Проєкт Закону про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про застосування допоміжних репродуктивних

технологій та замінне материнство

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

безплідність (безпліддя, непліддя, неплідність) – захворювання

репродуктивної системи, що визначається неможливістю досягти вагітності

протягом дванадцяти місяців або більше регулярних незахищених статевих

контактів, що підтверджується медичним висновком, у порядку встановленому

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує

державну політику у сфері охорони здоров’я;

генетичні батьки – подружжя (чоловік та жінка), із репродуктивних клітин

яких або одного з яких сформувався ембріон, що має генетичний зв’язок з обома

або одним із подружжя (чоловіком та/або жінкою);

донація репродуктивних клітин – добровільна процедура надання особою

власних репродуктивних клітин для використання при лікуванні безпліддя інших

осіб шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій;

донор репродуктивних клітин – особа, яка добровільно надає свої

репродуктивні клітини, придатні для використання при лікуванні безпліддя

інших осіб шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій;

допоміжні репродуктивні технології – методики лікування безпліддя, при

застосуванні яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі

етапи підготовки репродуктивних клітин (сперматозоїди або ооцити

(яйцеклітини), процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх в

організм жінки здійснюються в лабораторних умовах (in vitro), або при

застосуванні яких в організм жінки переноситься ембріон людини;

ембріон – початкова стадія розвитку організму людини з моменту

запліднення до завершення формування основних систем і органів (на стадії

розвитку до 8 тижнів);

замінна матір – жінка, яка надає послуги із замінного материнства;

замінне материнство – послуга, що передбачає застосування допоміжних

репродуктивних технологій, в результаті яких отриманий в лабораторних умовах

ембріон, який має генетичний зв’язок з обома або одним з генетичних батьків,

переноситься в організм замінної матері для подальшого виношування і

народження дитини;

запліднення «in vitro» – допоміжна репродуктивна технологія, що полягає

у заплідненні яйцеклітини спермою в лабораторних умовах;

2

кріоконсервація репродуктивних клітин, ембріонів – обробка та

заморожування репродуктивних клітин, ембріонів людини для подальшого

використання при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій;

редукція ембріонів – медична маніпуляція із зменшення кількості

ембріонів, які розвиваються, що здійснюється з метою профілактики

акушерських і пренатальних ускладнень, пов’язаних з багатопліддям;

репродуктивні клітини – усі клітини та тканини людини, призначені для

використання у допоміжній репродукції;

реципієнт – фізична особа, для лікування якої застосовуються

репродуктивні клітини або ембріони.

Стаття 2. Законодавство про застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінне материнство

1. Законодавство України про допоміжні репродуктивні технології

базується на Конституції України та складається з цього Закону, Сімейного

кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Основи

законодавства України про охорону здоров’я», Декларації про використання

науково-технічного прогресу в інтересах миру і на благо людства (прийнята

резолюцією 3384 (ХХХ) Генеральної Асамблеї 1975 року), Конвенції ООН про

ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року, Загальну декларацію

про геном та права людини 1997 року та інших законодавчих актів, що

регулюють відносини з питань, пов’язаних із допоміжними репродуктивними

технологіями, а також міжнародних договорів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого

надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що

передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює загальні засади застосування допоміжних

репродуктивних технологій та відносини, пов’язані із замінним материнством, а

також захист прав та законних інтересів громадян України та іноземців при

застосуванні допоміжних репродуктивних технологій та замінному материнстві.

Стаття 4. Основні принципи застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства

1. Допоміжні репродуктивні технології та замінне материнство

застосовуються на таких принципах:

добровільність;

гуманність;

етичність;

дотримання основоположних прав і свобод людини;

анонімність і конфіденційність.

3

Стаття 5. Державна політика у сфері застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства

1. Формування та реалізацію державної політики у сфері застосування

допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства у межах своїх

повноважень забезпечують Кабінет Міністрів України та центральні органи

виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування можуть розробляти цільові

програми, пов’язані з застосуванням допоміжних репродуктивних технологій та

замінного материнства у межах своїх повноважень.

2. Основними завданням державної політики у цій сфері є:

забезпечення дотримання основних принципів застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства;

контроль за застосуванням допоміжних репродуктивних технологій та

дотриманням вимог законодавства при замінному материнстві;

додержання прав дітей, народжених в результаті застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства;

захист прав пацієнтів, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні

технології;

захист прав замінної матері та генетичних батьків дитини при замінному

материнстві.

