Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повороту виконання судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин у сфері публічної служби

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

щодо проєкту Закону України про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо повороту виконання судових

рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що

випливають з трудових правовідносин у сфері публічної служби

(реєстр. № 9524)

За дорученням Голови Верховної Ради України та відповідно до статті 16

Закону України «Про комітети Верховної Ради України», частини сьомої статті

93 Регламенту Верховної Ради України Комітет Верховної Ради України з питань

соціальної політики та захисту прав ветеранів на своєму засіданні 03 квітня

2024 року (протокол № 179) розглянув проєкт Закону України про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо повороту виконання судових рішень

про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових

правовідносин у сфері публічної служби (реєстр. № 9524 від 24.07.2023),

поданий народними депутатами України Масловим Д.В., Калауром І.Р. та

іншими народними депутатами України.

Законопроєктом пропонується:

1) внести зміни до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства

України (далі – КАСУ) щодо скасування норми про поворот виконання рішення

про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у

відносинах публічної служби лише у разі, якщо скасоване рішення було

обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями

або поданими ним підробленими документами. Натомість пропонується

встановити, що поворот виконання такого рішення допускається виключно у разі

скасування зазначеного рішення;

2) внести зміни до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ):

- у статті 235 передбачити, що на випадки поновлення на роботі

прокурорів, слідчих, поліцейських і працівників Національної поліції, Служби

безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного

антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів,

що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства,

не поширюється правило: якщо заява про поновлення на роботі розглядається

більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір,

виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного

прогулу. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

2

прокурорів, слідчих, поліцейських і працівників вищезазначених органів

не може перевищувати суми його середнього заробітку за рік, яку він

отримував;

- у статті 236 встановити, що у разі затримки виконання рішення органу,

який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого

або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про

виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки, крім

випадків затримки виконання рішення про поновлення на роботі не з вини

роботодавця у зв’язку із перешкоджанням працівником його виконання,

обмежувальними заходами, введеними у зв’язку із оголошенням карантину,

встановленого Кабінетом Міністрів України, військовими діями або іншими

обставинами непереборної сили;

- у статті 239 передбачити, що у разі скасування виконаних судових рішень

про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових

правовідносин, працівник зобов’язаний повернути у повному обсязі стягнуті на

його користь кошти заробітної плати та інші виплати протягом 30

календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду про скасування

рішення щодо стягнення заробітної плати чи інших виплат, крім випадків, коли

поворот виконання такого рішення не допускається. При цьому

встановлюється, що поворот виконання рішень допускається в усіх випадках,

коли виконання рішення по трудових спорах стосується сфери публічної служби.

Тобто на цю сферу пропонується не поширювати загальне правило, за якого

поворот виконання рішення допускається виключно коли скасоване рішення

ґрунтувалось на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих

ним підроблених документах.

На думку авторів законопроєкту його прийняття сприятиме

удосконаленню механізмів виконання рішень судів у справах про поновлення

осіб (у тому числі присудження виплати заробітної плати, вимушеного прогулу,

інших платежів), звільнених з публічної служби, що убезпечить органи влади від

безповоротної втрати бюджетних коштів та дасть можливість забезпечити

повернення виплачених на підставі судових рішень коштів, у разі скасування

таких рішень, до державного бюджету.

Разом з тим Комітет, підтримуючи необхідність вирішення окреслених

питань, вважає за доцільне звернути увагу на необхідність доопрацювання

деяких положень вказаного законопроєкту.

Перш за все варто відмітити, що окремі положення проєкту закону не

відповідають вимогам законодавства та приписам Конституції України.

Так статтею 24 Конституції України встановлено, що «громадяни мають

рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути

привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних

та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового

стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

3

Водночас у статті 21 КЗпПУ забороняється будь-яка дискримінація у сфері

праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або

непряме обмеження прав працівників.

Однак пропоновані зміни до статті 381 КАСУ і статті 239 КЗпПУ щодо

нових правил повороту виконання рішення про присудження виплати заробітної

плати чи інших виплат у відносинах публічної служби, а також до

статті 235 КЗпПУ щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного

прогулу, якщо заява про поновлення на роботі розглядалася судом більше одного

року не з вини працівника, не узгоджуються з вищезазначеними нормами та є

дискримінаційними, відповідно, як для усіх осіб, які перебувають на публічній

службі, порівняно з іншими працівниками, так і для конкретно визначених у

статті 235 КЗпПУ категорій публічних службовців у порівняння з іншими

публічними службовцями.

Крім того слід зауважити, що відповідно до статті 43 Конституції України

кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату,

не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від

незаконного звільнення.

