Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів автомобільними транспортними засобами

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

на проект Закону України

«Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»

щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів

автомобільними транспортними засобами»

(реєстр. № 12182 від 06.11.2024 р.)

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму

засіданні 03 та 04 червня 2025 року (протокол № 103) розглянув проект Закону

України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»

щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів

автомобільними транспортними засобами», реєстраційний № 12182 від

06.11.2024, поданий Кабінетом Міністрів України.

Метою прийняття законопроекту, відповідно до пояснювальної записки до

нього, є запровадження виконання положень Угоди про міжнародні перевезення

швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які

призначені для цих перевезень, учиненої 01 вересня 1970 року в м. Женеві1, для

покращення умов збереження якості та безпеки харчових продуктів, які швидко

псуються під час їх перевезення, а також забезпечення рівних конкурентних умов

для міжнародних перевізників України на територіях договірних сторін.

У цій сфері правового регулювання діють такі акти законодавства:

Угода про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та

про спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень, учинена

01 вересня 1970 року в м. Женеві (далі – Угода);

Закон України «Про міжнародні договори України»;

Закон України «Про транспорт»;

Закон України «Про автомобільний транспорт»;

Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»;

Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»;

Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості

харчових продуктів»;

1 - офіційний текст (актуальна редакція) англійською та іншими мовами за посиланням https://unece.org/text-and-

status-agreement

2

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у

сфері господарської діяльності»;

Указ Президента України від 02.04.2007 № 262 «Про приєднання України

до Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про

спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)»;

постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1266 «Про

визначення компетентного органу з виконання Угоди про міжнародні

перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні

засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)»;

постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Про

затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)»;

наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про

затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в

Україні», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.

Законопроектом пропонується надати визначення термінів «ізотермічний

транспортний засіб», «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу» та

«швидкопсувні харчові продукти», а також встановити обов’язкові вимоги щодо

отримання свідоцтв ізотермічних транспортних засобів для транспортних

засобів, які перевозять швидкопсувні харчові продукти.

Водночас, законопроектом встановлюються вимоги до організацій, які

набувають право здійснювати технічну перевірку на відповідність вимогам

Угоди та визначається повноваження Державної служби України з безпеки на

транспорті щодо інформування Європейської економічної комісії Організації

Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) стосовно відповідальних в Україні за видачу

свідоцтва ізотермічного транспортного засобу, з метою їх визнання країнами

учасниками Угоди.

В той же час, встановлюється перехідний період (один рік після

завершення воєнного стану) щодо обов’язкового запровадження вимог Угоди до

внутрішніх перевезень швидкопсувних харчових продуктів.

Як обґрунтування зазначається, що відповідно до Указу Президента

України від 02 квітня 2007 року № 262/2007 Україна приєдналася до Угоди, яка

набрала чинності в Україні 25 липня 2008 року.

Відповідно до Угоди перевезення швидкопсувних харчових продуктів

повинно здійснюватися виключно ізотермічними транспортними засобами, які

відповідають вимогам Угоди та отримали свідоцтво про відповідність

транспортного засобу.

Абзацом сьомим частини сьомої статті 6 Закону України «Про

автомобільний транспорт» (далі – Закон про АТ) визначено, що центральний

орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань

безпеки на наземному транспорті, здійснює видачу свідоцтва про відповідність

транспортного засобу вимогам Угоди. Проте, на сьогодні Україною жодного

свідоцтва про відповідність транспортного засобу вимогам Угоди не видано.

3

Відсутність законодавчо врегульованих процедур технічної перевірки

транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень

швидкопсувних харчових продуктів, не дає змогу вітчизняним перевізникам

знаходитися в рівному конкурентному середовищі по відношенню до своїх

іноземних колег. Українські перевізники вимушені проводити перевірку свого

транспортного засобу на відповідність вимогам Угоди за кордоном, що потребує

додаткових коштів та час для доставки транспортного засобу в іншу країну.

