Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо пам'яток Другої світової війни 1939–1945 років

До реєстр. № 9536 від 27.07.2023 р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-24-36, 255-27-41

Верховна Рада України

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної

політики розглянув на своєму засіданні 16 серпня 2023 року (протокол 123)

проєкт Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо

пам'яток Другої світової війни 1939-1945 років, реєстр. № 9536 від 27.07.2023

(далі – законопроєкт 9536), поданий народним депутатом України

В'ятровичем В. М. та іншими народними депутатами України.

Відповідно до пояснювальної записки до законопроєкту, його розроблено

з метою приведення окремих норм Закону України «Про увічнення перемоги

над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» у відповідність із

нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також інших

законів України у сфері подолання наслідків тоталітарних режимів та

російської агресії проти України, визначення вимог до написів та символіки,

які розміщені на пам'ятках Другої світової війни, законодавчого унормування

процедури приведення символіки, яка розміщена на таких пам'ятках, у

відповідність до вимог законодавства.

Законопроектом передбачається:

-внесення змін до Закону України «Про охорону культурної

спадщини», які визначають підстави для вилучення пам’яток Другої

світової війни 1939- 1945 років з Державного реєстру нерухомих

пам’яток України, надання згоди на їх переміщення в інше місце,

надання згоди на демонтаж (вилучення) окремих елементів пам’яток

тощо;

-внесення змін до Закону України «Про поховання і похоронну справу»,

відповідно до яких Україна забезпечує спорудження і збереження

2намогильних споруд на могилах учасників та жертв Другої світової

війни 1939-1945 років, борців за незалежність України у ХХ столітті;

-внесення змін до Закону України «Про увічнення перемоги над

нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», які:

уточнюють і гармонізують з іншими Законами України визначення

пам’яток Другої світової війни 1939-1945 років, вимоги до написів та

обмеження щодо символів, розмішених на таких пам’ятках, встановлюють

строки й відповідальних за приведення написів та зображень на пам’ятках у

відповідність до вимог Закону,

регламентують пошук, ексгумацію та перепоховання останків осіб,

загиблих унаслідок Другої світової війни 1939-1945 років

містять доручення органам місцевого самоврядування та органам

державної влади щодо здійснення заходів з реалізації вказаного Закону.

Мінфін у своєму висновку до законопроєкту зауважив, що його реалізація

потребуватиме виділення коштів з місцевих бюджетів на демонтаж

(вилучення) відповідного напису або зображення на пам’ятці Другої світової

війни 1939–1945 років, яка знаходиться у публічному просторі, та на

приведення таких написів у відповідність до вимог частини четвертої статті 4

цього Закону. Також реалізація акта у разі його прийняття може потребувати

додаткового бюджетного фінансування з державного та місцевих бюджетів,

зокрема на: спорудження і збереження намогильних споруд на могилах

учасників та жертв Другої світової ХХ столітті, а також військовослужбовців

– учасників бойових дій, які загинули за межами території України; облік,

запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту,

збереження, відповідне використання, консервацію, реставрацію, ремонт,

реабілітацію, пристосування, музеєфікацію пам’яток Другої світової війни

1939–1945 років; пошук невідомих поховань жертв Другої світової війни

1939–1945 років, непохованих останків осіб, загиблих унаслідок Другої

світової війни 1939– 1945 років, ексгумацію та перепоховання останків осіб,

загиблих унаслідок Другої світової війни 1939–1945 років, упорядкування

місць їх поховань.

Всупереч вимогам статті 27 Бюджетного кодексу України до

законопроекту не надано відповідного фінансово-економічного

обґрунтування (зокрема необхідних розрахунків). У зв’язку з відсутністю

показників для обрахунку відповідних положень законопроекту Мінфін

позбавлений можливості спрогнозувати обсяг додаткових видатків з

державного та місцевих бюджетів. Законопроект не відповідає положенням

3статті 27 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розробник має

надати в повному обсязі фінансово-економічне обґрунтування з відповідними

розрахунками і пропозиції змін до законодавчих актів України щодо

скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету

для досягнення збалансованості бюджету.

Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило

про підтримку законопроєкту 9536, підкресливши, що прийняття

законопроекту забезпечить гармонізацію між собою законодавства про

охорону пам’яток, про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій

війні, про декомунізацію й деколонізацію. Зокрема, ухвалення законопроекту

створить законодавчі передумови для очищення меморіалів, пам’ятників,

пам’ятних дошок, пов’язаних з Другою світовою війною, від комуністичної

пропаганди та символіки.

