Проєкт Закону про Військову поліцію

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань правоохоронної діяльності

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

В И С Н О В О К

на проекти законів України

Про Державне бюро військової юстиції (реєстр. № 6569)

Про Військову поліцію (реєстр. № 6569-1)

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності на своєму

засіданні 30 травня 2024 року (протокол № 182) на виконання доручення Голови

Верховної Ради України Стефанчука Р.О. розглянув проект Закону України «Про

Державне бюро військової юстиції» (реєстр. № 6569 від 28.01.2022), поданий

народним депутатом України Дануцою О.А. та альтернативний до нього проект

Закону України «Про Військову поліцію» (реєстр. № 6569-1 від 15.02.2022), поданий

народними депутатами України Іонушасом С.К., Завітневичем О.М., Павлюком М.В.,

Неклюдовим В.М. та іншими народними депутатами України.

Метою основного законопроекту за реєстр. № 6569 є утворення Державного

бюро військової юстиції та створення законодавчих умов для належного забезпечення

його правоохоронної діяльності як центрального правоохоронного органу виконавчої

влади зі спеціальним статусом.

Основний законопроект складається з 6 розділів, що містять 33 статті, а також

розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким вносяться відповідні зміни до

Кримінально-виконавчого кодексу України, законів України «Про попереднє

ув’язнення», «Про особливості державної політики із забезпечення державного

суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та

Луганській областях», «Про участь України в міжнародних організаціях з

підтримання миру і безпеки», «Про основні засади здійснення державного

фінансового контролю в Україні», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил

України», «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» «Про військовий

обов'язок і військову службу», «Про Збройні Сили України», «Про основи

національної безпеки України», «Про Раду національної безпеки і оборони України»,

«Про правовий режим воєнного стану».

Загалом, законопроектом за реєстр. № 6569 пропонується створити Державне

бюро військової юстиції (далі – ДБВЮ) як центральний правоохоронний орган

виконавчої влади зі спеціальним статусом, на який покладається попередження,

виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених до

його компетенції (військових злочинів; злочинів, вчинених військовослужбовцями;

злочинів, вчинених на території військових частин), а також здійснення державного

нагляду (контролю) з метою забезпечення законності та правопорядку у Збройних

2Силах України та інших військових формуваннях, об’єднаних силах, військово-

цивільних та військових адміністраціях, інших державних органах, які

комплектуються військовослужбовцями, оборонно-промисловому комплексі

держави, з метою забезпечення прав та законних інтересів військовослужбовців і

прирівняних до них осіб, інтересів держави в сфері оборони та безпеки.

Також, законопроектом визначаються правові засади, принципи діяльності та

гарантії незалежності ДБВЮ (статті 2 - 4 проекту), передбачається загальна структура,

чисельність, порядок призначення та повноваження посадових осіб цього

правоохоронного органу (розділи ІІ - IV проекту), встановлюються особливості

правового, соціального захисту та відповідальності посадових осіб ДБВЮ (розділ V

проекту).

Концептуальні положення основного законопроекту:

Структуру ДБВЮ складають центральний апарат, головні регіональні

управління, місцеві управління, спеціальні, навчальні та інші підрозділи, заклади і

установи.

Центральний апарат складається із департаментів, управлінь, відділів.

Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу

департаменту (управління). У складі центрального апарату утворюються:

департаменти військової юстиції та військової поліції; департамент захисту прав та

інтересів військовослужбовців і держави у сфері оборони та безпеки; інші підрозділи,

на які покладається виконання завдань ДБВЮ.

У структурі головного регіонального управління утворюються підрозділи -

управління та відділи.

Утворення, реорганізація та ліквідація структурних підрозділів ДБВЮ,

головних регіональних управлінь та їх місцевих управлінь, спеціальних підрозділів,

визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюється Головою ДБВЮ,

виходячи з умов дислокації військ (сил).

Центральний апарат ДБВЮ організовує, координує та контролює діяльність

головних регіональних управлінь та їх місцевих управлінь.

