Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення вимог законодавства про безпеку та здоров’я працівників на роботі

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

щодо проекту Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

відповідальності за порушення вимог законодавства про безпеку та

здоров’я працівників на роботі»

(реєстр. № 10148)

За дорученням Голови Верховної Ради України та відповідно до статті 16

Закону України «Про комітети Верховної Ради України», частини сьомої

статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет Верховної Ради України з

питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на засіданні 14 червня

2024 року (протокол № 184) розглянув проект Закону України «Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення

вимог законодавства про безпеку та здоров’я працівників на роботі»

(реєстр. № 10148 від 13.10.2023), поданий Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до предметів відання комітетів головним комітетом з

опрацювання вказаного законопроекту визначено Комітет Верховної Ради

України з питань правоохоронної діяльності.

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо відповідальності за порушення вимог законодавства про безпеку

та здоров’я працівників на роботі» (реєстр. № 10148) є системно та невід’ємно

пов’язаним із проектом Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на

роботі» (реєстр. № 10147).

Законопроектом (реєстр. № 10148) пропонується внести зміни до Кодексу

України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу

України, зокрема: замінити слова «безпека праці» або «охорона праці» – на

європейський «безпека працівника»; замінити назву центрального органу

виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері охорони праці на

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

безпеки та здоров’я працівників на роботі.

Водночас пропонується у Кодексі України про адміністративні

правопорушення (далі – КУпАП) виключити:

частину шосту статті 41 щодо відповідальності посадових осіб

підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних

осіб - підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не

мають статусу підприємців та використовують найману працю, за порушення

встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу

2

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про

нещасний випадок на виробництві;

статтю 93 «Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з

безпечного ведення робіт у галузях промисловості» щодо відповідальності

працівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від

форм власності за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з

безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах,

підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері охорони праці;

статтю 188-4 «Невиконання законних вимог центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці» щодо

відповідальності працівників та посадових осіб за невиконання законних вимог

посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері охорони праці, щодо усунення порушень законодавства про

охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів.

У зв’язку з цим, слід зауважити наступне.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України

виключно законами України визначаються засади цивільно-правової

відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або

дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави

дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92

Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної

відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають

врегульовуватись засади, зокрема цивільно-правової відповідальності (загальні

підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної,

адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами,

адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки

правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий

спосіб Конституція України встановила, що лише Верховна Рада України у

відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається,

зокрема адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру

відповідальності за нього (Рішення Конституційного Суду України від

30.05.2001 № 7-рп/2001).

У частині першій статті 9 КУпАП дано поняття «адміністративне

правопорушення», згідно з яким адміністративним правопорушенням

(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи

бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи

громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено

адміністративну відповідальність.

Також у КУпАП встановлено види адміністративних правопорушень

(проступків), які згруповано у відповідні глави, наприклад: у галузі охорони

праці і здоров’я населення (Глава 5); у сфері охорони природи, використання

природних ресурсів, охорони культурної спадщини (Глава 7) тощо.

3

Відповідно до частини першої статті 24 Кодексу України про

адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних правопорушень

можуть застосовуватись, зокрема такі адміністративні стягнення, як

попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям

вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, тощо.

Разом з тим, запропонованим законопроектом передбачається виключення

ряду положень, які стосуються видів адміністративних правопорушень та

відповідно встановленої за них адміністративної відповідальності, у зв’язку з

«врегулюванням» даного питання проектом Закону України «Про безпеку та

здоров’я працівників на роботі» (реєстр. № 10147) (стаття 35).

Проте, у статті 35 проекту Закону України «Про безпеку та здоров’я

працівників на роботі» (реєстр. № 10147) йдеться про застосування до

відповідних суб’єктів фінансових санкції за порушення норм цього Закону, що є

відмінним від застосування штрафних санкцій за правопорушення, вказані у

Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Під фінансовою санкцією слід розуміти захід фінансово-правової

відповідальності, що застосовується уповноваженими на те органами державної

влади до фізичних та юридичних осіб за порушення законодавства, яка полягає

у застосуванні до порушника додаткових обмежень майнового характеру з

метою приведення його поведінки у відповідність з вимогами, що містяться у

законі.

