Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо врегулювання процедури обрання (призначення) суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України

«Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання процедури обрання

(призначення) суддів на адміністративні посади та звільнення

з цих посад»

1.Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Сьогодні Україна проходить нелегкий шлях, пов’язаний із

повномасштабним вторгненням російської федерації в нашу країну, але

всіляко прагне дотримуватися вектору змін і реформ, направлених на

підвищення ефективної діяльності всіх органів державної влади, в тому числі

й судової ланки, яка здійснює свою діяльність шляхом розв’язання правових

конфліктів між громадянами, органами влади та організаціями. Згідно з

Конституцією України судова система покликана захищати громадян, їх

права та обов’язки як від неправомірних дій держави, так і від посягань

інших громадян чи організацій, тому що саме правосуддя є гарантом

законності, справедливості та порядку у суспільстві. Відтак, довіра до органів

правосуддя є запорукою нормального та ефективного їх функціонування. З

метою перезапуску, оновлення принципів діяльності судової системи,

Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про відновлення

довіри до судової влади в Україні» та внесені зміни до Закону України «Про

судоустрій і статус суддів». Важливою гарантією забезпечення внутрішньої

незалежності суддів є запровадження з 2014 року принципу виборності всіх

адміністративних посад у судах всіх рівнів, що зумовило передання

повноважень щодо обрання голів судів та їхніх заступників суддям

відповідного суду, що у свою чергу унеможливило будь-який зовнішній

вплив на цей процес. Забезпечення незалежності суддів включає в себе,

зокрема, належне унормування питань судового адміністрування. Якісне

законодавче регулювання питання зайняття суддями адміністративних посад

прямо впливає на якість організації роботи суду, створення належних умов

для здійснення судочинства та утверджує авторитет судової влади в

суспільстві.

Проте на практиці вибори голів та їхніх заступників засвідчили, що в

деяких судах «залежність» претендента на адміністративну посаду від

колективу, закріплена законодавцем, призвела до затягування процесу

обрання керівництва суду та інших негативних наслідків, тому що в разі

конфронтації між суддями в колективі виникають протиріччя щодо певних

кандидатур і дати зборів, унаслідок чого неможливо забезпечити присутність

2

під час голосування більшості від кількості суддів, які працюють у

відповідному суді.

Відповідно до висновку Консультативної ради європейських судів №19

(2016) «Про роль голів судів» існує декілька принципів, які є суттєвими у

відносинах між головою суду й іншими суддями цього суду та щодо

діяльності голови суду в цьому контексті. Внутрішня суддівська

незалежність вимагає, щоб усі судді були вільні від вказівок чи тиску з боку

голови суду під час розгляду судових справ. Голови судів діють як охоронці

незалежності, безсторонності та ефективності суду і мають самі поважати

внутрішню незалежність суддів у їхніх судах. Надзвичайно важливо, щоб

голови судів керували судами в суворій відповідності до фундаментальних

засад судової влади. Загалом, це положення вимагає, щоб ті, хто обираються

головами судів, самі мали б суттєвий досвід здійснення правосуддя.

Тому у 2021 році Президентом України було підписано Указ «Про

Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на

2021-2023 роки», в якому особливу увагу звернено на напрями та заходи

щодо покращення доступу до правосуддя, зокрема і щодо органів

суддівського врядування та самоврядування, а саме запровадження порядку

призначення суддів на адміністративні посади в судах із переліку

кандидатур, які розглядалися на зборах суддів, у випадку тривалого

необрання зборами суддів голови суду чи його заступника (заступників).

Ще однією проблемою, яка виникає в процесі обрання судді на

адміністративну посаду – це присутність можливості бути переобраним на

адміністративну посаду навіть після закінчення граничного терміну в два

строки поспіль, тому що чинне законодавство не містить механізму

унеможливлення маніпулювання даною нормою.

Дана проблема була створена рішенням Ради суддів України «Щодо

нового порядку обрання суддів на адміністративні посади» від 2 квітня 2015

року №34, яким Рада суддів України фактично встановила, що особи, які

були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що

діяло раніше, є такими, що можуть бути обраними на адміністративну посаду

в суді і обіймати її два строки поспіль. У ці строки не включається строк

попереднього перебування на адміністративній посаді.

Відповідне трактування Радою суддів України положень Закону

України «Про судоустрій і статус суддів» було зумовлене формальним

підходом до розуміння термінологічних понять, які використовувались у

законодавстві, оскільки до 2014 року судді призначались на адміністративні

посади у судах, а з 2014 року – обирались.

