Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері соціальних відпусток

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-40-35, e-mail: spvr@rada.gov.ua

ВИСНОВОК

щодо проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих

актів України у сфері соціальних відпусток

(реєстр. № 9018)

Відповідно до статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради

України» та доручення Голови Верховної Ради України Стефанчука Р.О. Комітет

Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на

своєму засіданні 26 квітня 2023 року (Протокол № 149) розглянув проект Закону

України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері соціальних

відпусток (реєстр. № 9018), поданий народними депутатами України Юрченком

О.М. та іншими народними депутатами України.

Проектом Закону за реєстр. № 9018 пропонується внести до Кодексу законів

про працю України та Закону України «Про відпустки» зміни, пов’язані з окремими

особливостями надання соціальних відпусток, а саме:

1) передбачити визначення понять «одинока матір» та «одинокий батько»;

2) передбачити, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку може бути використана матір’ю та батьком дитини одночасно (при

цьому батьки можуть одночасно перебувати в такій відпустці, але не більше

чотирьох місяців). Також визначається обов’язок батьків дитини повідомити про

початок такої відпустки роботодавця у 14-денний строк з дня її початку чи до дня її

дострокового припинення;

3) збільшити термін відпустки без збереження заробітної плати, що надається

на підставі медичного висновку про потребу дитини в домашньому догляді, до

досягнення нею восьмирічного віку (чинна норма передбачає до шестирічного віку);

4) передбачити надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, кожному з

батьків (чинна норма визначає, що такий вид відпусток надається лише одному з

батьків).

У пояснювальній записці автори зазначають, що проект Закону розроблений з

метою імплементації окремих положень Директиви 2010/18/EU від 8 березня

2010 року про імплементацію переглянутої рамкової угоди щодо батьківської

відпустки1 (додаток XL Угоди про асоціацію між Україною та ЄС).

1 https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A32010L0018

2

Однак, на сьогодні ця Директива втратила чинність, а їй на заміну було

ухвалено Директиву 2019/1158 про збалансованість службових та сімейних

обов’язків для батьків і опікунів та скасування Директиви 2010/18/ЄС2 (вступила в

дію 02 серпня 2022 року).

Також щодо проекту Закону слід зауважити таке.

1. Пропоноване законопроектом надання додаткової соціальної відпустки

працівникам, які мають дітей, кожному з батьків тривалістю 10 календарних днів (за

наявності кількох підстав – 17 календарних днів), вочевидь, потребуватиме

додаткових витрат з Державного бюджету України на фінансування таких відпусток

для окремих категорій осіб.

2. Незрозумілим є те, чому проектом Закону пропонується передбачити

визначення понять «одинока матір» та «одинокий батько» у статті 51 «Скорочена

тривалість робочого часу» Кодексу законів про працю України, оскільки такі

терміни не стосуються предмета регулювання цієї статті, а також те, що не

передбачається внесення аналогічних змін до інших законодавчих актів, у яких

використовуються поняття «одинока мати (батько)» (наприклад, Закону України

«Про державну допомогу сім’ям з дітьми»).

Крім цього, як наголошує Уповноважений Верховної Ради України з прав

людини, пропоновані визначення не враховують випадків, коли відповідно до

рішення суду можливе відібрання дитини від батьків або одного з них без

позбавлення їх батьківських прав.

Також про необхідність доопрацювання зазначених визначень з урахуванням

актуальної судової практики (зокрема, щодо тлумачення понять виховання і

утримання дитини матір’ю або батьком самостійно) зазначають фахівці Науково-

дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної

академії правових наук України.

3. Законопроектом передбачається можливість одночасного перебування обох

батьків дитини у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку, але не пропонується механізмів одночасного надання такої відпустки та

контролю за виконанням вимоги щодо її тривалості, що може ускладнити

застосування цієї норми на практиці.

