Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про дорожній рух” щодо імплементації законодавства

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

на проєкт Закону України

«Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо

імплементації законодавства» (реєстр. № 8082 від 28.09.2022 р.)

(перегляд рішення Комітету від 28.11.2022 р.)

Комітет Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури

(далі – Комітет) на своєму засіданні 28.11.2022 (протокол № 58) розглянув

проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній

рух» щодо імплементації законодавства» (реєстраційний № 8082 від 28.09.2022),

поданий Кабінетом Міністрів України, (далі – законопроєкт) та ухвалив щодо

нього рішення1.

29 квітня 2025 року та 01 травня 2025 року Комітет на своєму засіданні

(протокол № 101) повторно розглянув законопроєкт з метою перегляду свого

рішення від 28 листопада 2022 року, керуючись положеннями частини п’ятої

статті 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», якими

передбачена можливість перегляду комітетом прийнятих актів.

Законопроєкт розроблено Міністерством внутрішніх справ України на

виконання пунктів 1801, 1802 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію

між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським

співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року

№ 1106, з метою забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України,

пов’язаних із виконанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони,

та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і

їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію).

Законопроєктом пропонується імплементувати деякі норми законодавства

Європейською Союзу, насамперед Директиви 2006/126/ЄС Європейського

парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія (далі –

Директива 2006/126/ЄС), в національне законодавство, чим надається юридичне

підґрунтя для впровадження нових підходів регулювання сфери безпеки

керування транспортними засобами та впроваджується єдине типове

посвідчення водія, що відповідає європейським вимогам. При цьому Директива

2006/126/ЄС замінила Директиву Ради 91/439/ЄЕС від 29 липня 1991 року про

посвідчення водія, зобов’язання з імплементації окремих положень якої

передбачено Угодою про асоціацію (її Додатком ХХХІІ до Глави 7 «Транспорт»

Розділу V «Економічне і галузеве співробітництво»).

1 - висновок Комітету від 28.11.2022, URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/40559

2

Законопроєктом передбачено внесення змін до Закону України «Про

дорожній рух» у частині приведення категорій транспортних засобів у

відповідність до статті 4 Директиви 2006/126/ЄС із максимальним

відображенням технічних характеристик транспортних засобів; посилення дії

принципу поступового доступу до керування транспортними засобами

відповідних категорій з урахуванням вимог статті 6 Директиви 2006/126/ЄС;

установлення відповідно до норм пункту 2 статті 7 Директиви 2006/126/ЄС

посвідчень водія терміном дії від 5 до 10 років залежно від категорій

транспортних засобів; визначення основних умов для допущення осіб до

керування транспортними засобами.

Для цього законопроєктом пропонується внести зміни до статті 15

«Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами»

Закону України «Про дорожній рух» і доповнити його новими статтями 151 – 158.

З огляду на незворотність дії закону в часі законопроєкт також передбачає,

що посвідчення водія, оформлені до дня набрання чинності цим законом, є

чинними до закінчення строку дії, але не пізніше 19 січня 2033 року, та не

підлягають обов’язковому обміну, крім випадків, передбачених законодавством.

Прикінцеві положення законопроєкту передбачають, що він набирає

чинності через шість місяців із дня, наступного за днем його опублікування, з

огляду на те, що з прийняттям Закону його реалізація потребуватиме

розроблення низки нормативно-правових актів для забезпечення його реалізації.

Реалізація законопроєкту забезпечить створення нормативного підґрунтя

для подальшої імплементації Директиви 2006/126/ЄС, сприятиме реалізації

транспортної політики щодо отримання водійських посвідчень, підвищенню

безпеки дорожнього руху і вільному пересуванню осіб шляхом максимального

наближення норм національного законодавства до норм законодавства

Європейського Союзу.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ) у висновку від 13.11.2022, підтримуючи в цілому аргументацію

суб’єкта права законодавчої ініціативи щодо необхідності гармонізації та

удосконалення правового регулювання відповідних відносин у сфері безпеки

дорожнього руху, одночасно з приводу окремих положень законопроєкту

висловило зауваження.