3. Органи державної влади забезпечують здійснення інформаційної

політики у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій шляхом

інформування населення та підвищення обізнаності громадян щодо правового

регулювання відносин у сфері застосування допоміжних репродуктивних

технологій.

4. Органи державної влади здійснюють контроль за діяльністю закладів

охорони здоров’я, які надають послуги із застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства.

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України та центральних

органів виконавчої влади у сфері застосування допоміжних репродуктивних

технологій та замінного материнства

1. Кабінет Міністрів України у сфері застосування допоміжних

репродуктивних технологій та замінного материнства здійснює такі

повноваження:

1) координація діяльності органів виконавчої влади;

2) розроблення і виконання загальнодержавних програм та затвердження і

виконання інших державних цільових програм у сфері застосування допоміжних

репродуктивних технологій;

3) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та

інноваційного потенціалу у сфері застосування допоміжних репродуктивних

технологій;

4

4) забезпечення розвитку міжнародного співробітництва у сфері

застосування допоміжних репродуктивних технологій;

5) затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних

технологій та замінного материнства;

6) затвердження порядку перевезення репродуктивних клітин та ембріонів

в межах України, ввезення репродуктивних клітин та ембріонів на митну

територію України та їх вивезення за межі митної території України;

7) розробка та прийняття інших нормативно-правових актів, що регулюють

сферу застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінного

материнства.

2. Кабінет Міністрів України може здійснювати інші повноваження у цій

сфері відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою

України, Конституції України, цього та інших законів України.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та

реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у сфері застосування

допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства здійснює такі

повноваження:

1) забезпечує формування та реалізацію державної політики та вносить

Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

2) встановлює вимоги до заготівлі людських репродуктивних клітин,

критерії відбору донорів клітин, лабораторні тести, обов'язкові для донорів,

процедури донації та заготівлі клітин та їх приймання закладом охорони

здоров’я, а також вимоги до кваліфікації та підготовки персоналу, який бере

безпосередню участь у донації, заготівлі, тестуванні, переробленні,

кріоконсервації, зберіганні та використанні репродуктивних клітин;

3) розробляє та впроваджує методи забезпечення простежуваності

репродуктивних клітин з метою перевірки їх відповідності стандартами якості та

безпечності, в тому числі шляхом встановлення процедур ідентифікації клітин,

донора, реципієнта, закладу охорони здоров’я і лабораторії, а також ведення

обліку та належної системи маркування.

4) затверджує:

перелік медичних показань та медичних протипоказань до застосування

допоміжних репродуктивних технологій, а також порядок проведення медичних

огляду та обстеження пацієнта, відносно якого передбачається застосування

допоміжних репродуктивних технологій;

перелік медичних протипоказань для донорів репродуктивних клітин та

порядок проведення медичного огляду донора;

перелік медичних показань та протипоказань для проведення редукції

ембріонів, порядок її проведення та форму заяви на проведення редукції

ембріонів;

форму заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних

репродуктивних технологій;

5

форму письмової поінформованої згоди потенційного донора перед

початком донації;

порядок кріоконсервації репродуктивних клітин та ембріонів, строки їх

зберігання, порядок їх утилізації, а також технічні вимоги щодо кодування,

перероблення, консервації, зберігання та реалізації репродуктивних клітин та

ембріонів;

перелік захворювань, при яких допускається вибір статі майбутньої дитини

під час застосування допоміжних репродуктивних технологій;

інші нормативно-правові акти, що регулюють сферу застосування

допоміжних репродуктивних технологій та замінного материнства.

5) здійснює контроль за дотриманням галузевих стандартів при

застосуванні допоміжних репродуктивних технологій;

6) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього

Закону та інших законів України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та

реалізацію державної політики з питань сім’ї та дітей, у сфері замінного

материнства здійснює такі повноваження:

1) веде облік осіб, які бажають скористатись послугами замінного

материнства в Україні, а також перевіряє надані документи та інформацію щодо

відсутності підстав для відмови таким особам у наданні таких послуг;

2) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього

Закону та інших законів України.

Розділ ІІ

УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОМІЖНИХ

РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ,

ЩОДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДОПОМІЖНІ

РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Стаття 7. Умови та порядок застосування допоміжних

репродуктивних технологій

1. Повнолітня фізична особа за медичними показаннями та за відсутності

медичних протипоказань має право на застосування допоміжних

репродуктивних технологій для лікування безпліддя.

