облаштування цих

2

паркувальних місць, їх позначення, підтвердження права на паркування

транспортних засобів, а також установлення (нанесення) відповідного

розпізнавального знаку на транспортні засоби, якими керують водії, які перевозять

дітей віком до трьох років, встановлюватиме Кабінет Міністрів України;

визначити, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування

мають сприяти створенню власниками спеціально обладнаних чи відведених

майданчиків для паркування окремих паркувальних місць для транспортних

засобів, якими керують водії – вагітні жінки, люди похилого віку та ветерани.

Прийняття законопроекту, як зазначають автори, сприятиме полегшенню

пересування таких водіїв, забезпечить їм додатковий комфорт і безпеку.

В обґрунтуванні необхідності прийняття законопроекту вказується, що

одним із ключових завдань відновлення України є побудова інклюзивного

середовища, де комфортно почуваються всі – у тому числі вагітні жінки, батьки

з дітьми, особи похилого віку, особи з інвалідністю тощо. Доступність як

фундаментальний принцип прав людини обумовила сучасну концепцію

державної політики – створення безбар’єрного суспільства.

Також стверджується, що на сьогодні чимало сучасних країн закріпило на

законодавчому рівні питання щодо запровадження спеціальних місць

паркування, призначених для водіїв з малими дітьми, а також вагітних жінок.

При цьому під спеціальним місцем паркування вважається спеціально

позначене місце на паркувальному майданчику для клієнтів та відвідувачів, на

якому перевага та пріоритет в паркуванні надається водіям, які прибули з малою

дитиною або дітьми, а також вагітним жінкам. Зазвичай такі місця розташовані

якомога ближче до входу в приміщення місця роботи, офісу, лікарні, поліклініки,

супермаркету чи торгово-розважального центру.

Наведено аналіз практики держав з питань, що регулюють відносини, які

пов’язані зі створенням та функціонуванням зон паркування для вагітних жінок

та осіб із малими дітьми, а саме досвід таких держав-членів ЄС, як Португалія,

Італія, Румунія, а також досвід Південної Кореї.

Як показало дослідження Європейського досвіду виділення декількох

паркувальних місць для водіїв з малими дітьми або вагітних жінок є хорошою

практикою та приносить додатковий комфорт і безпеку відвідувачам. Жінкам

гарантується можливість легшого пересування під час вагітності або з

новонародженим на руках, усуваючи деякі існуючі в наших містах бар’єри.

Водіям з малими дітьми, що прибули на паркувальне місце найкоротший

та найбезпечніший шлях «до входу» чи «від виходу» є значною перевагою та,

практично, потребою.

Основні переваги найкоротшого шляху – це зниження ризику для дітей

бути травмованими іншими автомобілями при пересуванні по парковці;

швидший вхід чи вихід з дітьми та з покупками (при відвідуванні торгових

центрів); комфортна посадка та висадка дітей з автомобіля для людей із

колясками чи маленьких дітей, які не розуміють, як безпечно переходити дорогу;

зниження ризику та підвищення комфорту вагітним жінкам.

3

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ), розглянувши законопроект, у висновку від 04.03.2025 зауважило:

1. У новій ч. 3 ст. 25 Закону України «Про дорожній рух» йдеться про

виділення та облаштування в межах спеціально обладнаних чи відведених

майданчиків для паркування «місць для паркування транспортних засобів, якими

керують водії, які перевозять дітей віком до трьох років та які мають відповідний

розпізнавальний знак на транспортному засобі», тоді як у новій ч. 4 цієї ж статті

– також про «визначення спеціально обладнаних чи відведених майданчиків» із

такими місцями.

При цьому, з приписів вказаних нових ч.ч. 3, 4 не повною мірою зрозуміло,

чи йдеться про виділення вказаних місць для паркування на усіх спеціально

обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, чи лише на тих, які

визначені Кабінетом Міністрів України. Якщо має місце останнє, то у новій ч. 3

доцільно було б передбачити відповідне уточнення, що йдеться саме про такі

визначені Урядом майданчики.

