Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств

НАРОДНА ДЕПУТАТКА УКРАЇНИ

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС)

2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції,

застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах

майнових наслідків зареєстрованих партнерств»

1.Обґрунтування необхідності прийняття акта

01 червня 2023 року Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ)

ухвалив рішення у справі Маймулахін і Марків проти України (заява

№75135/14), яке набуло статусу остаточного 01 вересня 2023 року.

У цьому рішенні ЄСПЛ одноголосно постановив, що Україною було

порушено статтю 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ).

Стаття 8 ЄКПЛ закріплює право на повагу до приватного і сімейного

життя, тоді як стаття 14 – закріплює заборону дискримінації за будь-якою

ознакою.

Як наголошено у цьому рішенні, відповідно до позитивних зобов’язань за

статтею 8 ЄКПЛ, «держави-члени зобов’язані створити нормативно-правову

базу, яка дозволяла б одностатевим парам отримати належне визнання та

захист їхніх стосунків» (§65). ЄСПЛ пояснює, що відповідна вимога підпадає

під категорії як приватного, так і сімейного життя, що закріплені у статті 8

ЄКПЛ.

ЄСПЛ також підкреслив, що у справі щодо України «заявники позбавлені

будь-якої можливості регулювати основоположні аспекти життя як пари, за

винятком певних аспектів, [які] не можна вважати такими, якими визнаються

та отримують необхідний захист пари, оскільки вони мають обмежений обсяг

і не забезпечують [...] основні потреби, які є основоположними для

регулювання стосунків у парі, яка перебуває у стабільних і відданих

стосунках» (§69).

Зважаючи на це, ЄСПЛ визнав, що відмова одностатевій парі «в будь-якій

формі правового визнання та захисту у порівнянні з різностатевими парами,

становить дискримінацію [...] за ознакою їхньої сексуальної орієнтації».

Для припинення порушення статтей 8 та 14 ЄКПЛ необхідним є

приведення законодавства України у відповідність до вимог Конвенції. Для

цього, необхідним є створення законодавчих механізмів для офіційного

визнання та захисту прав одностатевих пар в Україні.

Даним законопроєктом пропонується впровадити інститут

зареєстрованих партнерств, який буде доступним як для різностатевих, так і

для одностатевих пар. Прийняття цього законопроєкту створить основу для

приведення законодавства України у відповідність до вимог статей 8 та 14

ЄКПЛ та припинить порушення, що визнано рішенням у справі Маймулахін і

Марків проти України.

Закріплення інституту зареєстрованих партнерств в законодавстві

додатково надасть можливість для України зробити крок до здійснення

посиленої співпраці у сфері юрисдикції, чинного законодавства та визнання та

виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств,

як це визначено у Регламенті Ради (ЄС) 2016/1104 від 24 червня 2016 року.

У цьому аспекті прийняття законопроєкту гармонізує правові підходи

українського законодавства з європейськими стандартами для забезпечення

неодруженим парам юридичної визначеності та передбачуваності щодо

їхнього майна. Приєднання до цього механізму сприятиме подальшій

інтеграції України до ЄС і його простору свободи, безпеки та справедливості,

у якому забезпечується вільне пересування людей.

2. Мета і цілі прийняття законодавчого акта

Основною метою законопроєкту є закріплення у законодавстві нового

інституту зареєстрованих партнерств. Для цього перед законопроєктом було

поставлено декілька цілей, зокрема визначити правові та організаційні засади

зареєстрованих партнерств, правовий статус, особисті немайнові та майнові

права і обов'язки зареєстрованих партнерів, порядок і наслідки державної

реєстрації та порядок припинення зареєстрованого партнерства.

3. Загальна характеристика та основні положення акта

Проєкт Закону містить зміни до 47 законодавчих актів, зокрема до

Сімейного кодексу України, Кодексу законів про працю України,

Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу

України, Цивільного процесуального кодексу України, а також Законів

України «Про міжнародне приватне право», «Про державну реєстрацію актів

цивільного стану», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та

членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

тощо.

Законопроєкт визначає зареєстроване партнерство як акт цивільного

стану, що підлягає державній реєстрації з метою офіційного визнання і

підтвердження державою правових відносин між двома повнолітніми

особами, їх взаємних прав і обов'язків.

В законопроєкті також уточнено, що зареєстроване партнерство не є

шлюбом та не є перешкодою для укладення шлюбу між зареєстрованими

партнерами за умови дотримання інших вимог законодавства України.

Після державної реєстрації, відповідно до положень проєкту, партнери

набувають статусу близьких родичів.

Реєстрація партнерства проводиться після 10 днів з дня подання заяви, а

розірвання – можливе як за спільною заявою до органу реєстрації актів

цивільного стану, так і за волевиявленням однієї зі сторін (у цьому випадку

здійснюється судом в порядку окремого провадження – при цьому заходів для

примирення чи встановлення причин розірвання партнерства не

здійснюється).

Проєктом також передбачені особливі положення на період дії воєнного

стану щодо осіб, які через виконання своїх обов'язків не можуть особисто

подати документи чи бути присутніми під час окремих реєстраційних дій. Це

дозволить врахувати потреби військовослужбовців, у тому числі – тих, що

перебувають у закладах охорони здоров'я через поранення.

Законопроєкт також містить положення щодо договору зареєстрованого

партнерства та вимог щодо його укладення. Якщо інше не встановлено в

такому договорі – майно, набуте за час перебування в зареєстрованому

партнерстві, належить партнерам на праві спільної сумісної власності.

Проєктом передбачені положення для соціального захисту партнерів,

вирішено питання у разі зникнення безвісти, чи смерті іншого з партнерів.

Закон не регулює питання батьківства зареєстрованих партнерів і не

змінює чинне регулювання у цій сфері.

Також законопроєкт не передбачає внесення ряду необхідних змін до

цивільного, кримінального, адміністративного та податкового законодавства,

оскільки для внесення відповідних змін будуть зареєстровані окремі

законопроєкти для дотримання належної процедури.

4. Стан нормативно-правової бази

Поняття і регулювання «зареєстрованого партнерства» наразі відсутнє в

законодавстві України, попри те, що зобов'язання прийняти відповідне

законодавство було закрілено ще в рамках Плану дій з реалізації Національної

стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, а згодом і в новій

редакції цього документу – на 2021-2023 роки.

У відповідній сфері правового регулювання, на яку поширюється

законопроєкт, серед іншого, діють Конституція України, Цивільний кодекс

України, Сімейний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс

України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс законів про

працю України, Закон України «Про засади запобігання та протидії

дискримінації в Україні» тощо.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону не потребуватиме додаткових видатків з Державного

бюджету України та місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

акта

Прийняття цього законопроєкту матиме позитивний вплив на імідж

України в міжнародному співтоваристві в контексті євроінтеграційних

процесів, оскільки він є спрямований на забезпечення рівності прав та свобод

усіх громадян.

Припинення порушення, що встановлено рішенням Європейського суду з

прав людини у справі Маймулахін і Марків проти України, сприятиме

утвердженню статусу України як держави, що дотримується власних

зобов'язань на міжнародному та регіональному рівнях. Це покращить

репутацію країни у сфері захисту прав людини, підтвердить її прихильність

європейським цінностям рівності та недискримінації та надасть позитивний

сигнал щодо стабільності та прозорості правової системи України.

Впровадження відповідних змін у законодавстві стане важливим кроком

до подальшої інтеграції України до європейського правового простору,

дозволяючи розширити та поглибити співпрацю з інституціями ЄС та іншими

державами-членами Європейського Союзу.

Народна депутатка України

Совсун І.Р. (посв. 223)