Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення адміністрування податку на майно

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань цифрової трансформації

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

до проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу

України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення

адміністрування податку на майно

(реєстр. № 11067 від 08.03.2024)

Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації на

своєму засіданні 8 травня 2024 року (Протокол № 121) розглянув проект Закону

про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів

щодо вдосконалення адміністрування податку на майно (реєстр. № 11067 від

08.03.2024), поданий народним депутатом України Васильченко Г. І. та іншими

народними депутатами України.

Метою законопроекту є посилення фінансових спроможностей громад

шляхом змін у системі адміністрування податку на майно. Серед ключових

завдань законопроекту – збільшення наповнюваності бюджетів громад,

зменшення видатків держави на адміністрування податку на майно, сприяння

продовженню реформи децентралізації, розвиток громад та територій.

В межах предметів відання Комітету щодо запропонованих

законодавчих змін зазначаємо наступне.

Міністерство цифрової трансформації України у своєму висновку

висловило, зокрема, такі зауваження та пропозиції.

1. 01 січня 2022 року набрав чинності Закон України «Про електронні

комунікації» (далі – Закон), який визначає правові та організаційні основи

державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного

спектра, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних і юридичних

осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними

комунікаційними послугами.

Дія цього Закону поширюється на відносини у сферах електронних

комунікацій та радіочастотного спектра щодо надання та отримання

електронних комунікаційних послуг, постачання та доступу до електронних

комунікаційних мереж, забезпечення конкуренції на ринках електронних

комунікацій, а також щодо користування радіочастотним спектром, ресурсами

нумерації та захисту прав користувачів послуг (стаття 1 Закону).

Разом з цим, слід зазначити, що положеннями Закону змінено

термінологію, зокрема терміни «інформаційно-телекомунікаційна система»,

«телекомунікаційна» замінено на «інформаційно-комунікаційна система»,

«електронна комунікаційна», а Закон України «Про телекомунікації» визнано

таким, що втратив чинність.

Відтак, пропонується в абзаці восьмому підпункту 2 пункту 1, підпункті

1 пункту 2, абзацах двадцятому та двадцять першому підпункту 2 пункту 4

Розділу І проекту Закону слова «інформаційно-телекомунікаційних» замінити

на «інформаційно-комунікаційних» у всіх формах та відмінках.

2. Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)

визначено особливості письмової форми правочину.

Зокрема, відповідно до частини першої, третьої статті 207 ЦКУ

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст

зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у

листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що

вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою

телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за

допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання,

електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається

у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства,

або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного

аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з цим, слід зауважити, що відповідно до частини третьої статті 7

Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»

визначено, що якщо автором створюються ідентичні за документарною

інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері,

кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про електронні

документи та електронний документообіг» відправлення та передавання

електронних документів здійснюються автором або посередником в

електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних

комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом

відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Відтак, пропонується в абзаці одинадцятому підпункту 2 пункту 1,

абзаці десятому пункту 6 Розділу І слова «в електронному вигляді» замінити

словами «в електронній формі».

3. Пунктом 6 Розділу І проекту Закону пропонується у статті 20

Податкового кодексу України після пункту 20.1 доповнити пунктом 20.12 . Слід

зауважити, що у зазначеному пункті суб’єктом законодавчої ініціативи серед

іншого пропонується:

«20.1-2.19. отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення

відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для

здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення

податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом,

податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про

боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі

електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на

письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п’яти робочих

днів з дня отримання таких запитів».

Слід звернути увагу, що правові, організаційні і фінансові засади

створення та функціонування публічних електронних реєстрів з метою захисту

прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час створення, зберігання,

оброблення та використання інформації у публічних електронних реєстрах

встановлює Закон України «Про публічні електронні реєстри» (далі – Закон),

який набрав чинності 01 січня 2022 року.

Відповідно до статті 34 Закону користування реєстровою інформацією

здійснюється у порядку загального доступу, спеціального доступу та

електронної інформаційної взаємодії між реєстрами.