Наявність показань та протипоказань до застосування допоміжних

репродуктивних технологій для лікування безпліддя у пацієнтів старше 50 років

встановлюється лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я.

2. Перелік медичних показань та медичних протипоказань до застосування

допоміжних репродуктивних технологій, а також порядок проведення медичних

огляду та обстеження пацієнта, відносно якого передбачається застосування

допоміжних репродуктивних технологій, визначається центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у

сфері охорони здоров’я.

6

3. Допоміжні репродуктивні технології застосовуються в закладах охорони

здоров’я, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з

медичної практики, що передбачає право надання медичної допомоги із

застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, за заявою пацієнта у

порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує

формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

4. З метою профілактики акушерських і пренатальних ускладнень,

пов’язаних з багатопліддям, при застосуванні допоміжних репродуктивних

технологій може проводитись редукція ембріонів. Редукція ембріонів

здійснюється за висновком консиліуму лікарів щодо необхідності її проведення,

у якому беруть участь не менше трьох лікарів. У разі надання консиліумом

висновку про необхідність проведення редукції ембріонів, лікарем надається

інформація жінці щодо наявних медичних показань для проведення у неї

редукції ембріонів, наслідків для її життя та здоров’я у разі відмови від

проведення редукції ембріонів, а також рекомендації щодо кількості ембріонів,

які підлягають редукції. Кількість ембріонів, які підлягають редукції,

визначається пацієнткою за рекомендацією лікаря та письмово оформленою нею

заявою на проведення редукції ембріонів. Перелік медичних показань та

протипоказань для проведення редукції ембріонів, порядок її проведення та

форма заяви на проведення редукції ембріонів, затверджуються центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну

політику у сфері охорони здоров’я.

5. Обов’язковою умовою застосування допоміжних репродуктивних

технологій є генетичний зв’язок майбутньої дитини із чоловіком та/або жінкою,

чиї репродуктивні клітини були використані для лікування у них безпліддя із

застосуванням допоміжних репродуктивних технологій.

Стаття 8. Вибір статі майбутньої дитини

1. При застосуванні допоміжних репродуктивних технологій вибір статі

майбутньої дитини не допускається за виключенням випадків можливості

спадкування захворювань, пов’язаних зі статтю. Перелік таких захворювань

визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує

формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Стаття 9. Посередництво у сфері допоміжних репродуктивних

технологій та замінного материнства

1. Посередництво між пацієнтами, генетичними батьками, замінною

матір’ю, закладом охорони здоров’я з метою організації чи забезпечення надання

послуг з застосування допоміжних репродуктивних технологій та/або замінного

материнства забороняється.

Стаття 10. Права та обов’язки осіб, щодо яких застосовуються

допоміжні репродуктивні технології

1. Особи, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології,

мають право на:

1)вибір закладу охорони здоров’я та лікаря для проведення лікування

із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій;

7

2)отримання повної та достовірної інформації про стан свого здоров’я;

3)отримання інформації про допоміжні репродуктивні технології, які

будуть застосовуватись, їх ефективність, строки застосування, можливі ризики

для здоров’я, ускладнення і небажані реакції, медичні та правові наслідки, а

також про альтернативні методи лікування. Особа має право запитувати та

отримувати додаткову інформацію та бути поінформованою про будь-який

розвиток ситуації та проміжні результати процедури, зокрема, про кількість

фактично вилучених ооцитів, кількість отриманих ембріонів, кількість

ембріонів, які будуть перенесені, перебіг вагітності тощо;

4)кріоконсервацію та зберігання, транспортування в інший заклад

охорони здоров’я та вільне використання власних репродуктивних клітин та

ембріонів;

5)лікування та реабілітацію у разі виникнення ускладнень у стані

здоров’я, пов’язаних із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій;

6)отримання необхідних медичних послуг для недоношеної дитини;

7)реалізацію інших прав, передбачених цим та іншими законами

України;

8) на збереження конфіденційності своїх персональних даних від доступу

до неї замінними матерями та іншими третіми особи.

