Проєкт Закону про заборону Московського патріархату на території України

До реєстр. № 7204 від 22.03.2022р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-24-36, 255-27-41

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної

політики на своєму засіданні 09 грудня 2022 року (Протокол № 105) розглянув

проєкт Закону про заборону Московського патріархату на території України

(реєстр. № 7204 від 22.03.2022р.), поданий народним депутатом України

Савчук О.В.

Як зазначено у Пояснювальній записці, метою законопроекту є захист

національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України,

запобігання колабораціонізму, припинення розпалювання міжрелігійної

ворожнечі та дестабілізації релігійного середовища в Україні шляхом

заборони на території України діяльності Московського патріархату –

Російської Православної Церкви та релігійних організацій, які є частиною

Російської Православної Церкви, зокрема Української Православної Церкви.

Комітет зауважує, що спеціальним законом, який регулює

правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних

організацій, є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (№

987-XII від 23.04.1991р.), яким визначено порядок припинення діяльності

релігійної організації. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про свободу

совісті та релігійні організації» діяльність релігійної організації може бути

припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або

ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється

відповідно до її власних настанов.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою,

положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність

також може бути припинено за рішенням суду. У судовому порядку діяльність

релігійної організації припиняється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких

передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;

22) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної

організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого

законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів

(богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків

або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи

посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних

організацій;

5) засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального

правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого

статтею 1111 Кримінального кодексу України.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації

порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним

кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію

статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Опрацювавши зазначений законопроєкт, Міністерство культури та

інформаційної політики України, Міністерство юстиції України,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національне

агентство з питань запобігання корупції висловили пропозиції і зауваження до

нього.

Міністерство культури та інформаційної політики України у своєму

висновку не підтримує прийняття зазначеного законопроекту у зв’язку з

неузгодженістю його положень з нормами Закону України «Про свободу

совісті та релігійні організації» (лист № 26/27.3/22 від 05.04.2022р.).

Міністерство юстиції України у своєму листі від 21.04.2022р.

№31481/3752-1-22/7.1.3 рекомендує привести положення законопроекту у

відповідність до норм статті 9 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, а також Закону України «Про свободу совісті та

релігійні організації».

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зауважив, що

зазначений законопроект потребує ретельного доопрацювання (лист

№240.8/2370/./22/22/22/28.1 від 14.04.2022р.).

Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами

проведеної антикорупційної експертизи ідентифікувало у проєкті Закону

корупціогенні фактори, зокрема суперечність його положень нормам Закону

України «Про свободу совісті та релігійні організації» (лист №21-03/23831-22

від 18.11.2022р.).

3Міністерство фінансів України та Комітет Верховної Ради України з

питань бюджету вважають, що зазначений законопроект не має впливу на

показники бюджетів, і у разі прийняття відповідного закону він може набирати

чинності згідно із законодавством (лист № 07030-02-3/7273 від 07.04.2022р.,

лист № 04-13/9-2022/77741 від 13.05.2022р.).

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу визнав положення зазначеного законопроекту як такі,

що регулюються національним законодавством країн-членів Європейського

Союзу та не підпадають під дію міжнародно-правових зобов’язань України у

сфері європейської інтеграції (лист № 04-20/10-2022/180539 від 25.10.2022р.).

Комітет погоджується, що Російська Православна Церква у тісній

співпраці з державною владою держави-агресора відіграла значну роль у

формуванні та поширенні ідеології «русского міра». Російська Православна

Церква виявила себе як організація, яка ідеологічно обґрунтовує та підтримує

засобами пропаганди злочини російської федерації проти України.

Водночас Комітет наголошує, що запропоновані проєктом Закону норми

не узгоджуються з вимогами Закону України «Про свободу совісті та релігійні

організації» (№ 987-XII від 23.04.1991р.), оскільки передбачають заборону, а

не припинення діяльності релігійних організацій в установленому законом

порядку. Також не визначено порядок здійснення відповідного судового

контролю за позбавленням релігійних організацій належного їм майна. Разом

з цим, питання розпорядження майном релігійних організацій, що припинили

свою діяльність, врегульовані Законом України «Про свободу совісті та

релігійні організації». Зокрема, відповідно до частини п’ятої статті 20 цього

Закону «у разі припинення діяльності релігійної організації у зв'язку з

порушенням цього Закону та інших законодавчих актів України майно, що

перебуває в її власності, за винятком культового, може безоплатно переходити

у власність держави. Культове майно передається іншим релігійним

організаціям».

Комітет підкреслює також важливість приведення положень

законопроекту у відповідність до норм Закону України «Про охорону

культурної спадщини», зокрема у частині передачі у власність держави Свято-

Успенської Києво-Печерської лаври, Свято-Успенської Почаївської лаври,

Свято-Успенської Святогірської Лаври та інших архітектурних пам’яток

державного значення, що перебувають у користуванні Української

Православної Церкви.

За результатами обговорення Комітет з питань гуманітарної та

інформаційної політики ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді

України проєкт Закону про заборону Московського патріархату на території

4України (реєстр. № 7204 від 22.03.2022р.), поданий народним депутатом

України О.В. Савчук, відхилити.

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної

Ради України визначено Голову Комітету з питань гуманітарної та

інформаційної політики Потураєва Микиту Руслановича.

Голова Комітету Микита ПОТУРАЄВ