Департамент військової юстиції, департамент військової поліції та Департамент

захисту прав та інтересів військовослужбовців і держави у сфері оборони та безпеки

є самостійними структурними підрозділами ДБВЮ і органами вищого рівня щодо

головних регіональних управлінь та їх місцевих управлінь, а головні регіональні

управління є органами вищого рівня щодо місцевих управлінь, розташованих у межах

військово - адміністративного поділу території України, що підпадає під

територіальну юрисдикцію відповідного головного регіонального управління.

Головні регіональні управління та їх місцеві управління, спеціальні підрозділи

ДБВЮ діють на підставі положень, що затверджуються Головою ДБВЮ або

уповноваженими ним особами.

Керівники підрозділів центрального апарату, головних регіональних управлінь,

їх місцевих управлінь, а також їх заступники, керівники навчальних закладів ДБВЮ

призначаються на посаду та звільняються з посади Головою ДБВЮ.

ДБВЮ та його головні регіональні управління є юридичними особами

публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної

3казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і

своїм найменуванням.

Особовий склад ДБВЮ складається з військовослужбовців, державних

службовців та інших працівників. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим

офіцерським складом та інших військовослужбовців затверджується Головою ДБВЮ.

На військову службу до ДБВЮ приймаються в добровільному порядку

громадяни України, які відповідають установленим вимогам проходження військової

служби та спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком,

освітнім і професійним рівнем та станом здоров’я ефективно виконувати відповідні

службові обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад

у ДБВЮ затверджуються Головою ДБВЮ або уповноваженими ним керівниками.

Загальну чисельність ДБВЮ затверджує Верховна Рада України за поданням

Міністра оборони України, сформованим на підставі пропозицій ДБВЮ. Загальна

чисельність військовослужбовців, державних службовців та інших працівників

ДБВЮ не може перевищувати 1 відсотка від загальної чисельності особового складу

Збройних Сил України та інших військових формувань.

Керівництво діяльністю ДБВЮ здійснює його Голова, який призначається на

посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України у визначеному законом

порядку.

Головою ДБВЮ може бути громадянин України, не молодший 35 років, який

відповідає установленим вимогам проходження військової служби та здатний за

своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати

відповідні службові обов’язки, за умови укладення контракту про проходження

громадянами України військової служби в ДБВЮ на посадах осіб офіцерського

складу.

Голова ДБВЮ призначається строком на п’ять років. Одна і та сама особа не

може обіймати цю посаду більше двох строків підряд.

У штатному розписі центрального апарату ДБВЮ встановлюються посади

старшого слідчого в особливо важливих справах та слідчого в особливо важливих

справах; у головних регіональних управліннях - слідчого в особливо важливих

справах та старшого слідчого, а у місцевих управліннях – старшого слідчого та

слідчого.

Передбачається два типи слідчих підрозділів, до складу яких входитимуть

слідчі, які здійснюватимуть досудове розслідування як кримінальних злочинів так і

кримінальних проступків.

Основу ДБВЮ складатимуть військові поліцейські, на яких покладається:

- патрулювання, виявлення і припинення правопорушень вчинених

військовослужбовцями, забезпечення правопорядку та військової дисципліни серед

військовослужбовців;

- патрулювання і заходи контролю по периметру місць постійної дислокації

паламілітарних утворень, у тому числі недопущення вільного обігу зброї та інших

правопорушень;

- здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

4- виконання доручень слідчих;

- контроль за дорожнім рухом військових транспортних засобів;

- забезпечення виконання кримінальних покарань стосовно

військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному

батальйоні або до арешту, їх конвоювання та охорона;

- надання допомоги у забезпеченні проведення мобілізації;

- фільтраційні заходи, участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами

та незаконними збройними формуваннями;

- соціальний захист демобілізованих у запас та ряд інших повноважень,

визначених чинним Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами

України.

