Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору)»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Голодомор 1932–1933 років – це безпрецедентний злочин у світовій історії, бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців: тодішня компартійна верхівка прагнула знищити українців як націю, позбавити українське селянство його волелюбного духу та ідентичності, зламати хребет українській нації, поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм людей на коліна, викорінити навіть думки про свободу та власну державу. Саме завдяки організації Голодомору окупаційний комуністичний режим зламав збройний опір українського селянства на теренах Наддніпрянської України. Так, лише у 1930 році було понад 4 тисяч селянських виступів, в яких взяло участь близько 1,2 мільйонів осіб. Тільки в результаті штучно організованого масового голоду комуністичний тоталітарний режим зміг придушити полум’я народної війни в Україні.

Україна пройшла тривалий шлях відновлення національної пам’яті про трагедію початку 30-х років минулого століття. І ухвалений 28 листопада 2006 року Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» № 376-V став підсумком багаторічної дослідницької діяльності авторитетних українських і закордонних учених.

Згідно цього Закону, Голодомор 1932-1933 років в Україні, відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, було визнано цілеспрямованим актом масового знищення людей, геноцидом Українського народу. Оцінки цієї жахливої події як геноциду ґрунтуються на великому масиві наукових досліджень, сотнях тисяч архівних документів та спогадів тих, хто вижив під час Голодомору. За даними дослідників, сукупні демографічні втрати внаслідок Голодомору становлять понад 10 мільйонів людей.

Законом встановлено, що публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього, під геноцидом розуміють дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, зокрема: а) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; е) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

13 січня 2010 року Апеляційний суд м. Києва ухвалив рішення у кримінальній справі, порушеній Службою безпеки України за фактом вчинення Голодомору-геноциду в Україні у 1932-1933 роках, яким підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію керівництвом комуністичного тоталітарного режиму в 1932-1933 роках геноциду української нації, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.

Нині не лише перед українським суспільством, але й перед усіма цивілізованими країнами стоїть завдання глибокого осмислення причин, характеру, масштабів Голодомору, гідного вшанування пам’яті про мільйони замордованих наших співвітчизників. Лише така позиція – збереження пам’яті про Голодомор-геноцид та вшанування пам’яті загиблих – гарантує неможливість повторення подібних трагедій у майбутньому.

В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, яка супроводжується потужною інформаційної атакою, що має на меті, в тому числі, знищення історичної пам’яті української нації, питання захисту української національної пам’яті набирає сьогодні все більшої актуальності.

Як відомо, національна пам’ять є невід’ємною складовою свідомості кожної нації, а її захист – це питання збереження нації та держави. Відтак запровадження системи заходів із відновлення та захисту української національної пам'яті є запорукою консолідації українського суспільства та збереження національної ідентичності, відновлення традицій та культури української нації. Це, у свою чергу, є однією із базових передумов збереження суверенітету України та відновлення її територіальної цілісності.

У цьому контексті слід акцентувати увагу на тому, що як в Україні, так і за її межами, мають місце спроби, провокативні за своєю суттю, заперечити Голодомор та виправдати його організаторів. Ініціатором і головним натхненником заперечення Голодомору є насамперед Російська Федерація, яка, декларуючи себе правонаступницею СРСР, всіляко намагається виправдати злочини тоталітарного комуністичного режиму.

Визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року як цілеспрямований акт масового знищення людей, держава не може ігнорувати систематичні прояви публічного заперечення Голодомору. Заперечуючи факт Голодомору, причетні до цього особи фактично виправдовують злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності.

Враховуючи все вищевикладене, зокрема, систематичні атаки Російської Федерації на інформаційний простір України у рамках «гібридної війни» проти нашої держави, можна констатувати, що постала нагальна потреба у встановленні кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору.

Крім того, що на сайті Президента України, 18 жовтня 2019 року зареєстровано електронну петицію про запровадження кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом Українського народу.

2. Цілі і завдання проекту Закону

Метою підготовки законопроекту є встановлення санкції за правопорушення, яким є публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні, шляхом встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні як геноциду українського народу.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору)» передбачає доповнення Кримінального кодексу України новою статтею 4421. «Публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, як геноциду українського народу», в якій передбачається кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, як геноциду українського народу, а також якщо ті самі дії, вчинені службовими особами або якщо вони вчинені повторно.

Також пропонується надати право здійснювати досудове розслідування злочину, передбаченого статтею 4421 Кримінального кодексу України, слідчим органам безпеки України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини в даній сфері є: Загальна декларація прав людини, ухвалена на 260 (III) Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р.; Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена на 260 (III) Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 9 грудня 1948 року; Резолюція 1481 (2006) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 січня 2006 року «Про необхідність засудження міжнародним співтовариством злочинів тоталітарних комуністичних режимів»; Резолюція Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 р. щодо європейської свідомості та тоталітаризму; Кримінальний кодекс України та Кримінальний процесуальний кодекс України; Закон України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту на момент прийняття не потребує видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття законопроекту сприятиме відновленню історичної справедливості щодо жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, а також недопущенню у майбутньому вчинення подібних злочинів. Також прийняття законопроекту сприятиме забезпеченню повноцінного державного суверенітету України, подоланню наслідків її окупації, декомунізації та деколонізації нашої держави.

Народний депутат України Савчук О.В.