Проєкт Закону про парламентську службу

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики

та організації роботи Верховної Ради України

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел./факс: 255-49-56 E-mail: k_reglam@rada.gov.ua

До реєстр. № 4530

від 21.12.2020

Комітет з питань організації

державної влади, місцевого

самоврядування, регіонального

розвитку та містобудування

ВИСНОВОК

на відповідність оформлення та реєстрації вимогам закону, Регламенту

Верховної Ради України та прийнятим відповідно до них нормативно-

правовим актам проекту Закону України «Про парламентську службу»,

внесеного народними депутатами України Разумковим Д.О.,

Корнієнком О.С., Стефанчуком Р.О., Кондратюк О.К., Арахамією Д.Г. та

іншими (всього 131 підпис) (реєстр. № 4530 від 21.12.2020)

Комітет на засіданні 27 січня 2021 року (протокол № 60), згідно з дорученням

Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О. від 22 грудня 2020 року розглянув

на відповідність оформлення та реєстрації вимогам закону, Регламенту Верховної

Ради України та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам проект

Закону України «Про парламентську службу», внесений народними депутатами

України Разумковим Д.О., Корнієнком О.С., Стефанчуком Р.О., Кондратюк О.К.,

Арахамією Д.Г. та іншими (всього 131 підпис) (реєстр. № 4530 від 21.12.2020).

Відповідно до положень частини четвертої статті 93 Регламенту Верховної

Ради України Комітет зазначив, що проект Закону внесено на реєстрацію згідно з

частинами першою, другою та шостою статті 91 Регламенту Верховної Ради

України разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді України

прийняти за результатами його розгляду, пояснювальною запискою та

порівняльною таблицею, які подані в електронній формі.

Питання особливостей правового статусу парламентської служби, які

зумовлені специфікою функцій та повноважень єдиного органу законодавчої влади,

було предметом уваги Верховної Ради України восьмого скликання.

Зокрема, Верховною Радою України 17 березня 2016 року було прийнято

Постанову Верховної Ради України «Про заходи з реалізації рекомендацій щодо

внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради

України» № 1035-VIII. Пунктом першим даної Постанови Верховною Радою

2України було визначено Рекомендації Місії Європейського Парламенту з оцінки

потреб, що розроблені з метою підвищення якості українського парламентаризму

(далі - Рекомендації), як основу для внутрішньої реформи та підвищення

інституційної спроможності Верховної Ради України.

У свою чергу, в пункті 41 Рекомендацій передбачено, що Верховна Рада

України у довгостроковій перспективі може розглянути можливість переходу до

створення системи відокремленої парламентської державної служби.

Також питання парламентської служби та її незалежності були предметом

обговорення Діалогу Жана Моне задля миру та демократії, що відбувся у Франції з

22 по 24 листопада 2017 року (пункт 2 Висновку, прийнятого під час третього

Діалогу Жана Моне).

Крім цього, питання незалежності парламентської служби та розподілу

повноважень між Головою Верховної Ради України і Керівником Апарату

Верховної Ради України знайшли своє відображення і у висновку Венеціанської

комісії від 9 жовтня 2017 року № 885/2017, прийнятому на її 112-му пленарному

засіданні щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Регламенту

Верховної Ради України» від 9 грудня 2016 року № 5522 (далі – Висновок

Венеціанської комісії).

Наслідком зазначеного стало прийняття Комітетом з питань Регламенту та

організації роботи Верховної Ради України восьмого скликання рішення про

створення робочої групи з підготовки проекту закону України про парламентську

службу, результати роботи якої стали основою для практичної реалізації одного з

напрямів внутрішньої реформи Верховної Ради України та створення ефективної

парламентської служби.

У свою чергу, у Верховній Раді України дев’ятого скликання було ініційовано

проект Закону України «Про парламентську службу» (реєстр. № 4530 від

21.12.2020), метою ухвалення якого, як зазначено у пояснювальній записці до нього,

є «визначення особливостей правового регулювання парламентської служби та

правового статусу парламентських службовців для дієвої та ефективної роботи

Апарату із забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів».

По суті правового змісту внесеного законопроекту та відповідно до предмета

відання Комітету, визначеного Постановою Верховної Ради України «Про перелік,

кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України дев’ятого

скликання» від 29 серпня 2019 року № 19-IХ, Комітет зазначив таке.

