Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні

Пояснювальна записка

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави, а згідно з статтею 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Наразі значну екологічну проблему для України становить функціонування численних тваринницьких комплексів для вирощування хутрових тварин, що справляє негативний вплив, як на стан якості навколишнього середовища, так і на стан здоров’я громадян.

Зокрема, фахівці у галузі тваринництва неодноразово констатували, що забруднення навколишнього середовища послідом вирощуваних у такий спосіб тварин сприяє поширенню патогенів, що виникає внаслідок надмірного використання антибіотиків на фермах. Йшлося, зокрема, про наявність у відходах діяльності таких ферм метицелін-резистентного стафілококу – смертельно небезпечної бактерії, що є збудником сепсису та пневмонії, а також викидів аміаку, метану та інших газів у повітря, що зумовлює стійке погіршення самопочуття, зниження імунітету, алергічні реакції, респіраторні захворювання та хвороби шлунково-кишкового тракту, є шкідливими для довкілля та спричиняє кліматичні зміни.

Серед інших речовин, які використовуються або виділяються в процесі дублення й фарбування шкір та хутра, належать алюміній, хлор, хлорбензол, мідь, етиленгліколь, свинець, метанол, нафталін, сульфатна кислота, толуен, формальдегіди.

Так, зокрема, формальдегід віднесено до Переліку токсичних викидів TRI і, за даними Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC), застосування його сполук на подальших етапах обробки хутра (переважно, з метою захисту фолікул хутра під час дублення і фарбування), сприяє розвитку онкологічних захворювань, а також стійкому зниженню фертильності жінок та чоловіків. Те саме стосується властивостей етиленгліколю, свинцю, толуену, які, справляючи токсичний вплив на людський організм, наносять значну шкоду репродуктивній системі людини.

З огляду на вказану специфіку, особливо гостро дана проблема постає у світлі забезпечення безпеки працівників, задіяних на подібного роду виробництвах, а також громадян, які проживають на територіях, прилеглих до місця розташування таких ферм. Так, за даними досліджень Державного університету науки і техніки штату Айова США, було виявлено та підтверджено наявність зв’язку між часом, що проводять робітники на промислових тваринницьких фермах, і зниженням об’єму форсованого видиху (ОФВ), який є показником функціонального стану дихальної системи людини.

Йдеться, водночас, і про забруднення поверхневих та ґрунтових вод, суттєве зниження показників родючості ґрунтів, накопичення в них важких металів, термін виведення яких охоплюється століттями, що в результаті зумовлює значні фінансові втрати, як для територіальних громад в цілому, так і для кожного мешканця прилеглих територій, зокрема, у тому числі – в частині зниження вартості нерухомості, розташованої на таких територіях. Водночас, Світовий банк відносить хутрові ферми до п’ятірки найнебезпечніших виробництв на планеті з точки зору забруднення ґрунтів важкими металами.

Так, за даними досліджень Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, за рахунок продукування тваринницькими комплексами значного обсягу відходів (продуктів життєдіяльності тварин), настає суттєве зниження рівня родючості ґрунтів. Зокрема, йдеться про наслідки зафосфачування ґрунтів.

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на тваринництво припадає 18% усіх викидів парникових газів людства. Викиди метану від великої рогатої худоби становлять близько 90 млн. т за рік, або майже 16% річних світових викидів цього парникового газу. Порушення технології зберігання гною та посліду призводить до викидів у повітря 7% закису азоту від загального їх обсягу, який є одним із найнебезпечніших парникових газів, адже парниковий ефект, спричинений однією тонною закису азоту, дорівнює парниковому ефекту, який спричиняють 296 т двоокису вуглецю (FAO, Livestock’slongshadow, 2006.) На промислових фермах утворюється та зберігається значна кількість гною та посліду. Відходи (гній, послід, сеча) зберігаються переважно у величезних відкритих лагунах, звідки можуть потрапляти в підземні та поверхневі води і забруднювати їх.

