Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань бюджету

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-40-29, факс: 255-41-23

Комітет Верховної Ради України з

питань соціальної політики та

захисту прав ветеранів

До розгляду законопроекту за

реєстр. № 9510 від 19.07.2023

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на засіданні від

20 грудня 2023 року (протокол № 177) відповідно до статей 27 і 109 Бюджетного

кодексу України та статті 93 Регламенту Верховної Ради України розглянув

проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення

захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в

тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця (реєстр. № 9510 від

19.07.2023), поданий народними депутатами України Третьяковою Г.М. та

іншими, і повідомляє наступне.

Проектом закону, зокрема, пропонується:

- з 1 січня 2024 року:

зобов’язати роботодавця сплачувати працівникові пеню в розмірі та на

умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше

облікової ставки Національного банку України у розрахунку на рік за кожний

день затримки, у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15

календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата;

надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі

затримки виплати йому заробітної плати на строк більше 15 календарних днів

після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, та отримання компенсації

у розмірі, визначеному колективним договором, колективною угодою, але з

розрахунку не менше мінімальної заробітної плати пропорційно тривалості

припинення працівником виконання роботи;

- з 1 січня 2025 року:

надати право працівникам (кредиторам) на компенсацію у випадку

неплатоспроможності роботодавця, вимоги яких увійшли до реєстру вимог

кредиторів відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, а розмір

такої компенсації не може перевищувати розміру трьох середньомісячних

заробітних плат працівника (кредитора) за дванадцять місяців, що передують

місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий

договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, при цьому

максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти

мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року. Порядок

визначення розміру та виплати компенсації у випадку неплатоспроможності

2роботодавця встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України. Водночас,

виплата цієї компенсації покладається на центральний орган виконавчої влади,

що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням

законодавства про працю, його територіальні органи з правом регресної вимоги

до боржника;

спрямовувати кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на

загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на здійснення компенсації

працівникам у випадку неплатоспроможності роботодавця і можливість

зарахування коштів єдиного внеску в цій частині до державного бюджету;

включати період, за який виплачено компенсацію заробітної плати, що

обліковуватиметься в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного

соціального страхування, як період, за який сплачено єдиний внесок на

загальнообов’язкове державне соціальне страхування із виплаченої суми

компенсації заробітної плати, та врахування такого періоду під час обчислення

страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок

коштів соціального страхування;

здійснювати виплату працівнику компенсації у разі неплатоспроможності

роботодавця лише для боргів, заявлених в господарському процесі щодо

роботодавця, день відкриття провадження у справі про банкрутство якого настав

не раніше дня набрання чинності запропонованим законом.

Довідково слід відмітити, що згідно із Законом України від 19.10.2000

№ 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з

порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм

власності та господарювання мають здійснювати компенсацію громадянам

втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати,

у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи);

компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків

їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців

виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання

чинності цим Законом. При цьому, сума компенсації обчислюється шляхом

множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за

відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс

інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується

доход, до уваги не береться).

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку (копія

додається) зазначає, що реалізація проекту закону матиме вплив на показники

дохідної та видаткової частини бюджетів усіх рівнів, а саме потребуватиме

додаткових видатків бюджетів усіх рівнів виплата пені за кожен день затримки

виплати заробітної плати та компенсації працівникам за тимчасове припинення

виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати, а покладення

додаткових повноважень на центральний орган виконавчої влади, що реалізує

державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства

про працю, може вимагати збільшення видатків державного бюджету для цього

органу виконавчої влади (проте, здійснити розрахунок впливу на показники

бюджетів неможливо за відсутності вхідних даних).

3Водночас, Міністерство фінансів України щодо положень законопроекту

відмічає наступне:

- застосування під час визначення розмірів пені за затримку виплати

заробітної плати розміру облікової ставки Національного банку є

необґрунтованим, зважаючи на норми Закону України «Про Національний банк

України» та постанови Правління Національного банку України від 21.04.2016

№ 277, згідно з якими облікова ставка є основним інструментом грошово-

кредитної політики, за допомогою якого Національний банк досягає її цілей;

- чинним законодавством врегульовано питання нарахування компенсації

за несвоєчасно виплачену заробітну плату з урахуванням індексу інфляції у

період невиплати доходу;

- не підтримується запропонована законопроектом пропозиція щодо

виплати працівнику компенсації у розмірі не менше мінімальної заробітної плати

пропорційно тривалості припинення працівником виконання робіт не відповідає

правовим та організаційним засадам оплати праці працівників, оскільки

відповідно до трудового законодавства заробітна плата – це винагорода, яку за

трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним

роботу, а мінімальна заробітна плата – встановлений законом мінімальний

розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці;

- згідно із законопроектом джерелом виплати працівнику компенсації сум

доходів у випадку неплатоспроможності роботодавця з правом регресної вимоги

до боржника передбачено визначити частину коштів від сплати єдиного внеску

на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, однак не надано

інформації про вплив передбачених законопроектом змін на бюджет державних

фондів загальнообов’язкового соціального та пенсійного страхування,

враховуючи, що надходження коштів від сплати вказаного єдиного внеску є

основним джерелом формування бюджетів цих фондів;

- у пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що одним з

джерел покриття витрат, пов’язаних з діяльністю гарантійної установи, є кошти,

отримані за окремими штрафними санкціями, та кошти, отримані від

приватизації майна підприємств, працівникам яких заборговано заробітну плату,

однак, на думку Міністерства фінансів України, вказане призведе до зменшення

надходжень до загального фонду державного бюджету, що є неприйнятним;

- запропонована законопроектом норма щодо обліку періоду, за який

виплачено компенсацію заробітної плати, в Державному реєстрі

загальнообов’язкового державного соціального страхування як період, за який

сплачено єдиний внесок із виплаченої суми компенсації заробітної плати, не

відповідає принципу загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

щодо рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та

виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування. При цьому, законопроектом не визначено

чіткого механізму сплати єдиного соціального внеску із виплаченої суми

компенсації заробітної плати та за рахунок яких коштів буде здійснюватися

сплата внеску.

За узагальнюючим висновком цей законопроект Міністерством фінансів

4України не підтримується.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу

України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України

суб’єктам права законодавчої ініціативи до законопроекту, прийняття якого

призведе до змін показників бюджету, належить надати фінансово-економічні

обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до

законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел

додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету. На

необхідність надання вказаних обґрунтувань та пропозицій зазначає і

Міністерство фінансів України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу

України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники

бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати

бюджету) і приймаються не пізніше 15 липня року, що передує плановому,

вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду, якщо ж ці

Закони України або їх окремі положення приймаються після 15 липня року, що

передує плановому – вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що

настає за плановим.

За підсумками розгляду Комітет прийняв рішення, що проект закону про

внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог

працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у

випадку неплатоспроможності роботодавця (реєстр. № 9510 від 19.07.2023),

поданий народними депутатами України Третьяковою Г.М. та іншими, має вплив

на показники бюджету (збільшуючи витрати державного та місцевих бюджетів

для здійснення виплат, пов’язаних із заборгованістю за заробітною платою

працівникам бюджетних установ). У разі прийняття відповідного закону до 15

липня 2024 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2025 року, а після 15

липня 2024 року – не раніше 1 січня 2026 року (або 1 січня наступного за цим

року залежно від часу прийняття закону).

Додаток: на 4 арк.

Голова Комітету Роксолана ПІДЛАСА