Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних правопорушень на тимчасово окупованих територіях

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань освіти, науки та інновацій

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-31-55, факс: 255-33-04, e-mail: kno@v.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

до проекту Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу

України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних

правопорушень на тимчасово окупованих територіях

(реєстр. № 8301-2 від 09.01.2023)

Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій за

дорученням Голови Верховної Ради України 09.03.2023 (протокол №116)

розглянув проект Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу

України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних

правопорушень на тимчасово окупованих територіях (реєстр. № 8301-2 від

09.01.2023), поданий народним депутатом України Юрчишиним Я.Р. та іншими

народними депутатами України, і зазначає таке.

У пояснювальній записці до законопроекту визначено, що цей

законопроект покликаний створити законодавче підґрунтя для правильного

розмежування правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України

«Колабораційна діяльність», та інших суміжних правопорушень,

удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та суміжні

кримінальні правопорушення тощо.

Законопроект № 8301-2 є альтернативним до проекту Закону України про

внесення змін до статті 111-1 Кримінального кодексу України щодо

вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (реєстр. № 8301).

В цілому підтримуючи ідею вдосконалення окремих аспектів кримінальної

відповідальності за колабораційну діяльність, альтернативним законопроектом

пропонується більш ґрунтовний підхід до врегулювання зазначеного питання.

Автори звертають увагу, що доповнення КК України протягом березня –

квітня 2022 року іншими нормами, зокрема, статтями 111-2 «Пособництво

державі-агресору» та 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною,

заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація

її учасників» вплинуло на практику застосування положень статті 111-1 КК

України та призводить до проблем і складнощів у частині розмежування цих

правопорушень на практиці, порушення принципу пропорційності призначення

покарання тощо.

Тому для усунення складнощів при кваліфікації дій за колабораціонізм та

для взаємоузгодженості норм різних статей КК України, які встановлюють

кримінальну відповідальність за суміжні до колабораційної діяльності

порушення, є необхідність, на думку авторів законопроекту, у внесенні змін не

лише до положень статті 111-1 КК України, а й статей 111, 111-2, 436-2 КК

України та перегляді деяких санкцій, що можуть бути застосовані до винних

осіб за вчинення таких діянь. Це відрізняє законопроект реєстр. № 8301-2 від

основного, у якому вносяться зміни лише до статті 111-1 КК України.

Для досягнення поставленої мети законопроектом реєстр. № 8301-2 серед

іншого передбачено посилення кримінальної відповідальності за колабораційну

діяльність (розширивши переліки таких правопорушень за пособництво

державі-агресору, за виправдування, визнання правомірною, заперечення

збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників)

шляхом запровадження нових санкцій у вигляді штрафу від п’ятисот до десяти

тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (виходячи з

встановленого на даний час розміру неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян 17 грн, розмір штрафу становитиме від 8 500 до 170 000 гривень) або

громадських робіт на строк до двохсот годин, виправних робіт на строк до двох

років або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до

п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися

певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією

майна або без такої.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради

України надає такі зауваження і пропозиції до законопроекту.

1. ГНЕУ звертає увагу, що у законопроекті пропонується звільняти від

кримінальної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 111

«Державна зрада» КК, громадян України, які незаконно (примусово) призвані

до збройних сил держави-окупанта або незаконних збройних формувань на

тимчасово окупованих територіях України, та добровільно здалися в полон

збройним силам, правоохоронним органам або іншим військовим формуванням

України (нова ч. 4 ст. 111 КК). З такою пропозицією, на думку ГНЕУ, навряд чи

можна погодитися. Адже, у ч. 1 ст. 111 КК визначено, що державна зрада –

діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові,

територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній,

економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період

збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній

організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності

проти України.

2. У законопроекті пропонується внести зміни до санкцій ч. ч. 1, 2 ст. 111-1

КК та передбачити такі види покарання, як штраф (від тисячі до двох тисяч та

від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

відповідно), а також громадські роботи (на строк до двохсот та двохсот сорока

годин відповідно).

ГНЕУ звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 12 КК, кримінальні

правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

З огляду на характер та ступінь суспільної небезпеки колабораційної

діяльності ГНЕУ вважає, що змінами до ст. 111-1 КК варто було б не тільки

розширити коло можливих покарань, додавши до їх переліку штраф та

громадські роботи, а й вирішити питання щодо віднесення усіх діянь,

передбачених цією статтею, саме до категорії злочинів. Для цього вбачається за

доцільне підвищити запропоновані проектом розміри штрафу за кримінальні

правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 111-1 КК, встановивши їх нижню

межу на рівні, не меншому від трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів

громадян, який необхідний для визнання відповідного діяння злочином.

3. Суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1

КК (публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України,

встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України

або публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора,

збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до

співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або

окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення

державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України),

наразі може бути будь-який громадянин України. У законопроекті пропонується

внести зміни до вказаної норми та встановити, що суб’єктом вчинення

окреслених вище діянь є службова особа (незалежно від її громадянства

(підданства).

Проте, на думку ГНЕУ, така законодавча пропозиція ще більше

ускладнить суб’єктам правозастосування можливість належним чином

відмежувати відповідний різновид колабораційної діяльності (ч. 1 ст. 111-1 КК)

від виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії

Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників (ст. 436-2 КК).

4. Додаткового обґрунтування потребує пропозиція щодо окремої вказівки

у диспозиції ч. 3 ст. 111-1 КК на «агітацію, вербування та інші форми залучення

дітей до дитячо-юнацьких рухів та формувань на тимчасово окупованих

територіях для подальшого залучення їх до лав збройних формувань держави-

агресора, забезпечення діяльності таких рухів та формувань». ГНЕУ звертає

увагу, що аналізовані діяння і нині розцінюються уповноваженими суб’єктами

як відповідна пропаганда з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти

України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території

України, відповідальність за здійснення якої вже передбачена кримінальним

законодавством.

5. Законопроектом пропонується встановити вичерпний перелік видів

господарської діяльності, провадження яких у взаємодії з державою-агресором,

незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у

тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, підпадатиме під

визначення колабораційної діяльності у контексті ч. 4 ст. 111-1 КК. Однак, як

зазначає ГНЕУ, цей перелік містить певні недоліки. Наприклад, у диспозиції ч.

4 ст. 111-1 КК (у редакції проекту) йдеться про постачання звичайних видів

озброєнь, військової чи спеціальної техніки для держави-агресора. Буквальне

тлумачення цього положення означатиме, що постачання відповідних

предметів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на

тимчасово окупованій території, не охоплюватиметься вказаною нормою.

6. У диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК пропонується уточнити, що у вказаній

нормі йдеться не тільки про добровільне зайняття громадянином України

посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на

тимчасово окупованій території, а й про добровільне зайняття відповідним

суб’єктом посади в незаконних судових, правоохоронних органах та органах

прокуратури, створених на тимчасово окупованій території. Однак таке

уточнення, на думку ГНЕУ, є зайвим з огляду на те, що відповідно до абз. 1 п. 1

ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і

правоохоронних органів» під правоохоронними органами розуміють, зокрема, й

органи прокуратури.

7. Законопроектом пропонується визнати суб’єктом пособництва державі-

агресору іноземця чи особу без громадянства, які станом на 24 лютого 2022

року постійно проживали на території України, за винятком громадян держави-

агресора (ч. 1 ст. 111-2 КК у редакції проекту). Вказана ініціатива обумовлена

метою спрощення відмежування кримінальних правопорушень, передбачених

ст. 111-1 КК «Колабораційна діяльність», від злочину, передбаченого ч. 1 ст.

111-2 КК «Пособництво державі-агресору».

Водночас ГНЕУ зауважує, що запропонована проектом вказівка на

суб’єкта пособництва державі-агресору - іноземця чи особу без громадянства,

які станом на 24 лютого 2022 року постійно проживали на території України (за

винятком громадян держави-агресора), не повною мірою вирішує питання

належного відмежування вищезазначених кримінальних правопорушень.

Зокрема, суб’єктами кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4 та 6 ст.

111-1 КК (як у чинній редакції, так і у редакції проекту), може бути не тільки

громадянин України, а й іноземець або особа без громадянства (у тому числі ті,

що постійно проживають в Україні).

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету та Міністерство

фінансів України зазначають, що реалізація положень цього законопроекту

матиме опосередкований вплив на показники державного бюджету (може

призвести до збільшення доходів та видатків залежно від санкцій за виявлені

правопорушення).

Міністерство освіти і науки України в межах компетенції надає такі

пропозиції і зауваження до законопроєкту.

Зокрема, фахівці МОН України звертають увагу, що відповідно до пункту

27 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» «суб’єкт освітньої

діяльності – фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство,

установа, організація, громадське об’єднання), що провадить освітню

діяльність». З огляду на зазначене, МОН України вважає за необхідне у

запропонованій редакції частини третьої статті 111-1 Кримінального кодексу

України слова «навчальних закладах (закладах освіти)» замінити словами

«закладах освіти, підприємствах, установах, організаціях, громадських

об’єднаннях, що провадять освітню діяльність».

Крім того, є доцільним частину третю статті 111-1 Кримінального кодексу

України поширити також на наукові установи.