4. У преамбулі Директиви 2019/1158 зазначається: оскільки більшість батьків

(тут вживається у значенні «тато») не користуються своїм правом на відпустку

по догляду за дитиною або передають значну частину права на відпустку матерям,

ця Директива подовжує з одного до двох місяців мінімальний період відпустки по

догляду за дитиною, яка не може бути передана від одного з батьків до іншого,

щоб заохотити батьків брати відпустку по догляду за дитиною, зберігаючи при

цьому право кожного з батьків брати щонайменше чотири місяці відпустки по

догляду за дитиною, як це передбачено в Директиві 2010/18/ЄС. Метою

забезпечення того, щоб принаймні два місяці відпустки по догляду за дитиною були

доступні виключно кожному з батьків і не могли бути передані другому з батьків, є

заохочення батьків використовувати своє право на таку відпустку (пункт 20).

2 https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A32019L1158

3

Однак проектом Закону за реєстр. № 9018 не передбачається періоду відпустки

по догляду за дитиною, що не може бути передано від одного з батьків до іншого.

5. У статті 5 Директиви 2019/1158 зазначено, що держави-члени вживають

необхідних заходів для забезпечення того, щоб кожен працівник мав індивідуальне

право на відпустку по догляду за дитиною тривалістю чотири місяці, яку необхідно

взяти до того, як дитина досягне певного віку, до восьми років, який визначає кожна

держава-член або за колективним договором. Цей вік визначається з метою

забезпечення того, щоб кожен із батьків міг ефективно та на рівних умовах

реалізувати своє право на відпустку по догляду за дитиною.

Законопроектом же пропонується збільшити тривалість відпустки без

збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею

восьмирічного віку. Водночас, зважаючи на те, що йдеться про соціальну відпустку,

протягом часу перебування у якій за працівника не сплачується єдиний соціальний

внесок та, відповідно, не зараховується страховий стаж, доцільність збільшення

періоду такої відпустки є сумнівною. Так, у преамбулі Директиви 2019/1158,

зокрема, зазначено, що хоча було доведено, що робота неповний робочий день є

корисною, оскільки дозволяє деяким жінкам залишатися на ринку праці після

народження дітей або догляду за родичами, які потребують догляду чи підтримки,

тривалі періоди скороченого робочого часу можуть призвести до зниження внесків

на соціальне страхування і, таким чином, до скорочення або втрати пенсійних прав

(пункт 35).

6. Слід зауважити, що окрім власне регулювання питань надання відпусток

працівникам, які мають дітей, у Директиві 2019/1158 визнається необхідність

впровадження інших заходів, спрямованих на заохочення таких працівників

залишатися на робочому місці, у тому числі щодо надання їм можливостей

адаптувати робочий графік до своїх особистих потреб і вподобань (пункт 34

преамбули).

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету зазначає, що законопроект

не має прямого впливу на показники бюджетів, оскільки реалізація його положень

може бути забезпечена за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному

бюджеті та місцевих бюджетах на утримання бюджетних установ.

Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту рекомендує

Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні прийняти

законопроект за основу з урахуванням пропозицій Комітету.

Міністерство фінансів України зазначає, що реалізація акта не потребуватиме

додаткових видатків з Державного бюджету України, але матиме вплив на видаткову

частину Державного бюджету України.

Міністерство економіки України підтримує законопроект за умови

доопрацювання.

Міністерство юстиції України надає зауваження до проекту закону, але

водночас зазначає, що для вироблення остаточної позиції щодо законопроекту слід

враховувати позицію Міністерства економіки України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує

законопроект за умови врахування наданих зауважень.

4

СПО об’єднань профспілок в цілому підтримує проект Закону, зазначаючи, що

він потребує доопрацювання з урахуванням положень Директиви 2019/1158.

Дослідницька служба Верховної Ради України та Науково-дослідний інститут

правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових

наук України надають низку зауважень і пропозицій до законопроекту.

Враховуючи вищезазначене Комітет Верховної Ради України з питань

соціальної політики та захисту прав ветеранів ухвалив цей висновок і рекомендує

Верховній Раді України проект Закону України внесення змін до деяких

законодавчих актів України у сфері соціальних відпусток (реєстр. № 9018), поданий

народним депутатом України Юрченком О.М. та іншими народними депутатами

України, включити до порядку денного дев’ятої сесії Верховної Ради України

дев’ятого скликання та за наслідками його розгляду у першому читанні, керуючись

пунктом 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, прийняти

за основу.

Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України визначено

Голову підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості

населення, секретаря Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів Бабенка М.В.

Проект Постанови Верховної Ради України додається.

Голова Комітету Г. Третьякова