Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань правоохоронної діяльності

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-35-06

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального

процесуального кодексу України та інших законодавчих актів

України щодо міжнародного співробітництва під час

кримінального провадження»

(реєстр. № 8038 від 15.09.2022)

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності на

засіданні 21 липня 2023 року (протокол № 155) на виконання доручення

Голови Верховної Ради України Стефанчука Р.О. розглянув проект Закону

України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу

України та інших законодавчих актів України щодо міжнародного

співробітництва під час кримінального провадження» (реєстр. № 8038),

поданий Кабінетом Міністрів України.

Метою законопроекту є удосконалення існуючих механізмів

міжнародного співробітництва у кримінальних справах задля реалізації

пунктів 19, 22 Плану дій щодо удосконалення національної системи

фінансового моніторингу за результатами 5-го раунду оцінки України

Комітетом експертів Ради Європи з питань оцінки заходів протидії

відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL).

Законопроект спрямований на реалізацію Рекомендацій Європейської

Комісії щодо статусу України на членство в Європейському Союзі від 17

червня 2022 року, згідно з якими Комісія рекомендує надати Україні статус

кандидата, за умови посилення боротьби з корупцією, зокрема на високому

рівні, шляхом активних та ефективних розслідувань, а також забезпечення

належної динаміки судових справ та винесених вироків.

Законопроект за предметом правового регулювання належить до сфери

дії права Європейського Союзу та розроблений Міністерством юстиції

України.

Законопроектом пропонується внести зміни до Кримінального

процесуального кодексу України (далі – КПК) та Кримінально-виконавчого

кодексу України (далі – КВК), а також до законів України:

«Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу

правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого

додаткового протоколу 1978 року до Конвенції»;

«Про ратифікацію Третього додаткового протоколу та Четвертого

додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу

правопорушників»;

«Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про захист дітей від

сексуальної експлуатації та сексуального насильства»;

«Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти

корупції»;

«Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти

транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її

доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми,

особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного

ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)»;

«Про ратифікацію Протоколу, що вносить зміни до Європейської

конвенції про боротьбу з тероризмом»;

«Про ратифікацію Договору між Україною та Китайською Народною

Республікою про екстрадицію»;

«Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність»;

«Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією».

Законопроект:

- передбачає зміну механізмів міжнародного співробітництва під час

кримінального провадження;

- визначає Офіс Генерального прокурора єдиним центральним органом

України, на який покладаються повноваження щодо видачі особи

(екстрадиції) як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового

провадження та виконання вироку;

- припиняє повноваження Міністерства юстиції України (далі - Мін’юст)

як центрального органу України щодо видачі (екстрадиції) підсудних,

засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або

виконання вироку;

- встановлює, що Національне антикорупційне бюро України (щодо

запитів органів досудового розслідування про надання взаємної правової

допомоги у кримінальних провадженнях, в яких воно здійснює досудове

розслідування) відноситься до центральних органів України, на які

покладаються повноваження з питань міжнародного співробітництва у

кримінальних справах, крім уже визначених Мін’юсту (щодо запитів судів

про надання взаємної правової допомоги) та Офісу Генерального прокурора

(щодо екстрадиції, а також щодо запитів органів досудового розслідування

про надання взаємної правової допомоги).

Змінами до статей 164, 280, 281, 335, 508, 535, 537, 539, 542, 556, 554,

557, 558, 559, 562, 565, 568, 584, 589, 592, 595, 598, 599, 611 КПК, а також

доповненнями КПК новими статтями 5901, 6041 змінюється існуючий

механізм міжнародного правового співробітництва у кримінальних справах.

Зміни до статті 574 КПК (та пов’язані з цим зміни до статей 575, 579,

582, 586, 587, 591 КПК) визначають Офіс Генерального прокурора єдиним

центральним органом України щодо видачі особи (екстрадиції) як під час

досудового розслідування, так і під час судового провадження або виконання

вироку.

Така пропозиція обґрунтована доцільністю централізації відповідних

повноважень в Офісі Генерального прокурора, виходячи з того, що

переважна частина процесів у рамках екстрадиційної процедури

здійснюється органами прокуратури.

Мін’юст забезпечує направлення запитів про видачу осіб (екстрадицію),

отриманих ним від іноземного компетентного органу, до органів

прокуратури та приймає рішення про видачу осіб (екстрадицію) на підставі

матеріалів перевірки, що здійснюється прокурором, а усі процесуальні дії у

процесі екстрадиційної перевірки забезпечуються і супроводжуються

прокуратурою, що має відповідні процесуальні повноваження згідно з КПК, а

концентрація відповідних повноважень у Офісі Генерального прокурора

сприятиме найбільшій ефективності опрацювання запитів про екстрадицію та

запровадженню єдиної практики здійснення екстрадиційних процедур.