2. Особи, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології,

зобов’язані:

1)надавати лікарям закладу охорони здоров’я дані попередніх

медичних обстежень та досліджень, які були здійснені в інших закладах охорони

здоров’я, а також всі необхідні документи, передбачені законодавством для

застосування щодо них допоміжних репродуктивних технологій;

2)надати достовірну інформацію про свій сімейний стан, повідомити

всі відомі дані про стан свого здоров’я, спадкові, венеричні, психічні,

онкологічні та інші захворювання, інші фактори, які можуть вплинути на процес

лікування безпліддя шляхом застосування допоміжних репродуктивних

технологій;

3. Особи, щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології,

несуть відповідальність за достовірність наданої ними інформації.

Стаття 11. Дотримання умов конфіденційності при застосуванні

допоміжних репродуктивних технологій

1. Інформація про факт звернення за медичною допомогою щодо лікування

безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, про

застосовані допоміжні репродуктивні технології, та інша інформація про особу

пацієнта чи його сімейне життя, яка стала відома при застосуванні допоміжних

репродуктивних технологій є лікарською таємницею і належить до

конфіденційної інформації.

2. Заклад охорони здоров’я та його працівники зобов’язані забезпечити

конфіденційність переданих пацієнтами відомостей та інформації.

8

Розділ IІІ

УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ДОНАЦІЇ

РЕПРОДУКТИВНИХ КЛІТИН. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ДОНОРА

Стаття 12. Умови та порядок здійснення донації репродуктивних

клітин

1. Донором репродуктивних клітин може бути дієздатна жінка віком від 20

до 36 років (включно), яка має власну народжену нею здорову дитину без

вроджених вад розвитку.

2. Донором репродуктивних клітин може бути дієздатний чоловік віком від

20 до 40 років (включно) у разі наявності рідної дитини без вроджених вад

розвитку.

3. Обов’язковою умовою здійснення донації репродуктивних клітин є

відсутність медичних протипоказань для донації, що підтверджується медичним

висновком, виданим за результатами проведення медичного огляду донора.

Перелік медичних протипоказань для донорів репродуктивних клітин та порядок

проведення медичного огляду донора встановлюється центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у

сфері охорони здоров’я.

4. Донація репродуктивних клітин здійснюється в закладах охорони

здоров’я, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з

медичної практики, що передбачає право надання медичної допомоги із

застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, на підставі

інформованої добровільної письмової згоди донора, форма якої затверджується

центральним органом виконавчої влади, що формує та реалізує державну

політику в сфері охорони здоров’я. Перед отриманням інформованої згоди на

донацію заклад охорони здоров’я зобов’язаний поінформувати донора про його

права і обов’язки та порядок здійснення донорської функції. Інформація повинна

надаватися особою, здатною передати повну інформацію у зрозумілий спосіб із

використанням термінів, які донор може легко зрозуміти.

5. Донори репродуктивних клітин не набувають батьківських прав та

обов’язків по відношенню до майбутньої дитини, а також не мають права

з’ясовувати факт народження дитини та особи реципієнтів.

Стаття 13. Права та обов’язки донора

1. Донори репродуктивних клітин мають право на:

1)вибір закладу охорони здоров’я для здійснення донації;

2)отримання повної та достовірної інформації про стан свого здоров’я;

3)отримання інформації про мету і процедуру донації, її наслідки та

можливі ризики для здоров’я, ускладнення, медичні та правові наслідки;

4)лікування та реабілітацію у разі виникнення ускладнень стану

здоров’я, пов’язаних із донацією за рахунок власника донованих клітин;

9

5) дотримання конфіденційності інформації щодо здійсненої донації та

стану здоров’я;

6)реалізацію інших прав, передбачених цим та іншими законами

України.

2. Донори репродуктивних клітин зобов’язані:

1)надавати достовірну інформацію про стан свого здоров’я, наявні

спадкові, психічні, інфекційні, онкологічні та інші захворювання, а також інші

відомості, які можуть вплинути на можливість та результати подальшого

застосування допоміжних репродуктивних технологій;

2) дотримуватись режиму, прописаного лікарем, і повідомляти про всі

зміни в стані свого здоров’я в період донорства.

3. Донори репродуктивних клітин несуть відповідальність за достовірність

наданої ними інформації.

Стаття 14. Дотримання умов конфіденційності при здійсненні донації

репродуктивних клітин

1. Донація репродуктивних клітин здійснюється на умовах анонімності

особи донора та збереження лікарської таємниці, за винятком донорів-родичів

або неанонімних донорів при наявності спільної письмової заяви донора та

пацієнта на застосування допоміжних репродуктивних технологій.

