Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових заходів зміцнення морської безпеки держави та регулювання діяльності у сфері охорони життя та пошуку і рятування людей на морі

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань транспорту та інфраструктури

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-34-71

До реєстр. № 9283-1

від 23.05.2023

.2020

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України

щодо додаткових заходів зміцнення морської безпеки держави та

регулювання діяльності у сфері охорони життя та пошуку і рятування

людей на морі», реєстр. № 9283-1 від 23.05.2023, поданий народними

депутатами України Клименко Ю.Л., Шараськіним А.А., та іншими.

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України, Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму

засіданні 17.10.2023 року (протокол засідання № 74) розглянув проект Закону

України «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових заходів

зміцнення морської безпеки держави та регулювання діяльності у сфері охорони

життя та пошуку і рятування людей на морі», реєстр. № 9283-1 від 23.05.2023,

поданий народними депутатами України Клименко Ю.Л., Шараськіним А.А., та

іншими.

Метою законопроекту як зазначається у пояснювальній записці створення

законодавчих передумов для забезпечення та зміцнення морської безпеки на

державному рівні;

приведення норм національного законодавства у відповідність до

міжнародних договорів України, директив та рішень ЄС, та найкращих

міжнародних практик. Наприклад в США організація пошуку та рятування на

морі здійснюється Береговою охороною (USCG), а Європейським парламентом

визначений порядок діяльності та функціонування Європейського агентства

прикордонної та берегової охорони (Frontax). Згідно рішення Європейського

парламенту - REGULATION (EU) 2016/1624 OF THE EUROPEAN

PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 14 September 2016 – у пункті 44

визначено, що національні органи, що виконують функції берегової охорони,

несуть відповідальність за широке коло завдань, які можуть включати безпеку на

морі, охорону, пошук та рятування, прикордонний контроль, контроль

риболовства, митний контроль, загальне правозастосування і охорону довкілля;

боротьба з корупцією, ефективне використання державних ресурсів та

зменшення видатків Державного бюджету України.

Законопроектом передбачається внесення змін до Кодексу торговельного

мореплавства України, Повітряного кодексу України, Кодексу цивільного

захисту України, законів України «Про Збройні Сили України», «Про

транспорт», «Про внутрішній водний транспорт», «Про морські порти України»,

2

«Про державний кордон України» та «Про Державну прикордонну службу

України».

До Кодексу торговельного мореплавства України вносяться зміни, пов’язані

з:

визначенням відповідно до міжнародних договорів у цій сфері таких понять,

як діяльність з пошуку і рятування на морі, пошуково-рятувальне судно,

пошуково-рятувальна одиниця, лихо на морі, операція з пошуку і операція з

рятування на морі, морський пошуково-рятувальний центр, морський

рятувальний підцентр,

міжнародний сигнал про лихо та інших;

визначенням у статті 14 Кодексу «Колізійні норми» меж акваторії моря

(пошуково-рятувального району України), у якій застосовуються норми 4

Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року і Угоди про

співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному

морі 1998 року; деталізацією обов’язків судновласника із охорони людського

життя на морі; регламентацією дій капітанів українських морських суден під час

лиха або загрози лиха на морі;

обов’язком капітана українського морського судна подавати міжнародний

сигнал лиха та заборони такого подання за інших обставин;

доповненням розділу IX Кодексу новою главою 8 «Пошук і рятування

людей на морі», яка включає 6 нових статей: «Визначення діяльності з пошуку і

рятування людей на морі», «Організаційні засади пошуку і рятування людей на

морі. Національна система пошуку і рятування на морі», «Морська пошуково

рятувальна служба», «Повідомлення про лихо на морі», «Координація операцій

з пошуку і рятування людей на морі», «Фінансування діяльності з пошуку і

рятування людей на морі».

Проектом акта передбачено доповнення статті 2 Кодексу торговельного

мореплавства України видами діяльності, що здійснюється виключно

державними підприємствами за межами морських портів. Законодавство

України у сфері діяльності з пошуку і рятування, реагування під час лиха на морі

не повною мірою відповідає міжнародним договорам України у сфері

торговельного мореплавства. Це може створювати передумови до зниження

авторитету України як морської держави, зростання ризиків під час перевезення

пасажирів і вантажів у Чорному і Азовському морях, зростання 5 страхових

витрат учасників транспортного процесу, потенційного зменшення кількості

випадків заходження суден до морських портів України.