Зокрема, ГНЕУ звернено увагу на те, що відповідно до ч. 2 нової ст. 154

Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними

засобами категорій АМ, А1, А2, А, В1, В та ВЕ надається на 10 років. Водночас,

положеннями п. «а» параграфа 2 ст. 7 Директиви 2006/126/ЄС передбачається,

що «починаючи з 19 січня 2013 року строк адміністративної дійсності посвідчень

категорії АМ, А1, А2, А, В, В1 і ВЕ, виданих державами-членами, становить

10 років. Держава-член може вирішити видавати такі посвідчення зі строком

адміністративної дійсності до 15 років». При цьому, у супровідних до

законопроєкту документах відсутнє обґрунтування недоцільності чи

неможливості встановлення саме такого терміну.

3

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу у своєму висновку від 26.10.2022 зазначив, що законопроєкт

не суперечить зобов’язанням України відповідно до Угоди про асоціацію та

праву Європейського Союзу, однак, потребує максимального врахування

положень Директиви 2006/126/ЄС. Зауважено, що держави-члени визначили для

себе кінцевий термін переходу на приведення у відповідність посвідчень водія,

які перебувають в обігу і мають відповідати вимогам Директиви 2006/126/ЄС

(прийнятої 2006 року) не пізніше 19 січня 2033 року.

З огляду на вимоги підпункту 1 пункту 2 Постанови Верховної Ради

України «Про деякі заходи щодо виконання зобов’язань України у сфері

європейської інтеграції» від 29 липня 2022 року № 2483-ІХ, листом

Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

України О. Стефанішиної від 13.10.2022 було надано висновок щодо

відповідності законопроєкту реєстр. № 8082 відповідним положенням права ЄС

(acquis ЄС) та міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері

європейської інтеграції (у формі таблиці відповідності). При цьому зазначено

оцінку відповідності як «відповідає», крім нової статті 153 Закону України «Про

дорожній рух», стосовно якої зазначено як «частково відповідає».

Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики свій

висновок до законопроєкту не надав.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у висновку від

02.11.2022 зазначив, що законопроєкт не має впливу на показники бюджетів. У

разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у термін,

визначений автором законопроєкту.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до

законопроєкту від 14.10.2022 зазначило, що не заперечує щодо подальшого

розгляду законопроєкту. Положення законопроєкту не суперечать законам, які

регулюють бюджетні відносини і реалізація цих положень не впливатиме на

показники бюджетів.

Міністерство інфраструктури України, Міністерство охорони здоров’я

України, Міністерство закордонних справ України і Національна поліція

України повідомили про відсутність пропозицій та зауважень до законопроєкту.

Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство оборони України

повідомили, що підтримують законопроєкт без зауважень.

Міністерством освіти і науки України запропоновано ч.1 статті 155 Закону

України «Про дорожній рух» (у редакції законопроєкту) викласти в іншій редакції.

Європейська Бізнес Асоціація надала зауваження і пропозиції до

законопроєкту.

У наданих до законопроєкту висновках міститься низка слушних

зауважень, врахування яких покращить застосування норм, запропонованих

законопроєктом та підвищить їх правову визначеність.

Також при розгляді цього законопроєкту на засіданні Комітету, яке

відбулося 28.11.2022, народними депутатами України – членами Комітету було

4

піднято питання щодо необхідності введення саме 10-річного строку дії

посвідчень водія категорій А і В (як це пропонується законопроєктом), тоді як

Директивою 2006/126/ЄС передбачена можливість видавати посвідчення водія зі

строком їх дії до 15 років. Дискусію викликали й окремі інші норми

законопроєкту.

Разом з тим, Міністерство внутрішніх справ України на виконання

протокольного доручення про висловлення позиції стосовно доопрацювання

законопроєкту № 8082, за результатами наради від 22 серпня 2024 року під

головуванням Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної

інтеграції України О. Стефанішиної, направило до Комітету лист від 3 жовтня

2024 року. Цим листом МВС надало напрацьовані пропозиції до законопроєкту

з метою удосконалення його положень, з урахуванням опрацювання висновків

ГНЕУ та Комітету, а також проведених консультацій з народними депутатами

України.

Ураховуючи викладене та результати обговорення на засіданні Комітету,

керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 15 та частини п’ятої

статті 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», статті 108 та

частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України, Комітет ухвалив

рішення:

1. Переглянути висновок Комітету Верховної Ради України з питань

транспорту та інфраструктури від 28.11.2022 (протокол № 58) на проєкт Закону

України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо

імплементації законодавства» (реєстраційний № 8082 від 28.09.2022).

