Проєкт Закону про військове капеланство у Збройних Силах України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ГУМАНІТАРНОЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

В И С Н О В О К

до проєкту Закону України про військове капеланство у Збройних Силах

України

_________________________________________________________

(реєстр.№ 4148 від 23.09.2020р.)

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики на своєму засіданні

11 листопада 2020 року (Протокол № 46) розглянув проєкт Закону про військове

капеланство у Збройних Силах України (реєстр. № 4148 від 23.09.2020р.), поданий

народними депутатами України С. Шаховим, М. Волинцем.

Законопроєктом пропонується врегулювати умови для реалізації

військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України права на свободу

совісті та віросповідання, забезпечивши при цьому рівність усіх релігійних

конфесій та віруючих. Зазначений законопроєкт передбачає впровадження

військового капеланства у Збройних Силах України, а також врегулювання

організаційних, кадрових, соціальних, правових аспектів впровадження інституту

капеланства у підрозділах Збройних Сил України. Зокрема, передбачається оплата

праці військових капеланів за рахунок коштів державного бюджету України, а

також матеріально-технічне забезпечення їхньої діяльності.

Насамперед варто зауважити, що на сьогодні діяльність капеланської

служби у Збройних Силах України унормовано нормативно-правовими актами, а

саме:

- розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про службу військового

духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії,

Державній спеціальній службі транспорту та Державній прикордонній службі» №

677-р від 2 липня 2014 р. та № 964-р від 14.12.2016р.;

- наказом Міністерства оборони України, «Про затвердження Положення

про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах

України» № 685 від 14.12.2016р.

Зазначені нормативні-правові акти вже певною мірою врегулювали

створення такої капеланської служби, а саме основні завдання, порядок діяльності

структурних підрозділів (посадових осіб) Міністерства оборони України,

2

Збройних Сил України з питань організації діяльності служби військового

духовенства (капеланської служби) та права і обов’язки військових священиків

(капеланів).

Комітет погоджується з позицією суб’єктів права законодавчої ініціативи

щодо необхідності законодавчого врегулювання порядку забезпечення релігійних

потреб військовослужбовців і членів їхніх сімей, а також підтримує відповідні

зміни, які необхідні для створення правової основи налагодження взаємодії між

військовим командуванням і керівництвом релігійних організацій різних

конфесій, що не суперечитиме конституційному принципу про відокремлення

держави і церкви як двох окремих і незалежних суспільних інститутів.

Проте, опрацювавши положення законопроекту та висновки центральних

органів виконавчої влади, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій,

висловлені до нього, Комітет звертає увагу на такі основні недоліки

законопроєкту.

Положення законопроєкту жодним чином повноцінно не врегульовують

питання взаємодії Міністерства оборони України та військового командування з

релігійними організаціями. І тим самим виключають зі сфери державно-церковної

взаємодії Раду у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони

України. У законопроєкті вказано, що військові капелани підпорядковуються

лише командиру своєї військової частини (підрозділу) і, тим самим, втрачають

зв’язок із відповідним синодальним управлінням, у тому числі у питаннях

делегування військових священників (капеланів) до Збройних Сил України,

організації їхньої ротації та нагляду за сумлінним виконанням своїх

священицьких обов’язків (стаття 15 законопроєкту). Така норма відокремлює

священиків-капеланів від релігійних організацій і перетворює їх на простих

працівників Збройних Сил України, що не відповідає самій суті законопроєкту.

Такий підхід суб’єктів права законодавчої ініціативи свідчить про

абсолютне ігнорування принципу автономності церков (релігійних об’єднань) у

питаннях самоврядування, що суперечить частині третій статті 5 Закону України

«Про свободу совісті та релігійні організації», а також міжнародним стандартам у

сфері свободи совісті.