Українські перевізники, які здійснюють міжнародні перевезення

швидкопсувних продуктів, вимушені отримувати свідоцтво про відповідність

транспортних засобів у Республіці Польща, хоча відповідно до пункту 3

доповнення 1 додатку 1 до Угоди, свідоцтво видається компетентним органом

країни, у якій транспортний засіб має бути зареєстрованим або поставленим на

облік. Крім того, траплялися непоодинокі випадки, коли органи контролю

учасників Угоди застосовують штрафні санкції (близько 50000 грн.) та

затримують транспортні засоби без наявності в українських перевізників

свідоцтва про відповідність транспортного засобу вимогам Угоди.

У зв’язку з цим, перевізниками неодноразово піднімалося питання щодо

невиконання Україною положень Угоди.

Реалізація Закону, як зазначає автор законопроекту, дозволить забезпечити

виконання Україною положень Угоди як її Договірної сторони, надасть

можливість розпочати процедури технічних перевірок для вітчизняних

перевізників на території України, а також створить поступовий перехід до

застосування міжнародних вимог до перевезень швидкопсувних харчових

продуктів внутрішнім автомобільним транспортом.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ), підтримуючи у цілому спрямованість законопроекту на

врегулювання питань перевезення швидкопсувних харчових продуктів, у тому

числі, з огляду на необхідність приведення законодавства у відповідність до

міжнародних зобов’язань України, одночасно у висновку від 09.12.2024

висловило щодо окремих положень законопроекту деякі міркування, зауваження

і пропозиції. А саме:

1. Стосовно терміну «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу»

(ст. 1 Закону про АТ у редакції законопроекту) звернуто увагу, що у тексті Угоди

(як, власне, і в чинному абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ) вживається поняття –

«свідоцтво про відповідність транспортного засобу» (ст. 2 Угоди, додаток 1

доповнення 3 до неї).

Також оновленою редакцією абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ передбачається

інформування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію

державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, «Європейської

економічної комісії Організації Об’єднаних Націй щодо органів з інспектування,

відповідальних в Україні за видачу свідоцтва ізотермічного транспортного

засобу». Натомість такий обов’язок вказаного центрального органу виконавчої

влади не випливає із положень Угоди.

4

2. Змінами до ст. 1 Закону про АТ пропонується доповнити

термінологічний апарат Закону про АТ новим терміном «швидкопсувні харчові

продукти – харчові продукти, визначені Угодою про перевезення швидкопсувних

продуктів, що потребують дотримання особливих умов зберігання і перевезення,

які під впливом навколишнього природнього середовища втрачають показники

безпечності та окремі показники якості харчових продуктів».

На погляд ГНЕУ, вміщення визначення вказаного терміну у Законі про АТ,

який «визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту»

(преамбула), не відповідає його предмету. Натомість національне законодавство

містить Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та

якості харчових продуктів», який «регулює відносини між органами виконавчої

влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових

продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників

якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться

(пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться

(пересилаються) з неї» (преамбула) і саме у ньому вбачається юридично

коректнішим врегульовувати питання (включаючи визначення відповідних

термінів), пов’язані із «швидкопсувними харчовими продуктами».

3. У законопроекті пропонується доповнити Закон про АТ новою ст. 201,

відповідно до якої, серед іншого, передбачається встановити, що «свідоцтво

ізотермічного транспортного засобу видається органом з інспектування у

порядку та відповідно до вимог, встановлених Угодою про перевезення

швидкопсувних продуктів та з урахуванням вимог Закону України «Про

адміністративну процедуру», складається українською і англійською мовами за

формами визначеними Угодою про перевезення швидкопсувних продуктів» (ч. 3).

З приводу цих новел зазначено, що у чинному Законі про АТ, до якого

поданим законопроектом пропонуються зміни, вже встановлено, що «відносини

щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку,

виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері автомобільних доріг

регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням

особливостей, визначених цим Законом» (ст. 2 Закону про АТ).

У зв’язку з цим, звернуто увагу, що Закон України «Про адміністративну

процедуру» встановлює єдині/загальні, базові правила адміністративної

процедури для надзвичайно широкого кола відносин. Згідно з ч. 2 його ст. 3

«законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження

для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні

відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом».