2. Рекомендувати Верховній Раді України проєкт Закону України «Про

внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо імплементації

законодавства» (реєстраційний № 8082 від 28.09.2022) за наслідками розгляду у

першому читанні прийняти за основу з пропозиціями Комітету Верховної Ради

України з питань транспорту та інфраструктури відповідно до частини першої

статті 116 Регламенту Верховної Ради України:

1) у розділі І:

в пункті 1:

абзац другий підпункту 1 викласти в такій редакції:

«Кожна особа, яка досягла визначеного цим Законом віку, тимчасово чи

постійно проживає на території України, не має медичних протипоказань та

пройшла повний курс навчання за відповідними програмами, може в

установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами

відповідних категорій.»;

підпункт 2 викласти в такій редакції:

«2) частину другу викласти в такій редакції:

Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня

його видачі.»;

абзац другий підпункту 6 викласти в такій редакції:

5

«Порядок видачі та обміну посвідчень водія, зокрема особливості допуску

до керування транспортними засобами військовослужбовців базової військової

служби, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби

цивільного захисту, визначається Кабінетом Міністрів України.»;

в пункті 2:

абзац перший викласти в такій редакції:

«2. Доповнити Закон статтями 151-156 такого змісту:»;

абзац тридцять п’ятий викласти в такій редакції:

«категорії АМ – особам, які досягли 15-річного віку; »;

після абзацу тридцять п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«категорій А1, В1 – особам, які досягли 16-річного віку; »;

абзац тридцять шостий викласти в такій редакції:

«категорій А2, В, ВЕ, С1, С1Е – особам, які досягли 18-річного віку. Право

на керування транспортними засобами категорій В, ВЕ може бути надане з 17-

річного віку за умови керування транспортним засобам до досягнення 18-річного

віку у супроводі особи, яка має право керування еквівалентною категорією

транспортних засобів не менше 2 років;»;

в абзаці тридцять сьомому слова «навички керування» замінити словами

«право на керування», а слово «навичок» - словами «права на керування»;

абзац сорок другий виключити;

в абзаці сорок третьому слова «категорій А1, А2 та А» замінити словами

«керування будь-якою категорією»;

в абзаці сорок п’ятому після слів «категорій А1, А2, В1, С1, D1» доповнити

словом «відповідно»;

абзаци сорок дев’ятий – п’ятдесят п’ятий замінити новими абзацами такого

змісту:

«Право на керування транспортними засобами категорій C1, C, D1 і D

можуть отримати особи, які вже мають право на керування транспортними

засобами категорії B.

Право керування транспортними засобами категорій BE, C1E, CE, D1E і

DE можуть отримати особи, які вже мають право на керування транспортними

засобами категорій B, C1, C, D1 і D відповідно.»;

в абзаці п’ятдесят сьомому слова «На території України право на керування

транспортними засобами підтверджують» замінити словами «Документами, що

підтверджують право на керування транспортними засобами є»;

в абзаці п’ятдесят восьмому після слів «Союзу РСР» доповнити словами «,

крім виданих в Українській РСР»;

абзаци п’ятдесят дев’ятий – шістдесят сьомий замінити новими абзацами

такого змісту:

«Право на керування транспортними засобами на території України за

наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам

6

Конвенції про дорожній рух 1968 року, або посвідчення водія іноземної держави,

що не відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, за наявності

міжнародного посвідчення водія, виданого відповідно до Конвенції про

дорожній рух 1949 року або Конвенції про дорожній рух 1968 року, мають:

громадяни України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном,

за умови пред’явлення документу, що підтверджує право особи на тимчасове чи

постійне проживання за кордоном;

іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово

перебувають на території України, за умови пред’явлення документу, що

підтверджує право особи на тимчасове перебування на території України;

іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово

чи постійно проживають на території України - протягом року з дати отримання

права особи на тимчасове чи постійне проживання в Україні, за умови

пред’явлення документу, що підтверджує право особи на тимчасове чи постійне

проживання на території України;

іноземці, які є співробітниками дипломатичних і консульських установ

іноземних держав, міжнародних організацій, представництв міжнародних

організацій, інших іноземних організацій, якщо це передбачено міжнародними

договорами України, та члени сімей співробітників таких установ, організацій,

які акредитовані в установленому Міністерством закордонних справ України

порядку, за умови пред’явлення документу, що посвідчує належність до осіб, які

користуються привілеями та імунітетами згідно із законодавством та

міжнародними договорами України, виданого Міністерством закордонних справ

України.»;

абзац шістдесят дев’ятий виключити;

