Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення

участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Впровадження інформаційних технологій у роботу судів України, а також

автоматизація їх діяльності визначено у Стратегії реформування судоустрою,

судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої

Указом Президента 20 травня 2015 року.

Наприкінці 2017 року набули чинності зміни до процесуального

законодавства, де інноваційним стало запровадження «електронного суду»

шляхом розбудови Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи

(далі – ЄСІТС).

Можливість участі особи у судових засіданнях в режимі відеоконференції

є однією з важливих складових роботи «електронного суду», яка активно

впроваджується і якою користуються учасники судових проваджень.

В умовах карантинних обмежень, а також в умовах воєнного стану участь

сторін та інших учасників судових проваджень у судових засіданнях в режимі

відеоконференції покликана також забезпечити їх безпеку.

У зв’язку з цим спрощення процесу організації судами відеоконференцій

має важливе значення не тільки в аспекті підвищення ефективності

судочинства, скорочення строків розгляду справ, спрощення доступу до суду

осіб, чиї права потребують захисту, а й для забезпечення безпеки цих осіб під

час судового розгляду.

Разом з тим, за положеннями чинних Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу

адміністративного судочинства України питання участі учасника у судовому

засіданні у відеоконференції вирішується всім складом суду, який розглядає

відповідну справу.

За нормами названих процесуальних кодексів, значна частина

процесуальних питань у справах, що перебувають на розгляді в судах

відповідної юрисдикції, вирішуються одноособово суддею-доповідачем, в той

час як кінцеві рішення у справі та процесуальні судовій рішення стосовно

важливих питань ухвалюються всім складом суду.

Розгляд клопотань учасників справи про участь у судовому засіданні в

режимі відеоконференції однозначно є тим процесуальним питанням, яке може

бути вирішено суддею-доповідачем одноособово без необхідності прийняття

цих рішень всім складом суду. Водночас, процесуальні кодекси окремо не

наділяють суддю-доповідача цим повноваженням, тому діє загальне правило, за

яким це рішення приймається всім складом суду.

2Якщо у судах першої інстанції недоліки цієї ситуації не так відчутні,

оскільки більшість справ розглядаються суддями одноособово, то в судах

апеляційної та касаційної інстанції, де справи розглядаються колегіями судів (у

більшості випадків 3 суддів, а у Верховному Суді також колегіями у складі 5

суддів, палатами, об’єднаними палатами касаційних судів та Великою Палатою

Верховного Суду, склад якої налічує 21 суддю), така ситуація створює

невиправдану перепону ефективному відправленню правосуддя.

В умовах, коли процесуальне законодавство встановлює 5-денний строк

перед засіданням для особи на звернення до суду з метою участі у засіданні у

режимі відеоконференції, суд має у дуже стислий строк постановити відповідну

ухвалу, надіслати її учасникам справи та вжити заходи для організації

відеоконференції. Всі ці заходи вживає суддя-доповідач та секретар судового

засідання за дорученням судді-доповідача. Інші судді зі складу відповідної

колегії участі в організації відеоконференції не беруть, оскільки це питання є

суто технічним.

Водночас, необхідність забезпечити підписання відповідної ухвали про

участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції спершу у

паперовому вигляді, а згодом забезпечити підписання електронного

примірника відповідної ухвали кваліфікованими електронними підписами всіх

суддів, які входять до відповідної колегії, яка розглядає справу, для подальшого

направлення ухвали до Єдиного державного реєстру судових рішень, а лише

згодом – учасникам справи, істотно уповільнює вирішення цього технічного

питання, уповільнює відправлення правосуддя в цілому і відволікає ресурси

судової системи.

Така ситуація має місце при тому, що значна кількість набагато більш

важливих процесуальних питань у справах, які остаточно вирішуються

колегіально, залишені процесуальним кодексами на вирішення суддею-

доповідачем одноособово (наприклад залишення без руху апеляційних та

касаційних скарг, які містять недоліки; відкриття провадження за

нововиявленими чи виключними обставинами).

Цей законопроект розроблений з метою усунення цього істотного бар’єру

для ефективного судочинства у господарських, цивільних та адміністративних

справах.

2. Мета і шляхи її досягнення

Законопроект розроблений з метою вдосконалення регулювання питань

організації судами участі осіб у судових засіданнях з розгляду господарських,

цивільних та адміністративних справ у режимі відеоконференції шляхом

усунення зайвої процесуальної перепони у вигляді необхідності постановлення

ухвали про участь у відеоконференції всім складом суду при колегіальному

розгляді справи.

33. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внесення змін до Господарського

процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,

Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення їх

нормами про те, що процесуальне судове рішення (ухвалу) за наслідками

розгляду клопотання учасника справи про участь у судовому засіданні у режим

відеоконференції ухвалює суддя одноособово (суддя-доповідач при

колегіальному розгляді справи).

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового

регулювання

У зазначеній сфері правового регулювання діє Кодекс адміністративного

судочинства України, Господарськи процесуальний кодекс України, Цивільний

процесуальний кодекс України, які містять схожі між собою положення, якими

врегульовано організацію судами участі осіб у судових засіданнях у режимі

відеоконференції. Оскільки вони не містять правила про вирішення цих

процесуальних питань суддею-доповідачем одноособово, їх вирішення за

загальним правилом здійснюється всім складом суду, який розглядає

відповідну справу.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребуватиме додаткових видатків із

Державного бюджету України.

6. Прогнозовані соціально-економічні та інші наслідки прийняття

законопроекту

Прийняття цього законопроекту дозволить підвищити ефективність

судочинства в Україні, особливо в апеляційній та касаційній інстанціях,

підвищить прогнозованість та зручність для учасників судових проваджень

процесуальної діяльності судів з організації судових засідань, підвищить через

прискорення вирішення питання про його організацію інструмент участі в

судових засіданнях в режимі відеоконференції як такий, що спрямований на

подальшу цифровізацію судочинства, забезпечення зручності та безпеки

учасників судових проваджень.

Народні депутати України