Так само, доречно було б уточнити, про які саме спеціально обладнані чи

відведені майданчики для паркування, на яких мають виділятися відповідні місця,

йдеться. Адже положеннями Закону України «Про дорожній рух» регулюються

питання розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування

транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів. Відповідно на

підзаконному рівні у даній сфері правового регулювання діють розроблені на

виконання цього Закону Правила паркування транспортних засобів, затверджені

постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 13421 (далі у цьому

абзаці – Правила), згідно з якими для паркування передбачаються відведені

майданчики для паркування – майданчики для паркування, розміщені в межах

проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил

і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів

України від 10.10.2001 р. № 13062 (абз. 4 п. 4 Правил), та спеціально обладнані

майданчики для паркування – майданчики для паркування, розміщені поза

межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог

цих Правил і Правил дорожнього руху (абз. 13 п. 4 Правил).

У той же час, у пояснювальній же записці до законопроекту зазначено, що

«на сьогоднішній день чимало сучасних країн закріпило на законодавчому рівні

питання щодо запровадження спеціальних місць паркування, призначених для

водіїв з малими дітьми, а також вагітних жінок. Під спеціальним місцем

паркування вважається спеціально позначене місце на паркувальному

майданчику для клієнтів та відвідувачів, на якому перевага та пріоритет в

1 Про затвердження Правил паркування транспортних засобів : Постанова Кабінету Міністрів України; Правила

від 03.12.2009 № 1342 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/go/1342-2009-%D0%BF

2 Про Правила дорожнього руху : Постанова Кабінету Міністрів України; Перелік, Правила від 10.10.2001

№ 1306 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1306-

2001-%D0%BF

4

паркуванні надається водіям, які прибули з малою дитиною або дітьми, а також

вагітним жінкам. Зазвичай такі місця розташовані якомога ближче до входу в

приміщення місця роботи, офісу, лікарні, поліклініки, супермаркету чи торгово-

розважального центру» (п. 1). Тобто, з пояснювальної записки вбачається, що

метою законодавчого регулювання є створення спеціальних місць для

паркування не на вулицях і дорогах населених пунктів, а на парковках біля

супермаркетів, поліклінік, торгових центрів, офісів.

2. У законопроекті йдеться про відведення в межах спеціально обладнаних

чи відведених майданчиків місць для паркування транспортних засобів, якими

керують водії, які перевозять дітей віком до трьох років. Потребує належного

обґрунтування пропонований вік дитини – до трьох років (у тому числі, у

контексті іноземного досвіду, наведеному у п. 1 пояснювальної записки до

законопроекту).

3. Запропонована у законопроекті нова ч. 6 ст. 25 Закону України «Про

дорожній рух» передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого

самоврядування сприяють створенню власниками спеціально обладнаних чи

відведених майданчиків для паркування окремих паркувальних місць для

транспортних засобів якими керують водії – вагітні жінки, люди похилого віку

та ветерани».

3.1. На погляд ГНЕУ, потребує уточнення, про які саме органи державної

влади йде мова у даному випадку, адже відповідно до ст. 6 Конституції України

державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,

виконавчу та судову, а органи законодавчої, виконавчої та судової влади

здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і

відповідно до законів України.

3.2. Виходячи зі змісту ч.ч. 3, 4 ст. 140 Конституції України, до органів

місцевого самоврядування належать: сільські, селищні, міські ради та їх

виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють

спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні

ради. Тобто, положеннями проекту відповідна компетенція покладається

одночасно на всі органи місцевого самоврядування. Однак варто враховувати,

що відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні» «представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні,

міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом

розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами».

Натомість у положеннях законопроекту не здійснено розмежування

повноважень між представницькими та іншими органами місцевого

самоврядування при вирішенні питань «сприяння створенню» зазначених

майданчиків для паркування.

3.3. Потребує також розкриття та чіткого унормування механізм «сприяння

створенню … майданчиків …». Адже у відповідному формулюванні йдеться про

загальну функцію органів держави у відповідній сфері відносин, яка має

реалізовуватись шляхом здійснення ними конкретних повноважень. Але ці

5

повноваження у законопроекті чітко не визначаються, що може призвести до

потреби діяти на власний розсуд. У цьому контексті доречно враховувати, що

відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Основного Закону України «органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України».

