Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо заборони діяльності релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України

До реєстр. № 7213 від 26.03.2022р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-24-36, 255-27-41

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та

інформаційної політики на своєму засіданні 09 грудня 2022 року (Протокол

№ 105) розглянув проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про

свободу совісті та релігійні організації» щодо заборони діяльності релігійних

організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної

організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за

межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила

військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину

території України (реєстр. № 7213 від 26.03.2022р.), поданий народним

депутатом України Совсун І.Р та іншими народними депутатами України.

Як зазначено у Пояснювальній записці, законопроєкт розроблено з

метою врегулювання питання заборони діяльності релігійних організацій,

центр управління якими знаходиться в державі, яка законом визнана такою,

що здійснила військову агресію проти України, а також розпорядження

майном таких релігійних організацій.

Для досягнення цієї мети пропонується статтю 3 Закону України «Про

свободу совісті та релігійні організації» доповнити абзацом п’ятим, яким

забороняється діяльність релігійних організацій (об’єднань), які

безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації

(об’єднання) входять до структури (є частинами) релігійної організації

(об’єднання), керівний центр (управління) яких знаходиться за межами

України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову

агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території

України.

А також встановлюється, що Кабінету Міністрів України у місячний

строк з дня опублікування цього Закону необхідно здійснити відповідні

заходи щодо розпорядження об'єктами нерухомого майна та рухомих речей,

2які перебувають у власності, в оренді чи на інших підставах у розпорядженні

організацій (об'єднань), діяльність яких забороняється, відповідно до цього

Закону.

Комітет зауважує, що спеціальним законом, який регулює

правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних

організацій, є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»

(№ 987-XII від 23.04.1991р.). Частиною другою статті 7 Закону № 987-XII

встановлено, що релігійними організаціями в Україні є релігійні громади,

управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства

(місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з

вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання

представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про свободу совісті та

релігійні організації» діяльність релігійної організації може бути припинено

у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до

її власних настанов.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою,

положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність

може бути припинено також за рішенням суду. У судовому порядку

діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких

передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної

організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого

законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів

(богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних

обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського

порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або

релігійних організацій;

5) засудження її уповноважених осіб за вчинення кримінального

правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого

статтею 111-1 Кримінального кодексу України.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації

порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним

кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати

реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

3Опрацювавши зазначений законопроєкт, Міністерство культури та

інформаційної політики України, Міністерство юстиції України,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національне

агентство з питань запобігання корупції висловили низку зауважень і

пропозицій до нього.

Міністерство культури та інформаційної політики України у своєму

висновку не підтримує прийняття зазначеного законопроекту у зв’язку з

неузгодженістю його положень з нормами Закону України «Про свободу

совісті та релігійні організації» (лист № 26/27.3/22 від 05.04.2022р.).

Міністерство фінансів України та Комітет Верховної Ради України з

питань бюджету вважають, що норми законопроекту узгоджуються та не

суперечать законам, що регулюють бюджетні відносини (лист №07030-02-

3/7944 від 19.04.2022р.).

Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами

проведеної антикорупційної експертизи ідентифікувало у зазначеному

проєкті Закону корупціогенні фактори, зокрема неузгодженість його

положень з нормами Закону України «Про свободу совісті та релігійні

організації» (лист №21-03/23832-22 від 18.11.2022р.).

Комітет підтримує ідею зазначеного законопроєкту і погоджується, що

діяльність релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є

частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління)

якої знаходиться в державі, яка законом визнана такою, що здійснила

військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину

території України, може створювати суттєві загрози національній безпеці

України.

Водночас, згідно з проєктом Закону, єдиною ознакою релігійних

організацій, які підлягають забороні, є знаходження їхнього керівного центру

в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти

України. Будь-які інші ознаки, які вказують на мету чи спосіб діяльності

таких організацій, відсутні. Запропоновані зміни до статті 3 Закону не

визначають дії, які заборонено вчиняти релігійним організаціям, а отже

неможливо передбачити, чи припинятимуть свою діяльність релігійні

організації, на яких поширюватиметься дія проєкту Закону, за рішенням суду.

Таким чином, зі змісту запропонованих норм неможливо з достатньою

чіткістю встановити механізм припинення діяльності релігійних організацій,

на які поширюватиметься дія нових положень.

Також проєктом Закону не визначено правовий статус майна релігійних

організацій (об’єднань), які входять до структури релігійної організації,

керівний центр (управління) якої знаходиться в державі, яка законом визнана

4такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово

окупувала частину території України, правові підстави для розпорядження

цим майном та належний судовий контроль тощо.

За результатами обговорення народні депутати України – члени

Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики ухвалили рішення

рекомендувати Верховній Раді України проєкт Закону про внесення змін до

Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо заборони

діяльності релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є

частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління)

якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою,

що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала

частину території України (реєстр. № 7213 від 26.03.2022р.), поданий

народним депутатом України Совсун І.Р. та іншими народними депутатами

України, повернути суб'єктам права законодавчої ініціативи на

доопрацювання.

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної

Ради України визначено народного депутата України - Голову Комітету з

питань гуманітарної та інформаційної політики Потураєва Микиту

Руслановича.

Проєкт постанови додається.

Голова Комітету Микита ПОТУРАЄВ