Це означає, що у разі, якщо у певній сфері відносин мають місце

особливості, які потребують врахування в адміністративних провадженнях, то

відповідні зміни, які б адаптували ці процедури до загальної адміністративної

процедури, мають вноситись безпосередньо до спеціальних (галузевих) законів.

Аналіз положень чинного Закону про АТ дає підстави для висновку, що

особливості адміністративної процедури у цій сфері правовідносин, на

5

регулювання яких він спрямований, чітко не визначені і потребують уваги

законодавця. Однак, з огляду на вищенаведене, запропоноване формулювання –

«… з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» …»

(ч. 3 нової ст. 201 Закону про АТ) – не додає чіткості та визначеності у питаннях

внормування особливостей адміністративних проваджень у сфері автомобільних

перевезень, про які йдеться у законопроекті.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу у висновку від 11.04.2025 (дата засідання – 25.03.2025)

зазначив, що законопроект не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням

України.

Згідно з експертним висновком Офісу підтримки адаптації законодавства

України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС) (Офісу підтримки

реформ) від 03.12.2024 законопроект не суперечить Угоді про асоціацію, Угоді

та Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського парламенту та Ради від 29 квітня

2004 року про гігієну харчових продуктів.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у висновку від

27.03.2025 (дата засідання – 25.03.2025) зазначив своє рішення, що законопроект

не матиме впливу на показники бюджету. У разі прийняття відповідного закону

він може набирати чинності у термін, визначений законодавством.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку від

20.11.2024 до законопроекту зазначило, що не має зауважень до нього,

законопроект відповідає законам, що регулюють бюджетні відносини.

Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики свій

висновок щодо законопроекту не надав.

Міністерство розвитку громад та територій України повідомило про

підтримку законопроекту, а Міністерство юстиції України, Міністерство

економіки України, Міністерство аграрної політики та продовольства України,

Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з безпеки на

транспорті, Державна регуляторна служба України, Державна служба України з

питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомили про

відсутність пропозицій та/або зауважень до законопроекту.

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП

України) зазначила, що після набуття чинності цієї Угоди і до сьогоднішнього

дня в Україні свідоцтва на відповідність транспортних засобів, які виконують

перевезення швидкопсувних харчових продуктів, встановленим нормам

(свідоцтва УПШ) не видаються, що створює проблему для учасників Асоціації.

Українські перевізники замовляють такі свідоцтва УПШ та проводять

випробування рефрижераторів на уповноважених станціях іноземних держав.

Такі способи отримання свідоцтва УПШ в інших країнах призводять до втрати

часу та коштів перевізників та непорозуміння з іноземними контролюючими

органами.

6

Оскільки законопроект передбачає покладення на Укртрансбезпеку

функцій подання до ЄЕК ООН інформації про органи інспектування, що

уповноважені видавати свідоцтва УПШ, АсМАП України вважає за доцільне

доручити Укртрансбезпеці ведення обліку (реєстру) таких виданих свідоцтв.

Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-

дослідний та проектний інститут» (ДП «ДержавтотрансНДІпроект») надало

зауваження і пропозиції до законопроекту. Так, ДП «ДержавтотрансНДІпроект»

зазначило, що:

1. Законопроект не містить необхідної та достатньої термінології для

забезпечення виконання вимог Угоди, зокрема відсутні або змінено сутність

визначення термінів «ізотермічний транспортний засіб», «льодовик»,

«рефрижератор», «опалювальний транспортний засіб» тощо.

2. Некоректним та не відповідає Угоді визначення та назва документа

(«свідоцтво ізотермічного транспортного засобу» – у редакції законопроекту),

що засвідчує відповідність ізотермічного транспортного засобу вимогам,

встановленим Угодою.

3. На центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію

державної політики з питань безпеки на транспорті, повинні бути покладені

функції контролю за дотриманням перевізниками, які здійснюють перевезення

швидкопсувних харчових продуктів, вимог Угоди, що відповідає підпункту 2

пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, а

не функція інформування ЄЕК ООН та видачі свідоцтва про відповідність

транспортного засобу вимогам Угоди.

