Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо впорядкування діяльності автостанцій

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

Верховна Рада України

ВИСНОВОК

на проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про

автомобільний транспорт» щодо впорядкування діяльності автостанцій»

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет з питань

транспорту та інфраструктури на своєму засіданні 01 травня 2025 року (протокол

№101) розглянув проект Закону України «Про внесення змін до Закону України

«Про автомобільний транспорт» щодо впорядкування діяльності автостанцій»,

реєстр. №12228 від 22.11.2024 року, поданий народними депутатами України

Крейденком В.В. та іншими народними депутатами.

Як зазначається у Пояснювальній записці, проект розроблений з метою

вдосконалення поняття «автостанція» та закріплення в цьому понятті вимог та

ознак автостанції, що передбачали б наявність сервісів для пасажирів та

перевізників, а також з метою закріплення в Законі «Про автомобільний

транспорт» повноважень Укртрансбезпеки здійснювати ведення переліку

автостанцій на своєму офіційному веб-сайті у зв’язку із змінами що були внесені

до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту,

затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року

№176 та Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті

затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року

№103.

Проектом Закону передбачається абзац одинадцятий статті 1 Закону

України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) викласти в такій редакції:

«автостанція – це спеціально обладнана споруда, комплекс будівель, споруд,

призначених для обслуговування пасажирів та транспортних засобів, що

виконують автобусні пасажирські перевезення, управління рухом автобусів і

включають платформ для прийняття, відправлення автобусів, місця посадки,

висадки пасажирів, зони паркування транспортних засобів, зали очікування для

пасажирів, касові зали, а також інші об’єкти та служби, що забезпечують

функціонування автостанцій».

Також пропонується внесення зміни до статті 6 Закону в частині заміни

повноваження Укртрансбезпеки щодо «видачі свідоцтва про атестацію

автостанцій, ведення переліку атестованих автостанцій та розміщення

зазначеного переліку на своєму офіційному сайті» на повноваження «здійснювати

ведення переліку автостанцій на своєму офіційному веб-сайті».

2

Міністерство розвитку громад та територій України повідомило, що

законопроект потребує доопрацювання та пропонує залишити діючу редакцію

терміну «автостанція», визначеного абзацом одинадцятим статті 1 Закону.

Адже запропоновані зміни щодо викладення в новій редакції терміну

«автостанція» недоцільні, оскільки статтею 36 Закону передбачено, що автостанції

надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами

загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють

перевезення пасажирів на договірних умовах, – послуги, пов'язані з відправленням

та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. Також зазначеною статтею

встановлено обов'язкові послуги, що повинні надаватися автостанціями

пасажирам.

Міністерство юстиції України висловило позицію, що зміни, запропоновані

законопроектом, не забезпечують комплексного підходу до регламентації відносин

пов’язаних з функціонуванням автостанцій.

Законопроектом передбачається визначення нового поняття «автостанція» та

наділення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію

державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, повноваженням

щодо ведення переліку автостанцій та розміщення його на своєму офіційному веб-

сайті.

Водночас зміни, запропоновані законопроектом, не забезпечують повноти

правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних із запровадженням

переліку автостанцій, оскільки саме Закон є основоположним нормативно-

правовим актом, що визначає засади організації та діяльності автомобільного

транспорту. Так, залишається відкритим питання щодо мети запровадження такого

переліку, його статусу, змістовного наповнення, підстав для внесення змін до

переліку, правових наслідків виключення з нього автостанцій тощо.

Тобто пропоновані законопроектом приписи мають знайти своє

відображення в інших положеннях Закону.

Крім того дефініція «автостанція» не в повній мірі враховує принцип

юридичної визначеності, якому має відповідати нормативно-правовий акт,

оскільки незрозуміло, про які саме «об’єкти та служби, що забезпечують

функціонування автостанції» йдеться у законопроекті.

Державна служба України з безпеки на транспорті пропонує тлумачення

терміну «автостанція» викласти у такій редакції: «автостанція – споруда, комплекс

будівель, споруд, призначених для обслуговування пасажирів та транспортних

засобів, що виконують перевезення пасажирів автобусами, управління рухом

автобусів та мають платформи для прийняття, відправлення автобусів, місця для

посадки / висадки пасажирів, зони паркування транспортних засобів, касові зали

для продажу квитків, зони очікування для пасажирів з необхідними зручностями

(місця для сидіння, вбиральні), які доступні для осіб з інвалідністю та інших

маломобільних груп населення, а також інші об’єкти та служби, що забезпечують

функціонування автостанції;».

