Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сільського розвитку

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сільського розвитку»

1.Обґрунтування необхідності прийняття проекту закону

Проект Закону України розроблено з метою удосконалення механізму державної підтримки сільського господарства України шляхом ефективнішого розподілу бюджетних коштів для розвитку сільськогосподарських товаровиробників, зокрема малих та середніх фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, а також з метою відновлення зрошуваного землеробства, збереження і підвищення родючості ґрунтів в Україні.

Щодо державної фінансової підтримки (бюджетної дотації) для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції:

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VIII від 20.12.2016 р. (1791-19) було доповнено Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» розділом V-1 «Державна підтримка виробників окремих видів сільськогосподарської продукції» та відповідно статтею 16-1 «Бюджетна дотація для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції», які регулюють порядок розподілу бюджетної дотації сільськогосподарським товаровиробникам.

Разом з тим, за даними Державної фіскальної служби України, у Реєстрі отримувачів бюджетної дотації за бюджетною програмою «Фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників» №280180 із загальної кількості сільськогосподарських товаровиробників перебувало всього близько 1200, з яких 758 сільськогосподарських товаровиробників мають в обробітку земельні ділянки, площа яких менша ніж 500 гектарів.

При цьому із 4,1 млрд гривень, передбачених у 2017 році на отримання бюджетної дотації, сума отриманої такими 758 сільськогосподарськими товаровиробниками бюджетної дотації, склала менше 1,0 млрд. грн.

За даними Державної служби статистики України, станом на 1 листопада 2017 року, кількість сільськогосподарських підприємств в Україні становить 45 558, а також з них фермерських господарств 34 137 (близько майже 75%).

Площа оброблюваної ними сільськогосподарської землі становить – 19960,2 млн. га та 4580,1 млн. га відповідно у обробітку фермерських господарств (близько майже 23%).

Разом з тим, за даними Державної служби статистики України, станом на 1 листопада 2017 року, тільки 40 735 сільськогосподарських підприємств (на 4823 тис. менше від зареєстрованих), і з них 30 769 фермерських господарств (на 3368 тис. менше від зареєстрованих) мають землю в обробітку.

За даними Державної служби статистики України, станом на 1 листопада 2017 року, сільськогосподарські підприємства, а також з них фермерські господарства, мають в обробітку сільськогосподарські угіддя у таких площах:

Сільськогосподарські підприємства до 500 га:

25 835 підприємств із 45 558 (або 56,7%) обробляють 870,6 тис га із 19 960,2 млн. га (або 4,4%);

Сільськогосподарські підприємства більше 500 га:

14 900 підприємств із 45 558 (або 43,3%) обробляють 19089,6 млн. га із 19 960,2 млн. га (або 95,6%);

Фермерські господарства до 500 га:

28 664 господарства із 34 137 (або 83,9%) обробляють 1928,7 млн. га із 4580,1 млн. га (або 42,1%);

Фермерські господарства від 500 га:

5 473 господарства із 34 137 (або 16,1%) обробляють 2652,0 млн. га (або 57,9%)

За даними Державної фіскальної служби України, із загальної кількості сільськогосподарських товаровиробників, платниками єдиного податку четвертої групи є 32 339.

З них, 22 225 (або майже 69%) сільськогосподарських підприємств із сумою доходу отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції до 1 млн. гривень.

При цьому, кількість діючих сільськогосподарських товаровиробників становить 38 850 одиниць.

Також, 5 507 (або 17%) сільськогосподарських підприємств мають суму річного доходу від 1 млн. грн. до 10 млн. грн. (від 1 млн. грн. до 2 млн. грн. – 1 628 одиниць, від 2 млн. грн. до 10 млн. грн. – 3 879).

Інші 4 607 (або 14%) сільськогосподарських підприємств мають суму доходу від 10 млн. грн. і більше (від 10 млн. грн. до 50 млн. грн. – 2 843, від 50 млн. грн. і більше – 1 764).

Тож, необхідно визнати, що державна фінансова підтримка (бюджетна дотація) направлена, переважно, на підтримку великих за розміром та обсягом доходу, товаровиробників.

Щодо розвитку зрошуваного землеробства України:

Зрошення є одним з основних факторів інтенсифікації землеробства в районах із недостатнім та нестійким природним зволоженням, завдяки якому значною мірою знижується залежність агровиробництва від умов природного вологозабезпечення.