в абзаці сімдесятому слово «Право» замінити словами «Строк дії

посвідчення водія, яке надає право», а слова «надається на 10 років» - словами

«становить 15 років»;

в абзаці сімдесят першому слово «Право» замінити словами «Строк дії

посвідчення водія, яке надає право», а слова «надається на» - словами

«становить»;

абзац сімдесят другий викласти в такій редакції:

«Строк дії посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними

засобами вперше, становить 2 роки.»;

в абзаці сімдесят третьому слова «в частині другій цієї статті» замінити

словами «в частині першій цієї статті», слова «строком дії 10 років» - словами

«строком дії 15 років», а слова «частині третій» - словами «частині другій»;

абзаци сімдесят шостий – вісімдесят другий виключити;

в абзаці вісімдесят третьому слово та цифри «Стаття 156» замінити словом

та цифрами «Стаття 155»;

абзац вісімдесят п’ятий викласти в такій редакції:

7

«позбавлення особи, яка має посвідчення водія, видане вперше, в

установленому законодавством порядку права на керування транспортними

засобами;»;

абзац вісімдесят восьмий викласти в такій редакції:

«Інформація про припинення права на керування транспортними засобами

та необхідність здачі посвідчення водія протягом 15 робочих днів надсилається

особі рекомендованим листом на адресу, зазначену в Єдиному державному

реєстрі Міністерства внутрішніх справ України, Єдиному державному

демографічному реєстрі.»;

в абзаці дев’яносто дев’ятому: слово «невилучення» замінити словом «не

вилучення», слово «нездачі» - словом «не здачі», слова «постановою або вироком

суду» - словами «рішенням суду», а слова «позбавлення права» - словами

«позбавлення її права»;

після абзацу сто першого доповнити новим абзацом такого змісту:

«У разі виявлення посвідчення водія, яке, за даними Єдиного державного

реєстру Міністерства внутрішніх справ України, недійсне, крім посвідчення

водія, строк дії якого закінчився, або в разі виявлення, що право особи на

керування транспортними засобами припинено, поліцейські вилучають

посвідчення водія та надсилають його до територіального органу Міністерства

внутрішніх справ України.»;

в абзаці сто другому слово та цифри «Стаття 157» замінити словом та

цифрами «Стаття 156»;

в абзаці сто третьому слова «постанові або вироку» замінити словом

«рішенні», а слова «теоретичного, практичного іспитів та» - словами

«теоретичного і практичного іспитів»;

в абзаці сто четвертому слова «яка позбавлена» замінити словами «яка була

позбавлена»;

в абзаці сто шостому слова «постанови або вироку суду, що були

скасовані» замінити словами «рішення суду, що було скасовано», а слова

«постанови або вироку суду про позбавлення» - словами «рішення суду про

позбавлення»;

абзац сто дев’ятий викласти в такій редакції:

«У разі позбавлення особи права на керування транспортними засобами чи

тимчасового обмеження в праві керування транспортними засобами посвідчення

водія в такої особи вилучається Національною поліцією або здається особою до

територіального органу Міністерства внутрішніх справ України.»;

абзаци сто одинадцятий – сто двадцять шостий виключити;

2) Розділ ІІ викласти в такій редакції:

«ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через дванадцять місяців із дня, наступного

за днем його опублікування.

8

2. Посвідчення водія, що були видані до дня набрання чинності цим

Законом, є чинними до закінчення строку їх дії.

Для виїзду за межі України з метою участі у міжнародному русі на

території держав - членів Європейського Союзу, посвідчення водія, що були

видані до дня набрання чинності цим Законом є чинними до 19 січня 2033 року

та підлягають обміну.

Обмін посвідчень водія, що були видані до дня набрання чинності цим

Законом здійснюється без складання іспитів відповідно до порядку,

установленого для видачі та обміну посвідчень водія.

3. Кабінету Міністрів України протягом дванадцяти місяців із дня

опублікування цього Закону:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із

цього Закону;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами, іншими

центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у

відповідність до цього Закону;

забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами

виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього

Закону.».

Співдоповідачем від Комітету під час розгляду законопроєкту на

пленарному засіданні Верховної Ради України визначено Негулевського І.П. –

голову підкомітету з питань автомобільного транспорту, міського електричного

транспорту та метрополітенів.

Проєкт Постанови Верховної Ради України з цього питання додається.

Голова Комітету Юрій КІСЄЛЬ