Враховуючи зазначене, пропонується також абзац перший частини третьої

статті 111-1 Кримінального кодексу України викласти у такій редакції:

«3) Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти,

підприємствах, установах, організаціях, громадських об’єднаннях, що

провадять освітню діяльність, наукових установах та закладах культури,

незалежно від типів та форм власності, а також під час проведення наукових

заходів (конференцій, симпозіумів, наукових турнірів, конкурсів наукової

творчості тощо) з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України,

встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України,

уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної

агресії проти України, агітація, вербування та інші форми залучення дітей до

дитячо-юнацьких рухів та формувань на тимчасово окупованих територіях для

подальшого залучення їх до лав збройних формувань держави-агресора,

забезпечення діяльності таких рухів та формувань, а також добровільне

впровадження громадянами України стандартів освіти держави-агресора у

закладах освіти, підприємствах, установах, організаціях, громадських

об’єднаннях, що проводять освітню діяльність, що полягають у викривленні

історичних та географічних фактів в інтересах держави-агресора та/або програм

зі схвалення дій збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-

агресора, розпалювання ворожнечі щодо України, громадян України, Збройних

Сил України, - ».

Міністерство внутрішніх справ України за результатами розгляду в

першому читанні пропонує законопроект 8301-2 повернути суб’єктам права

законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Зокрема, на думку МВС України, викликає занепокоєння запропонована

проектом Закону № 8301-2 редакція частини першої статті 111-1 КК України,

якою суб’єкта учинення злочину звужено до службової особи. Запровадження

такої редакції може призвести до неоднозначності практичного застосування

такої правової норми, оскільки в цій статті фактично запропоновані

кваліфіковані склади злочинів, які суперечитимуть один одному. Відповідно

запропонована редакція частини першої буде суперечити частині п’ятій цієї

статті.

Крім того, у МВС України викликає занепокоєння щодо запропонованих

проектом Закону № 8301-2 обмежень до суб’єкта вчинення кримінального

правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України,

відповідно до яких іноземець та особа без громадянства набуватимуть статус

суб’єкта злочину лише за умови їх постійного проживання на території

України до 24 лютого 2022 року, що, на думку фахівців МВС України, не

узгоджується із загальними положеннями КК України і не охоплює події

міжнародного збройного конфлікту з Російською Федерацією та тимчасової

окупації нею частини території України, які тривають ще з 2014 року.

Варто зауважити, що МВС України не підтримуються запропоновані

проектом Закону № 8301-2 зміни до статті 111-2 КК України у частині

виключення громадян України із числа суб’єктів злочину, визначеного цією

статтею. Такі зміни призведуть до необґрунтованої декриміналізації з

відповідними правовими наслідками для поточних кримінальних проваджень, у

яких суб’єктом цього кримінального правопорушення в абсолютній більшості є

саме громадянин України, більшість з яких зупинено на підставі пунктів 2, 4

частини першої статті 280 КПК України.

Відповідно така редакція змін, як вважає МВС України, надасть певним

особам можливість уникнення відповідальності за вчинені злочини та

сприятиме подальшому пособництву державі – агресору, що призведе до

ускладнення звільнення окупованих територій, особливо беручи до уваги те, що

з початку військової агресії на тимчасово окупованих територіях деякі

громадяни України умисно залишилися (у деяких випадках переважають

ідеологічні погляди, у деяких – корисливі мотиви) з метою пособництва

державі агресору шляхом добровільної подальшої передачі належних їм

матеріальних ресурсів (грошей, АЗС, нафтобази, відділення ломбардів із базами

даних клієнтів, бази підприємств і т.п).

Крім того, враховуючи статтю 65 Конституції України, яка прямо зазначає,

що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України,

шанування її державних символів є обов’язком громадян України, МВС

України вважає, що виключати громадян України як суб’єктів злочину,

передбаченого статтею 111-2 КК України, є недопустимим.

Національна академія педагогічних наук України підтримує

зазначений законопроект, оскільки, на думку її експертів, він повніший за

змістом у порівнянні з законопроектом реєстр. № 8301-1 та включає

положення, передбачені законопроектом реєстр. № 8301-1.

На засіданні підкомітету з питань освіти впродовж життя та позашкільної

освіти і адаптації законодавства України до положень права Європейського

Союзу 20 лютого 2023 року було розглянуто зазначений законопроект і

рекомендовано повернути його суб’єктам права законодавчої ініціативи на

доопрацювання.

Заслухавши інформацію Міністерства освіти і науки України, голови

підкомітету з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти і адаптації

законодавства України до положень права Європейського Союзу Грищука Р.,

Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій ухвалив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 3 частини

першої статті 114 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»

проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо

уточнення відповідальності за деякі види кримінальних правопорушень на

тимчасово окупованих територіях (реєстр. № 8301-2 від 09.01.2023), поданий

народним депутатом України Юрчишиним Я.Р. та іншими народними

депутатами України, повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на

доопрацювання.

2. Направити цей Висновок Комітету Верховної Ради України з питань

правоохоронної діяльності, визначеного головним з опрацювання цього

законопроекту.

Голова Комітету Сергій БАБАК