Нині у світі зрошується близько 270–300 млн га, з них поливні землі забезпечують 40% світового виробництва продовольства, займаючи лише 18% площі сільгоспугідь.

Україна щороку втрачає близько $1,5 млрд валютної виручки через низький рівень розвитку систем зрошення орних земель.

В Україні зрошуються менше 1% орних земель, тоді як, наприклад, у США – 5,5%, у Франції – близько 5% орних земель.

Фактично, Україна не виробляє валової виручки продукції через недостатнє зрошення в нашій країні.

Сьогодні це можна приблизно оцінити в 10 млн. т. зернових культур, що означає близько $1,5 млрд виручки, які ми втрачаємо щорічно.

Це 1,5 мільярда доларів щорічних валютних доходів до економіки нашої країни.

Протягом 2012 – 2014 років щороку до поливного сезону готувалося понад 800 тис. га зрошувальних систем. В середньому щороку полив проводився на площі понад 600 тис. га. У 2014 році було полито 476,6 тис. га (без врахування Автономної Республіки Крим).

За результатами аудиту стану використання зрошуваних земель та інвентаризації інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських зрошувальних систем 2013 року площа зрошуваних земель в Україні становить 2,17 млн. га (1,77 млн. га без урахування площ зрошення Автономної Республіки Крим) з яких на площі 737,5 тис. га можливо здійснювати полив без додаткових капітальних вкладень у зрошувальні системи.

З причин незадовільного технічного стану внутрішньогосподарських зрошувальних систем (925,7 тис. га), насосно-силового обладнання (122,1 тис. га), відсутності дощувальної техніки (660,2 тис. га), незадовільного гідрогеолого меліоративного стану (10,2 тис. га) внутрішньогосподарська меліоративна мережа не використовувалася на площі 1470,8 тис. га. Із необхідних за проектними рішеннями 25266 одиниць техніки в робочому стані збереглося 5590 одиниць.

Згідно з технічними даними та можливостями цих систем площа земель, на якій реально можливо відновити зрошуване землеробство, складала 884,5 тис. га, зокрема в Автономній Республіці Крим – 147,7 тис. га, Одеській області – 175,2, Запорізькій – 172,2, Херсонській – 108,9, Дніпропетровській - 80,4 та Миколаївській – 36,5 тис. га.

Пріоритетом діяльності держави у сфері розвитку зрошуваного землеробства є не будівництво нових, а відновлення та підтримка існуючих зрошувальних систем з обов’язковою переорієнтацією на споживачів послуг щодо меліорації земель.

В той же час, використанню потенціалу зрошуваного землеробства перешкоджає недостатня фінансова підтримка з боку держави та відсутність чітких і зрозумілих підходів до залучення інвестицій у розвиток меліорації земель, невирішеність низки юридичних проблем, які були спричинені зміною структури належності меліоративних фондів, пограбування трубопроводів і інших об’єктів інженерної інфраструктури та, відповідно, порушення технологічної цілісності всього комплексу меліоративних систем України.

Для реалізації повного потенціалу зрошення в Україні (розширення зрошення на 1,5-2 млн га земель) необхідно $2-4 млрд інвестицій.

Україна теж належить до тих країн, де зрошення є одним із визначальних факторів загального стану виробництва сільськогосподарської продукції, її експорту та забезпечення продовольчої безпеки держави. Географічною особливістю території нашої країни є те, що вона розташована на межі різних природних зон у помірному кліматичному поясі з відчутно вираженою зміною сезонів протягом року. Окремим рядом виглядає степова зона Півдня, яка відзначається континентальним, жарким, посушливим кліматом, займаючи південну та південно-східну частини країни, і становить 46,5% площі її сільськогосподарських угідь.

Рис. 1. Площі зрошуваних земель у провідних країнах світу (млн га, % від загальної)

Найбільш поширеним в Україні, як і в інших країнах, де застосовується зрошення способом механізованого поливу, є дощування. До його переваг слід віднести близькість до природного випадання опадів, рівномірність поливу, зволоження не тільки ґрунту, але і приземного шару повітря, поліпшення мікроклімату і створення більш сприятливих фізіологічних умов життя рослин.