Важливим елементом системи ДБВЮ є військові інспектори, на яких

покладається державний нагляд (контроль) за діяльністю Збройних Сил України,

інших військових формувань та підприємств, установ, що виконують державне

оборонне замовлення, у формі перевірок, що, як передбачається, гарантуватиме

своєчасне ефективне виявлення, припинення та попередження корупції, недбальства

та інших порушень, в першу чергу під час освоєння бюджетних коштів та міжнародної

технічної допомоги. Задля цього передбачається передача підслідності корупційних

злочинів, вчинених військовослужбовцями, а також у сфері оборонного замовлення

від НАБУ до ДБВЮ.

У центральному апараті ДБВЮ передбачено посади військових аудиторів, які

здійснюватимуть фінансовий аудит, перевірку і моніторинг державних закупівель

щодо виконання оборонного замовлення, контроль за цільовим, ефективним

використанням бюджетних коштів військовими формуваннями та підприємствами

оборонно-промислового комплексу.

З метою запобігання та виявлення правопорушень у діяльності особового

складу ДБВЮ у центральному апараті діятиме підрозділ внутрішнього контролю.

Рішенням Голови ДБВЮ у головних зональних управлінь ДБВЮ можуть

створюватися підрозділи внутрішнього контролю або вводитись окремі посади

військових інспекторів.

ДБВЮ підзвітне Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету

Міністрів України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування

слідчими ДБВЮ у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а

також підтримання публічного обвинувачення в суді у закінчених ДБВЮ

кримінальних провадженнях здійснюють прокурори, відповідно до встановленого

розподілу обов’язків у порядку, визначеному кримінальним процесуальним

законодавством.

Нагляд за досудовим розслідуванням злочинів у разі їх вчинення (крім

корупційних) військовослужбовцем, державним службовцем та іншим працівником

ДБВЮ здійснює виключно прокурор, відповідно до встановленого розподілу

обов’язків.

Також, проектом детально визначаються:

5- порядок взаємодії ДБВЮ з іншими державними органами (органами

внутрішніх справ, служби безпеки, центральним органом виконавчої влади, який

реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної

справи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у

сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним

шляхом, або фінансуванню тероризму;

- засади державного захисту службовців ДБВЮ;

- грошове забезпечення та оплата праці працівників ДБВЮ;

- зміст письмового звіту про діяльність ДБВЮ;

- забезпечення прозорості в діяльності ДБВЮ тощо.

Законом встановлюються особливості дисциплінарної відповідальності

особового складу ДБВЮ. У разі невиконання (неналежного виконання) своїх

службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або

громадського порядку військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність

згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Підстави для притягнення

та порядок накладення (застосування) дисциплінарних стягнень на державних

службовців ДБВЮ визначаються ЗУ «Про державну службу», а на інших працівників

- законодавством про працю.

Метою альтернативного законопроекту за реєстр. № 6569-1 є створення

Військової поліції для підтримання військової дисципліни, бойової і мобілізаційної

готовності Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України

військових формувань на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози

територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, воєнній безпеці і

обороні України, забезпечення здійснення оборонних закупівель, захисту інтересів

держави, військовослужбовців, визначення правових засад організації та діяльності

Військової поліції (далі – ВП).

Альтернативний законопроект складається з 6 розділів, що містять 39 статті, а

також розділу «Прикінцеві та перехідні положення», якими вносяться зміни до

законів України «Про Державне бюро розслідувань», «Про національну безпеку

України», «Про оборону України», «Про участь України в міжнародних операціях з

підтримання миру і безпеки», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про

Збройні Сили України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про основні засади

здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про особливості

державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово

окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях».

Загалом, альтернативний законопроект за реєстр. № 6569-1 визначає правові

основи організації та діяльності ВП – центрального органу виконавчої влади із

спеціальним статусом, який забезпечує інтереси держави у сфері оборони та

національної безпеки України із здійснення правоохоронної діяльності з

попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів,

кримінальних проступків, віднесених до його підслідності, а також здійснення

превентивних заходів з метою забезпечення законності та правопорядку у Збройних

Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових

формуваннях, у Міністерстві оборони України, органах управління силами і засобами,

6які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, у державних

замовників у сфері оборони, окремих виконавців державного контракту (договору) з

оборонних закупівель та захисту інтересів держави у сфері оборони і національної

безпеки України у порядку, визначеному законом.