Разом з тим, МКІП висловило зауваження до окремих положень

законопроєкту, зокрема щодо необхідності узгодження термінології із

законодавством про охорону культурної спадщини, а також узгодження між

собою норм статей 15 та 151 Закону України «Про охорону культурної

спадщини».

Також у законопроєкті МКІП пропонує унормувати не лише пошук,

ексгумацію та перепоховання останків осіб, загиблих унаслідок Другої

світової війни 1939-1945 років, а й залишків бойової техніки, озброєння,

амуніції тощо. Вказана пропозиція виглядає слушною, оскільки залишки

бойової техніки, озброєння, амуніції мають історичну цінність і їх пошук

також потребує відповідного унормування. Крім того, в багатьох випадках в

місцях виявлення залишків бойової техніки виявляються останки загиблих

осіб і відсутність нормування пошуку залишків бойової техніки може

призвести до неконтрольованого виявлення та вилучення останків загиблих

пошуківцями, які не мають дозволу на пошук останків загиблих, що може

створити проблеми щодо гідного поводження з останками загиблих та у

своєчасному проведенні необхідних технологічних заходів щодо вилучення з

поховання останків полеглих осіб з метою їх ідентифікації та подальшого

перепоховання відповідно до чинних ритуальних (релігійних) обрядів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

у своєму висновку, зокрема, звертає увагу на необхідність термінологічного

вдосконалення законопроекту, зокрема узгодження термінології проекту з

термінами, які використовуються у чинному законодавстві України,

насамперед, у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту».

4Також окремі зауваження Головного управління стосуються

пропонованих проектом змін до Прикінцевих положень Закону України «Про

увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»,

зокрема строку, у який має бути забезпечено приведення написів та зображень

на пам’ятках Другої світової війни 1939-1945 років у відповідність до вимог

статті 4 цього Закону.

Мінінфраструктури, Мінекономіки, Міноборони, Мін’юст та МВС

поінформували про відсутність зауважень та пропозицій до законопроєкту.

Комітет, проаналізувавши законопроєкт 9536 та експертні висновки до

нього, зауважує, що у 2015 році Верховна Рада України ухвалила чотири так

званих "декомунізаційних закони", одним з яких є Закон України «Про

увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».

Метою ухвалення цього Закону було відмежування від існуючих до 2015

року практик відзначення 9 травня та річниць, пов'язаних із вигнанням

нацистських окупантів з території України та перемогою над нацизмом. Ці

практики значною мірою базувалися на радянських та російських міфах про

так звану «Велику Вітчизняну війну», роль і місце українців у перемозі над

нацизмом, на замовчуванні чи запереченні ролі СРСР у розв'язанні Другої

світової війни.

Ці міфи і практики активно використовувалися та використовуються

державними органами та пропагандою держави-агресора Російської Федерації

як до, так і після початку війни проти України у 2014 році.

Тому Законом «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій

війні 1939-1945 років» визнано таким, що втратив чинність Закон України

«Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» і

запроваджено натомість цивілізовані форми увічнення перемоги над

нацизмом, однією з яких визначено «упорядкування, збереження та

спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків на вшанування пам’яті учасників

та жертв Другої світової війни 1939-1945 років».

Іншим законом із так званого «декомунізаційного пакету», а саме Законом

України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного

(нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої

символіки» (далі - Закон про декомунізацію) було заборонено використання

символіки комуністичного тоталітарного режиму у публічному просторі.

Унаслідок цього починаючи з 2015 року в Україні відповідно до унормованої

законом процедури розпочався демонтаж з публічного простору символіки

комуністичного режиму, в тому числі відповідних пам'ятників і пам'ятних

знаків.

5Разом з тим, Законом про декомунізацію передбачалося, що відповідні

заборони на використання символіки не поширюються на випадки її

використання на об'єктах (пам'ятниках і пам'ятних знаках), які пов'язані з

опором та вигнанням нацистських окупантів з України, а також на

намогильних спорудах.

Водночас, абсолютна більшість пам'ятників і пам'ятних знаків на території

України, пов'язаних із подіями та перемогою у Другій світовій війні, було

споруджено за часів СРСР. У зв'язку з чим, такі пам'ятки, розміщені у

публічному просторі, містять або самі є у цілому символікою комуністичного

тоталітарного режиму. Через це вони є не стільки об'єктами, спрямованими на

вшанування пам'яті про учасників та жертв Другої світової війни, як це

визначає чинний Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у

Другій світовій війні 1939-1945 років», скільки об'єктами радянської

пропаганди, які слугують поширенню відповідних пропагандистських міфів і

наративів держави-агресора Російської Федерації як продовжувача

тоталітарних практик СРСР. Зокрема, велика частина таких об'єктів містить

зображення так званої "георгіївської (гвардійської) стрічки", яка з 2014 року є

символом російської агресії проти України, і публічне використання якої

заборонено українським законодавством.