Особливо значною є шкода, якої промислові ферми завдають водним об’єктам, якщо вони розташовані поблизу. Через порушення технології утримання тварин та зберігання відходів (гною, посліду, рідких виділень) азот, фосфор та інші поживні речовини потрапляють у поверхневі води, забруднюють їх і завдають шкоди водно-болотним угіддям та прибережним екосистемам.

На сьогодні ряд країн світу свідомо відмовилися від прийняття вищенаведених ризиків і навантажень на здоров’я населення та навколишнє середовище, шляхом встановлення заборони на розведення хутрових тварин.

За даними статистики щорічно в Україні «обробляють» понад 630 тис. тварин, серед яких більшість норки, на яких зосереджена хутряна промисловість в державі.

Водночас, станом на 01.01.2018 року в Україні налічувалось 37 підприємств, які утримували хутрових звірів, із них: з поголів’ям більше 3000 голів – 13, розташованих у Київській – 3, у Харківській – 2, Житомирській – 2, Дніпропетровській, Полтавській, Луганській, Донецькій та Черкаській областях – по одному.

При цьому, з поголів’ям до 3000 голів – 24 підприємства, з них: у Рівненській – 6, у Миколаївській, Харківській – по 3, у Полтавській, Івано-

Франківській – по 2, у Запорізькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Одеській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській – по одному підприємству.

2. Мета і завдання законопроекту

Метою прийняття Закону є вдосконалення правового регулювання здійснення хутрового виробництва в Україні.

Завданнями є забезпечення належного законодавчого регулювання ліцензування діяльності у сфері хутрового виробництва, гарантування реалізації громадянами права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу діяльності підприємств, які здійснюють діяльність з розведення, вирощування, утримання хутрових тварин, а також захисту тварин від жорстокого поводження з ними, шляхом гуманізації державної політики у сфері промислового тваринництва та встановлення достатнього рівня відповідальності за невиконання передбачених законом положень.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проект Закону передбачає вдосконалення норм, які регулюють здійснення підприємницької діяльності з розведення, вирощування, утримання хутрових тварин з метою виробництва хутра.

Зокрема, проектом пропонується віднести підприємницьку діяльність з розведення, вирощування, утримання хутрових тварин до видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом доповнення новим пунктом статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Проектом надається визначення хутрових тварин, якими пропонується визнавати кролів та будь-яких непродуктивних тварин, які розводяться, вирощуються, утримуються з метою виробництва хутра та не призначені для споживання людиною.

Водночас, передбачається встановлення з 01 січня 2025 року на здійснення підприємницької діяльності з розведення, вирощування та утримання хутрових тварин, а також передбачається кримінальна відповідальність за здійснення відповідної діяльності.

Крім того, з метою забезпечення належного врегулювання перехідного періоду, що триватиме до 01 січня 2025 року та розширення загальних правил утримання тварин, що виключають жорстокість і повинні задовольняти їх природні потреби в активності (зокрема, для лисиць, єнотовидних собак, тхорів і песців – виділення не менше, ніж 50 кв.м. землі на одну особину, у тому числі, що уможливлює риття ними нір, облаштування укриття, що імітує природне середовище, а також закритого приміщення для перебування, площею не менше, ніж 10 кв.м. на одну особину; для норок – не менше, ніж 10 кв.м. землі на одну особину, забезпечення безперешкодної можливості плавання у басейнах, що імітують природні водойми; для усіх інших хутрових тварин не допускається утримання в клітках, замість яких використовуються загони, розміщені на землі, площа яких, із розрахунку на одну особину, становить, як мінімум, 10 кв.м.)

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діє Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Реалізація проекту Закону не потребує внесення змін до інших нормативно-правових актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття Закону дозволить забезпечити реалізацію громадянами права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, скоротити шкідливий вплив на навколишнє природне середовище, за рахунок заборони в майбутньому діяльності тваринницьких комплексів для вирощування хутрових тварин, а також захистити тварин від жорстокого поводження з ними.

Народний депутат України С.А. Литвиненко