2. На підставі добровільної інформованої згоди донора його дані можуть

бути повідомлені реципієнтам або іншому закладу охорони здоров’я у випадках,

коли донор є родичом реципієнтів, за взаємною згодою реципієнтів і донора, а

також у випадках коли розкриття анонімності донора вимагається для лікування

у майбутньої дитини виявленого спадкового захворювання.

Стаття 15. Фінансова компенсація донорам репродуктивних клітин

1. Донація репродуктивних клітин проводиться безоплатно. Донор

репродуктивних клітин може отримати грошову компенсацію витрат, пов’язаних

із здійсненням донації, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІV

УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗБЕРІГАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ, УТИЛІЗАЦІЇ

ТА ПЕРЕВЕЗЕННЯ РЕПРОДУКТИВНИХ КЛІТИН І ЕМБРІОНІВ,

ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ ВЛАСНИКА

Стаття 16. Визначення власника репродуктивних клітин та ембріонів

1. Власниками репродуктивних клітин та ембріонів є особи (пацієнти),

щодо яких застосовуються допоміжні репродуктивні технології.

2. Власниками донорських репродуктивних клітин є заклади охорони

здоров’я, що застосовують допоміжні репродуктивні технології.

Стаття 17. Кріоконсервація репродуктивних клітин та ембріонів

1. Порядок кріоконсервації репродуктивних клітин та ембріонів, їх

зберігання та утилізації встановлюється центральним органом виконавчої влади,

10

що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони

здоров’я.

2. Порядок використання репродуктивних клітин в науково-дослідних

цілях встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує

формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Стаття 18. Умови та порядок зберігання репродуктивних клітин та

ембріонів для використання у власних потребах при застосуванні

допоміжних репродуктивних технологій

1. Кріоконсервація та подальше зберігання репродуктивних клітин та

ембріонів, наданих пацієнтом та/або пацієнтами для використання у власних

потребах при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій,

здійснюється на основі письмової заяви пацієнта (пацієнтів) на кріоконсервацію

та зберігання в закладах охорони здоров’я, що застосовують допоміжні

репродуктивні технології. Кріоконсервація та подальше зберігання

репродуктивних клітин та ембріонів, наданих пацієнтом та/або пацієнтами для

використання у власних потребах здійснюється за рахунок пацієнта (пацієнтів),

якщо інше не встановлено законодавством.

Після закінчення строку зберігання репродуктивних клітин та ембріонів

зберігання їх припиняється з наступною утилізацією.

2. У разі смерті, визнання померлим, визнання недієздатним пацієнта,

репродуктивні клітини якого кріоконсервовані, подальше використання таких

репродуктивних клітин забороняється, зберігання репродуктивних клітин

припиняється з наступною їх утилізацією, якщо інше не передбачено

нотаріально посвідченим рішенням такої особи.

3. У разі смерті або визнання померлими в судовому порядку пацієнта,

подружжя або одного з подружжя, використання кріоконсервованих ембріонів

(ембріону), що належать пацієнту, подружжю або одному з подружжя

забороняється, зберігання ембріонів (ембріону) припиняється з наступною його

(їх) утилізацією, якщо інше не передбачено нотаріально посвідченим рішенням

такого подружжя (одного з подружжя).

4. Пацієнти на підставі письмової особистої заяви мають право передати

свої репродуктивні клітини для їх використання в науково-дослідних цілях

закладам охорони здоров’я, що застосовують допоміжні репродуктивні

технології в межах території України.

5. У випадку зміни подружжям, або одним із подружжя рішення щодо

використання репродуктивних клітин та ембріонів, таке рішення має бути

оформлене нотаріально.

6. Вирощування ембріонів людини для дослідних цілей забороняється.

7. Передача невикористаних в результаті застосування допоміжних

репродуктивних технологій ембріонів іншому пацієнту, подружжю

забороняється.

8. Перед початком лікування захворювання, яке в подальшому може

вплинути на якість репродуктивних клітин, пацієнт має бути повідомлений про

11

своє право скористатись послугами зі зберігання своїх репродуктивних клітин та

ембріонів.

9. З метою збереження фертильності дозволяється програма допоміжних

репродуктивних технологій шляхом кріоконсервації ооцитів, сперми, ембріонів,

оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його

придатка, з їх подальшим зберіганням.