Проектом акта вносяться зміни до статті 1 та 113 Повітряного кодексу

України, щодо організації та проведення авіаційного пошуку та рятування.

Зміни до законів України і «Про транспорт» зокрема визначення

внутрішнього водного транспорту співвідноситься із Законом України «Про

внутрішній водний транспорт», Кодексу цивільного захисту України.

Виключення маякового збору передбачено ст. 22 Закону України «Про морські

порти України».

Зокрема даний проект передбачає надання повноважень:

3

Збройним Силам України: здійснювати навігаційно-гідрографічне

забезпечення судноплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі

та виключній (морській) економічній зоні України;

Державній прикордонній службі України: здійснювати управління

функціональною підсистемою запобігання і реагування на загрозу та виникнення

надзвичайних ситуацій на морському і річковому транспорті, в акваторіях

морських портів, організації пошуково-рятувальних робіт в акваторіях Чорного

та Азовського морів.

Комітет з питань екологічної політики та природокористування

31.05.2023 повторно розглянув законопроект реєстр. № 9283 та альтернативний

законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових

заходів зміцнення морської безпеки держави та регулювання діяльності у сфері

охорони життя та пошуку і рятування людей на морі» реєстр. № 9283-1 від

23.05.2023, поданий народними депутатами України Клименко Ю.Л.,

Шараськиним А.А. та іншими, і прийняв рішення № 164/4 яким рекомендував

Комітету з питань транспорту та інфраструктури самостійно визначитись із

законопроектом, який буде прийнятий за основу.

Комітет з питань бюджету у своєму висновку від 14.09.2023 № 04-13/3-

2023/201342 повідомив, що за узагальнюючим висновком Міністерства фінансів

України законопроект потребує доопрацювання та надання фінансово-

економічних розрахунків.

Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу та

Комітет з питань антикорупційної політики свої висновки не надали.

Головне науково-експертне управління у своєму висновку від 08.08.2023

надало зауваження і пропозиції щодо необхідності надання належного

фінансово-економічного обґрунтування до проекту; відсутності у проекті

визначення особливостей діяльності у сфері охорони життя та пошуку і

рятування людей на морі в умовах збройної агресії Російської Федерації проти

України; невизначеності у проекті співвідношення між існуючою єдиною

державною системою цивільного захисту з національною системою пошуку і

рятування на морі, законодавчі засади діяльності якої визначаються у проекті,

тощо.

Також, основним об’єктом, на який спрямовані дії під час здійснення

діяльності з пошуку і рятування людей на морі – це людина: її життя, здоров’я та

безпека. Тоді як Державна прикордонна служба України створювалась та

функціонує з метою забезпечення недоторканності державного кордону України

та територіального суверенітету України як держави. Тому, покладення на

ДПСУ функцій з організації, координації та контролю пошуку та рятування

окремих осіб (або груп осіб) є невластивими для правоохоронного органу

спеціального призначення, що має забезпечувати безпеку та оборону державного

кордону, що не відповідає ч. 2 ст. 1 Закону України «Про центральні органи

4

виконавчої влади», згідно з якою виключно міністерства забезпечують

формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, тоді

як інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з

реалізації державної політики.

Визначення Міністерства оборони України як головного органу з

формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері навігаційно-

гідрографічного забезпечення не відповідає загальним завданням та функціям,

які покладаються на вказане Міністерство, внаслідок чого матиме негативний

вплив на здійснення такого забезпечення у зв’язку, зокрема з необхідністю

переорганізації двох зазначених вище міністерств.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури листом від

09.06.20223 № 8518/46/10-23 надало зауваження та не підтримує проект.

Мінінфраструктури повідомило, що в Україні на законодавчому рівні

сформовано та налагоджено чіткий механізм виконання функцій організації та

контролю здійснення пошуку і рятування людей, які зазнали лиха на морі, у

морському пошуково-рятувальному районі України та навігаційно-

гідрографічного забезпечення судноплавства у внутрішніх морських водах,

територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, у тому

числі сформовано систему фінансування, що має важливе фундаментальне

значення при виконанні зазначених обов’язків.

