Проєкт Закону про колективні трудові спори

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

ВИСНОВОК

щодо проекту Закону України про колективні трудові спори

(реєстр. № 12034)

Відповідно до статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради

України» та доручення Голови Верховної Ради України Стефанчука Р.О. Комітет

Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів

на своєму засіданні 26 грудня 2024 року (Протокол № 200) розглянув проект

Закону України про колективні трудові спори (реєстр. № 12034), поданий

народним депутатом України Третьяковою Г.М. та іншими народними

депутатами України.

Проектом Закону за реєстр. № 12034 пропонується осучаснити систему

вирішення колективних трудових спорів в Україні та прийняти новий закон на

заміну Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів

(конфліктів)» 1998 року. У пояснювальній записці до законопроекту зазначено,

що на сьогодні у сфері правового регулювання колективних трудових спорів

наявно багато недоліків та невирішених проблем, зокрема, розбіжності у

підходах до розуміння самого поняття колективного трудового спору;

відсутність чіткого розмежування понять «позасудовий» і «судовий» порядок

вирішення таких спорів; ускладнені та забюрократизовані процедури реєстрації

колективного трудового спору; недосконалість механізмів реалізації права на

страйк; відсутність законодавчого закріплення права на колективні дії

роботодавця (локаут) та ін.

Законопроект за реєстр. № 12034 спрямований на вирішення цих проблем,

а також на приведення законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів.

У преамбулі законопроекту зазначено, що він визначає принципи, правові

та організаційні засади, способи та порядок вирішення колективних трудових

спорів в Україні з метою зміцнення громадянської злагоди, сприяння

колективним переговорам та розбудові взаємної довіри між соціальними

партнерами на всіх рівнях.

Законопроект складається з восьми розділів, що передбачають:

1)загальні положення: сфера дії, визначення основних термінів, основні

принципи, рівні та сторони колективного трудового спору, права та обов’язки

його сторін;

2)правовий статус Національної служби посередництва і примирення, яка

є постійно діючим державним органом, утвореним з метою запобігання

виникненню колективних трудових спорів, сприяння їх вирішенню та розвитку

2

соціального діалогу, а саме: основні завдання та функції, структура, особливості

фінансового та матеріального забезпечення;

3)види, способи та порядок вирішення колективних трудових спорів:

формування вимог ініціатором спору, реєстрація колективного трудового спору,

процедура проведення переговорів, трудова медіація;

4)порядок вирішення колективних трудових спорів трудовим

арбітражем, особливості правового статусу арбітра;

5)гарантії трудовим медіаторам, трудовим арбітрам, членам

уповноважених представницьких органів сторін колективного трудового спору;

6)порядок реалізації права працівників на страйк, а також права

роботодавця на локаут: проведення попереджувального страйку, прийняття

рішення про оголошення та висунення вимог страйку, керівництво страйком,

права працівників, які беруть участь у страйку, а також тих, які не беруть участь

у страйку, права роботодавців, випадки заборони страйку, особливості реалізації

права на страйк деяких категорій працівників, порядок застосування локауту,

випадки його обмеження та заборони, визнання локауту незаконним;

7)відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові

спори;

8)прикінцеві та перехідні положення, що, зокрема, містять зміни до низки

інших законів, а саме Кодексу цивільного захисту України, Цивільного

процесуального кодексу України (щодо проваджень у справах про оспорювання

рішень трудових арбітражів), законів України «Про Збройні Сили України»,

«Про транспорт», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про

Державну прикордонну службу України», «Про теплопостачання», «Про

прокуратуру», «Про державну службу» та інших (щодо реалізації права на страйк

окремими категоріями працівників та службовців).

Водночас, зважаючи на те, що до певних законів України зміни можна

вносити лише законами про внесення змін саме до цих законів, крім

законопроекту за реєстр. № 12034 авторами також зареєстровано проекти законів

України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні

правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог

законодавства про колективні трудові спори (реєстр. № 12035), про внесення

змін до Закону України «Про судовий збір» щодо розміру судового збору у

справах про колективні трудові спори (реєстр. № 12036) та про внесення змін до

Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо участі у страйках (реєстр.