10. Для дітей віком до 18 років за необхідності збереження фертильності

забір та кріоконсервація сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного

матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка у дитини, проводиться з

письмової згоди її законних представників.

11. Кріоконсервована сперма, яйцеклітини, оваріальна тканина,

біологічний матеріал, отриманий з яєчка або його придатка у дитини, є власністю

пацієнта і може бути використана для проведення програм допоміжних

репродуктивних технололгій по досягненні повноліття згідно чинного

законодавства.

Стаття 19. Умови та порядок зберігання і використання донорських

репродуктивних клітин

1. Кріоконсервація та подальше зберігання донорських репродуктивних

клітин здійснюється закладами охорони здоров’я, що застосовують допоміжні

репродуктивні технології, за рахунок цих закладів.

2. Після закінчення строку зберігання донорських репродуктивних клітин

їх використання для лікування безпліддя із застосуванням допоміжних

репродуктивних технологій забороняється, а зберігання припиняється з

наступною утилізацією.

Стаття 20. Перевезення репродуктивних клітин та ембріонів

1. Перевезення репродуктивних клітин та ембріонів в межах України, їх

зберігання, ввезення на митну територію України, та вивезення за межі митної

території України здійснюється виключно за наявності супровідної документації

закладів охорони здоров’я, в яких здійснюється лікування безпліддя із

застосуванням допоміжних репродуктивних технологій або в яких були отримані

репродуктивні клітини та ембріони.

3. Порядок перевезення репродуктивних клітин та ембріонів в межах

України, умови їх зберігання під час перевезення, умови та порядок ввезення

репродуктивних клітин та ембріонів на митну територію України, або вивезення

за межі митної території України, вимоги до супровідних документів для

перевезення репродуктивних клітин та ембріонів в межах України, ввезення або

вивезення за митну територію України, встановлюються Кабінетом Міністрів

України.

12

Розділ V

УМОВИ ТА ПОРЯДОК НАДАННЯ ПОСЛУГ ЗАМІННОГО

МАТЕРИНСТВА

Стаття 21. Умови застосування допоміжних репродуктивних

технологій при наданні послуги замінного материнства

1.Обов’язковою умовою застосування допоміжних репродуктивних

технологій при надання послуги замінного материнства є генетичний зв’язок

майбутньої дитини із чоловіком та/або жінкою, чиї репродуктивні клітини були

використані для лікування у них безпліддя із застосуванням допоміжних

репродуктивних технологій.

2.Послуга замінного материнства надається за договором про замінне

материнство, укладеного між замінною матір’ю та генетичними батьками з

урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 22. Особи, які можуть скористатися послугою замінного

материнства

1. Послугою замінного материнства можуть скористатися лише дієздатні

жінка та чоловік, які перебувають у шлюбі між собою більше двох років за їх

письмовою спільною добровільною інформованою згодою на здійснення

медичного втручання та застосування допоміжних репродуктивних технологій

за умови наявності у жінки медичних протипоказань до виношування та/або

народження дитини або виношування та/або народження дитини фізіологічно

неможливе (безпліддя) або пов’язане з ризиком для життя та здоров’я такої

пацієнтки та/або дитини.

2. Подружжя, обидва з яких є іноземцями, подружжя одним з яких є

іноземець, а інший - особа без громадянства, можуть скористатися послугами

замінного материнства на території України у випадках, передбачених частиною

першою цієї статті, у разі якщо застосування такого методу вирішення проблеми

безпліддя не заборонено спільним особистим законом подружжя, у разі якщо

подружжя не має спільного особистого закону - правом, що визначає правові

наслідки шлюбу. Особистий закон подружжя та право, що визначає правові

наслідки шлюбу, визначаються відповідно до Закону України «Про міжнародне

приватне право». Недотримання вимог, визначених цією частиною, є підставою

для відмови генетичним батькам, один з яких чи обидва є іноземцями та/або

особами без громадянства, у наданні права скористатися послугою замінного

материнства в Україні.

3. Подружжя, одним з яких є іноземець, або особа без громадянства, а

інший – громадянин України, можуть скористатись послугою замінного

материнства на загальних підставах, визначених у частині першій цієї статті.

Стаття 23. Вимоги до жінки, яка може бути замінною матір’ю

1. Замінною матір’ю може бути дієздатна жінка у віці від 21 до 35 років,

яка не має медичних протипоказань для виношування та/або вагітності та