Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо гарантування прав внутрішньо переміщених осіб на виплату допомоги на проживання

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань прав людини, деокупації та реінтеграції

тимчасово окупованих територій України,

національних меншин і міжнаціональних відносин

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

Додаток 2.12

До реєстр. № 9653 від 28.08.2023

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та

реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і

міжнаціональних відносин (далі – Комітет) на своєму засіданні, проведеному 27

березня 2025 року (протокол № 124), розглянув проект Закону України про

внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо

переміщених осіб" щодо гарантування прав внутрішньо переміщених осіб на

виплату допомоги на проживання, реєстр. № 9653 від 28.08.2023, поданий

народним депутатом України Юрченком О.М. та іншими народними

депутатами України (далі – законопроект).

Відповідно до пояснювальної записки метою законопроекту є закріплення

на рівні закону основних критеріїв для отримання внутрішньо переміщеними

особами допомоги на проживання.

Для досягнення поставленої цілі законопроектом пропонується доповнити

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

новою статтею 71, відповідно до якої, зокрема, передбачається наступне:

- допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам надається

особам, які включені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо

переміщених осіб, та відповідають одній або декільком з таких умов:

1) перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких

ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією;

2) перемістилися з територій внаслідок техногенних аварій та катастроф,

спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України;

3) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених

збройною агресією Російської Федерації проти України, мають зруйноване або

непридатне для проживання житлове приміщення;

- допомога призначається на шість місяців та виплачується за повний

місяць незалежно від дати звернення особи за її наданням на кожного члена

сім’ї один раз на місяць, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей -

3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень;

- виплата щомісячної допомоги не призначається та може бути припинена,

якщо:

1) внутрішньо переміщена особа знята з обліку;

2) внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця

проживання;

3) виявлено факт надання внутрішньо переміщеною особою недостовірної

інформації або неповідомлення про зміну обставин, що впливають на

призначення допомоги;

4) внутрішньо переміщена особа перебуває за кордоном більш як 30

календарних днів підряд;

5) внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку

(рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 200 тис. гривень, або облігації

внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений

моментом пред’явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 200 тис.

гривень;

6) внутрішньо переміщена особа під час отримання допомоги здійснила на

суму, що перевищує 200 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири

(будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи

місцевого бюджету), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших

фінансових інструментів, віртуальних активів, інших товарів довгострокового

вжитку (крім будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено

житло, та автомобілів);

7) внутрішньо переміщена особа відбуває покарання в місцях позбавлення

волі;

8) внутрішньо переміщена особа засуджена за вчинення кримінального

правопорушення, передбаченого статтями 109, 110, 111 або частинами

третьою - восьмою статті 1111 Кримінального кодексу України, або

оголошена в розшук (у разі отримання такої інформації від правоохоронних

органів);

9) внутрішньо переміщеною особою подано заяву про припинення виплат

допомог.

Також законопроектом передбачається, що порядок надання допомоги

внутрішньо переміщеним особам та форма відповідної заяви, затверджується

Кабінетом Міністрів України.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу визнав положення проекту Закону такими, що

регулюються національним законодавством країн-членів ЄС та не підпадають

під дію міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської

інтеграції.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету прийняв рішення, що

законопроект матиме вплив на показники бюджету (збільшуючи видатки

державного бюджету). Звертає увагу, що згідно з вимогами частини першої

статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради

України суб’єктам законодавчої ініціативи належить надати фінансово-

економічне обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки)

та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат

бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення

збалансованості бюджету, проте відповідні матеріали відсутні у супровідних

документах до законопроекту.

Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації надає до

законопроекту зауваження. Зокрема, зазначає, що пропоновані проектом Закону

зміни в частині подання заяви засобами Порталу Дія потребуватимуть внесення

змін до програмного забезпечення Порталу Дія, що потребуватиме, зокрема,

додаткового часу на реалізацію, а також фінансування доопрацювання

програмного забезпечення Порталу Дія.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

висловлює до проекту Закону низку зауважень. Вказує, що у новій статті 7-1

Закону містяться положення, які за своєю природою притаманні не закону, а

підзаконному нормативно-правовому акту. Звертає увагу, що згідно із

запропонованою у законопроекті редакцією частини другої нової статті 7-1

Закону «допомога призначається на шість місяців та виплачується… на

кожного члена сім’ї один раз на місяць, у таких розмірах: для осіб з

інвалідністю та дітей – 3000 гривень; для інших осіб – 2000 гривень».