Також Комітет не погоджується з пропозицією народних депутатів України

- авторів законодавчої ініціативи стосовно внесення змін до статті 21 Закону

України «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме щодо того, що

військовослужбовці, резервісти та члени їх сімей мають право на душпастирську

опіку, що здійснюється військовими капеланами (військовими

священнослужителями) відповідно до положень Закону «Про військове

капеланство у Збройних Силах України». Такі зміни звужують права

військовослужбовців на свободу совісті, оскільки встановлює лише право до

3

душпастирської опіки, що здійснюється військовими капеланами. Натомість

фактично не усі конфесії матимуть своїх військових капеланів у конкретних

військових частинах. Враховуючи зазначене вважаємо за доцільне залишити

чинну редакцію статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні

організації».

Міністерство оборони України у своєму листі від 13.10.2020 р. (№ 220/6282)

вказало, що низка положень цього законопроєкту не узгоджуються із чинними

законами. У підпункті 2 пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення»

законопроєкту передбачено, що Службу військового духовенства (капеланську

службу) у Збройних Силах України становлять структурний підрозділ

Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики

Міноборони, структурні підрозділи Головного управління морально-

психологічного забезпечення Збройних Сил України та органів військового

управління Збройних Сил України, структурний підрозділ Центру морально-

психологічного забезпечення Збройних Сил України України. Ця норма

суперечить пункту 8 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні

органи виконавчої влади», яка чітко визначає, що Міністр як керівник

міністерства затверджує структуру апарату міністерства.

Також Міноборони зауважило, що положення законопроєкту не у повній

мірі відображають соціальне забезпечення військових капеланів. Законопроєкт не

враховує більшість норм соціального забезпечення військових капеланів, що вже

законодавчо врегульовано і діє.

Міністерство культури та інформаційної політики України у своєму

висновку від 8 жовтня 2020 року також зазначає, що положення законопроєкту

жодним чином не врегульовують питання взаємодії Міністерства оборони

України та військового командування з релігійними організаціями. А служба

військового духовенства представлена у законопроєкті як самодостатня

організація, що не має встановленого зв’язку з керівними релігійними центрами

конфесій і, фактично, відносить військових капеланів до посадових осіб у

структурі Збройних Сил України, що суперечить самій ідеї існування

капеланської служби як такої.

Міністерство фінансів України у своєму висновку від 6 жовтня 2020 року

(№10010-19-3/30813) зауважує, що законопроєкт не може бути підтриманий у

зв’язку з тим, що не забезпечений видатками на його реалізацію, а його положення

не узгоджуються зі статтею 27 Бюджетного кодексу України.

Державна прикордонна служба України вказала, що суб’єкти права

законодавчої ініціативи у своєму законопроєкті не врахували права

військовослужбовців на свободу совісті у всіх військових формуваннях,

утворених відповідно до законів України (Служба безпеки України, Державна

4

прикордонна служба України та інші), що несе певний дискримінаційний

характер. Також Держприкордонслужба наголошує на неузгодженості низки

положень законопроєкту з Кодексом законів про працю щодо працевлаштування

військових капеланів та припинення їхньої діяльності (стаття 16 законопроєкту).

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, яка представляє

інтереси найбільших офіційно зареєстрованих релігійних конфесій, категорично

не підтримала законопроєкт у зв’язку з тим, що його положення передбачають

цілковиту відмову від досвіду державно-церковної взаємодії, здобутого із

впровадження військового капеланства у різних військових формуваннях

України.

З урахуванням проведеного обговорення, Комітет у х в а л и в:

1.Рекомендувати Верховній Раді України відхилити проєкт Закону про

військове капеланство у Збройних Силах України (реєстр. № 4148 від

23.09.2020р.), поданий народними депутатами України С. Шаховим, М.Волинцем.

2.Направити висновок Комітету щодо зазначеного законопроєкту до

Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, визначеному

головним з опрацювання цього законопроєкту.

Голова Комітету Микита ПОТУРАЄВ

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Потураєв Микита Русланович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B040000002A672E00BEAE8000

Дійсний до: 14.02.2022 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 04-14/08-2020/211717 від 16.11.2020