Зокрема, у законопроекті пропонується визначити правові засади, принципи

діяльності та гарантії незалежності ВП (ст. ст. 2 – 4 проекту), передбачити загальну

структуру, чисельність, порядок призначення та повноваження її посадових осіб

(розділи ІІ – IV проекту), встановити особливості правового, соціального захисту та

відповідальності посадових осіб ВП (розд. V проекту), визначити особливості

здійснення цивільного контролю за діяльністю ВП (розд. VІ проекту).

Основні концептуальні положення альтернативного законопроекту:

ВП є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом та

здійснює такі основні завдання:

- правоохоронну діяльність з попередження, виявлення, припинення,

розслідування та розкриття злочинів, кримінальних проступків, віднесених до його

підслідності, згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України;

- оперативно-розшукову діяльність;

- спеціальну превенцію у Збройних Силах України;

- забезпечення правопорядку, військової дисципліни у ЗСУ та інших військових

формуваннях тощо.

- забезпечення виконання відповідних адміністративних та кримінальних

покарань;

- контроль за виконанням законодавства щодо безпеки дорожнього руху

військових транспортних засобів тощо.

Керівництво діяльністю ВП здійснює Голова та його заступники.

Керівником ВП є Голова, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів

України за результатами конкурсного відбору, а у випадку неможливості проведення

засідань Кабінету Міністрів України під час воєнного стану, – виключно Верховним

Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Головою ВП може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту

за ступенем не нижче спеціаліста (магістра), стаж роботи за спеціальністю не менше

10 років, досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади не менше

шести років, вільно володіє державною мовою і здатний за своїми діловими та

моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати

відповідні службові обов’язки та пройшов спеціальну перевірку.

Голова ВП призначається строком на сім років за умови укладення контракту

про проходження військової служби, який підписує Верховний Головнокомандувач

Збройних Сил України. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду понад два

строки підряд.

ВП складається з центрального апарату; головних зональних управлінь та їх

місцевих управлінь; спеціальних підрозділів; гауптвахт; дисциплінарних батальйонів;

тренінгових центрів.

Особовий склад ВП складається з військовослужбовців, державних службовців

та інших працівників. Передбачається формування особового складу, насамперед, за

7рахунок військовослужбовців Військової служби правопорядку у Збройних Силах

України.

Основу ВП складатимуть:

1) військові поліцейські, які виконуватимуть основні функції щодо

забезпечення військової дисципліни, попередження вчинення злочинів серед

військовослужбовців, адекватне та оперативне реагування як на факти вчинення

військовослужбовцями адміністративних правопорушень, так і кримінально караних

діянь;

2) слідчі, які здійснюватимуть досудове розслідування кримінальних

правопорушень - злочинів, віднесених Кримінальним процесуальним кодексом

України до підслідності ВП, та дізнавачі, які здійснюватимуть дізнання;

3) інспектори, які здійснюватимуть спеціальну превенцію у формі перевірок

дотримання вимог законодавства у ЗСУ, інших військових формуваннях, в

Міністерстві оборони України, органах управління силами і засобами, які

залучаються до виконання завдань територіальної оборони, у державних замовників

у сфері оборони та виконавців державного контракту (договору) з оборонних

закупівель, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності

перевищує 50 відсотків;

4) офіцери з особливих доручень, які сприятимуть здійсненню прокурорами

представництва в судах інтересів держави у сфері оборони, національної безпеки

України, представлятимуть інтереси ВП в судах як третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору, а також здійснюватимуть інші

повноваження у випадках, визначених законом.

У складі центрального апарату ВП, головних зональних управлінь та їх

місцевих управлінь утворюються слідчі підрозділи, підрозділи дізнання, підрозділи

військової поліції, підрозділи спеціальної превенції, підрозділи забезпечення

представництва в судах, оперативні, оперативно-технічні та інші підрозділи, на які

покладається виконання завдань, визначених цим Законом.