3.4. У новій ч. 6 ст. 25 Закону України «Про дорожній рух» не

конкретизується, про яких саме ветеранів йдеться, що не відповідає принципу

юридичної визначеності, оскільки загальне визначення поняття «ветеран» у

законодавстві України відсутнє.

Водночас, статус ветерана залежно від сфери суспільних відносин

визначається законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці

та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової

служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і

деяких інших осіб та їх соціальний захист» та ін. Тобто, серед ветеранів

виділяються: ветерани війни (учасники бойових дій, особи з інвалідністю

внаслідок війни, учасники війни), ветерани праці (громадяни, які працювали на

підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян, фізичних осіб,

мають стаж роботи 40 років – для чоловіків і 35 років – для жінок і вийшли на

пенсію), ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної

поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України,

державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби

України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та

захисту інформації України та деякі інші особи. У зв’язку з цим, виглядає

доцільною конкретизація категорій ветеранів, для паркування транспортних

засобів яких власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків мають

виділяти окремі паркувальні місця.

Крім цього, слід звернути увагу на необхідність узгодження нової ч. 6

ст. 25 Закону України «Про дорожній рух» з ч. 5 ст. 30 Закону України «Про

основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно з якою

«власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування

забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для

безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з

інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю … Кількість місць,

призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують

водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не

менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи

відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з

позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою

розміткою».

3.5. Нова ч. 6 ст. 25 Закону України «Про дорожній рух» виходить за межі

предмету регулювання, визначеного у назві законопроекту.

6

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу у своєму висновку (дата засідання – 06.05.2025) зазначив,

що законопроект не суперечить Угоді про асоціацію та міжнародно-правовим

зобов’язанням України.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у своєму висновку

(дата засідання – 25.03.2025) зазначив рішення, що законопроект не матиме

впливу на показники державного бюджету. У разі прийняття відповідного закону

він може набирати чинності згідно із законодавством.

Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики свій

висновок до законопроекту не надав.

Міністерство розвитку громад та територій України повідомило про

відсутність зауважень та пропозицій до законопроекту.

Міністерство юстиції України зазначило, що аналіз положень

законопроекту свідчить, що його положення не забезпечують дотримання

принципу юридичної визначеності.

Положення законопроекту, якими передбачається, що надання місць для

паркування мають «водії, які перевозять дітей віком до трьох років та які

мають відповідний розпізнавальний знак на транспортному засобі», на думку

Мін’юсту, не забезпечують належної реалізації закладеної проектом акта мети,

оскільки її досягнення залежить від добросовісної поведінки учасників цих

відносин. Тобто особи, які не перевозять дітей, але мають відповідний

розпізнавальний знак на транспортному засобі, можуть скористатися правом на

обов’язкове місце для паркування транспортних засобів, натомість таким правом

можуть наділятися лише особи, які здійснюють саме супровід дитини.

Крім того, аналіз законопроекту засвідчив, що він не містить положень

стосовно переліку документів, які підтверджують вік дитини (до трьох років),

адже саме підтвердження цього факту дає право водію транспортного засобу,

який перевозить таку дитину, на місце для паркування.

Законопроект оперує таким поняттям, як «відповідний розпізнавальний

знак на транспортному засобі», водночас не розкриває його змісту. Разом з тим,

він має ключове значення для отримання відповідного права.

Механізм визначення обов’язкової кількості місць для паркування

транспортних засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох

років, а саме «не менше 5 відсотків загальної кількості місць на спеціально

обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного

місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або

дорожньою розміткою», на думку Мін’юсту, не забезпечує дотримання

принципу доступності для розуміння та може мати наслідком неоднозначне

трактування у разі застосування на практиці, оскільки залишається відкритим

питання, в яких випадках застосовується критерій «не менше 5 відсотків

загальної кількості місць», а в яких випадках – «не менше одного місця».

Законопроектом передбачається, що «органи державної влади та органи

місцевого самоврядування сприяють створенню власниками спеціально

7

обладнаних чи відведених майданчиків для паркування окремих паркувальних

місць для транспортних засобів, якими керують водії – вагітні жінки, люди

похилого віку та ветерани».