Водночас, проектом № 9283-1 з поняття торговельного мореплавства

пропонується виключити дві сфери діяльності – навігаційно-гідрографічне

забезпечення мореплавства та пошук і рятування людей, що зазнають лиха на

морі. Зазначені зміни з високою ймовірністю можуть призвести до руйнації

державної системи забезпечення безпеки торговельного мореплавства, що

створювалася десятками років з урахуванням правила 7 «Служби пошуку і

рятування» та правила 9 «Гідрографічні служби» глави V «Безпека

мореплавства» Міжнародної конвенції з охорони людського життя 1974 року

(далі – СОЛАС), та яка забезпечує міжнародний режим плавання суден у

територіальному морі, внутрішніх морських водах, а також доступ до світового

ринку морських перевезень українських виробників.

Міністерство акцентує увагу, що повноцінне функціонування системи

забезпечення безпеки торговельного мореплавства є неможливим без таких

важливих компонентів, як навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства

та пошук і рятування людей, що зазнають лиха на морі.

При цьому, зазначені функції не мають оборонного характеру та жодним

чином не пов’язані з охороною державного кордону, а в умовах, коли сили

оборони, до яких належать Збройні Сили України та Державна прикордонна

служба України, здійснюють відсіч збройної агресії російській федерації,

покладення на них функцій з пошуку та рятування на морі тільки надлишково

обтяжить відповідне управління.

Запропоновані проектом № 9283-1 зміни в частині віднесення до

повноважень Державної прикордонної служби України забезпечення

формування та реалізацію державної політики у сфері пошуку і рятування людей

5

на морі не узгоджується із Законом України «Про центральні органи виконавчої

влади».

Так, відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про центральні

органи виконавчої влади» міністерства забезпечують формування та реалізують

державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи

виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Крім того, у разі прийняття проекту № 9283-1 можливе настання негативних

наслідків, зокрема, через:

виключення пошуково-рятувальних і гідрографічних суден із переліку

торговельних суден. При цьому, жодної альтернативи проект № 9283-1 не

передбачає та, фактично, стан цих суден залишається невизначеним;

виключення статті щодо порядку створення, функціонування, основних

засад діяльності та структури пошуково-рятувальної служби повністю нівелює

інші складові законопроекту через створення невизначеності цієї сфери

діяльності, переліку складових, функцій, обов’язків тощо. Законопроект за

відсутністю цієї статті, є набором розрізнених функцій, не пов’язаних в єдине

ціле;

виключення зі статті 1 Закону України «Про морські порти України» слів

«засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного

забезпечення морських шляхів». При цьому, місце подальшого включення

засобів навігаційного забезпечення мореплавства залишається невизначеним.

Мінінфраструктури зазначає, що існуюча система виконання міжнародних

зобов’язань з питань навігаційно-гідрографічного забезпечення та пошуку і

рятування людей, що зазнають лиха на морі, є налагодженою, а її зміна може

призвести до негативних наслідків для України.

Міністерство фінансів України листом від 09.06.2023 № 06040-02-2/15723

надало експертний висновок, яким передбачено:

- покладання на Міноборони, ЗСУ, Держприкордонслужбу та ДСНС (далі –

державні органи) додаткових функцій може потребувати утворення нових

органів / підрозділів у їх складі, збільшення чисельності та відповідно

додаткових асигнувань з державного бюджету на утримання додаткового штату.

Водночас до законопроекту не надано фінансово-економічного

обґрунтування, а також інформації про можливість виконання вищезгаданими

державними органами відповідних заходів (щодо необхідних видатків та джерел

їх покриття, чисельності підрозділів, які будуть залучені до таких заходів).

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України в разі передачі функцій

від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого здійснюється

передача відповідних бюджетних призначень у порядку, визначеному

законодавством.

Тому в законопроекті варто передбачити положення щодо перерозподілу

відповідних видатків.

Також необхідно врахувати, що законами України про державний бюджет

на відповідний рік видатків на фінансове забезпечення діяльності КП «Морська

пошуково-рятувальна служба» та ДУ «Держгідрографія» не було передбачено.