Центральний апарат ВП організовує, координує та контролює діяльність

головних зональних управлінь та їх місцевих управлінь.

Для забезпечення виконання завдань та повноважень ВП утворюються п’ять

головних зональних управлінь.

Місцеві управління, гауптвахти, дисциплінарні батальйони, що

підпорядковуються головним зональним управлінням, утворюються відповідно до

цього Закону в кількості, необхідній для виконання завдань ВП.

Департамент розслідувань та спеціальної превенції і департамент військової

поліції є самостійними структурними підрозділами ВП, органами вищого рівня щодо

відповідних структурних підрозділів головних зональних управлінь та їх місцевих

управлінь, а головні зональні управління є органами вищого рівня щодо місцевих

управлінь, розташованих у межах військово-адміністративного поділу території

України, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідного головного

зонального управління.

Утворення, реорганізація та ліквідація структурних підрозділів центрального

апарату, спеціальних підрозділів, тренінгових центрів, визначення їхнього статусу,

8компетенції, структури і штатів здійснюється Головою ВП в межах загального штату

ВП.

Утворення, реорганізація та ліквідація головних зональних управлінь, їх

місцевих управлінь, гауптвахт, дисциплінарних батальйонів, визначення їхнього

статусу, компетенції, структури і штатів здійснюється Головою ВП або

уповноваженими ним особами, з урахуванням пропозицій Міністра оборони України.

Керівники підрозділів центрального апарату, головних зональних управлінь, їх

місцевих управлінь, а також їх заступники, керівники спеціальних підрозділів,

гауптвахт, дисциплінарних батальйонів та тренінгових центрів ВП призначаються на

посаду та звільняються з посади Головою ВП.

З метою запобігання та виявлення правопорушень у діяльності особового

складу ВП в центральному апараті діє підрозділ внутрішнього контролю. Рішенням

Голови Військової поліції у головних зональних управліннях ВП можуть

створюватися підрозділи внутрішнього контролю або вводитися окремі посади

інспекторів внутрішнього контролю.

Підрозділи внутрішнього контролю та інспектори внутрішнього контролю

одночасно визначаються як уповноважені підрозділи, уповноважені особи з питань

запобігання та виявлення корупції.

ВП (центральний апарат), її головні зональні управління, тренінгові центри є

юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в

органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням

Державного Герба України і своїм найменуванням.

Загальна чисельність військовослужбовців, державних службовців та інших

працівників ВП не може перевищувати 1,5 відсотка від загальної чисельності

особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань.

В умовах воєнного стану регіональне розташування та штат ВП, його органів

визначаються і формуються з урахуванням пропозицій Генерального штабу Збройних

Сил України, Міністра оборони України та фактичної кадрової потреби.

Основні відмінності основного та альтернативного законопроектів.

Основний та альтернативний законопроекти структурно побудовані однаково,

мають схожу мету, містять аналогічні й тотожні положення, проте альтернативний

законопроект за реєстр. № 6569-1 містяться і свої особливості, до яких відноситься:

призначення голови ВП та його заступників, начальників головних зональних

управлінь та їх місцевих управлінь на підставі конкурсного відбору (ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст.

9, ч. 1 ст. 11 проекту); більш детальне регулювання функцій департаментів ВП та

підпорядкованих підрозділів (ст. 10 проекту); регулювання участі ВП у міжнародних

операціях з підтримання миру і національної безпеки (ст. 24 проекту) та сприяння ВП

представництву у суді інтересів держави (ст. 27 проекту); розширення особливостей

правового та соціального захисту, фінансового та матеріально-технічного

забезпечення ВП (ст. ст. 29, 30, 33 проекту); створення Ради громадського контролю

при ВП для забезпечення прозорості діяльності та суспільного контролю (ст. 28

проекту).