Відтак згідно з приписами Основного Закону України громадянам

гарантовано захист державою їх прав на одержання заробітної плати за час

вимушеного прогулу. При цьому стягнення середнього заробітку за весь час

вимушеного прогулу можливе виключно у випадку, коли судом установлено

незаконність звільнення. Відповідно до статті 1291 Конституції України держава

забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Проте, як доречно зазначає Бюро економічної безпеки України,

пропонованими змінами до статті 235 КЗпПУ створюються умови залежності

дотримання права громадянина на отримання визначеної Конституцією України

заробітної плати від можливих неналежних дій чи бездіяльності інших осіб: суду,

який розглядає справу; роботодавця (відповідача); інших, залучених до участі в

судовій справі осіб. При цьому законопроєктом не визначено порядку

встановлення обставин, дій чи бездіяльності осіб та/або суб’єктивних/

об’єктивних причин, які призвели до затягування судового розгляду справи про

поновлення на посаді. У вказаному вбачається порушення принципу легітимних

(правомірних, законних, розумних, виправданих) очікувань (сподівань) як

складової верховенства права та похідного від нього принципу юридичної

визначеності.

Таким чином автори законопроєкту, прагнучи обмежити бюджетні витрати

роботодавця під час поновлення за рішеннями судів раніше звільнених

працівників, з огляду на відсутність вини роботодавця в розгляді судом справи

понад один рік, тобто з порушенням процесуальних строків, одночасно

обмежують і легітимні очікування особи на реалізацію права на відшкодування

за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та

моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і

4

службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, визначеного статтею

56 Конституції України.

Також необхідно відмітити, що назва законопроєкту не відповідає змісту

законодавчих ініціатив. Так згідно з назвою проєкту передбачається «внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо повороту виконання судових

рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з

трудових правовідносин у сфері публічної служби», проте законодавчі зміни до

статей 236 і 239 КЗпПУ стосуються абсолютно всіх працівників, а не тільки осіб,

які здійснюють діяльність на державних політичних посадах, у державних

колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова

служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна

служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки

Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 частина перша ст.4 КАСУ).

Окрім зазначеного слід звернути увагу на необхідність узгодження

положень проєкту закону з термінологією чинного законодавства України.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

висловлює зауваження до поданого законопроєкту.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу визнав положення законопроєкту такими, що

регулюються національним законодавством країн-членів Європейського Союзу

та не підпадають під дію міжнародно-правових зобов’язань України у сфері

європейської інтеграції.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету ухвалив рішення, що

зазначений законопроєкт не має прямого впливу на показники державного

бюджету (оскільки реалізація його положень може бути забезпечена за рахунок

і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання

відповідних органів). У разі прийняття відповідного закону він може набирати

чинності згідно із законодавством.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує

законопроєкт.

Міністерство економіки України, Міністерство внутрішніх справ України,

Служба безпеки України повідомляють про відсутність зауважень та пропозицій

до законопроєкту.

Міністерство фінансів України зазначає, що реалізація акта матиме вплив

на показники Державного бюджету України, але не потребуватиме додаткового

фінансового забезпечення в поточному та наступному бюджетних періодах,

норми законопроєкту відповідають бюджетному законодавству. У той же час

Міністерства фінансів висловлює зауваження до проєкту закону та вважає, що

він потребує доопрацювання з урахуванням цих зауважень.

Міністерство юстиції України, Національне антикорупційне бюро

України, Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських

об’єднань профспілок на національному рівні висловлюють зауваження до

положень законопроєкту.

5

Бюро економічної безпеки України, підтримуючи загалом потребу

врегулювання питань, пов’язаних із можливістю повернення до Державного

бюджету України коштів, сплачених за рішеннями судів про поновлення на

роботі, якщо такі рішення виконані, проте надалі були скасовані, а також

неможливістю покладання на роботодавця тягаря виплат усього обсягу

середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у тому числі за період

судового розгляду понад розумні строки, вважає, що законопроєкт потребує

доопрацювання.

Державне бюро розслідувань зазначає, що питання, які пропонується

врегулювати проєктом закону, є актуальними, водночас окремі положення

потребують доопрацювання.

Враховуючи вищезазначене та результати обговорення положень

законопроєкту Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та

захисту прав ветеранів ухвалив висновок та рекомендує Верховній Раді України

проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

повороту виконання судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших

виплат, що випливають з трудових правовідносин у сфері публічної служби

(реєстр. № 9524) за результатами розгляду в першому читанні прийняти за

основу.

Надіслати даний висновок головному Комітету – Комітету Верховної Ради

України з питань правової політики.

Голова Комітету Г.Третьякова

Самойлик Ю.В., 255-40-59