Фінансові санкції є самостійною мірою юридичної відповідальності,

оскільки вони мають певні ознаки, а саме: застосовуються уповноваженими

органами, мають імперативний характер, мають специфічну процедуру

застосування, мають грошовий, правовідновлюючий характер, чим

відрізняються від адміністративних та кримінальних санкцій.

Отже, запропоновані законопроектом зміни скасовують адміністративну

відповідальність за низку порушень вимог законодавства у сфері безпеки та

здоров’я працівників на роботі.

Поряд із цим, вносяться зміни до статті 94 «Порушення вимог законодавчих та

інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових

матеріалів у галузях промисловості» КУпАП. Діюча редакція зазначеної статті

передбачає диференційну відповідальність за порушення вимог законодавчих та

інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових

матеріалів у галузях промисловості – на працівників накладається штраф від

чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 68 до 170

гривень), на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм

власності, - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від

170 до 1700 гривень). Запропонованими у законопроектів змінами передбачається

встановити однаковий розмір штрафу як для працівників, так і для посадових осіб

підприємств, установ, організацій, - від тридцяти до ста неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян (від 170 до 1700 гривень).

Законопроектом пропонується внесення змін до Кримінального кодексу

України (стаття 271 КК України), згідно з якими за порушення вимог

4

законодавчих та інших нормативно-правових актів з безпеки та здоров’я

працівників на роботі якщо таке порушення заподіяло шкоду здоров’ю

потерпілого відповідальність буде нести роботодавець замість службової особи

підприємства, установи, організації (чинна редакція).

Також пропонується внесення змін до Кримінального кодексу України

(стаття 272 КК України), згідно з якими за порушення вимог законодавчих та

інших нормативно-правових актів з безпеки та здоров’я працівників на роботі

якщо таке порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого відповідальність

буде нести роботодавець або працівник замість особи, яка зобов'язана їх

дотримувати (чинна редакція).

Згідно зі статтею 2 «Визначення термінів» Закону України «Про

колективні угоди та договори» від 23 лютого 2023 року № 2937-IX, що набирає

чинності через шість місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану,

роботодавець – юридична чи фізична особа, яка в межах трудових відносин

використовує найману працю, на яку поширюється юрисдикція України чи

іноземної держави, а також зареєстроване в Україні представництво іноземної

юридичної особи.

Проектом Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі»

(реєстр. № 10147), який у разі його схвалення набере чинності також через шість

місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, роботодавець –

юридична або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю

фізичних осіб.

З огляду на визначення терміну «роботодавець» сумнівними виглядають

запропоновані законопроектом норми про застосування до юридичної особи

такого виду відповідальності, як виправні роботи на строк до двох років, або

обмеження волі на строк до трьох років (проєкт частини 1 ст.272 КК) чи

обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми

років (проєкт частини 2 ст.272 КК). При цьому слід зазначити, що відповідно до

частини 1 ст. 18 КК суб’єктом кримінального правопорушення може бути

виключно фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у

віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

висловило низку зауважень до законопроекту.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини поінформував про

підтримку законопроекту.

Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України,

Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство освіти і науки України,

Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство соціальної

політики України та Пенсійний фонд України, Національне агентство України з

питань державної служби та Національне агентство кваліфікацій не мають

зауважень та пропозицій до законопроекту.

Державна служба України з питань праці надала пропозиції та зауваження

до законопроекту.

5

Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських

об’єднань профспілок на національному рівні законопроект не погодив, надав

численні зауваження та пропозиції, і вважає, що законопроект потребує

суттєвого доопрацювання.

Федерація професійних спілок України також надала численні зауваження

та пропозиції, і вважає, що законопроект потребує суттєвого доопрацювання.

Конфедерація вільних профспілок України не підтримує законопроект і

висловлює зауваження до нього.

За результатами обговорення Комітет Верховної Ради України з питань

соціальної політики та захисту прав ветеранів ухвалив цей висновок і прийняв

рішення рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за

порушення вимог законодавства про безпеку та здоров’я працівників на роботі»

(реєстр. № 10148 від 13.10.2023), поданий Кабінетом Міністрів України, за

наслідками розгляду в першому читанні прийняти за основу.

Про прийняте рішення повідомити головний Комітет - Комітет Верховної

Ради України з питань правоохоронної діяльності.

Голова Комітету Галина ТРЕТЬЯКОВА