Внесений ініціаторами проект Закону складається із десяти розділів:

Розділ І – Загальні положення;

Розділ ІІ – Управління парламентською службою;

Розділ III – Вступ на парламентську державну службу;

Розділ ІV – Службова кар’єра парламентських державних службовців;

Розділ V – Фінансове забезпечення діяльності парламентської служби.

Оплата праці та соціальні гарантії парламентських державних службовців;

Розділ VI – Дисциплінарна відповідальність парламентських державних

службовців;

Розділ VII – Припинення парламентської державної служби;

Розділ VIII – Парламентська патронатна служба;

3Розділ ІХ – Парламентські працівники, які виконують функції з

обслуговування;

Розділ Х – Прикінцеві та перехідні положення, який передбачає внесення змін

до Закону України «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність

Верховної Ради України», Закону України «Про комітети Верховної Ради України»,

Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про

Регламент Верховної Ради України», та Закону України «Про державну службу».

Щодо змісту положень окремих розділів законопроекту Комітет зазначив

наступне.

У розділі І законопроекту наводяться визначення основних термінів

парламентської служби, парламентського службовця, перелік суб’єктів, на яких

поширюється дія закону, правові засади та принципи діяльності парламентської

служби (службовців), а також визначення переліку посад (їх категорій)

парламентських державних службовців, парламентської патронатної служби,

парламентських працівників, які виконують функції з обслуговування.

Комітет зауважив, що у частині визначення правових засад діяльності Апарату

Верховної Ради України (далі – Апарат) поряд із наведеним переліком нормативно-

правових актів його діяльності не визначено його правового статусу як юридичної

особи публічного права.

У розділі ІІ законопроекту «Управління парламентською службою»

запропонована система управління парламентською службою, яка включає:

Верховну Раду України, Голову Верховної Ради України, комітети Верховної Ради

України, голів комітетів Верховної Ради України, керівника Апарату Верховної

Ради України (далі – Керівник Апарату), Комісію з питань добору парламентських

державних службовців категорії «А», Комісію з питань добору парламентських

державних службовців категорій «Б» і «В», службу управління персоналом Апарату

Верховної Ради України.

Так, у частині четвертій статті 10 законопроекту, що стосується повноважень

комітетів Верховної Ради України у системі управління парламентською службою,

наводиться повноваження комітету з питань державної служби щодо надання

роз’яснень закону про парламентську службу. Таке ж положення продубльовано у

запропонованих законопроектом змінах до статті 21 Закону України «Про комітети

Верховної Ради України» (розділ Х законопроекту). Однак, питання предметів

відання комітетів Верховної Ради України відповідного скликання визначається

постановою Верховної Ради України, тому врегульовувати одне питання предмета

відання одного комітету на рівні законів, не є коректним. Доцільно це питання

вирішити шляхом внесення змін до Постанови Верховної Ради України, якою

визначено перелік питань предмета відання відповідного комітету.

Положеннями пункту 2 частини п’ятої статті 10 проекту Закону України

автори пропонують передбачити, що управління парламентською службою

здійснюють голови комітетів, зокрема, шляхом погодження у встановленому

порядку результатів оцінювання службової діяльності працівників секретаріатів

комітетів.

У свою чергу відповідно до положень частини третьої статті 44 Закону України

«Про державну службу» оцінювання результатів службової діяльності державних

службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»,

4здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником

самостійного структурного підрозділу. З огляду на те, що до складу секретаріатів

комітетів входять і працівники категорії «В», то здійснення оцінювання їх

службової діяльності головою комітету є недоречним. Водночас, таке оцінювання

може здійснюватися головою комітету по відношенню до керівного складу

секретаріату очолюваного ним комітету, з якими він безпосередньо працює.

Положеннями статті 11 законопроекту пропонується врегулювати питання

призначення на посаду та звільнення з посади Керівника Апарату, а також

визначити його повноваження.

У свою чергу, в частині третій цієї статті передбачається, що запропонована

Головою Верховної Ради України кандидатура на посаду Керівника Апарату

попередньо проходить перевірку на відповідність вимогам, передбаченим статтею

14 цього Закону, та обговорюється на засіданні комітету, до предмета відання якого

належать питання організації роботи Верховної Ради України, для підготовки до

розгляду Верховною Радою України відповідного висновку стосовно такої

кандидатури.