6

Відповідно до статті 22 Закону України «Про морські порти» у морському

порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний,

канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Портові збори

сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених

цим Законом.

Законом встановлено, що маяковий збір справляється на користь державної

установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення

мореплавства (ДУ «Держгідрографія»).

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №

158 «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі»

фінансування заходів з функціонування та розвитку системи пошуку і рятування

в морському пошуково-рятувальному районі здійснюється державним

підприємством «Адміністрація морських портів України» шляхом

перерахування коштів у розмірі 10 відсотків корабельного збору казенному

підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба».

З огляду на викладене, законопроект потребує доопрацювання та надання

фінансово-економічних розрахунків.

Міністерство внутрішніх справ України листом від 09.06.2023

№ 41541/3/39-9794-2023 повідомило, що проект потребує доопрацювання, та

надало зауваження.

Повноваження щодо забезпечення функціонування Національної системи

пошуку і рятування на морі не властиві Морській охороні та є функціями

Берегової охорони, рішення про створення якої, як структурного елемента

Державної прикордонної служби України, на сьогодні, не розглядається.

Реалізація даного проєкту закону потребуватиме передачі цілісного

майнового комплексу державного підприємства «Морська пошуково-рятувальна

служба» (далі – ДП «КП «МПРС») до сфери управління Адміністрації

Держприкордонслужби, та, як наслідок, проведення незалежного аудиту КП

«МПРС», реструктуризації його боргів і зміни позичальника за ними та

ребрендингу, проведення інших організаційно-штатних заходів щодо

переведення працівників КП «МПРС» до складу Державної прикордонної

служби України та створення нових підрозділів в Адміністрації

Держприкордонслужби, які відповідатимуть за організацію пошуку та рятування

на морі, а також будуть спроможні коректно використовувати обладнання

берегового сегменту Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для

забезпечення безпеки мореплавства (далі – ГМЗЛБ), інші компоненти морського

рухомого і супутникового зв’язку в межах морського пошуково-рятувального

району України.

Міністерство внутрішніх справ України наказом від 16 березня 2015 року №

279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2015 року за №

364/26809, затверджено Правила авіаційного пошуку і рятування в Україні, а

організацію та забезпечення авіаційного пошуку і рятування в акваторії Чорного

та Азовського морів урегульовано Міністерством транспорту та зв’язку України

7

наказом від 15 березня 2011 року № 87 «Щодо організації та забезпечення

авіаційного пошуку і рятування на морі».

У запропонованому проєкті закону змінами до Повітряного кодексу України

та Кодексу цивільного захисту України організацію авіаційного пошуку і

рятування, зокрема і поза межами території України, пропонується покласти на

єдину державну систему цивільного захисту. Така пропозиція суперечить

визначеним Кодексом цивільного захисту України функціям та межам

відповідальності єдиної державної системи цивільного захисту.

Враховуючи, що Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо

організації надійного та ефективного пошуку і рятування у межах районів

польотної інформації та з метою реалізації рекомендацій Міжнародної морської

організації та Міжнародної організації цивільної авіації, зазначених у пункті

2.1.6 Додатка 12 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та у пункті 2.3.1

Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування (том

І), Міністерством внутрішніх справ пропонується:

для координації авіаційних і морських пошуково-рятувальних операцій в

акваторії Чорного і Азовського морів створити на базі Державного морського

рятувально-координаційного центру Морської пошуково-рятувальної служби

об’єднаний координаційний центр пошуку і рятування. Межі району пошуку і

рятування для нього встановити відповідно до міжнародних договорів окремо

для проведення морського пошуку і рятування та для проведення авіаційного

пошуку і рятування;

координацію операцій з авіаційного пошуку і рятування на території

України покласти на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і

рятування, утворений Державною службою України з надзвичайних ситуацій, та

визначити йому авіаційний район пошуку і рятування, який включає територію

України.

Одночасно, пропонуємо термін «морський пошуково-рятувальний район

України», застосований у підпунктах 1 та 2 пункту 5 проєкту Закону, у всіх

відмінках замінити терміном «район пошуку і рятування на морі».