Зміни до статей 603, 606, 609, 610, 612 КПК спрямовані на

удосконалення механізму виконання вироку суду іноземної держави.

У розділі другому «Прикінцеві та перехідні положення» пропонується:

- встановити, що запити про видачу особи (екстрадицію), щодо яких

Мін’юстом не прийнято рішення станом на 01 січня 2023 року, разом з

матеріалами екстрадиційної перевірки у 5-денний строк надсилаються до

Офісу Генерального прокурора;

- доповнити статті 4, 152 КВК положеннями, що випливають із

запропонованих змін до КПК;

- змінити центральний орган України щодо екстрадиції у відповідності

до законів про ратифікацію відповідних двосторонніх і багатосторонніх

міжнародних договорів України;

- Міністерству закордонних справ України пропонується повідомити

дипломатичними каналами іншим договірним сторонам двосторонніх

міжнародних договорів України з питань видачі осіб (екстрадиції), а також

депозитаріїв міжнародних договорів України, зазначених у підпунктах 2—10

пункту 2 розділу II, про зміну центральних органів України щодо

екстрадиції.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради

висловило низку суттєвих зауважень до законопроекту.

Зокрема, зазначають, що доповнення статті 542 КПК новою частиною

другою є зайвим, оскільки чинними положеннями частини першої статті 542

КПК вже визначено, що міжнародне співробітництво під час кримінального

провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання

міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання

окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне

правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального

переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у КПК,

форми співробітництва під час кримінального провадження.

Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду

уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або

міжнародної судової установи про міжнародну правову допомогу і порядок

виконання такого запиту визначаються КПК і чинними міжнародними

договорами України (частина перша статті 543 КПК).

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова

допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої

держави чи запитано на засадах взаємності. Уповноважений (центральний)

орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої

держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується

КПК. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою

уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання

міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України

для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони

дипломатичним шляхом (частини перша, четверта і п’ята статті 544 КПК).

Крім того, потребує конкретизації перелік випадків (зміни до статті 556

КПК), коли повноваження надавати письмовий дозвіл на розголошення

інформації щодо запиту про міжнародну правову допомогу, складеного

компетентним органом України, надається слідчому, прокурору або суду, а

коли – уповноваженому центральному органу України.

Дослідницька служба Верховної Ради України, Київський національний

університет імені Тараса Шевченка, Національна академія внутрішніх справ

висловили низку слушних зауважень до законопроекту та вважають, що його

положення потребують доопрацювання, оскільки деякі з них, крім ризиків

для досягнення задекларованої мети, можуть спричинити як проблеми у

виконанні, різнотлумаченні відповідними правозастосовними органами, так і

безпосередньому функціонуванні цих органів.

Народні депутати України – члени Комітету висловили ряд зауважень та

пропозицій до законопроекту, а також зазначили, що недоцільним є внесення

змін до статті 29 Закону України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції

про боротьбу з корупцією» у частині надання НАБУ статусу центрального

органу, на який покладається повноваження з питань міжнародного

співробітництва у кримінальних справах поряд з Мін’юстом та Офісом

Генерального прокурора. За таких умов НАБУ отримає виключну перевагу

порівняно з іншими спеціальними уповноваженими суб’єктами у сфері

протидії корупції.

У ході обговорення народні депутати України – члени Комітету також

звернули увагу на те, що повноваження прокурора встановлює стаття 1311

Конституції України і вони не можуть бути розширеними шляхом внесення

змін до КПК та Закону України «Про прокуратуру» без внесення змін до

Конституції України.

З’ясувавши позицію народних депутатів України – членів Комітету та

запрошених осіб, взявши до уваги надані висновки та всебічно обговоривши

питання, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України

відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону України «Про

комітети Верховної Ради України», пункту 1 частини першої статті 111,

пункту 3 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України

проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального

процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо

міжнародного співробітництва під час кримінального провадження»

(реєстр. № 8038) за результатами розгляду в першому читанні повернути

суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Доповідачем від Комітету при розгляді питання на пленарному

засіданні Верховної Ради України визначено Голову Комітету з питань

правоохоронної діяльності – народного депутата України Іонушаса Сергія

Костянтиновича.

Проект Постанови Верховної Ради України додається.

Просимо розглянути.

Голова Комітету С. Іонушас