3

Однак таке розуміння положень вказаного закону суперечить меті

законодавчих змін та духу прийнятих законів, оскільки за таким

трактуванням законодавства, незважаючи на скорочення законом терміну

повноважень, особа може обіймати цю посаду більший термін ніж

визначений законодавством.

Внаслідок такого трактування положень законодавства незмінним

залишилось керівництво переважної більшості судів та фактично одні і ті ж

особи обіймають посади голів судів вже понад 10-12 років.

Знаковим є ситуації в Дніпровському районному суді міста Києва, де

одна особа виконувала повноваження голови суду з 1988 по 2020 рік (32

роки) та господарському суді Чернівецької області – з 1992 по 2020 рік (28

років).

З викладеного вище вбачається за необхідне внести зміни до

законодавства стосовно встановлення неможливості зайняття однією і тією ж

особою адміністративної посади голови суду два строки поспіль, незалежно

від того, коли і відповідно до якого закону його було обрано (призначено) на

цю посаду, якщо інше не передбачено законом.

На практиці існує проблема щодо обрання суддів на адміністративні

посади. Для прикладу, з травня 2022 року збори суддів не можуть обрати

голову Вищого антикорупційного суду, що негативно впливає на організацію

роботи судової влади.

Виникають також проблеми із достроковим звільненням суддів із

адміністративних посад, тому що відповідно до законодавства за таке

рішення повинні проголосувати або дві третини, або більшість (залежно від

судової інстанції) від загальної кількості суддів відповідного суду, але, як

показує практика, голови судів або їх заступники всіляко намагаються

впливати на рішення суддів, щоб останні «правильно голосували» або взагалі

не з’являлись на голосування. Прикладом цього є резонансні ситуації із

Касаційними судами у складі Верховного Суду. Тому, для того, щоб у

майбутньому уникнути таких ситуацій, доцільно передбачити в

законодавстві додатковий механізм дострокового звільнення суддів з

адміністративних посад.

Від керівників органів судової влади, їх організаційних здібностей

залежить своєчасність і оперативність здійснення правосуддя, тому

основними дієвими особами, які повинні на практиці втілювати рішення

судово-правової реформи в Україні, є голови судів та їх заступники. Саме на

них покладено основний тягар у забезпеченні належного судочинства в

державі, а тому порядок обрання та звільнення з адміністративних посад

суддів потребує удосконалення.

4

2.Цілі та завдання законопроекту

Законопроект розроблено з метою врегулювання процедури обрання

(призначення) суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад.

3.Загальна характеристика та основні положення

законопроекту

Проектом закону пропонується удосконалити порядок обрання голів

судів, передбачивши можливість призначення їх головою Верховного суду у

разі якщо збори суддів самостійно не можуть обрати кандидатів на

адміністративні посади упродовж двох місяців з моменту виникнення

вакантної посади. Також представлено інший підхід до кількості голосів

суддів відповідного суду під час таємного голосування та альтернативний

варіант можливості дострокового звільнення суддів з адміністративних

посад. Законопроектом розширено підстави припинення повноважень судді

на адміністративній посаді та встановлено обмеження щодо перебування

судді на адміністративний посаді.

Проектом закону також передбачено можливість продовження строку

повноважень діючого судді на адміністративній посаді на строк дії воєнного

стану та 90 днів після його припинення чи скасування у період дії воєнного

стану в територіальній громаді, на території якої велися або ведуться бойові

дії, і на виборах на адміністративні посади в судах, де жоден із суддів

відповідного суду не виявив бажання займати таку посаду.

4.Стан нормативно-правової бази у вказаній сфері правового

регулювання

Питання пов’язанні з порядком обрання (призначення) суддів на

адміністративні посади та звільнення з цих посад регулюються Конституцією

України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

5.Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з

державного та місцевих бюджетів.

6.Запобігання корупції

Законопроект не містить ризику корупційних проявів. Корупціогенні

фактори відсутні – проект акта відповідає вимогам антикорупційного

законодавства.

5

7.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

прийняття акта

Прийняття зазначеного проекту закону сприятиме врегулюванню

процедури обрання (призначення) суддів на адміністративні посади та

звільнення з цих посад, що в свою чергу дозволить реалізувати гарантії

незалежності суддів, мінімізувати ризики незаконного впливу на судів

особами, які займають адміністративні посади в судах, відновити довіру

суспільства до судової влади та підвищить якість системи правосуддя.

Народні депутати України Максим ДИРДІН

та інші