№ 12037).

До основних новел запропонованої законопроектом системи правового

регулювання колективних трудових спорів, порівняно з чинною на сьогодні,

можна віднести таке:

-поділ колективних трудових спорів на спори про права та спори про

інтереси, що дозволяє чітко відмежувати предмет спору та порядок його

вирішення;

-запровадження у практику вирішення спорів про інтереси процедур

медіації;

3

-спрощення процесів вирішення колективних трудових спорів та

скорочення термінів і процедур оголошення страйку;

- введення обов’язковості виконання рішень трудових арбітражів у

спорах про права;

-ліквідація існуючих галузевих заборон та обмежень права на страйк;

-підвищення захисту прав страйкарів;

-запровадження інститутів попереджувального страйку та локауту (т.зв.

страйк роботодавця).

На думку авторів законопроекту за реєстр. № 12034, його прийняття

дозволить запровадити в Україні ефективний порядок вирішення колективних

трудових спорів, розширить можливості позасудового порядку вирішення таких

спорів шляхом розвитку інституту трудової медіації та трудового арбітражу,

дозволить забезпечити розвиток соціального діалогу шляхом збільшення ролі

переговорів та положень колективних угод (договорів), імплементувати

положення, які базуються на міжнародних стандартах у сфері праці і враховують

досвід кращих практик країн ЄС у сфері вирішення колективних трудових

спорів.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що реалізація його

положень не потребуватиме додаткового фінансування з Державного бюджету

України. Водночас, проектом Закону пропонується:

- визначити особливості оплати праці голови, його першого заступника та

заступника, працівників Національної служби посередництва і примирення (далі

- НСПП);

- передбачити можливість утворення тимчасових консультативних,

дорадчих та інших допоміжних органів НСПП, у тому числі за рахунок та у

межах бюджетних призначень на забезпечення діяльності НСПП;

- визначити, що у кошторисі НСПП передбачено створення фонду для

фінансування трудового арбітражу та трудової медіації та ін.

Як зауважує Міністерство фінансів України, усе це потребуватиме

додаткових витрат з Державного бюджету України, зокрема лише на оплату

праці керівництва та працівників НСПП необхідно додатково щорічно 82,5 млн.

гривень.

Серед інших зауважень до законопроекту слід зазначити такі.

1. Законопроектом пропонується запровадити процедуру трудової медіації,

у тому числі визначити особливості правового статусу трудового медіатора і

надати НСПП повноваження щодо підготовки та підвищення професійного рівня

медіаторів.

Одночасно, відповідно до преамбули Закону України «Про медіацію» саме

цей Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової

процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус

медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією

процедурою. А згідно з частиною першою статті 3 цього Закону його дія

поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою

запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання

4

будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі трудових. Законодавством можуть

передбачатися особливості проведення медіації в окремих категоріях конфліктів

(спорів).

Таким чином, у законопроекті за реєстр. № 12034 наявні норми, які

фактично дублюють положення профільного Закону «Про медіацію».

2. Положення законопроекту не в повній мірі узгоджуються із

положеннями Конституції України (щодо повноважень Президента України

затверджувати положення про НСПП), законодавства про державну службу

(щодо призначення керівника апарату НСПП, визначення державними

службовцями усіх працівників НСПП, включно з тими, хто виконує функції з

обслуговування), законодавства про очищення влади (в частині дії обмежень на

зайняття окремих посад).