4. Згідно з пунктом 3 доповнення 1 до додатка 1 до Угоди свідоцтво про

відповідність транспортного засобу вимогам Угоди видається компетентним

органом держави, в якій транспортних засіб повинен бути зареєстрованим або

взятий на облік.

Стаття 201 (Особливості організації перевезення швидкопсувних харчових

продуктів) Закону про АТ (у редакції законопроекту) не відповідає вимогам

Угоди, а також не врегульовує питання контролю, відповідальності та

підпорядкування органів з інспектування.

Крім того, на сайті ЄЕК ООН ( http://unece.org/road-map-accession-and-

implementation-atp) визначений компетентний орган в Україні з підтвердження

відповідності вимогам Угоди (Working department (road transport)), на який

покладено функції забезпечувати діяльність системи технічних перевірок та

видачу свідоцтва про відповідність транспортного засобу вимогам Угоди. Тому,

доцільно зазначити це в нормативних документах і таким чином привести їх у

відповідність до вимог Угоди.

5. У законопроекті не вирішені питання щодо визначення повноважень

Мінінфраструктури (примітка: перейменовано в Мінрозвитку), як компетентного

органу з виконання положень Угоди для міжнародних перевезень

7

швидкопсувних харчових продуктів, а також інших органів та організацій

залучених до функціонування та реалізації положень Угоди.

Американська торговельна палата в Україні (далі – Палата) зазначила, що

основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини між органами

виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами

харчових продуктів, є Закон України «Про основні принципи та вимоги до

безпечності та якості харчових продуктів» (далі – Закон про харчові продукти).

Законопроект, який передбачає внесення змін до Закону України «Про

автомобільний транспорт», пропонує запровадити визначення терміну

«швидкопсувні харчові продукти», проте це визначення відсутнє в «основному

профільному» Законі про харчові продукти.

Водночас, Закон про харчові продукти «вже передбачає конкретні дії з

боку компетентних органів щодо перевірок належного перевезення харчових

продуктів і видачі відповідних документів (як от, реєстрація, видача

експлуатаційних дозволів, гігієнічні вимоги до транспортних засобів тощо)».

Таким чином, на думку компаній-членів Палати, прийняття законопроекту

«призведе до зарегульованості, суперечливості термінів та внесе неясність у

розподіл функцій між різними органами виконавчої влади», а тому Палатою було

висловлено прохання відкликати з розгляду законопроект.

З приводу висловлених до законопроекту окремих міркувань, зауважень і

пропозицій та в доповнення до них варто зазначити таке.

1. Законопроектом запропоновано статтю 1 Закону про АТ доповнити

такими термінами як «ізотермічний транспортний засіб», «свідоцтво

ізотермічного транспортного засобу» та «швидкопсувні харчові продукти».

Однак, ці терміни та їх визначення не в повній мірі відповідають Угоді, а окремі

передбачені Угодою терміни та їх визначення не охоплені законопроектом, що

не дозволить повноцінно забезпечити виконання відповідних положень Угоди

(на що звертали увагу ГНЕУ та ДП «ДержавтотрансНДІпроект»).

Так, в статті 1 Угоди зазначається, що під час здійснення міжнародних

перевезень швидкопсувних харчових продуктів «ізотермічними транспортними

засобами», «транспортними засобами-льодовниками», «транспортними

засобами-рефрижераторами», «опалюваними транспортними засобами» або

«рефрижераторами і опалюваними транспортними засобами» можуть

називатися лише ті транспортні засоби, які задовольняють визначення й норми,

зазначені в додатку 1 до цієї Угоди.

Тобто «ізотермічний транспортний засіб» це лише один з п’яти типів

транспортних засобів, які за Угодою можуть здійснювати міжнародні

перевезення швидкопсувних харчових продуктів (за умови виконання

відповідних вимог щодо їх перевірки та отримання свідоцтва про відповідність

транспортного засобу вимогам Угоди). Отже цей єдиний передбачений

законопроектом термін не може замістити усі інші терміни, що містить Угода,

тому у разі прийняття Закону у запропонованій законопроектом редакції, він

не забезпечить належне виконання положень Угоди.