Вказане формулювання в частині використання слова «сприяють» не

містить чітких повноважень зазначених органів та способів їх здійснення, а

також є декларативним за своїм змістом.

Крім того, вказане положення законопроекту в частині зазначення таких

категорій осіб, як «вагітні жінки, люди похилого віку та ветерани» не відповідає

вимогам логічної послідовності викладу, оскільки назва та зміст законопроекту

спрямовані на врегулювання відносин лише за участю водіїв, які перевозять

дітей віком до трьох років.

При цьому зазначено, що законопроект в частині слів «люди похилого віку»

потребує перегляду, оскільки в чинному законодавстві, зокрема в законах

України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших

громадян похилого віку в Україні», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування», вживаються терміни «громадяни похилого віку», «особи похилого

віку». Законопроект в частині слова «ветерани» потребує уточнення з огляду на

те, що в чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади

соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»,

вживаються терміни «ветерани війни», «ветерани праці».

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку від

05.02.2025 зазначив, що законопроект потребує доопрацювання в частині

надання інформації яким чином органи державної влади та органи місцевого

самоврядування мають сприяти у вирішенні питання щодо створення

власниками спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування

окремих паркувальних місць для транспортних засобів, якими керують водії –

вагітні жінки, люди похилого віку та ветерани. Водночас, законопроект не

суперечить законам, що регулюють бюджетні відносини, а реалізація його

положень не потребуватиме додаткових видатків з державного бюджету.

Міністерство внутрішніх справ України вважає, що законопроект потребує

доопрацювання, а Національна поліція України не підтримує законопроект.

МВС, підтримуючи загальну мету сприяння розвитку системи паркування,

а також забезпечення комфорту окремим категоріям громадян, вважає, що

запропоновані зазначеним законопроектом зміни не носять комплексний

характер, спрямований на врахування на практиці можливості притягнення до

відповідальності осіб, якими буде порушено умови використання місць для

паркування транспортних засобів.

Відповідно до частини десятої статті 523 (Повноваження Національної

поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Закону України «Про

дорожній рух» Національна поліція здійснює контроль за правомірністю

експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням

установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних

8

засобів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для

паркування, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і

доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних

транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво

перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для

тимчасового зберігання, згідно із законом тимчасово вилучає посвідчення водія.

При цьому МВС та Національна поліція зазначили, що на сьогодні

відсутній законодавчий механізм, який зобов’язував би водія транспортного

засобу мати при собі та пред’являти на вимогу поліцейського документи, що

підтверджують вік його пасажирів, що своєю чергою потребує внесення

відповідних змін до Закону України «Про дорожній рух».

Положення статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» також

потребують внесення змін, які надаватимуть право поліцейському вимагати від

водіїв пред’явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та

зафіксувати дані, що містяться в документі, що підтверджує певний статус особи

та надає право на стоянку на місцях, призначених для транспортних засобів,

якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох років.

Як убачається, положеннями законопроекту відповідні зміни не передбачено.

Крім того, згідно з підпунктом «в» пункту 30.3 Правил дорожнього руху,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306

(далі – ПДР), знак «Діти» розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах,

що перевозять організовані групи дітей.

У статті 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що

перевезенням організованих груп дітей є одночасне перевезення десяти і більше

дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за

супроводження їх під час поїздки.

На думку Національної поліції, уніфікація позначення транспортних

засобів, водії яких перевозять дітей віком до трьох років, та транспортних

засобів, водії яких перевозять організовану групу, знаком «Діти» може призвести

до різного трактування призначення транспортних засобів.

З огляду на відсутність у ПДР дорожнього знака та дорожньої розмітки, що

позначає місця для паркування транспортних засобів, водії яких перевозять дітей

віком до трьох років, у разі прийняття законопроекту його реалізація

потребуватиме запровадження нового дорожнього знака та дорожньої розмітки,

а їх установлення та нанесення потребуватиме додаткових витрат. Зазначені

обставини не враховано в пояснювальній записці до законопроекту, оскільки у

фінансово-економічних обґрунтуваннях вказується лише, що його реалізація не

потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація

міст України» за результатами комплексного аналізу законопроекту не вбачає

виникнення загроз та ризиків для органів місцевого самоврядування у разі його

прийняття як Закону.

