Проєкт Закону про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про судовий збір" у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р (ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про судовий збір» у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р (ІІ)/2024 щодо забезпечення

принципу обов’язковості судового рішення»

1. Мета

Метою проєкту Закону України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про судовий збір» у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р (ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов’язковості судового рішення» (далі – проєкт Закону) є приведення положень Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон) у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р (ІІ)/2024

(далі – Рішення) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону (справа про обов’язковість судового рішення).

2. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Нормами статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 1291 Основного Закону передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Нормами статті 1 Закону визначено, що судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Перелік об’єктів, за подання яких не справляється судовий збір, передбачено частиною другою статті 3 Закону.

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається із зазначених положень Закону, за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, сплачується судовий збір.

Це стало підставою для звернення Лопушанського В.М. до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, оскільки заявник стверджував, що застосування в остаточному судовому рішенні в судовій справі приписів Закону, що їх він оспорює, порушує його право на судовий захист та на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України)

та не забезпечує виконання державою судового рішення й контролю за його виконанням (стаття 1291 Основного Закону України).

За результатами розгляду справи за зазначеною конституційною скаргою Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону в тому, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК.

Таким чином, виникла необхідність приведення Закону у відповідність до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України.

3. Основні положення проєкту акта

Проєктом Закону пропонується частину другу статті 3 Закону доповнити новим пунктом 21, яким передбачити, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

4. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Закон України «Про судовий збір», Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованих проєктом Закону змін не потребуватиме фінансування з державного бюджету, оскільки відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення частина друга статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону визнані неконституційними в зазначеному аспекті, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення (з 13 листопада 2024 року), а отже, після спливу зазначеного строку судовий збір не справлятиметься за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Необхідно зазначити, що фінансування судової влади здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний бюджетний рік.

Також слід звернути увагу, що за приблизними фінансово-економічними розрахунками Державної судової адміністрації України після втрати чинності вказаними положеннями Закону згідно з Рішенням спеціальний фонд

Державного бюджету України, кошти якого спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, недоотримає 32 274,8 тис. грн на рік.

6. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт Закону не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної та не потребує погодження із уповноваженими представниками всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування чи відповідних органів місцевого самоврядування, уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками, Уповноваженим із захисту державної мови.

Проєкт Закону не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

Проєкт Закону не потребує публічних консультацій.

7. Оцінка відповідності

Проєкт Закону не стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини

і основоположних свобод.

Положення проєкту Закону не впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, не містять ризиків вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, не створюють підстав для дискримінації.

Проєкт Закону надіслано до Національного агентства з питань

запобігання корупції для визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи листом від 07.08.2024 № 111757/6903-4-24/11.2.1, зареєстрованим

у Національному агентстві з питань запобігання корупції 08.08.2024

за № 83613/0/03-24.

8. Прогноз результатів

Проєкт Закону спрямований на приведення норм Закону у відповідність до Рішення Конституційного Суду України стосовно надання права на безоплатне оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, що є конституційною гарантією щодо обов’язковості виконання судового рішення та забезпечення виконання його державою.

Проєкт Закону не належить до регуляторних актів.

Реалізація проєкту Закону не вплине на ринкове середовище, забезпечення захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання; розвиток регіонів, підвищення чи зниження спроможності територіальних громад; ринок праці, рівень зайнятості населення; громадське здоров’я, покращення чи погіршення стану здоров’я населення або його окремих груп; екологію та навколишнє природне середовище, обсяг природних ресурсів, рівень забруднення атмосферного повітря, води, земель, зокрема забруднення утвореними відходами.

Реалізація проєкту Закону матиме вплив на інтереси заінтересованих сторін.

Міністр юстиції України Денис МАЛЮСЬКА