8

При цьому слід зазначити, що Закон про АТ оперує терміном

«транспортний засіб спеціалізованого призначення», якому у тій же статті 1

надано таке визначення:

«транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб,

який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів

(автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій,

самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний

автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний

автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований,

обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями

тощо)».

Тобто перелічені в Угоді транспортні засоби охоплюються визначенням

терміна «транспортний засіб спеціалізованого призначення».

Стосовно терміну «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу», то у

тексті Угоди вживається термін «свідоцтво про відповідність транспортного

засобу» (стаття 2 Угоди, доповнення 3 до додатку 1 до Угоди). Саме такий термін

передбачений чинними нормами абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ.

Водночас, можна погодитись з тим, що визначення нового терміну

«швидкопсувні харчові продукти» (англ. «perishable foodstuffs») логічно

вміщувати не у Законі про АТ, як це пропонується законопроектом, а в Законі

про харчові продукти (пропозиція ГНЕУ та Американської торгівельної палати

в Україні). Однак, у тексті Закону про харчові продукти у жодній з його статей

не застосовується цей термін, тому доцільність внесення вказаного терміну до

цього Закону є сумнівною.

Разом з тим, термінологічний апарат Закону про АТ, який «визначає засади

організації та діяльності автомобільного транспорту» (преамбула) та є

базовою складовою частиною законодавства з питань перевезень вантажів

автомобільним транспортом, доцільно доповнити іншим новим терміном –

«швидкопсувні вантажі». Цей термін має своє застосування як у міжнародних

договорах України, так і в українському законодавчому полі.

Зокрема, термін «швидкопсувні вантажі» (англ. «perishable goods»)

застосовується у Міжнародній конвенції про узгодження умов проведення

контролю вантажів на кордонах від 21 жовтня 1982 року (м. Женева)2, а також

безпосередньо у Законі про АТ (у ч. 9 статті 20) та в Правилах перевезень

вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом

Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі – Правила).

У розділі 29 Правил містяться правила перевезень швидкопсувних

вантажів у міжміському сполученні, де зазначено, що до швидкопсувних

вантажів належать продукти харчування та інші вантажі, перевезення яких

потрібно здійснювати у відповідному середовищі і при відповідному

2 - офіційний текст (актуальна редакція) англійською мовою за посиланням

https://unece.org/DAM/trans/conventn/ECE-TRANS-55r2e.pdf

9

температурному режимі. Швидкопсувні вантажі перевозяться спеціалізованим

рухомим складом (авторефрижераторами) з додержанням температурного режиму.

Тож, швидкопсувні вантажі залежно від того, чи призначені вони для

споживання людиною або ні, поділяють на швидкопсувні харчові продукти

(рослинного та тваринного походження, продукти переробки) та швидкопсувні

нехарчові продукти (розсада, квіти живі та зрізані, інші рослини, деякі продукти

тваринного походження, призначені для сільськогосподарського або

промислового використання, для використання у фармацевтиці, тощо).

Положеннями Угоди охоплено частину швидкопсувних вантажів –

швидкопсувні харчові продукти, які зазначені у додатках 2 і 3 до Угоди та

перелічені у контексті вибору належних транспортних засобів і температурних

умов, яких потрібно дотримуватися під час перевезення таких вантажів.

2. Впровадження в національне законодавство положень Угоди має

здійснюватися саме у рамках Закону про АТ, як галузевого закону з питань

перевезень вантажів автомобільним транспортом (що й пропонується

законопроектом), а не Закону про харчові продукти (як це вбачається ГНЕУ та

Американською торгівельною палатою в Україні). Закон про АТ та Закон про

харчові продукти мають різні предмети правового регулювання.

Закон про харчові продукти відповідно до його статті 2 належить до

законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів і

дія цього Закону відповідно до його статті 3 поширюється на: санітарні заходи,

об’єкти санітарних заходів; вимоги до окремих показників якості харчових

продуктів; операторів ринку та потужності. Закон про харчові продукти містить

стосовно транспортних засобів по суті тільки гігієнічні вимоги до них

(насамперед у статті 44), а отримання необхідних документів передбачено не в

частині відповідності конструкції транспортних засобів певним вимогам.