Міністерство соціальної політики України підтримує законопроект.

9

Варто також зауважити, що ідея, аналогічна тій, що лягла в основу

законопроекту, в Україні не є новою та близько 10 років тому оприлюднювалася,

зокрема, на сайті проекту «Zruchno» (або «Зручно!»)3. Пропозиція полягала у

впровадженні паркувальних місць для водіїв з малими дітьми на території

паркувальних майданчиків та комплексів біля лікарень, поліклінік,

супермаркетів та торгово-розважальних центрів.

Щодо практики застосування такої ідеї повідомлялося, що «Згідно

інформації з відкритих джерел, виділення спеціальних місць для водіїв з дітьми

є розповсюдженою практикою в багатьох країнах, в тому числі – Німеччина,

США, Великобританія, Південна Корея. В деяких з цих країн подібна практика

почала впроваджувати з початку 1990-х років та триває і до сьогодні.».

Стосовно законодавчого врегулювання відзначалося, що «На відміну від

паркувальних місць для людей з обмеженими фізичними можливостями, у

Німеччині паркувальні місця для водіїв з дітьми не регулюються законодавством

про дорожній рух; законодавчих вимог виділяти такі місця немає. Однак у

випадку приватних паркінгів або будинків вони можуть бути виділені за

бажанням власника паркувального майданчика чи комплексу.».

Водночас, Дослідницькою службою Верховної Ради України було

проведено Парламентське дослідження щодо закордонного досвіду правового

регулювання встановлення спеціальних місць паркування, призначених для водіїв

із малими дітьми, вагітних жінок, а також осіб з інвалідністю (далі –

парламентське дослідження), яке опубліковано 03 січня 2025 року4. Ці та деякі

інші аспекти аналізувалися на прикладі окремих держав-членів Європейського

Союзу (Німеччини, Польщі, Франції, Італії), а також Сполучених Штатів

Америки, Канади, Південної Кореї.

У парламентському дослідженні відмічено, що «небагато держав мають

спеціальний закон, який регулює порядок створення та функціонування

паркувальних зон, призначених для водіїв із малими дітьми, а також вагітних

жінок, включаючи відповідні положення у правилах дорожнього руху.

Здебільшого політика щодо створення зон паркування для вагітних жінок та

осіб із малими дітьми та правила їх функціонування впроваджуються органами

місцевого самоврядування, а також власниками приватних автостоянок (у

цьому випадку такі правила мають рекомендаційних характер). Водночас,

окремі держави намагаються закріпити на національному законодавчому рівні

положення, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням та

функціонуванням зон паркування для вагітних жінок та осіб із малими дітьми.».

У свої висновках Дослідницька служба Верховної Ради України зазначає,

що «Національним законодавством держав-членів ЄС, а також інших держав

світу не встановлюються єдині вимоги щодо визначення спеціальних місць для

паркування, призначених для водіїв із малими дітьми, а також вагітних жінок.

У більшості держав ініціатива і прийняття рішень щодо вирішення таких

3 - див. за посиланням https://www.zruchno.in.ua/little-kids/

4 - див. за посиланням https://research.rada.gov.ua/uploads/documents/33288.pdf

10

питань належить місцевим органами влади. Ці рішення виходять із різних

місцевих умов, тому різняться в кожному регіоні та місті. Натомість,

узагальнюючи вищенаведений досвід таких держав-членів ЄС, як Португалія,

Італія, Румунія, а також досвід Південної Кореї, можна зробити висновок, що

визначення відповідних місць для паркування зазначених осіб можна встановити

на рівні закону, передбачивши таку норму безпосередньо в законодавчому акті,

або ж делегувати відповідні повноваження органам місцевої влади.

В Україні, виходячи з наведеного, найбільш оптимальною вбачається

імплементація вищеназваних положень до чинного законодавства, що регулює

сферу соціального захисту сімей із дітьми, а також вагітних жінок. Ці

положення могли б знайти своє втілення, зокрема в Законі України «Про

державну допомогу сім’ям з дітьми» шляхом його доповнення відповідними

нормами щодо можливості паркування сімей із малими дітьми, а також

вагітних жінок на місцях, відведених для осіб з інвалідністю.».