Абзац третій підпункту 4 пункту 5 проєкту Закону підлягає виключенню як

такий, що суперечить частині третій статті 9 Кодексу цивільного захисту

України, відповідно до якої перелік центральних органів виконавчої влади, що

створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину

державну систему цивільного захисту, що затверджується Кабінетом Міністрів

України.

Міністерство охорони здоров’я України листом від 14.026.2023 № 16-

01/16249/2-23 надало пропозиції.

З метою узгодженості положень проекту Закону із законодавством у сфері

охорони здоров’я підпункт 11 пункту 1 розділу І проекту Закону викласти в такій

редакції:

«11) статтю 61 викласти в такій редакції:

Стаття 61. Обов’язок надання медичної допомоги особі, яка знаходиться у

невідкладному стані:

8

Якщо особа, що перебуває на борту судна, знаходиться у невідкладному

стані і потребує надання медичної допомоги, яку члени екіпажу неспроможні

надати самостійно, капітан зобов’язаний звернутися до морської телемедичної

консультаційної служби держави, у пошуково-рятувальному районі якої

знаходиться судно, або до будь-якої іншої держави з проханням надати медичну

консультацію з берега. Інформацію про морські телемедичні консультаційні

служби капітан отримує у Глобальній інтегрованій системі інформації про

судноплавство на офіційному веб-сайті Міжнародної морської організації.

При неможливості надати медичну допомогу особі, яка знаходиться у

невідкладному стані на борту судна, капітан зобов’язаний звернутися до

рятувально-координаційного центру держави, у пошуково-рятувальному районі

якої знаходиться судно, із запитом про евакуацію такої людини на берег. Якщо

евакуація на берег неможлива, капітан зобов'язаний зайти до найближчого порту

і скористатися наявної у цьому порту послугою з надання екстреної медичної

допомоги, повідомивши про це судновласника, а у разі заходження до іноземного

порту - також консула України»

Міністерство оборони України листом від 01.09.2023 № 220/10441 надало

зауваження._

Державна служба України з надзвичайних ситуацій листом від

15.08.2023 № 03-15318/192, надала пропозиції щодо змін до повітряного кодексу

України.

Відповідно до частини другої статті 113 Повітряного кодексу України

авіаційний пошук і рятування в Україні здійснюються у межах єдиної державної

системи цивільного захисту населення і територій, Національної системи

пошуку і рятування на морі в порядку, встановленому центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері

цивільного захисту. Регулювання забезпечення авіаційного пошуку в акваторії

Чорного та Азовського морів у межах районів польотної інформації України

здійснює уповноважений орган з питань авіаційної діяльності.

На виконання зазначених вимог Міністерством внутрішніх справ України

наказом від 16.03.2015 № 279, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01

квітня 2015 р. за № 364/26809, затверджено Правила авіаційного пошуку і

рятування в Україні, а організацію та забезпечення авіаційного пошуку і

рятування в акваторії Чорного та Азовського морів врегульовано Міністерством

транспорту та зв'язку України наказом від 15.03.2011 № 87 «Щодо організації та

забезпечення авіаційного пошуку і рятування на морі».

У запропонованому проєкті Закону змінами до Повітряного кодексу

України та Кодексу цивільного захисту України організацію авіаційного пошуку

і рятування, зокрема і поза межами території України, пропонується покласти на

єдину державну систему цивільного захисту.

Така пропозиція суперечить визначеним Кодексом цивільного захисту

України функціям та межам відповідальності єдиної державної системи

9

Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний

захист – комплекс заходів, які реалізуються на території України (межі території

України визначаються державним кордоном України та включають її сухопутну

територію та 12-мильну прибережну зону).

З огляду на це покладання на єдину державну систему цивільного захисту

функцій з авіаційного пошуку і рятування поза межами території України

суперечить положенням Кодексу цивільного захисту України, тому зміни до

Повітряного кодексу України та Кодексу цивільного захисту України у

запропонованій редакції прийнятими бути не можуть.

