Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони (розпуску, примусової ліквідації) політичних партій

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

заборони (розпуску, примусової ліквідації) політичних партій»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Заборона (розпуск, примусова ліквідація) громадських об’єднань,

зокрема політичних партій, у міжнародній практиці є виправданим

механізмом захисту демократичного конституційного устрою та державного

суверенітету у разі, якщо діяльність певної політичної партії становить загрозу

правам і свободам людини, вільному і демократичному конституційному

устрою.

Відповідно до статті 37 Конституції України, забороняється утворення і

діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або

дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну

конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і

територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення

державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної,

расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я

населення. Ці положення детальніше розкриваються в органічному Законі

України «Про політичні партії в Україні», зокрема у статті 5 цього Закону, яка

закріплює перелік підстав для заборони партій, що дублює відповідну норму

Конституції, визначає такою підставою пропаганду комуністичного та/або

націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх

символіки.

Водночас регулювання заборони (розпуску, примусової ліквідації)

політичних партій в українському законодавстві є недостатньо пропорційним

викликам, що постали перед Україною в рамках гібридної війни. Окрім

збройної агресії та окупації територій, держава-агресор вдається до широкого

комплексу політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших

невійськових заходів, спрямованих на порушення державного суверенітету

України. Одним із таких заходів є утворення та підтримка (політична,

фінансова, інформаційна тощо) лояльних і прямо контрольованих

громадських об’єднань, зокрема політичних партій, із подальшим

використанням у своїх інтересах та проти інтересів України. Такі політичні

партії консолідують прихильників держави-агресора та поширюють її

пропаганду на території України, чим підривають безпеку та загрожують

державному суверенітету, територіальній цілісності держави та правам і

свободам громадян.

Чинний перелік підстав для заборони таких політичних партій є

недостатньо деталізованим для ефективної протидії описаним гібридним

загрозам і не враховує такий небезпечний аспект їхньої діяльності, як

поширення пропаганди держави-агресора. Шляхом до розв’язання проблеми є

доповнення цього переліку двома новими підставами, а саме заборонити

2

утворення і діяльність політичних партій, якщо їх програмні цілі або дії

спрямовані на популяризацію або пропаганду органів-держави агресора

(держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються

державою агресором (державою-окупантом) та виправдання, визнання

правомірності або публічне заперечення збройної агресії проти України,

анексії території України державою-агресором (державою-окупантом,

порушення територіальної цілісності, суверенітету України.

Такі новели є органічним продовженням положень статті 37 Конституції

України, згідно з якою заборонена діяльність політичних партій, дії яких

спрямовані на підрив безпеки України. Частина перша статті 17 Конституції

України визначає забезпечення інформаційної безпеки України однією з

найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента

України від 25 лютого 2017 року № 47/2017 на підставі рішення Ради

національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про

Доктрину інформаційної безпеки України» актуальною загрозою

національним інтересам та національній безпеці України в інформаційній

сфері визначає інформаційну експансію держави-агресора та контрольованих

нею структур.

Пропоновані зміни підсилюють правову позицію держави у потенційних

судових позовах проти політичних партій, що порушують інформаційну

безпеку України та поширюють пропаганду держави-агресора, надають

додаткові інструменти захисту конституційного ладу та прав і свобод людини

на рівні Закону, реалізують положення Конституції України та вкладаються в

рамки Доктрини інформаційної безпеки України.

При цьому у проекті Закону дотримано вимоги Конвенції про захист

прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав

людини. ЄСПЛ вказує, що заборона або розпуск політичних партій може

здійснюватись лише тоді, коли це необхідно в демократичному суспільстві і

коли є конкретні докази, що партія займається діяльністю, яка загрожує

демократії та основоположним свободам (Сидеропулос та інші проти Греції

(57/1997/841/1047), пара. 46). Венеційська комісія на своєму 41-му

пленарному засіданні від 10-11 грудня 1999 року зазначила, що заборона чи

примусовий розпуск політичних партій є виправданими, якщо ця партія

пропагує насильство чи використання насильства як політичний засіб для

зміни демократичного конституційного устрою, провадить антиконституційну

діяльність, створює загрозу конституційному ладу та правам і свободам

людини, а рішення про заборону або розпуск політичної партії має прийматись

вищим судовим органом.

Слідуючи рекомендації Венеційської комісії, цим проектом Закону

пропонується змінити юрисдикцію щодо справ про заборону (примусовий

розпуск, ліквідацію) політичної партії. Зокрема, внести зміни до Кодексу

адміністративного судочинства України і надати виключну підсудність над

такими адміністративними справами Верховному Суду (вищому судовому

3

органу держави) замість окружного адміністративного суду, територіальна

юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Окрім того, з метою створення ефективнішого державного механізму

правозастосування у цій сфері регулювання, звернення до суду з

адміністративним позовом про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію)

політичної партії стає імперативною, а не дискреційною дією центрального

органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної

реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань. У

чинній редакції Закону цей орган не зобов’язаний, а лише наділений правом

на свій розсуд звернутись до суду в разі виявлення порушень, тоді як у даному

проекті Закону пропонується зобов’язати його вчиняти відповідні дії

невідкладно в разі виявлення порушень, передбачених Законом.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Цей проект Закону спрямований на деталізацію українського

законодавства про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичних

партій, забезпечення ефективної державної політики в сфері інформаційної

безпеки, протидії гібридній агресії та пропаганді держави-агресора та

підвищення судових гарантій захисту прав і свобод людини у справах про

заборону політичних партій

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проект Закону складається з трьох частин, якими пропонуються:

1.Зміни до Закону України «Про політичні партії в Україні», а саме:

1)розширення переліку підстав для заборони (примусового

розпуску, ліквідації) політичних партій такими підставами, як

популяризація або пропаганда органів держави-агресора

(держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що

контролюються державою-агресором (державою-окупантом)

та виправдання, визнання правомірності або публічне

заперечення збройної агресії проти України, анексії території

України державою-агресором (державою-окупантом),

порушення територіальної цілісності, суверенітету України,

2)зобов’язання центрального органу виконавчої влади, що

реалізує державну політику у сфері державної реєстрації

(легалізації) об’єднань громадян, інших громадських

формувань невідкладно звертатись із адміністративним

позовом про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) у разі

виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності

політичних партій;

2.Зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, а саме

зміна виключної підсудності у справах про заборону (примусовий

розпуск, ліквідацію) з окружного адміністративного суду,

територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ на

Верховний Суд.

4

4.Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового

регулювання

Конституція України, Закон України «Про політичні партії в Україні»,

Кодекс адміністративного судочинства України, інші закони України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Ухвалення та реалізація законопроекту «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо заборони (розпуску, примусової ліквідації)

політичних партій» не потребує додаткових видатків з Державного бюджету

України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

акта

Ухвалення законопроекту дозволить забезпечити ефективну протидію

гібридній агресії та пропаганді держави-агресора, захист прав і свобод

громадян від підривної діяльності політичних партій, спрямованої на

порушення державного суверенітету України та підрив її інформаційної

безпеки.

Народний депутат України Лозинський Р.М.

ЄАС ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:ЛОЗИНСЬКИЙ РОМАН МИХАЙЛОВИЧ

Сертифікат: 2B6C7DF9A3891DA1040000003D954000AC962603

Дійсний до: 08.02.2023 23:59:59Апарат Верховної Ради України

№ 222д9/1-2022/55286 від 14.03.2022