З метою забезпечення гарантованого отримання врожаю сільгоспвиробниками в зоні ризикованого землеробства, вирішення проблеми зрошення великих площ, особливо для зернових, технічних та кормових культур, однією з необхідних умов є використання сучасних широкозахватних високопродуктивних дощувальних машин.

Враховуючи світовий досвід розвитку зрошення та його проблеми в Україні, головними критеріями, які визначають доцільність використання дощувальної техніки, можуть бути величина капітальних витрат, екологічна безпека зрошення та експлуатаційні витрати, основною складовою яких є витрати енергії на зрошення.

При цьому, для забезпечення поливу, витрачається понад 1 млрд. грн. для оплати електроенергії, які витрачаються сільгоспвиробниками при оплаті послуг. У вартості послуг ця складова становить до 80%.

Цей факт стримує розвиток зрошення та розширення площ поливу.

За орієнтовними підрахунками для забезпечення компенсації вартості електроенергії та пального (до 50%), використаних сільськогосподарськими товаровиробниками для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях щорічно необхідно не менше 200,0 млн. грн.

Щодо державної фінансової підтримки сільськогосподарських кооперативів:

Виробництво сільськогосподарської продукції у світі є джерелом доходів для 86% сільського населення планети та забезпечує роботою більше ніж 1,5 млрд. селян, які є членами дрібних селянських господарств.

В Україні сьогодні майже половина валової продукції сільського господарства виробляється в господарствах населення.

За даними вибіркового опитування сільських домогосподарств Держкомстатом України у 2016 році 14,7% (що еквівалентно 653 615 господарствам з 4 450 947 від їх загальної кількості) мають чітко виражену товарність у трудомістких напрямах виробництва сільськогосподарської продукції (та/або утримують дві і більше дійні корови, три та більше свиней на відгодівлі, п’ять і більше дійних кіз, п’ять і більше бджолосімей, багаторічних насаджень або овочів відкритого ґрунту мають в середньому ріллі) і вони є найвагомішою складовою соціально-економічного устрою сільської місцевості та розвитку сільськогосподарської кооперації на селі.

Разом із тим, саме ця категорія серед інших сільськогосподарських товаровиробників стикається із найбільшою за кількістю та глибиною проблем у своєму господарюванні та взаємовідносинах на ринку. Кредитні та лізингові ресурси є також найменш доступними саме для цієї категорії господарств, однією із головних причин цього є їх низька заставо спроможність.

Сільськогосподарська кооперація, в першу чергу, надає можливість отримувати селянам необхідні матеріально-технічні засоби для обробітку та переробки сільськогосподарської продукції, створювати якісну, конкурентоспроможну (як за ціною, так і за обсягом) продукцію та допомагає в її реалізації за офіційними ринковими цінами та каналами збуту.

Через систему кооперативів, реалізується понад 50% продукції молочарства в Бельгії, Великобританії, Польщі, а у Нідерландах, Австрії та Данії ця частка сягає 95%. Практично 90% молокозаводів у країнах ЄС та Північної Америки є кооперативними. Через свої кооперативи фермери продають понад 60% оливкової олії в Іспанії та Греції, 69% м'яса у Фінляндії, 72% фруктів та овочів у Бельгії, 95% вирощених квітів у Нідерландах, понад 50% зерна у Франції та Австрії зберігається на кооперативних елеваторах, що належать не посередникам, а безпосередньо товаровиробникам. У Франції близько 520 тис. працівників зайнято у кооперативах, і їх річний товарообіг становить у середньому 77-80 млрд. євро, а на збут припадає близько 60% сільгосппродукції. Переробно-збутову діяльність там ведуть 3500 сільськогосподарських кооперативів. За рахунок переробних кооперативів у Франції покривається 40-45% загального обсягу продукції.

Відтак, становлення та розвиток кооперативних форм господарювання в сільській місцевості, відродження реальних кооперативних відносин в аграрному секторі України необхідно розглядати в якості стратегічного ресурсу розбудови ринкової економічної системи у сільському господарстві та комплексного соціально-економічного розвитку сільських територій.

Відведення недостатньої ролі для кооперації у процесах реформування аграрного сектору економіки України стало однією з основних причин погіршення соціально-економічного та екологічного стану сільських територій.