3. Міністерство юстиції України зауважує, що окремі положення

законопроекту можуть тлумачитися як такі, що зачіпають права, гарантовані

Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема:

- право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції): щодо невизначення

права сторони колективного трудового спору на ознайомлення з інформацією,

наданою трудовому арбітражу іншою стороною, а також права надавати свої

заперечення; невизначення випадків, коли участь сторін спору є обов’язковою

при розгляді спору трудовим арбітражем; невизначення ознак належного

повідомлення сторін про розгляд справи та ін.;

- право на свободу зібрань та об’єднання (стаття 11 Конвенції): щодо

повної заборони на страйк на період дії правового режиму воєнного стану,

зважаючи на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої

«навіть у контексті надзвичайного стану має переважати основоположний

принцип верховенства права. Тобто відступ відповідно до статті 15 Конвенції1

не дає державним органам повноваження на вчинення дії, які можуть призвести

до свавільних наслідків щодо окремих осіб. Верховенство права та уникнення

свавілля є принципами, що лежать в основі Конвенції» (Yuksel Yalcinkaya v.

Turkey).

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає, що

ведення в українське законодавство локауту, який є крайнім засобом вирішення

колективного трудового спору під час проведення страйку для захисту прав та

інтересів роботодавця, у тому варіанті, який пропонується законопроектом, може

бути негативно сприйнято в українському суспільстві. Крім того, Омбудсмен

зауважує, що право на страйк визначено статтею 44 Конституції України, але

кореспондуючого йому права на локаут Основний Закон не передбачає.

СПО об’єднань профспілок також зауважує на неприйнятності легалізації

в правовій системі України локауту, зважаючи на зарубіжні практики його

застосування.

1 У зв’язку з веденням правового режиму воєнного стану Україна скористалась своїм правом, гарантованим

статтею 15 Конвенції, на відступ від зобов’язань за Конвенцією, у т.ч. і статті 11, яка гарантує право на свободу

зібрань та об’єднання.

5

5. Одними з найбільш дискусійних положень законопроекту є норма,

передбачена статтею 46, відповідно до якої заборона страйку встановлюється

виключно Законом «Про колективні трудові спори», і, відповідно, зміни до низки

законів України, якими передбачено виключення норм щодо заборони участі у

страйках для тих чи інших категорій осіб. Щодо цих положень слід зауважити:

-статтею 1 законопроекту визначено, що його норми поширюються на

працівників та професійні спілки, їх організації, об’єднання профспілок; на

роботодавців, організації роботодавців та їх об'єднання; органи державної влади

та органи місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх

справ України, Національна поліція України відзначають, що положення

законопроекту за реєстр. № 12034 не поширюються на поліцейських,

військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України,

Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, а отже

не можуть і врегульовувати питання права на страйк цих категорій осіб;

-чинна норма, передбачена частиною п’ятою статі 10 Закону України

«Про державну службу», забороняє усім державним службовцям організовувати

і брати участь у страйках. Однак частиною п’ятою статті 46 законопроекту

пропонується заборонити організовувати та брати участь у страйках лише

державним службовцям категорій «А» і «Б», уповноваженим на виконання

функцій від імені держави. При цьому відповідно до статі 1 Закону України «Про

державну службу» однією з ознак державної служби загалом є практичне

виконання завдань і функцій держави;

-наведений у статті 46 законопроекту перелік категорій

військовослужбовців, яким забороняється організовувати страйки, не враховує,

наприклад, військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту,

службовців інших розвідувальних органів, окрім органу розвідки та Служби

зовнішньої розвідки. Також у цій нормі не враховано працівників аварійно-

рятувальних служб (формувань).

6. Міністерство цифрової трансформації України зауважує на

необхідність приведення положень законопроекту у відповідність до вимог

Закону України «Про публічні електронні реєстри» (щодо визначення та

особливостей функціонування реєстру організацій і об`єднань, які підтвердили

свою репрезентативність).

Також слід зазначити, що на етапі підготовки законопроект за реєстр. №

12034 було направлено до Міжнародної організації праці, яка надала технічні

коментарі до нього, частину з яких було враховано у фінальній версії

законопроекту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

висловлює зауваження до законопроекту.

Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації

висловив низку зауважень та пропозицій до законопроекту і рекомендував їх

врахувати під час його підготовки.

6

Офіс підтримки адаптації законодавства України до положень права

Європейського Союзу (acquis ЄС) зазначає, що законопроект не суперечить

праву ЄС та зобов’язанням України за Угодою про асоціацію з ЄС.