Під час обговорення законопроектів, а також зауважень та пропозицій, що

надійшли до них від Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України,

9Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду, Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини, Офісу Генерального прокурора, Державного

бюро розслідувань, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро

України, Державної прикордонної служби України, низки інших органів державної

влади та наукових установ, висновків Головного науково-експертного управління

Апарату Верховної Ради України народні депутати України - члени Комітету

зазначили, що вказані законопроекти містять положення, що регулюють однакове

коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же

суспільних відносин, і є альтернативними відповідно до частини першої статті 100

Регламенту Верховної Ради України.

З огляду на це до них може бути застосована процедура, передбачена частиною

другою статті 110 Регламенту Верховної Ради України, яка передбачає, що при

розгляді альтернативних законопроектів головний комітет може рекомендувати

Верховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, який

вноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами - членами цього

комітету.

Пункт 1 частини першої статті 15 Закону України «Про комітети Верховної

Ради України» надає Комітету право при здійсненні законопроектної функції,

зокрема, розробляти з власної ініціативи проекти законів з питань, що віднесені до

предметів відання, з наступним внесенням їх на розгляд Верховної Ради України

членами Комітету за його рішенням.

Під час засідання Комітету на основі вищезазначених законопроектів, з

урахуванням інших зауважень і пропозицій щодо цих законопроектів та на підставі

частини другої статті 110 Регламенту Верховної Ради України було підготовлено та

розглянуто новий доопрацьований проект Закону України «Про Військову

поліцію», яким визначаються правові засади організації діяльності Військової поліції

(далі - ВП), її загальну структуру, завдання та повноваження.

Метою доопрацьовано законопроекту є створення законодавчих підстав та

правових засад діяльності ВП як військового формування з правоохоронними

функціями, що входить до складу сектору безпеки і оборони, та який основним своїм

завданням має забезпечення правопорядку і військової дисципліни у Міністерстві

оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі

транспорту.

Законопрект складається із шести розділів, які містять 27 статтей та розділу

«Прикінцеві та перехідні положення», яким вносяться зміни до 27 законодавчих актів

України.

Основні концептуальні положення доопрацьованого законопроекту.

ВП утворюється як військове формування з правоохоронними функціями, що

входить до складу сектору безпеки і оборони, призначенням якого є забезпечення

правопорядку і військової дисципліни у Міністерстві оборони України, Збройних

Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Діяльність ВП спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України

через Міністра оборони України, проте під час дії правового режиму воєнного чи

10надзвичайного стану загальне керівництво та координацію діяльності ВП здійснює

Головнокомандувач Збройних Сил України.

Передбачається, що ВП здійснюватиме:

1) попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних

правопорушень у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та

Державній спеціальній службі транспорту;

2) провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесені

законом до компетенції ВП;

3) оперативно-розшукову діяльність у випадках та на підставах, визначених

законом;

4) забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед

військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби

транспорту, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, у

місцях дислокації військових частин, закладів фахової передвищої військової освіти,

вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів

вищої освіти, установ та організацій, на військових об’єктах, у військових містечках,

а також на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у

морських (річкових) портах, аеропортах;

5) превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання

вчиненню кримінальних та інших правопорушень у Міністерстві оборони України,

Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту;

6) захист життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, а

також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів;

7) захист державного майна від протиправних посягань;

8) забезпечення виконання адміністративних стягнень та покарань за вчинення

кримінального правопорушення щодо військовослужбовців Збройних Сил України,

Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань та

правоохоронних органів;

9) контроль за виконанням законодавства щодо безпеки дорожнього руху

водіями під час використання транспортних засобів Міністерства оборони України,

Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та інших

військових формувань тощо;

До загальної структури ВП входитимуть: центральний орган управління ВП;

територіальні органи управління ВП (міжрегіональні, регіональні, місцеві); центри

спеціального призначення; навчальні центри ВП; дисциплінарні батальйони.

У структурі органів управління ВП діютимуть: оперативні та оперативно-

технічні підрозділи, підрозділи патрульно-постової служби, підрозділи безпеки

дорожнього руху, підрозділи внутрішньої безпеки, гауптвахти, а також інші

підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань ВП або на забезпечення

її функціонування.