Комітет зазначив, що з огляду на практику розгляду цього питання,

обговорення зазначеної кандидатури включає: виступ кандидата, а також надання

ним відповідей на запитання членів Комітету, у разі їх наявності. Відтак, наведені

положення потребують нормативного закріплення обов’язкової участі кандидата на

посаду на засіданні відповідного комітету під час обговорення питання стосовно

його кандидатури.

Поряд з цим, Комітет звернув увагу на необхідність узгодження положень

частин третьої та п’ятої цієї статті, а саме в частині того, що питання звільнення з

посади Керівника Апарату, як і питання його призначення на посаду, підлягає

обговоренню та підготовці відповідного висновку комітетом, до предмета відання

якого належать питання організації роботи Верховної Ради України.

У визначенні назви комітету, що є головним з розгляду питання про

призначення (звільнення) Керівника Апарату, використано словосполучення

«комітет, до предмета відання якого належить питання організації роботи Верховної

Ради України», тоді як в інших статтях законопроекту (наприклад, у статті 28) – «до

предмета відання якого належить питання організації роботи Верховної Ради

України та контролю за діяльністю Апарату». Тому Комітет звернув увагу на

необхідність застосування в тексті проекту однакової термінології.

Положення статей 10 та 12 законопроекту передбачають утворення двох

комісій для добору парламентських державних службовців: окремо з питань добору

парламентських державних службовців категорії «А» (далі – Комісія) і окремо з

питань добору парламентських державних службовців категорій «Б» і «В» (далі –

конкурсна комісія).

Законопроектом передбачено, що до складу Комісії для добору

парламентських державних службовців категорії «А» (крім посади Керівника

Апарату) входитимуть: особа, визначена Головою Верховної Ради України; особа,

визначена комітетом, до предмета відання якого належать питання державної

служби; особа, визначена Керівником Апарату, та по одній особі, визначеній

закладами вищої освіти, що здійснюють підготовку у сфері публічного управління

та адміністрування, та громадськими об’єднаннями, організаціями відповідно до

5порядку, затвердженого Головою Верховної Ради України (тобто склад Комісії – 5

осіб).

Враховуючи те, що питання контролю за виконанням Апаратом Верховної

Ради України функцій із забезпечення діяльності Верховної Ради України та її

органів належить до предмета відання Комітету з питань Регламенту, депутатської

етики та організації роботи Верховної Ради України, то до складу Комісії з добору

заступників Керівника Апарату (посади яких, як і посада Керівника Апарату,

належать до категорії «А») доцільно включити також особу, визначену вказаним

комітетом.

Разом з цим, Комітет звернув увагу на положення абзаців 1 та 2 частини десятої

статті 12 законопроекту, якими передбачено, що засідання Комісії є повноважним,

якщо в ньому бере участь не менше половини її членів, а рішення, в межах наданих

повноважень, Комісія приймає більшістю голосів від її затвердженого складу. Ця

норма є дієвою за умови не парної кількості членів комісії.

Відтак, у разі збільшення складу Комісії (з врахуванням вищенаведених

пропозицій Комітету), прийняття рішення, за умови присутності на засіданні

Комісії половини її членів, буде неможливим.

Враховуючи наведене, Комітетом запропоновано в абзаці 1 частини десятої

статті 12 законопроекту передбачити, що засідання Комісії є повноважним, якщо у

ньому бере участь більше половини від її затвердженого складу.

Також Комітет привернув увагу до пункту 2 частини сьомої статті 12

законопроекту, яким визначено, що до повноважень Комісії належить, зокрема,

внесення Керівнику Апарату пропозицій щодо кандидатур на зайняття посад

парламентської державної служби категорії «А» загальною кількістю не більше

п’яти осіб, проте положеннями даної статті не встановлено критеріїв, за якими

суб’єкт призначення визначає переможця конкурсу на зайняття цих посад серед

п’яти кандидатур.

Комітет зауважив, що у законопроекті серед повноважень служби управління

персоналом (стаття 13) відсутнє положення щодо кадрового забезпечення

помічників-консультантів народних депутатів України, які прикріплюються для

кадрового забезпечення до Апарату, що наразі здійснюється Управлінням кадрів

Апарату.