Міністерство фінансів України не підтримує законопроект і зазначає, що

реалізація його норм матиме вплив на показники Державного бюджету України.

Міністерство економіки України не підтримує законопроект в частині

визначення умов оплати праці голови НСПП, його першого заступника та

заступника.

Міністерство оборони України, Міністерство енергетики України,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національна школа

суддів України підтримують законопроект із зауваженнями.

Міністерство юстиції України надає зауваження до проекту Закону, а

також повідомляє, що для вироблення остаточної позиції слід враховувати

позиції Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та

Національного агентства України з питань державної служби.

Міністерство внутрішніх справ України, Національне агентство України з

питань державної служби, Рахункова палата України, Національне

антикорупційне бюро України, Верховний Суд висловлюють зауваження до

законопроекту.

Міністерство цифрової трансформації України зазначає, що законопроект

потребує ґрунтовного доопрацювання у частині приведення його норм у

відповідність до вимог Закону України «Про публічні електронні реєстри».

Державна служба України з питань праці та Адміністрація Державної

служби спеціального зв’язку та захисту інформації України надають пропозиції

до проекту Закону.

Офіс Генерального прокурора концептуально підтримує законопроект та

водночас висловлює окремі зауваження.

Міністерство соціальної політики України, Міністерство з питань

стратегічних галузей промисловості України, Міністерство розвитку громад та

територій України, Бюро економічної безпеки України, Адміністрація Державної

прикордонної служби України не мають пропозицій та зауважень до

законопроекту.

Національна поліція України зазначає, що законопроект потребує

доопрацювання, та надає окремі зауваження.

Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських

об’єднань профспілок на національному рівні в цілому підтримує законопроект,

але зазначає, що він потребує доопрацювання.

Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному

рівні та Конфедерація роботодавців України надають пропозиції до

законопроекту.

ГО «Національна асоціація медіаторів України» вважає запропоновані у

законопроекті положення щодо медіації у цілому доречними та достатніми, і

надає окремі пропозиції.

7

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут

правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук

України висловлюють зауваження та пропозиції до законопроекту. Інститут

правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук

України також зазначає, що законопроект у цілому відповідає міжнародним та

європейським стандартам у сфері праці щодо правового регулювання вирішення

колективних трудових спорів.

Дослідницька служба Верховної Ради України відзначає, що у цілому

законопроект заслуговує на позитивну оцінку і має низку переваг порівняно з

чинним Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів

(конфліктів)», та водночас надає зауваження і пропозиції.

Окрім цього, до законопроекту надійшла правова позиція Конфедерації

Вільних профспілок України, що була також озвучена під час засідання

Комітету. Конфедерація Вільних профспілок України наголошує на необхідності

доопрацювання законопроекту, зокрема, з огляду на неприпустимість легалізації

права роботодавця на локаут, зазначаючи, що це суперечить Конституції України

та практикам Європейського комітету із соціальних прав і зарубіжних держав.

Також Конфедерація Вільних профспілок України надає зауваження до низки

положень законопроекту, які стосуються реалізації працівниками права на

страйк.

Під час розгляду законопроекту на засіданні Комітету народними

депутатами України – членами Комітету було зауважено на доцільності

опрацювання правової позиції Конфедерації Вільних профспілок України під час

доопрацювання законопроекту до другого читання.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги результати обговорення,

Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав

ветеранів ухвалив цей висновок і рекомендує Верховній Раді України проект

Закону України про колективні трудові спори (реєстр. № 12034), поданий

народним депутатом України Третьяковою Г.М. та іншими народними

депутатами України:

-включити до порядку денного дванадцятої сесії Верховної Ради України

дев’ятого скликання;

-за результатами розгляду у першому читанні, керуючись пунктом 1

частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, прийняти за

основу.

Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України

визначено Голову Комітету Верховної Ради України з питань соціальної

політики та захисту прав ветеранів Третьякову Г.М.

Проект Постанови Верховної Ради України додається.

Голова Комітету Г.М. Третьякова