Частиною другої цієї ж статті Закону передбачено, що держатель

самостійно або за допомогою адміністратора реєстру забезпечує безоплатний,

необмежений у часі та неавторизований доступ (загальний доступ) у формі

забезпечення можливості самостійного перегляду, копіювання і збереження за

допомогою загальнопоширених програмно-апаратних (у тому числі мобільних)

засобів до реєстрової інформації, що не належить до інформації з обмеженим

доступом, необмеженому колу осіб через офіційні інтернет-ресурси держателів

та адміністраторів реєстрів та/або єдиний державний веб-портал відкритих

даних, а також право їх подальшого вільного використання.

Реєстрові дані надаються у форматі, що дозволяє їх автоматизоване

оброблення електронними засобами, а також у формі витягів, довідок,

викопіювань, що можуть отримуватися зацікавленими особами за допомогою

електронних інтерфейсів реєстрів та/або шляхом особистого або письмового

(поштовим відправленням) звернення до публічного реєстратора.

Згідно частини третьої цієї ж статті Закону користуватися реєстровою

інформацією у порядку спеціального доступу мають право:

1)органи державної влади та органи місцевого самоврядування - у

випадках, передбачених законодавством, за умови, що така інформація не може

бути отримана у порядку електронної інформаційної взаємодії між реєстрами;

2)саморегулівні організації, банки, нотаріуси, юридичні особи

публічного або приватного права, фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які

здійснюють незалежну професійну діяльність, ліцензіати, сертифіковані особи

- для цілей та у випадках, встановлених законодавством;

3)фізичні та юридичні особи - щодо реєстрової інформації, яка може

надаватися за плату (яка входить до складу плати за відповідні послуги

реєстрів) необмеженому колу осіб;

4)міжнародні організації та їх об’єднання - у випадках та обсязі

відповідно до міжнародних зобов’язань України;

5)правоволодільці - щодо реєстрової інформації про себе, власне

майно, майнові та немайнові права, спеціальні статуси тощо.

Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу

здійснюється у формі надання доступу до інформації реєстрів у режимі читання,

а також у формі витягів, довідок, інформаційних, статистичних та аналітичних

звітів, доступу через прикладні програмні інтерфейси реєстрів, інформаційно

комунікаційну систему оператора та в інших, встановлених законом або

іншими актами законодавства, згідно з якими створено реєстри, формах.

Правоволодільці також мають право на отримання відповідної реєстрової

інформації у формі документів, що створюються під час ведення реєстрів.

Користування реєстровою інформацією у порядку спеціального доступу

здійснюється на платній основі, крім випадків, визначених законом або іншими

актами законодавства, згідно з якими створено відповідні реєстри.

Таким чином, Законом визначено, що користування реєстровою

інформацією здійснюється в порядку загального, спеціального доступу, а також

в порядку електронної інформаційної взаємодії.

Крім того, щодо надання спеціального доступу до реєстру у законі або

іншому акті законодавства, згідно з якими створено реєстри має бути визначено

відповідні положення щодо отримання такого доступу.

Таким чином, питання, що пропонується вирішити проектом Закону не

врегулює отримання відомостей із відповідних реєстрів, у разі, якщо в

нормативно-правовому акті, яким врегульовано надання доступу до нього не

буде це визначено.

Враховуючи зазначене, проект Закону потребує ґрунтовного

доопрацювання.

Народні депутати України – члени Комітету при обговоренні

законопроекту зазначили, що законопроект покликаний розширити податкові

повноваження органів місцевого самоврядування, що дозволить збільшити

надходження до бюджетів громад від податку на майно, і, як наслідок, посилить

спроможності громад реалізовувати більше інфраструктурних, освітніх,

безпекових, соціальних проектів в умовах післявоєнного відновлення.

Зважаючи на вищезазначені зауваження та пропозиції Міністерства

цифрової трансформації України законопроект потребує відповідного

доопрацювання.

Враховуючи зазначене, за результатами обговорення Комітет ухвалив:

1. Рекомендувати Комітету Верховної Ради України з питань фінансів,

податкової та митної політики врахувати висловлені зауваження та пропозиції

під час підготовки та розгляду проекту Закону про внесення змін до

Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення

адміністрування податку на майно (реєстр. № 11067 від 08.03.2024), поданий

народним депутатом України Васильченко Г. І. та іншими народними

депутатами України.

2. Направити Висновок про розгляд зазначеного законопроекту до

Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної

політики.

Голова Комітету М. КРЯЧКО