Зауважимо, що у статті 5 Закону про АТ зазначається, що основним

завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного

транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення

вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У ч.1 статті 19 Закону про АТ визначена класифікація транспортних

засобів за своїм призначенням, серед яких виокремлено транспортні засоби

спеціалізованого призначення, які призначені для перевезення певних категорій

вантажів та мають спеціальне обладнання.

Статтею 20 Закону про АТ встановлені вимоги до транспортних засобів і

частин до них. Так, конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також

їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює

Кабінет Міністрів України, та забезпечувати відповідність, крім зазначених у цій

статті вимогам, ще й іншим вимогам законодавства (у тому числі вимогам

міжнародних договорів України).

На виконання цієї норми затверджено постанову Кабінету Міністрів

України від 22 грудня 2010 р. № 1166, додатком до якої є Єдині вимоги до

конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що

10

експлуатуються (далі – Єдині вимоги). У пункті 2 цих Єдиних вимог

встановлено, що вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу,

технічного стану предметів спеціального обладнання залежно від призначення

наведено в маркуванні колісного засобу, його складників, а також, серед іншого,

у міжнародних угодах України з питань автомобільних перевезень, що містять

вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу.

Також у статті 20 Закону про АТ зазначено, що у транспортному засобі,

призначеному для міжнародних перевезень швидкопсувних вантажів, крім

документів, що підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним цією

статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів,

які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.

Варто відзначити, що Угода містить вимоги до конструкції транспортних

засобів, які призначені для перевезень швидкопсувних харчових продуктів,

методи і порядок проведення вимірювань і контролю ізотермічних властивостей

і ефективності обладнання для охолодження або для обігріву таких транспортних

засобів, ким здійснюються перевірки (вимірювання і контроль) відповідності

транспортних засобів встановленим вимогам, які документи видаються за

результатами цих перевірок (протоколи випробувань, свідоцтва – щодо

транспортних засобів, а не швидкопсувних харчових продуктів) та інше.

Отже очевидно, що Угода стосується безпосередньо транспортної галузі,

саме тому вона належить до компетенції Робочої групи з перевезень

швидкопсувних харчових продуктів (WP.11) Комітету з внутрішнього

транспорту ЄЕК ООН, яка регулярно вносить поправки в текст самої Угоди та

додатків до неї та оновлює їх текст.

3. Законопроектом пропонується щоб незалежні органи з інспектування,

акредитовані відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки

відповідності» та з відповідною сферою акредитації, здійснювали технічну

перевірку транспортних засобів на відповідність вимогам, встановленим

Угодою, та видавали свідоцтво ізотермічного транспортного засобу (ч. 2 та ч. 3

нової статті 201 Закону про АТ в редакції законопроекту). Однак, ці норми не в

повній мірі відповідають Угоді та не дозволять повноцінно забезпечити

виконання її положення щодо технічної перевірки транспортних засобів.

Так, у пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що

«… Угодою передбачено контроль та перевірку ізотермічних транспортних

засобів за рахунок випробувань проведених випробувальними станціями або

залученням відповідних експертів, які повинні бути призначеними

компетентними органами.

Водночас, Угодою встановлюються правила, настанови та характеристики

щодо діяльності випробувальних центрів стосовно перевірки ізотермічних

транспортних засобів та її результатів, а також встановлює технічні вимоги,

яким повинен відповідати ізотермічний транспортний засіб та визначає

методи контролю, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані

такі вимоги, та відповідно до яких здійснюється оцінка відповідності продукції.

11

Необхідно звернути увагу, що питання оцінки відповідності регулюється

Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», абзацом

двадцять першим частини першої статті 1 якого передбачено, що орган з

оцінки відповідності – орган (підприємство, установа, організація чи їх

структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності,

включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування.

В той же час, необхідно зазначити, що одночасно проведення випробувань

та прийняття рішення про відповідність з оформленням свідоцтва про

відповідність можуть здійснювати органи з інспектування, діяльність яких

регламентується державним стандартом ДСТУ EN ISO/IEC 17020:2019

«Оцінка відповідності. Вимоги до роботи різних типів органів з інспектування».

