Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою захисту права власності Українського народу

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань правової політики

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

щодо проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів

України з метою захисту права власності Українського народу

(реєстр. № 9218 від 18 квітня 2023 року)

За дорученням Голови Верховної Ради України від 18 квітня 2023 року

Комітет з питань правової політики розглянув на своєму засіданні 05 березня

2025 року (протокол № 183) проект Закону про внесення змін до деяких

законодавчих актів України з метою захисту права власності Українського

народу (реєстр. № 9218 від 18 квітня 2023 року), поданий народним депутатом

України Стефанчуком М.О. та іншими народними депутатами України

(далі – Законопроект).

Згідно з пояснювальною запискою метою Законопроекту є збереження

природних об’єктів права власності Українського народу від злочинних дій

держави, яка почала повномасштабну війну проти України та її резидентів, а

також унеможливлення набуття такими суб’єктами права власності на землю,

земельні ділянки, ліса, надра, користування водними об’єктами.

Законопроектом пропонується внести зміни до Цивільного кодексу

України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Лісового

кодексу України, Кодексу України про надра, Закону України «Про виключну

(морську) економічну зону України». Зазначеними змінами пропонується:

встановити, що «громадяни держави-агресора, юридичні особи та міжнародні

об’єднання і організації, створені та зареєстровані відповідно до законодавства

держави-агресора, а також держава-агресор не мають права володіти та/або

користуватися природними об’єктами права власності Українського народу»;

зазначені особи, «які володіють та/або користуються природними об’єктами

права власності Українського народу (землею, земельними ділянками, лісами,

надрами) зобов’язані відчужити право власності та/або користування такими

об’єктами протягом трьох місяців з дня набрання чинності Закону України

«Про внесення змін до законодавчих актів України з метою захисту права

власності українського народу», а також забороняється здійснення відповідними

особами спеціального водокористування, користування водними об’єктами на

умовах оренди, здійснення будь-якої діяльності у виключній (морській)

економічній зоні України.

На думку суб’єктів права законодавчої ініціативи, прийняття

Законопроекту дасть можливість захистити природні об’єкти права власності

Українського народу від зловживань з боку держави-агресора та підконтрольних

їй осіб, сприятиме утвердженню особливої цінності природних ресурсів і

2

національних багатств України, збереження яких є запорукою сталого та

безпечного розвитку Української нації.

Згідно з пояснювальною запискою до Законопроекту реалізація

відповідного Закону України не потребуватиме додаткових видатків із

Державного бюджету України і може мати наслідком додаткові надходження до

Державного бюджету України коштів, отриманих внаслідок проданих на торгах

лісів та земельних ділянок, якщо їх колишнім власником є громадянин держави-

агресора. Такі кошти мають використовуватися виключно на потреби оборони

відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному

Бюджетним кодексом України.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до

Законопроекту зазначило, що згідно зі статтею 4 Бюджетного кодексу України

бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються

виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, додавши

при цьому, що бюджетним законодавством не врегульовано питання

зарахування надходжень від продажу земельної ділянки та лісу на торгах,

колишнім власником яких є громадянин держави-агресора.

Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради

України (далі - ГНЕУ) висловлено окремі зауваження до зазначеного

Законопроекту. У законопроекті, як зазначає ГНЕУ, не передбачені правові

наслідки у випадку невідчуження «протягом трьох місяців з дня набрання

чинності» цього закону, а також не визначена подальша доля відповідних

«природних об’єктів права власності Українського народу», право власності

та/або користування якими не було відчужено. Тобто, відсутній завершений

механізм правового регулювання відповідних відносин.

На думку ГНЕУ, нова частина третя статті 13 Лісового кодексу України

відповідно, до якої «у разі, якщо відповідно до закону власник лісів зобов’язаний

відчужити їх протягом певного строку і ліси не були відчужені ним протягом

такого строку, такі ліси підлягають конфіскації за рішенням суду» не стосується

в цілому предмету Законопроекту, метою якого, як зазначалось є «збереження

природних об’єктів права власності Українського народу від злочинних дій

держави, яка почала повномасштабну війну проти України». А у частині третій

статті 13 Лісового кодексу України (у редакції Законопроекту) йдеться про

власників лісів у цілому, тобто «громадян та юридичних осіб України», у яких

відповідно до частини першої цієї статті може виникнути «право приватної

власності на ліси». Крім того, зазначена новела Законопроекту не узгоджується

й з іншими положеннями Лісового кодексу України. Зокрема, відповідно до

частини першої статті 15 цього Кодексу «право приватної власності на ліси

припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у

випадках і в порядку, встановлених законом». Тобто, відчуженню підлягають не

ліси, а відповідна земельна лісова ділянка. Тому, на думку ГНЕУ, нова частина

третя статті 13 Лісового кодексу України підлягає вилученню із Законопроекту,

неприйнятною є також нова частина четверта статті 13 цього Кодексу.