Отже, з огляду на матеріали парламентського дослідження та зроблені у

ньому висновки, можна констатувати відсутність поширеної практики та

єдиного підходу до законодавчого врегулювання цього питання у державах-

членах ЄС та інших країнах світу.

Крім того, стосовно передбачених законопроектом окремих норм потребує

додаткового обґрунтування:

пропонована мінімальна кількість місць для паркування транспортних

засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох років – чому

саме така кількість, а не інакша (чи цього буде достатньо, чи замало, в тому числі

з огляду на розміри цих майданчиків для паркування та необхідності виконання

чинних вимог щодо виділення місць для паркування транспортних засобів людей

з обмеженими фізичними можливостями (осіб з інвалідністю), при цьому

стосовно лікарень для дітей, поліклінік, інших закладів з великою відвідуваністю

дітей взагалі постає питання чому мають бути виділені окремі паркувальні місця,

а не увесь майданчик для паркування повинен бути призначений та

пристосований для паркування транспортних засобів з означеною категорією

пасажирів (діти до трьох років));

пропонований вік дітей (до трьох років), при перевезенні яких водії

транспортних засобів матимуть право паркування на таких виділених місцях –

діти старше трьох років також можуть поводити себе досить емоційно та

полюбляти вириватися від батьків і побігати, що є вкрай небажаним у місцях

підвищеної небезпеки, якими також є майданчики для паркування, тому й щодо

таких дітей актуальною є потреба зниження ризику бути травмованими іншими

автомобілями при пересуванні по майданчику для паркування.

Слід зазначити, що цей законопроект взаємопов’язаний з проектом Закону

України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні

правопорушення щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку,

стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для транспортних засобів,

якими керують водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю, та

11

водії, які перевозять дітей віком до трьох років», реєстраційний № 12436 від

22.01.2025 (далі – законопроект № 12436).

Законопроектом № 12436 пропонується ввести відповідні зміни до

Кодексу України про адміністративні правопорушення, які дозволять

законодавчо запровадити відповідальність осіб, які порушують вимоги чинного

законодавства щодо права на паркування на місцях для паркування

транспортних засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох

років, а також посилити відповідальність осіб, які порушують вимоги чинного

законодавства щодо права на паркування на місцях для паркування

транспортних засобів під керуванням водіїв з інвалідністю, чим у свою чергу

захистити право людей з інвалідністю або водіїв, які перевозять людей з

інвалідністю, водіїв, які перевозять дітей віком до трьох років, на паркування на

спеціально обладнаних місцях, з позначенням цих місць дорожніми знаками та

відповідною розміткою.

Проект Закону України «Про внесення змін до статті 25 Закону України

«Про дорожній рух» щодо паркування транспортних засобів, якими керують

водії, які перевозять дітей віком до трьох років та які мають відповідний

розпізнавальний знак на транспортному засобі» (реєстр. № 12437 від 22.01.2025)

було розглянуто 06.10.2025 на засіданні підкомітету з питань безпеки

дорожнього руху та безпеки на транспорті, за результатами якого було прийнято

рішення рекомендувати Комітету Верховної Ради України з питань транспорту

та інфраструктури розглянути цей законопроект на своєму засіданні та ухвалити

рішення – рекомендувати Верховній Раді України законопроект за наслідками

його розгляду у першому читанні прийняти за основу.

Ураховуючи викладене та результати обговорення на засіданні, Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури ухвалив рішення

рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення

змін до статті 25 Закону України «Про дорожній рух» щодо паркування

транспортних засобів, якими керують водії, які перевозять дітей віком до трьох

років та які мають відповідний розпізнавальний знак на транспортному засобі»

(реєстр. № 12437 від 22.01.2025) за наслідками його розгляду в першому читанні

прийняти за основу і в цілому.

Співдоповідачем від Комітету Верховної Ради України з питань транспорту

та інфраструктури під час розгляду законопроекту на пленарному засіданні

Верховної Ради України визначено Савчук Оксану Василівну – голову

підкомітету з питань безпеки дорожнього руху та безпеки на транспорті.

Голова Комітету Юрій КІСЄЛЬ