Враховуючи, що Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання щодо

організації надійного та ефективного пошуку і рятування у межах районів

польотної інформації та з метою реалізації рекомендацій Міжнародної морської

організації та Міжнародної організації цивільної авіації, зазначених у пункті

2.1.6 Додатка 12 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та в пункті 2.3.1

Керівництва з міжнародного авіаційного та морського пошуку і рятування (том

І), ДСНС пропонує:

для координації авіаційних і морських пошуково-рятувальних операцій в

акваторії Чорного і Азовського морів створити на базі Державного морського

рятувально-координаційного центру Морської пошуково-рятувальної служби

об'єднаний координаційний центр пошуку і рятування. Межі району пошуку і

рятування для нього встановити відповідно до міжнародних договорів окремо

для проведення морського пошуку і рятування та для проведення авіаційного

пошуку і рятування;

координацію операцій з авіаційного пошуку і рятування на території

України покласти на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і

рятування, утворений ДСНС, та визначити йому авіаційний район пошуку і

рятування, який включає територію України.

Державна авіаційна служба України листом від 06.06.2023 № 1.8-2618-23,

повідомила про відсутність зауважень та пропозицій.

Національна поліція України листом від 06.06.2023 № 5513/01/49-2023

повідомила про відсутність зауважень та пропозицій.

Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та

судноплавства листом від 14.07.2023 № 7594/02-1/15-23 повідомила, що позиція

Адміністрації судноплавства була надіслана на погодження із Віце-прем’єр-

міністром з відновлення України - Міністром розвитку громад, територій та

інфраструктури України.

Листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури

України від 05.07.2023 № 10393/46/10-23 позицію Адміністрації судноплавства

щодо проекта акта не погоджено.

Листом Мінінфраструктури від 09.06.2023 № 8518/46/10-23 не було

підтримано законопроект № 9283-1.

10

Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від

07.06.2023 № 24/26657/23-вих, повідомила, що не підтримує законопроект, та

надала зауваження.

Зазначеним проектом закону пропонується передати Державній

прикордонній службі України повноваження щодо:

забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері пошуку

і рятування людей на морі, затвердження нормативно-правових актів та

співробітництво з державними органами іноземних держав відповідно до

міжнародних договорів України;

координації проведення операцій з пошуку і рятування у межах морського

пошуково-рятувального району України, готовності до проведення операцій з

пошуку і рятування морських і повітряних пошуково-рятувальних одиниць;

організації діяльності Національної системи пошуку і рятування на морі та

здійснення управління функціональною підсистемою запобігання і реагування

на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на морському і річковому

транспорті, в акваторіях морських портів, організації пошуково-рятувальних

робіт в акваторіях Чорного та Азовського морів.

Окреслене суперечить вимогам Закону України «Про центральні органи

виконавчої влади», оскільки функції формування державної політики в тій чи

іншій галузі та видання нормативно-правових актів належить виключно до

повноважень міністерств.

Повноваження щодо забезпечення функціонування Національної системи

пошуку і рятування на морі не властиві Морській охороні та є функціями

Берегової охорони, рішення про створення якої, як структурного елемента

Державної прикордонної служби України, на сьогодні не розглядається.

Кодекс з імплементації інструментів ІМО, введений в дію резолюцією ІМО

від 04.12.2013 А.1070(28) та Рамкові принципи і процедури системи аудиту

держав – членів ІМО, введені в дію резолюцію ІМО 04.12.2013 А.1067(28)

визначають, що держави прапора, порту, прибережні держави мають певні права

і зобов’язання згідно з різними міжнародними документами та повинні

забезпечити розробку законодавства, адміністративних правил чи процедур, які

забезпечують безперервне виконання ним своїх зобов’язань згідно міжнародних

угод та послідовне здійснення і перевірку своїх прав, зобов’язань і обов’язків,

що містяться у відповідних міжнародних документах, учасницею яких вона є.

Виконання зазначених умов буде неможливе у разі прийняття

законопроекту № 9283-1, оскільки він пропонує половинчасті заходи, спрямовані

лише на руйнування існуючої та дієвої Національної системи пошуку та

рятування на морі без одночасної заміни її іншою, що призведе до невиконання

Україною свої міжнародних зобов’язань, пов’язаних з приєднанням до

Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року.