В умовах сучасних інституційних змін набувають особливої соціально-економічної значимості питання удосконалення механізмів державного регулювання в сфері кооперативних відносин на селі, як чинника активізації коопераційних процесів в контексті нарощування потенціалу сільської економіки, забезпечення комплексного розвитку сільських територій та підвищення їх конкурентоспроможності в якості об’єкта сучасної державної регіональної політики.

В Україні, нажаль, сільськогосподарських кооперативів надзвичайно мало, в першу чергу, за відсутності на державному рівні програми їх розвитку та підтримки, а також за відсутності належної законодавчої, в тому числі податкової бази.

Станом на 1 січня 2017 року сільськогосподарських виробничих кооперативів налічується всього 993 одиниці. Сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зареєстровано лише 1097 одиниць, при чому, із їх загальної кількості здійснюють господарську діяльність лише 589 одиниць (молочарських - 151, з обробітку землі та збирання врожаю - 'ясні - 34, плодоовочеві - 76, зернові - 35 та з надання інших послуг - 141. З них переробні – 25, заготівельно-збутові - 149, постачальницькі - 16, з надання інших послуг – 101 та багатофункціональні - 298.). Цими кооперативами об'єднано 24,8 тис. осіб, створено на селі 1636 постійних робочих місць, які утримують 21758 голів ВРХ, з яких: 16953 голови корів та 4188 – голів свиней, реалізовано 48,7 тис. тонн молока, 2,8 тис. тонн зерна, 0,2 тис. тонн м'яса, 3,2 тис. тонн плодоовочевої продукції, сплачено податків та зборів на суму 13981,6 тис гривень.

Враховуючи колосальний потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні, так і не створено належної бази статистичних даних про розвиток кооперативів та їх вклад у національну економіку. Державні цільові програми, спрямовані на забезпечення розвитку аграрного сектору економіки не вирішують проблем державної підтримки і сприяння процесам кооперації, удосконалення законодавчої бази з питань податкових та інших пільг сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам.

У 2009 році було започатковано цільову державну програму підтримку кооперації на селі, що у свою чергу спричинило ріст кількості кооперативів одразу на 30%. Програма так і не була реалізована через зміну уряду, через що кількість кооперативів у 2010 році скоротилась з 1419 до 1401. Фінансова підтримка кооперативів була відновлена у 2011 році. Її обсяг у 2013 році скоротився у 8,5 раз, що також спричинило хвилю закриття сільськогосподарських кооперативів.

Нажаль, запроваджена у 2017 році нова система державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників (прямі бюджетні дотації) щонайменше є не комплексною та такою, яка не сприятиме розвитку малого та середнього виробника, розвитку сільськогосподарської кооперації на селі.

Щодо виробництва та відновлення сільськогосподарської техніки:

В агропромисловому комплексі України працює більше 48 тис. господарств усіх форм власності і господарювання, з яких, за даними Української Асоціації фермерів та приватних землевласників - біля 40 тис. це фермерські та приватні господарства.

За оперативними даними НААНУ та Мінагрополітики, від загальної кількості техніки, що ними експлуатується, від 60-ти до 70-ти відсотків, практично відпрацювала амортизаційні терміни, морально і фізично застаріла та потребує заміни.

Це переважно така техніка, як трактори, комбайни, сівалки, борони, культиватори, та інша, яка закуповувалась селянами ще за часів колишнього Радянського Союзу та в 90-х і на початку 2000-х років, коли сільгосппідприємства мали можливість придбавати її за власні кошти та на умовах державної підтримки її закупівлі.

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту пов’язане з необхідністю покращення ситуації, яка складається на сьогодні з забезпеченням господарств мобільними енергетичними засобами, в першу чергу тракторами, яких в господарювання агропромислового комплексу налічується більше 300 тис. одиниць.

Так, трактори, які експлуатуються до 5 років, становлять 6% від їх загальної кількості, від 5 до 10 років – 11%, від 11 до 20 років - 57%, більше 20 років - 26%. Тобто 81% з них, фізично і морально застаріли.

За потужністю двигунів: трактори з потужністю двигуна менше 40 кВт становлять більше 6% від їх загальної кількості, від 40 до 60 кВт – майже 38%, від 60 до 100 кВт – більше 29%, а 100 кВт і більше – майже 27%. Левову частку становлять трактори з потужністю двигунів у межах 40-100 кВт.