Натомість згідно із Законом України «Про державні соціальні стандарти та

державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом, на

основі якого визначаються державні соціальні гарантії (до яких відносяться,

зокрема, встановлені законами мінімальні розміри соціальної допомоги та

соціальних виплат), є прожитковий мінімум, встановлений законом. Таким

чином, розмір допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не

повинен становити фіксовану суму (як це запропоновано у законопроекті), а

має прив’язуватися до прожиткового мінімуму, встановленого законом про

Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Дослідницька служба Верховної Ради України висловлює до проекту Закону

ряд суттєвих зауважень. Вказує, що оновлення нормативно-правової бази у

сфері соціального захисту доцільно здійснювати із дотриманням принципу

адресності, який трактується як надання соціальної допомоги найбільш

нужденним громадянам або сім’ям з урахуванням матеріального стану та

середньомісячного сукупного доходу. Прийняття законопроекту з урахуванням

статистики щодо кількості ВПО, не сприятиме повноті та своєчасності

надання державної підтримки цієї соціальної групи, а також економному,

продуктивному, результативному й цільовому використанню бюджетних

коштів, і загалом може ускладнити реалізацію законного права великої

кількості громадян-ВПО на державну підтримку. Окрім цього, відсутність до

законопроекту відповідних релевантних розрахунків відіб’ється на

ефективності застосування акта в разі його прийняття.

Міністерство розвитку громад та територій України зазначає, що

законопроект потребує доопрацювання в частині законодавчого визначення

порядку верифікації підстав припинення зазначених у законопроекті виплат

ВПО та дій у разі виявлення неправомірності отримання виплат внутрішньо

переміщеними особами.

Міністерство фінансів України вважає, що законопроект потребує

доопрацювання. Зазначає, що з урахуванням положень цього проекту Закону

допомогу отримуватимуть не лише внутрішньо переміщені особи, які

потрапили у складні життєві обставини, а й заможні громадяни.

Міністерство соціальної політики України не підтримує законопроект.

Під час обговорення законопроекту народні депутати – члени Комітету

додатково висловили наступні зауваження до законопроекту:

1. Відповідно до запропонованої у законопроекті редакції нової статті 71

Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених

осіб» допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам надається

особам, які відповідають визначеним у цій же статті умовам. При цьому всі

умови, за яких особа матиме право на отримання допомоги на проживання, у

законопроекті фактично пов’язані виключно із збройною агресією російської

федерації проти України та тимчасовою окупацією певних її територій.

Водночас відповідно до статті 1 Закону внутрішньо переміщена особа – це

особа, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті

або з метою уникнення «негативних наслідків збройного конфлікту,

тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та

надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру». Таким чином,

коло підстав для набуття статусу ВПО є значно ширшим, ніж запропоновані

у законопроекті підстави для надання допомоги на проживання. Закон за своїм

визначенням повинен бути сталим, а не ситуативним документом. Включення

до Закону норм, які передбачають виплати лише для певної категорії ВПО і не

враховують інші можливі підстави внутрішнього переміщення, в тому числі

потенційні (наприклад, у зв’язку ситуацією природного чи техногенного

характеру), призведе до викривлення правової конструкції Закону та до

порушення принципу рівності громадян.

2. Аналіз запропонованих у законопроекті норм свідчить про те, що його

положення фактично регулюють ті ж самі правові відносини, які, хоч і в інший

спосіб, але вже врегульовані органом іншої гілки влади - Кабінетом Міністрів

України - на підставі Постанови № 332 від 20 березня 2022 року та Постанови

№ 709 від 11 липня 2023 року. Такий підхід створює ризик суперечності з

принципом розподілу повноважень органів державної влади (стаття 6

Конституції України), оскільки прийнявши законопроект, який за своїм

змістом підміняє чинні акти Уряду, законодавча гілка влади фактично

втручається у сферу оперативного регулювання, яка є компетенцією Кабінету

Міністрів України. Підзаконні акти мають забезпечувати гнучкість правового

регулювання відповідно до швидко змінюваних обставин. Натомість

законопроект фіксує конкретні норми і розміри допомоги саме у законі, що не

дозволить їх оперативно коригувати.

Враховуючи значну кількість зауважень до законопроекту, беручи до уваги

позиції центральних органів виконавчої влади, Комітет ухвалив наступне

рішення:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про

внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо

переміщених осіб" щодо гарантування прав внутрішньо переміщених осіб на

виплату допомоги на проживання, реєстр. № 9653 від 28.08.2023, поданий

народним депутатом України Юрченком О.М. та іншими народними

депутатами України, за наслідками розгляду в першому читанні відхилити.

2. Під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України

співдоповідачем з цього питання визначити народного депутата України -

голову Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та

реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і

міжнаціональних відносин Задорожного Андрія Вікторовича.

Голова Комітету А. ЗАДОРОЖНИЙ