Реалізація законопроекту № 9283-1 потребуватиме передачі цілісного

майнового комплексу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна

служба» (далі – КП «МПРС») до сфери управління Адміністрації

Держприкордонслужби, а, отже, проведення незалежного аудиту КП «МПРС»,

реструктуризації його боргів та зміни позичальника за ними та ребрендингу, а

11

також проведення відповідних організаційно-штатних заходів щодо переведення

працівників КП «МПРС» до складу Державної прикордонної служби України та

створення нових підрозділів у загонах морської охорони, Регіональному

управлінні Морської охорони та Адміністрації Держприкордонслужби, які

відповідатимуть за організацію пошуку та рятування на морі, а також будуть

спроможні коректно використовувати обладнання берегового сегменту

Глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки

мореплавства (далі – ГМЗЛБ) та інші компоненти морського рухомого і

супутникового зв'язку для забезпечення зв'язку в межах морського пошуково-

рятувального району України.

Разом з тим, реалізація законопроекту № 9283-1 вимагатиме опрацювання

нових та внесення змін у існуючі акти законодавства України щодо узгодження

положень Законопроєкту-9283-1 із іншим актами законодавства України, а також

внесення змін в ряд міжнародних договорів України, у яких стороною від

України є Мінінфраструктури. Утримання майна та здійснення операційної

діяльності КП «МПРС» щоденно потребує значних витрат та частково

покривається за рахунок портових зборів (10%), які на сьогодні скоротились у

рази, та господарської (комерційної) діяльності підприємства. Виплати від ІМО

та ІКАО, спрямованих на забезпечення функціонування Національної системи

пошуку та рятування на морі, ймовірно, не здійснюються в зв’язку із агресією

російської федерації.

У разі передачі до сфери управління Адміністрації Держприкордонслужби

складу КП «МПРС», згадувані судна стануть кораблями та катерами Державної

прикордонної служби України та відповідно до Конвенції ООН з морського

права 1982 року вважатимуться країною – агресором військовими кораблями.

В зв’язку із неспровокованою агресією російської федерації проти України

тимчасово втрачено контроль над значною частиною виключної (морської)

економічної зони України та Азовським морем, що складають переважну

частину морського пошуково-рятувального району України.

В такій обстановці вихід корабельно-катерного складу Державної

прикордонної служби України у згадувані морські райони для виконання

зобов’язань України з рятування людського життя на морі в випадку авіаційної

чи морської аварії матиме наслідком атаку на окреслений корабель чи катер та

може потягнути за собою втрати особового складу, кораблів, катерів, суден

забезпечення або спеціалізованих пошуково-рятувальних засобів вже під

прапором Морської охорони Держприкордонслужби.

Отже, прийняття та реалізація законопроекту № 9283-1 потребуватиме

значних додаткових фінансових ресурсів, які мають фундаментальне значення

при виконанні зазначених вище повноважень та призведе до руйнування

існуючої та дієвої Національної системи пошуку та рятування на морі, а також

до невиконання міжнародних зобов’язань України з питань пошуку і рятування

людей, що зазнають лиха на морі.

Окрім цього зазначений законопроект № 9283-1 потребує значного

доопрацювання з точки зору логіки формування, оскільки одні його статті

суперечать іншим, а також приведення у відповідність Міжнародній конвенції

12

про пошук і рятування на морі 1979 року (SAR 79), Конвенції про міжнародну

цивільну авіацію 1944 р., Міжнародного посібника з авіаційного та морського

пошуку та рятування (IAMSAR), введеного в дію резолюцією ІМО від 25.11.1999

A.894(21).

Зважаючи на викладене Адміністрацією Держприкордонслужби

законопроект № 9283-1 не підтримується.

ДП «Адміністрація морських портів України» листом від 16.10.2023

№ 3324/10-01-01/Вих повідомило що підтримує законопроект, який передбачає

можливість звільнити ДП «АМПУ» від фінансового тягара щодо утримання КП

«МПРС», оптимізацію функцій державних органів формувань та установ, усуває

дублювання функцій державних органів, сприяє зміцненню морської безпеки

держави.

Європейська бізнес асоціація листом від 27.06.2023 № 527/2023/17 надала

пропозиції щодо неможливості фінансування діяльності з пошуку та рятування

на морі за рахунок портових зборів.