Проте, скрутне фінансове становище сільськогосподарських підприємств виключає можливість швидкого оновлення технічного парку.

В останні роки спостерігається нав’язування аграріям іноземної техніки бувшої у використанні, яка незначно дешевше нової вітчизняної, але потребує значних витрат на її утримання та негативно впливає на розвиток вітчизняного сільгоспмашинобудування.

Для запобігання цьому сьогодні основні вітчизняні виробники тракторної та комбайнової техніки активно працюють над розробкою і реалізацією програм щодо відновлення застарілої техніки шляхом її модернізації із забезпеченням технічних та експлуатаційних характеристик, які відповідають вимогам сучасної нової техніки і обладнання аналогічних моделей.

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Основними цілями та завданнями проекту закону є удосконалення розподілу бюджетної підтримки для розвитку невеликих сільськогосподарських товаровиробників, зокрема фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, а також відновлення зрошуваного землеробства, збереження і підвищення родючості ґрунтів в Україні.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Даний проект закону пропонує:

Сільськогосподарський товаровиробник, який вирощує сільськогосподарську продукцію на зрошуваних землях (відкритому ґрунті) з використанням поливу, має право на отримання з державного бюджету компенсації вартості електроенергії, використаної ним для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях.

запровадження відповідного реєстру;

бюджетна підтримка здійснюється в автоматичному режимі по аналогії з бюджетною дотацією;

загальний оборот протягом календарного року, отриманого сільськогосподарським товаровиробником від реалізації сільськогосподарської продукції не повинен перевищувати 75 млн. грн., з урахуванням пов’язаних з таким товаровиробником осіб;

розподіл бюджетної компенсації здійснюється у сумі не більше ніж 50 млн. грн. на одного товаровиробника на рік з урахуванням пов’язаних з таким товаровиробником осіб.

Запровадити фінансову підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

членами яких є фізичні особи та/або сімейні фермерські господарства, у вигляді компенсації витрат на утримання кооперативу, а також на матеріально-технічне оснащення кооперативу.

надається новоствореним кооперативам – у перші 5 років після їх реєстрації

здійснюється у сумі не більше ніж 50 млн. грн. на один сільськогосподарський обслуговуючий кооператив на рік з урахуванням пов’язаних з сільськогосподарськими товаровиробниками – членами кооперативу осіб

Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам надається державна фінансова підтримка у вигляді пільгового кредитування, в тому числі через механізм лізингу та здешевлення кредитів – у перші десять років після реєстрації.

надаються безкоштовні консалтингові (дорадчі) та інформаційно-консультативні послуги з питань роз’яснення порядку державної реєстрації, діяльності, оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, державної фінансової підтримки сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

сільськогосподарським кооперативам надається компенсація у розмірі до 90 відсотків суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого відповідними сільськогосподарськими кооперативами

Поширення бюджетної тваринницької дотації також на всіх сільськогосподарських виробників, а не тільки на підприємства – юр. особи, яка надається суб'єкту господарювання лише за наявності експлуатаційного дозволу, отриманого відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

Бюджетна дотація для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції З 1 січня 2020 року здійснюється для сільськогосподарських товаровиробників загальний оборот протягом календарного року, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції, яких не перевищує 75 млн. грн., з урахуванням пов’язаних з таким товаровиробником осіб

Запровадження на законодавчому рівні інших видів державної підтримки сільгосп товаровиробників, а саме:

надання субсидій (дотацій) сімейним фермерським господарствам для закладання та вирощування багаторічних насаджень, розвитку тваринництва, овочівництва, ведення органічного виробництва, а також для зберігання та переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції;

фінансової підтримки сільськогосподарських кооперативів;

надання соціально спрямованих дорадчих послуг, відповідно до закону;

компенсації відсоткових ставок в кредитно-фінансових установах;

відшкодування членам новоутворених сімейних фермерських господарств сплаченого ними єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в обсязі мінімального страхового внеску.

Створення законодавчої та нормативно-правової бази для можливості комплексного проведення модернізації на вітчизняних заводах машинобудування для агропромислового комплексу застарілої техніки, що в даний час експлуатується в господарствах АПК, із залученням, як на державному, так і на регіональному рівні, програм державної підтримки забезпечення нею сільгосптоваровиробників.