Також, абзацом п’ятнадцятим частини першої статті 1 Закону України

«Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що

інспектування – перевірка продукції, процесу, послуги чи установки або їх

проекту та визначення їх відповідності конкретним вимогам або, на основі

професійного судження, загальним вимогам.

Відповідно до абзацу шостого з статті 10 Закону України «Про

акредитацію органів з оцінки відповідності» національний орган України з

акредитації може акредитувати органи з інспектування.

Враховуючи вищевикладене, в Україні наявні інструменти, необхідні для

запровадження дієвого механізму щодо виконання вимог Угоди із залучення

акредитованих органів інспектування та створення умов для розповсюдження

вимог Угоди для внутрішніх перевезень швидкопсувних харчових продуктів, але

виникає необхідність законодавчого врегулювання порушених питань, у зв’язку з

чим і розроблено проєкт Закону.».

Зауважимо, що Угодою передбачено обов’язкові вимоги щодо:

відповідності транспортних засобів, призначених для перевезення

швидкопсувних харчових продуктів, встановленим Угодою вимогам. Для

підтвердження відповідності мають бути проведені перевірки (вимірювання і

контроль) на підставі положень доповнень 1, 2, 3 та 4 до додатка 1 до Угоди.

Перевіряють відповідність вимогам Угоди ізотермічних властивостей

транспортних засобів та ефективність роботи встановленого на них спеціального

обладнання для охолоджування/обігріву повітря всередині кузова, за

результатами чого оформлюється протокол випробувань (згідно зі зразками,

наведеними в доповненні 2 до додатка 1 до Угоди);

отримання та наявності в транспортному засобі свідоцтва про

відповідність, виданого компетентним органом згідно з пунктом 3 доповнення 1

до додатка 1 до Угоди, що підтверджує його відповідність вимогам Угоди, та/або

встановлення на транспортному засобі таблички-свідоцтва про відповідність (за

наявності діючого свідоцтва про відповідність).

На підставі цього свідоцтва про відповідність на такі транспортні засоби

наносять розпізнавальні буквені позначення та написи згідно з доповненням 4 до

додатка 1 до Угоди – класифікаційні позначення й позначення дати закінчення

12

строку дії свідоцтва про відповідність, які наносять зовні кузова транспортного

засобу принаймні з двох його боків у верхніх кутах поблизу передньої частини.

Ці позначення (так само й табличку-свідоцтво про відповідність) знімають, як

тільки транспортний засіб перестає відповідати вимогам Угоди;

обладнання цих транспортних засобів придатним записувальним

пристроєм, що дає змогу часто й регулярно контролювати температуру повітря

всередині кузова, яка впливає на харчові продукти. Вимірювальні прилади

повинні відповідати вимогам, зазначеним у доповненні 1 до додатка 2 до Угоди.

Зазначимо, що згідно з пунктом 1 доповнення 1 до додатка 1 до Угоди:

«1. Контроль відповідності нормам, передбаченим у цьому додатку,

провадиться:

a) до введення транспортного засобу в експлуатацію;

b) періодично, але не рідше одного разу на шість років; та

c) у будь-який час на вимогу компетентного органу.

За винятком випадків, передбачених у розділах 5 і 6 доповнення 2 до цього

додатка, контроль здійснюється на випробувальній станції, призначеній або

уповноваженій компетентним органом країни, де зареєстровано або прийнято

на облік транспортний засіб, якщо коли йдеться про контроль, зазначений у

підпункті а) вище, – раніше не було проведено контроль самого цього

транспортного засобу або його дослідного зразка на випробувальній станції,

призначеній або уповноваженій компетентним органом країни, в якій було

виготовлено цей транспортний засіб».

Згідно з пунктом 3 доповнення 1 до додатка 1 до Угоди «Свідоцтво про

відповідність нормам видається компетентним органом країни, в якій

транспортний засіб має бути зареєстрованим або поставленим на облік».

Варто відзначити, що діяльність органів з оцінки відповідності і

безпосередньо органів з випробування (випробувальних лабораторій), до яких