3

Міністерство юстиції України розглянувши Законопроект висловило до

нього деякі зауваження, зокрема зазначило, що з метою захисту суверенітету і

територіальної цілісності України, національних інтересів, національної

безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних

інтересів громадян України, суспільства та держави Верховною Радою України

прийнято Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні

об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 3 березня

2022 року № 2116-IX (далі – Закон № 2116-IX), який визначає правові засади

примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки,

у зв’язку із військовою необхідністю) об’єктів права власності Російської

Федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її

резидентів.

Таким чином, Міністерство юстиції України звертає увагу, що Законом

№ 2116-IX визначаються відмінні від запропонованих Законопроектом підходи

щодо позбавлення держави-агресора та її резидентів прав на майно, яке

знаходиться (зареєстроване) на території України. При цьому Міністерство

юстиції України зазначає, що Законопроект не передбачає розмежування

предметів регулювання, які визначені Законом № 2116-IX.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,

Міністерство економіки України, Міністерство аграрної політики та

продовольства України, а також Міністерство розвитку громад, територій та

інфраструктури України, в цілому підтримуючи запропоновані Законопроектом

зміни висловили до нього окремі зауваження та пропозиції.

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Законопроект

підтримується за умови врахування зауважень та пропозицій, висловлених до

нього.

Дослідницька служба Верховної Ради України висловила деякі зауваження

та пропозиції до Законопроекту.

Офіс Генерального прокурора за результатами опрацювання положень

Законопроекту висловив до нього деякі зауваження та пропозиції.

Верховний Суд зазначив про необхідність доопрацювання Законопроекту,

з рахуванням висловлених зауважень.

Комітет з питань екологічної політики та природокористування у своєму

рішенні до Законопроекту рекомендував Комітету з питань правової політики

внести на розгляд Верховної Ради України пропозицію про прийняття

Законопроекту за основу з врахуванням пропозицій Комітету, передбачених

частиною першою статті 116 Регламенту Верховної Ради України та інших

пропозицій викладених у мотивувальній частині рішення.

Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу розглянувши

Законопроект зазначив, що його положення регулюються національним

законодавством країн-членів Європейського Союзу та не підпадають під дію

міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.

Комітет з питань бюджету розглянувши Законопроект зазначив, що до

нього не надано фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні

4

розрахунки), яке вимагається відповідно до норм частини першої статті 27

Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної

Ради України, а також прийняв рішення, що Законопроект матиме вплив на

показники бюджету (може призвести до збільшення доходів державного

бюджету залежно від практики застосування даної законодавчої ініціативи).

Також, Комітет з питань бюджету у своєму висновку рекомендував Комітету з

питань правової політики при доопрацюванні Законопроекту привести окремі

його положення у відповідність до норм Бюджетного кодексу України (зокрема

до вимог статей 4 та 13), а саме: у підпункті 10 пункту 2 розділу І (щодо змін до

частини четвертої статті 145 Земельного кодексу України) та у підпункті 1

пункту 4 розділу І (щодо доповнення статті 13 Лісового кодексу України

частиною четвертою) виключити слова «виключно на потреби оборони

відповідно до кошторису Міністерства оборони України», оскільки відповідне

питання має регулюватися виключно бюджетним законодавством.

Положеннями Конституції України передбачено, що засади використання

природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, правовий режим

власності визначаються виключно законами України (пункти 5, 7 частини першої

статті 92).

Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як

єдиного органу законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої

статті 85 Конституції України).

На думку членів Комітету під час доопрацювання Законопроекту № 9218

є необхідність застосувати до нього частину першу статті 116 Регламенту

Верховної Ради України щодо внесення пропозицій і поправок щодо виправлень,

уточнень, усунення помилок та/або суперечностей у його тексті, інших

структурних частин законопроекту та/або інших законодавчих актів, що не були

предметом розгляду в першому читанні та відповідають предмету його

правового регулювання.

Обговоривши Законопроект, відповідно до статтей 93, 111, 114, 116

Регламенту Верховної Ради України, Комітет з питань правової політики

вирішив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України включити до порядку денного

тринадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання проект Закону

про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою захисту права

власності Українського народу (реєстр. № 9218 від 18 квітня 2023 року), поданий

народним депутатом України Стефанчуком М.О. та іншими народними

депутатами України, і за результатами розгляду в першому читанні прийняти

за основу.

2. Звернутись до Голови Верховної Ради України з пропозицією

відповідно до частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України

оголосити на пленарному засіданні під час розгляду цього Законопроекту про

необхідність внесення пропозицій і поправок щодо виправлень, уточнень,

5

усунення помилок та/або суперечностей у тексті зазначеного законопроекту,

інших структурних частин законопроекту та/або інших законодавчих актів, що

не були предметом розгляду в першому читанні та відповідають предмету

правового регулювання законопроекту.

3. Доповідачем від Комітету з цього питання під час розгляду на

пленарному засіданні Верховної Ради України визначити Голову підкомітету з

питань адаптації законодавства України до положень права Європейського

Союзу (aquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері

європейської інтеграції Стефанчука М.О.

Голова Комітету Д.В. МАСЛОВ