Це дозволить значно підвищити рівень технічного оснащення господарств і зменшити середнє навантаження на 1 трактор, яке на сьогодні складає більше , в той час як у Канаді - , у США – менше 38, у Франції - менше 16, а у ФРН та Великобританії - менше .

Крім того, з урахуванням запланованого на найближчий період збільшення обсягів виробництва сільгосппродукції, за оцінками науковців, у структурі парку, технічні засоби з потужністю двигуна до 120 кВт повинні складати 61% від загальної кількості, від 121 до 280 кВт – майже 36%, а понад 280 кВт – близько 3%.

Прийняття акту законодавчо врегулює поняття відновленої техніки, організація виробництва якої сприятиме тому, що у структурі парку технічні засоби з потужністю двигуна до 120 кВт повинні складати 61% від загальної кількості, від 121 до 280 кВт – майже 36%, а понад 280 кВт – близько 3%.

В даний час, тракторобудівні підприємства вітчизняного машинобудування для АПК освоїли і поставили на серійне виробництво нові сучасні моделі техніки, які практично майже не поступаються іноземним аналогам і повністю пристосовані до наших погодно-кліматичних умов.

Вони готові розпочати впровадження програм комплексної модернізації і відновлення застарілих машин на своїх підприємствах до рівня тих, що сьогодні серійно виготовляються.

Відновлена техніка буде на 20-30% дешевшою від аналогічної нової, не поступаючись їй за технічними характеристиками, буде повністю конкурентоспроможною на ринку по відношенню до нової іноземної техніки та бувшої у використанні.

При цьому, при умові залучення існуючих програм державної підтримки, забезпечення нею сільгосптоваровиробників на державному і регіональному рівні, витрати на її придбання практично не перевищуватимуть 50% вартості аналогічних нових машин.

Для виходу на технологічну потребу протягом п’яти найближчих років, з урахуванням динаміки вибуття тракторів, які вичерпали свій термін експлуатації, сільське господарство, на думку вчених, повинно щорічно закупляти не менше 30 тис. нових тракторів, вартість яких може складати близько 32 млрд. гривень. Успішне вирішення цього питання стримується двома проблемами. По-перше, низькою купівельною спроможністю сільгосппідприємств. А по-друге, Україна, допустивши за два десятиліття спад виробництва тракторів у 50 разів, не спроможна швидко вийти на необхідні обсяги їх конкурентоспроможного виробництва. Тож оновлення тракторного парку буде здійснюватись за рахунок власного виробництва та імпорту.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у цій сфері, є Конституція України, Закони України «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу», Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття змін до інших законодавчих актів не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування законопроекту

Реалізація положень Закону у разі його прийняття не призведе до додаткових видатків з Державного бюджету України, оскільки напрямки бюджетного асигнування на відповідні напрями агропромислового комплексу передбачено діючим Законом.

Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття даного проекту закону дозволить:

- підвищити рівень фінансової спроможності територіальних громад, сприятиме зміцненню їх матеріальної і фінансової основи та створить передумови для соціально-економічного розвитку територій населених пунктів.

- забезпечити ефективніший розподіл бюджетної дотації для розвитку невеликих сільськогосподарських товаровиробників, зокрема фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, сприятиме стимулювання зрошуваного землеробства і як наслідок, відновленню родючості ґрунтів в Україні.

- стимулювати розвиток існуючих та утворення нових сільськогосподарських кооперативів, забезпечить їх сталий розвиток, що у свою чергу сприятиме посиленню конкурентоздатності малих та середніх виробників, зокрема, та підвищення економічного і соціального розвитку сільських територій, зайнятості сільського населення.

- створити сприятливі умови щодо завантаження вітчизняних підприємств сільгоспмашинобудування, суміжних машинобудівних підприємств для виготовлення комплектувальних виробів. Збільшення обсягів виробництва техніки призведе до збільшення робочих місць. Оновлення технічного парку АПК за рахунок високотехнічної відновленої техніки сприятиме збільшенню виробництва конкурентоспроможної сільгосппродукції, додатковому залученню механізаторів та збільшення зайнятості сільського населення. Крім того використання нової модернізованої техніки покращить екологічну ситуацію, зменшить витрати сільгосптоваровиробників на її експлуатацію.

Народні депутати України Івченко В.Є.

Мейдич О.Л.

Кириленко І.Г.

Крулько І.І.