Статтею 14 законопроекту визначаються вимоги для вступу на парламентську

державну службу. У частині другій цієї статті зазначено, що існують загальні і

спеціальні вимоги до професійної компетентності, тоді як у частині третій серед

переліку вимог наведено не лише ті, що мають відношення до професійної

компетентності, а й ті, що передбачають певну кваліфікацію, освіту, досвід роботи

тощо. Тому у частині другій варто було би зазначити, що вимогами до осіб, які

претендують на заняття посад парламентської державної служби «є вимоги до

їхньої кваліфікації, професійних знань та компетентностей».

Одночасно Комітет звернув увагу на положення пункту 3 частини третьої

статті 14 законопроекту, яким пропонується визначити загальні вимоги до осіб, які

претендують на зайняття посад керівників структурних підрозділів, їх заступників.

Так, на ці посади має право претендувати особа, яка має загальний досвід роботи не

менше чотирьох років на посадах державної служби категорії «А» чи «Б». Тому

працівники, посади яких належать до категорії «В» (посади консультанта, старшого

консультанта, головного консультанта), структурних підрозділів Апарату, у складі

6яких немає структурних підрозділів (відділи, сектори), зокрема, у секретаріатах

комітетів, не зможуть брати участь у конкурсі на зайняття посад керівників

структурних підрозділів, їх заступників.

Крім того, у частині п’ятій статті 14 законопроекту зазначено, що особи, які

претендують на зайняття посад парламентської державної служби категорії «А»,

мають відповідати типовим вимогам, затвердженим Головою Верховної Ради

України. У зв’язку з цим слід зазначити, що до типових вимог до осіб, які

претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» відносяться

загальні та спеціальні вимоги (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2016

№ 448), в свою чергу загальні вимоги до посад парламентської державної служби

категорії «А» вже наведені у пунктах 1 та 2 частини третьої статті 14 законопроекту.

Крім того, Голова Верховної Ради України є суб’єктом призначення на підставі

рішення Верховної Ради України лише стосовно однієї посади категорії «А» –

Керівника Апарату.

Щодо положень частини першої статті 16 та частини першої статті 17

законопроекту щодо вибору суб’єктом призначення переможця конкурсу серед

кандидатур на зайняття посад парламентської державної служби, визначених

Конкурсною комісією, Комітетом наведено аргумент щодо порядку визначення

переможця конкурсу на заняття посади парламентської державної служби категорії

«А», а саме: положеннями даної статті не встановлено критеріїв, за якими суб’єкт

призначення визначатиме переможця конкурсу на зайняття цих посад серед п’яти

кандидатур.

Положеннями статті 23 законопроекту пропонується передбачити особливості

здійснення професійного навчання парламентських державних службовців шляхом,

зокрема, стажування (в тому числі за кордоном).

Серед особливостей здійснення професійного навчання парламентськими

державними службовцями частиною сьомою статті 23 пропонується передбачити,

що з парламентським державним службовцем, який направляється на професійне

навчання (стажування) з відривом від служби на строк більше двох місяців (в тому

числі за кордон) Керівником Апарату укладається угода, однією з умов якої має

бути обов’язок парламентського державного службовця відшкодувати виплачену

йому протягом професійного навчання (стажування) заробітну плату та інші

витрати, пов’язані з таким навчанням (стажуванням), здійснені за рахунок

державного бюджету, у разі звільнення парламентського державного службовця з

окремих підстав протягом одного року після завершення професійного навчання

(стажування).

З огляду на це Комітет зазначив, що положення статті 48 Закону України «Про

державну службу» та Порядку стажування державних службовців, затвердженого

Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 3 березня

2016 року № 48, якими врегульовано питання стажування державних службовців (в

тому числі за кордоном), не передбачають укладання угоди, на зразок

запропонованої законопроектом.

Положеннями абзацу 2 частини тринадцятої статті 23 законопроекту

передбачено право Керівника Апарату відповідно до закону закуповувати у

підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб

послуги, необхідні для забезпечення підвищення кваліфікації парламентських

державних службовців та проведення курсів, передбачених статтею 33 цього

7Закону. Водночас, Керівник Апарату не є головним розпорядником бюджетних

коштів, а надане йому цим положенням право не відповідає вимогам бюджетного

законодавства у частині розпорядження коштами Державного бюджету України.

Розділ V законопроекту визначає особливості оплати праці та соціальних

гарантій парламентських державних службовців.