Міністерство цифрової трансформації України повідомило, що відповідно до

частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»

доступ до публічної інформації забезпечується шляхом систематичного та

3

оперативного оприлюднення інформації, зокрема, на єдиному державному

вебпорталі відкритих даних.

Отже, абзац дев’ятий частини сьомої статті 6 Закону запропоновано викласти

у такій редакції: «ведення переліку автостанцій та розміщення зазначеного

переліку на своєму офіційному веб-сайті та Єдиному державному веб-порталі

відкритих даних;».

Міністерство економіки України повідомило про відсутність зауважень та

пропозицій до законопроекту.

Асоціація міст України підтримує прийняття законопроекту.

Міністерство фінансів України висловило позицію, що законопроект

потребує доопрацювання в частині надання фінансово-економічних розрахунків та

обґрунтувань, а також визначення джерел покриття витрат, необхідних на

реалізацію його положень.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету зазначив, що всупереч

вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої

статті 91 Регламенту Верховної Ради України суб’єктам права законодавчої

ініціативи до законопроекту, прийняття якого призведе до змін показників

бюджету, не надано фінансово-економічного обґрунтування (включаючи

відповідні розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо

скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для

досягнення збалансованості бюджету.

За підсумками ухвалено рішення, що законопроект матиме вплив на

показники бюджету (збільшуючи витрати державного і місцевих бюджетів та може

призвести до втрат доходів відповідних бюджетів). У разі прийняття відповідного

закону до 15 липня 2025 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2026 року,

а після 15 липня 2025 року – не раніше 1 січня 2027 року (або 1 січня наступного

за цим року залежно від часу прийняття закону).

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу повідомляє, що проект Закону відповідає Угоді про

асоціацію та міжнародно-правовим зобов’язанням України, водночас потребує

доопрацювання із необхідністю врахування у повному обсязі вимог до

пасажирських терміналів (автобусних станцій) в частині забезпечення безпеки та

доступності пасажирських перевезень відповідно до Регламенту (ЄС) № 181/2011

Європейського Парламенту та Ради ЄС від 16 лютого 2011 року щодо прав

пасажирів у міському та міжміському автобусному транспорті та про внесення змін

до Регламенту (ЄС) №2006/2004.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради України в цілому не

заперечує можливості оновлення визначення поняття «автостанція» шляхом

конкретизації її складових елементів з метою забезпечення спроможності

автостанції надання комплексу необхідних послуг, разом з тим, надає ряд

зауважень.

По-перше, пропоноване визначення поняття «автостанція» не забезпечує

повноту його змісту з точки зору вичерпності складових елементів, оскільки

містить формулювання – «а також інші об’єкти та служби, що забезпечують

функціонування автостанції», тим самим ілюструючи невідповідність принципу

юридичної визначеності правової норми.

4

По-друге, пропонований підхід до вирішення порушеного у проекті питання

не змінює модель його регулювання, за якою структура складових елементів

автостанції, по суті, визначається вимогами до автостанцій та надання ними

послуг, закріпленими у системно пов’язаних з визначенням поняття «автостанція»

приписах Закону та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-

правових актах і які залишаються незмінними.

Відповідно до ст. 28 «Вимоги до автостанцій та зупинок таксі» Закону на

автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів;

організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання

руху автобусів; контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої

документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств,

установ і організацій, розташованих на їх території; організація побутового

обслуговування пасажирів і водіїв.

У ст. 36 «Послуги автостанцій» Закону встановлено, що автостанції надають

пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального

користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення

пасажирів на договірних умовах, – послуги, пов'язані з відправленням та

прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам,

належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки,

облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими

вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.

До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями

автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та

відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов

дорожнього руху на маршруті.

При цьому, відповідно до абз. 1 п. 112 розділу V Правил надання послуг

пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету

Міністрів України від 18.02.1997 № 176, «функціонування автостанції можливе у

разі її відповідності вимогам статей 1, 28, 32, 36 Закону України «Про

автомобільний транспорт» та цих Правил».

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 111,

пунктом 2 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, Комітет

з питань транспорту та інфраструктури ухвалив рішення рекомендувати Верховній

Раді України відхилити проект Закону України «Про внесення змін до Закону

України «Про автомобільний транспорт» щодо впорядкування діяльності

автостанцій», реєстр. №12228 від 22.11.2024 року, поданий народними депутатами

України Крейденком В.В. та іншими.

Співдоповідачем від Комітету при розгляді цього питання на пленарному

засіданні Верховної Ради України визначено Негулевського І.П.

Голова Комітету Ю. КІСЄЛЬ