ВП комплектується за рахунок чисельності Збройних Сил України та не може

перевищувати 1,5 відсотка від чисельності Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво ВП здійснює Начальник Військової поліції, який

призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням

11Міністра оборони України, а під час дії правового режиму воєнного стану – за

поданням Головнокомандувача Збройних Сил України.

У ВП створюються підрозділи внутрішньої безпеки та оперативні підрозділи,

які будуть здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а також проводити слідчі

(розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, відповідно до Закону України «Про

оперативно-розшукову діяльність» та Кримінального процесуального кодексу

України та виключно в межах покладених на Військову поліцію завдань.

Особовий склад ВП складатиметься з військовослужбовців, державних

службовців та працівників. Військовослужбовці ВП проходять військову службу за

контрактом та за призовом.

Також, доопрацьований проект закону встановлює:

-гарантії незалежності ВП;

-повноваження ВП та її Начальника, містить положення щодо реалізацію

таких повноважень;

-порядок та умови проходження військової служби у ВП та обмеження,

встановлені для військовослужбовців ВП;

-можливість залучення до виконання окремих завдань ВП по

забезпеченню правопорядку і військової дисципліни військовослужбовців Збройних

Сил України;

-підстави проведення службових розслідувань та перевірок ВП;

-підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних

засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки, технічних приладів,

технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення

військовослужбовцями ВП;

-механізми контролю та нагляду за діяльністю ВП.

Також, встановлюється, що Міністр оборони України уповноважений

здійснювати всі дії, необхідні для утворення та організації діяльності ВП, що

утворюється на підставі цього Закону.

ВП передаються адміністративні будинки, транспортні засоби, засоби зв’язку і

матеріально-технічного забезпечення, озброєння, бази даних, інше майно, що

використовувалися Військовою службою правопорядку на момент державної

реєстрації ВВП відповідно до цього Закону.

Начальник ВП уповноважений визначити день початку діяльності ВП,

утвореної на підставі цього Закону. Оголошення про початок діяльності ВП

оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України.

Військова служба правопорядку ліквідується Міністерством оборони України у

трьохмісячний строк з дня початку діяльності ВП.

Військовослужбовці Збройних Сил України, які на день набрання чинності цим

Законом проходять військову службу у Військовій службі правопорядку у Збройних

Силах України, призначаються за їхньою згодою на відповідні посади у ВП за умови

відповідності вимогам до військовослужбовців ВП, визначеним цим Законом, а саме

бути громадянин України, вільно володіти державною мовою та за станом здоров’я

бути придатний до проходження військової служби.

12ВП та юридичні особи публічного права, які входять до її складу, є

правонаступниками відповідних органів військового управління, військових частин,

підрозділів, навчального центру Військової служби правопорядку у Збройних Силах

України.

За наслідками розгляду та обговорення доопрацьованого законопроекту та

враховуючи відповідні положення статей 93, 100, 110, 111, 114, 116 Регламенту

Верховної Ради України Комітет з питань правоохоронної діяльності вирішив:

1. Підтримати редакцію доопрацьованого Комітетом проекту Закону, доручити

народним депутатам України – членам Комітету з питань правоохоронної діяльності

оформити та в установленому порядку зареєструвати цей проект як проект Закону

України «Про Військову поліцію» та внести його на розгляд Верховної Ради України.

2. Рекомендувати Верховній Раді України:

- включити доопрацьований законопроект до Порядку денного одинадцятої

сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання;

- за результатами розгляду у першому читанні прийняти доопрацьований

проект Закону України «Про Військову поліцію» за основу з урахуванням положень

частин першої і другої статті 116 Регламенту Верховної Ради України;

3. Звернутися до Голови Верховної Ради України з пропозицією оголосити на

пленарному засіданні під час розгляду доопрацьованого законопроекту, відповідно до

частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України, про необхідність

внесення пропозицій і поправок щодо виправлень, уточнень, усунення помилок

та/або суперечностей у тексті законопроекту, інших структурних частинах

законопроекту та/або інших законодавчих актах, що не були предметом розгляду в

першому читанні та відповідають предмету правового регулювання доопрацьовано