Зокрема, запропоновано прирівняти парламентських державних службовців в

умовах оплати праці (визначення посадових окладів) до державних службовців, які

займають посади державної служби в постійно діючому допоміжному органі, що

забезпечує здійснення повноважень Президентом України.

Згідно із Схемою посадових окладів на посадах державної служби з

урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році,

затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16, розміри

посадових окладів державних службовців, які займають посади державної служби

в постійно діючому допоміжному органі, що забезпечує здійснення повноважень

Президентом України, відповідають розмірам посадових окладів працівників

Апарату Верховної Ради України.

Водночас, Комітет вважає, що для забезпечення гарантій трудових прав

парламентських державних службовців варто у спеціальному законі передбачити

чіткий перелік складових їх заробітної плати з урахуванням особливостей

проходження ними служби, та до яких (складових) включити посадовий оклад,

надбавки за вислугу років, за ранг державного службовця, за виконання особливо

важливої роботи, за інтенсивність праці, доплату за науковий ступінь, надбавку за

почесне звання «заслужений», компенсацію у зв’язку з роботою, яка передбачає

доступ до державної таємниці, надбавку за знання та використання в роботі

іноземної мови, виплату за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням

обов’язків тимчасово відсутнього парламентського державного службовця, виплату

за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною

посадою, премію.

Комітет також звернув увагу на те, що існує практика визначення розмірів

посадових окладів спеціальними законами, наприклад, відповідно до Закону

України «Про Національне антикорупційне бюро України», Закону України «Про

запобігання корупції» установлюються оклади працівників відповідно

Національного бюро, Національного агентства, виходячи з розміру прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Доцільність визначення розмірів посадових окладів парламентських

державних службовців у спеціальному законі можна обґрунтувати особливістю

статусу органу, а впровадження такого підходу підсилить фінансову незалежність

парламентської служби.

У частині визначення умов оплати праці працівників парламентської

патронатної служби (частина перша статті 34 Розділу VІІІ законопроекту) та

парламентських працівників, які виконують функції з обслуговування (частина

друга статті 36 Розділу ІХ законопроекту) зазначено, що їх умови праці

визначаються у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу».

Водночас, згідно з положеннями частини третьої статті 3 Закону України «Про

державну службу» дія цього Закону не поширюється ані на працівників

патронатних служб, ані на працівників державних органів, які виконують функції з

обслуговування.

8У Розділі Х «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту

пропонуються зміни, зокрема, до статей 34, 54-56 Закону України «Про комітети

Верховної Ради України», що зумовлені запропонованими положеннями

законопроекту в частині визначення повноважень комітетів та голів комітетів

Верховної Ради України у системі управління парламентською державною

службою (положення статті 10 законопроекту).

Зміни, запропоновані законопроектом до статті 7 Регламенту Верховної Ради

України стосуються повноважень Верховної Ради України у частині затвердження

структури Апарату із зазначенням граничної чисельності його працівників;

повноважень Голови Верховної Ради України щодо затвердження Положення про

Апарат Верховної Ради України; повноважень Керівника Апарату щодо

затвердження положення про структурні підрозділи Апарату, і випливають із норм

статей 10 та 11 законопроекту.

Поряд з цим, запропоновані зміни до статті 8 Регламенту Верховної Ради

України стосуються правового статусу Керівника Апарату і зумовлені

запропонованими положеннями частин четвертої та п’ятої статті 11 законопроекту.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями частини четвертої

статті 93 Регламенту Верховної Ради України, Комітет ухвалив зазначений

експертний висновок на відповідність оформлення та реєстрації проекту Закону

України «Про парламентську службу», внесеного народними депутатами

України Разумковим Д.О., Корнієнком О.С., Стефанчуком Р.О., Кондратюк О.К.,

Арахамією Д.Г. та іншими народними депутатами України (всього 131 підпис)

(реєстр. № 4530 від 21.12.2020), вимогам закону, Регламенту Верховної Ради

України та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, та прийняв

рішення направити його до Комітету з питань організації державної влади,

місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, який

визначено головним з підготовки і попереднього розгляду цього законопроекту.

Голова Комітету С.В.КАЛЬЧЕНКО

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Кальченко Сергій Віталійович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B040000003EBE2A00D62B8F00

Дійсний до: 26.01.2023 17:56:49Апарат Верховної Ради України

№ 04-28/15-2021/22244 від 27.01.2021