Ухвалений у 2015 році Закон про декомунізацію також відніс пам'ятники

деяким радянським високопосадовцям, які у тому числі боролися проти

Української Народної Республіки та були причетні до окупації території

України більшовицькою Росією, репресій та інших порушень прав людини, до

винятків, на які не поширюється заборона на використання символіки

комуністичного тоталітарного режиму, з огляду на участь (в деяких випадках

формальну) у опорі та вигнанні нацистських окупантів з України.

Водночас, ці постаті, а також присвячені їм пам'ятники і пам'ятні знаки

активно використовувалися російською владою та пропагандою для

«обґрунтування» агресії проти України. Особливо гостро ця проблема постала

після початку російського повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022

року.

В окремих територіальних громадах на підставі рішень органів місцевого

самоврядування, а інколи навіть стихійно відбувається демонтаж таких

пам'ятників або ж усунення з них окремих елементів радянської символіки.

Разом з тим, чинний Закон України «Про увічнення перемоги над

нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» не регулює зазначені

питання та не визначає ані порядку такого демонтажу, ані переліку відповідної

символіки (адже не вся символіка, яка міститься на цих об'єктах, підпадає під

визначення символіки комуністичного тоталітарного режиму, але водночас

використовується у пропаганді державою-агресором).

Водночас статтею 297 Кримінального кодексу України визнаються

злочином діяння щодо осквернення або руйнування братської могили чи

6могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто

боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-

визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв

нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

(частина 2 статті 297).

При цьому вказані діяння, вчинені повторно або за попередньою змовою

групою осіб, або щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся

проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань,

а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, відповідно до частини

третьої зазначеної статті є кваліфікуючою ознакою, яка посилює

відповідальність.

Крім цього, значна частина пам'ятників Другої світової війни, особливо у

східних та південних областях України, містить написи, які виконані іншою

мовою, ніж державна, натомість написи державною мовою на них відсутні. Це,

у свою чергу, обмежує права громадян України на отримання відповідної

інформації державною мовою, що гарантовано як Конституцією, так і

нормами Закону України «Про забезпечення функціонування української

мови як державної». На потребі забезпечення державою такого права у всіх

сферах суспільного життя неодноразово також наголошував у своїх рішеннях

Конституційний Суд України.

З огляду на викладене, зазначене питання потребує законодавчого

врегулювання.

Комітет підтримує мету законопроєкту про внесення змін до деяких

законів України щодо пам'яток Другої світової війни 1939-1945 років, адже в

умовах збройної агресії рф проти України і тимчасової окупації частини її

території, звільнення українського суспільного простору від радянських

маркерів та наративів є джерелом розвитку української національної

ідентичності та важливою складовою загальнонаціонального спротиву

безпековим загрозам. Вказаний законопроект є вкрай актуальним в умовах

високого суспільного запиту на подолання наслідків русифікації та

тоталітаризму на теренах української держави.

Водночас, відповідно до частини першої статті 116 Регламенту

Верховної Ради України необхідно зауважити, що для врахування пропозицій,

які надійшли до законопроєкту, та комплексної реалізації його норм при

доопрацюванні проєкту закону до другого читання необхідним може бути

також узгодження його положень із нормами, що не були предметом розгляду

в першому читанні і внесення до них відповідних поправок, що відповідають

предмету правового регулювання цього законопроєкту. Зокрема, може бути

7доцільним внесення відповідних змін до інших частин статей 15 та 151 Закону

України «Про охорону культурної спадщини» з метою відповідного

узгодження між собою норм вказаних статей.

З урахуванням проведеного обговорення, Комітет з питань гуманітарної

та інформаційної політики рекомендує Верховній Раді України проєкт Закону

України про внесення змін до деяких законів України щодо пам'яток Другої

світової війни 1939-1945 років, реєстр. № 9536 від 27.07.2023, поданий

народним депутатом України В'ятровичем В. М. та іншими народними

депутатами України, включити до порядку денного сесії Верховної Ради

України та за результатами розгляду у першому читанні прийняти за

основу з доопрацюванням відповідно до частини першої статті 116

Регламенту Верховної Ради України.

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної

Ради України визначено народного депутата України – Голову Комітету з

питань гуманітарної та інформаційної політики Потураєва Микиту

Руслановича.

Проєкт постанови додається.

Голова Комітету Микита ПОТУРАЄВ