Проєкт Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України у зв'язку із прийняттям закону щодо зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу

України у зв'язку із прийняттям закону щодо зменшення податкового

навантаження на фонд оплати праці»

1.Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Одна з основних системних проблем в економіці України – це тіньовий

сектор. За розрахунками Мінекономіки у 2020 році рівень тіньової економіки

складав 30% ВВП, розрахунки міжнародних організацій подекуди оцінюють

«тінь» в Україні до 40%.

За розрахунками Інституту соціально-економічної трансформації та

Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна", найбільші

зловживання по ухиленню від оподаткування у 2020 році спостерігалися за

схемою "заробітні плати "в конвертах" – приблизні обсяги експерти оцінили у

220-300 млрд грн на рік, при цьому бюджет втратив близько 110-150 млрд грн.

За даними опитування Центру Разумкова, у червні 2020 року 36%

працівників частину чи всю зарплату отримували неофіційно.

Ключовою перепоною на шляху виходу бізнесу з тіні є надвисоке

податкове навантаження на фонд оплати праці. Коли від витрат на персонал

залежить співвідношення всіх інших статей балансу, роботодавець приймає

економічно доцільне рішення: або шукати шляхи "оптимізації", або припиняти

господарську діяльність.

Легальне оподаткування заробітної плати одного працівника коштує для

роботодавця дуже дорого. На сьогодні реальне податкове навантаження на

фонд оплати праці в середньому складає приблизно 34%.

На необхідності зменшення податкового навантаження на фонд оплати

праці наголошують всі ключові бізнес-асоціації. Так, протидія тіньовій

економіці та зниження податкового навантаження на фонд оплати праці та

тиску на легальний бізнес посідає перше місце у ТОП-10 пріоритетів

Європейської бізнес асоціації (EBA) на 2022 рік. Друге місце у ТОП-5

стратегічних кроків для держави, які рекомендують члени Американської

торговельної палати (АСС) – це забезпечення рівної, передбачуваної та

прозорої податкової політики і чесної конкуренції. Зниження податкового

навантаження на заробітну плату переходить з року в рік у ТОП-10

пріоритетів членів Української Ради Бізнесу (УРБ).

Так, відповідно до результатів глобального щорічного дослідження

Paying Taxes 2020 (Сплата податків у 2020-му році), проведеного компанією

PwC (Прайсуотерхаускуперс) спільно зі Світовим Банком

https://www.pwc.com/gx/en/services/tax/publications/paying-taxes-2020/overall-

ranking-and-data-tables.html , Україна посідає 65 місце в рейтингу, який

розраховуються по трьом показникам, з яких наряду з часом, що витрачається

на адміністрування та загальною кількістю податків, загальне податкове

навантаження є основним елементом, і для України складає 45,2%: з яких

"трудових податків" 33,8%, "прибуткових податків" 10,2%, і "податків на

споживання" 1,1%. Це змушує роботодавців платити мінімальну зарплату. і

відповідно податки тільки з неї, а решту в конверті. Така ситуація не вигідна

ані працівнику, який отримує мінімум соціальних виплат, а згодом мінімум

пенсії, ані роботодавцю, який не може почувати себе спокійно і впевнено, і

матеріально мотивувати персонал, та несе великі витрати, ані державі, що

недоотримує кошти до бюджету.

При цьому, останнє соціологічне опитування, проведене Київським

міжнародний інститут соціології за ініціативи Центру соціально-економічних

досліджень CASE Україна, свідчить, що лише 11,5% опитаних знають, скільки

платять податків. Більшість вважає, що сплачує близько 20% податків. Так

само громадяни точно не знають, куди йде левова частка сплачених ними

коштів: більшість вважає, що на правоохоронні органи (20,8% опитаних), на

виплату боргів (19,1%) та на оборону (16,9%). Лише 7,8% знають, що

найбільша частка сплачених громадянами податків витрачається на пенсії. Як

наслідок, більше половини українців (56%) хочуть платити менше податків і

розпоряджатися власними доходами

Другою великою проблемою в оподаткуванні зарплат є значний

адміністративний тягар, який вимушені нести як роботодавці, так і держава.

Так, відповідно до вище згаданого дослідження, в Україні на адміністрування

підприємством витрачається 327,5 годин (з яких 92 години – на

адміністрування податків на працю). Тоді як по регіону Центральна Азія та

Східна Європа, до якого включена Україна, в середньому цей показник

складає 219 годин, а серед країн Євросоюзу – 161 година. Показовим є приклад

Вірменії, якій вдалося покращити цей показник шляхом проведення реформ у

2014 році, що дозволило скоротити затрати часу на 59 годин шляхом

об’єднання податку на соціальне страхування та податку на дохід – до речі, це

підвищило рейтинг Вірменії в Doing Business.

Загалом, дослідження Doing Business Світового Банку свідчить, що країни

рухаються у напрямку зменшення адміністративного навантаження у сплаті

податків: за останні 15 років 62 країни скасували або об’єднали податкові

платежі, аби зменшити витрати бізнесу на адміністрування. У більшості країн

ОЕСР з високим рівнем доходу податки, які стягуються з однієї бази,

сплачуються та адмініструються спільно, і, як наслідок, середня кількість

платежів у всіх країнах цієї групи становить лише 10. Для порівняння –

середній показник для всіх 190 досліджуваних економік – 23 платежі.

Даний законопроект тісно пов'язаний із проектом Закону України "Про

внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів

щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" та є його

продовженням. Відповідно є необхідність в їх одночасному розгляді.

2.Цілі та завдання законопроекту

Основною метою законопроекту є забезпечення перерозподілу

бюджетних надходжень від об’єднаного податку на доходи фізичних осіб та

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до державного та

місцевих бюджетів, а також до Пенсійного фонду України та Фондів

державного соціального страхування.

3.Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом, внаслідок збільшення бази та ставки ПДФО через

об'єднання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного

внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

пропонується:

- не зараховувати надходження від ПДФО до державного бюджету;

- до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських

територіальних громад відносити:

1) 27 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи

фізичних осіб, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього

Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом

України на відповідній території (крім території міст Києва та Севастополя);

2) 18 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи

фізичних осіб, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього

Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом

України на території міста Києва та зараховується до бюджету міста Києва;

100 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку на доходи

фізичних осіб, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього

Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом

України на території міста Севастополя та зараховується до бюджету міста

Севастополя;

- до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та

обласних бюджетів відносити 7 відсотків податку на доходи фізичних осіб

(крім податку, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього

Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом

України на відповідній території;

- передбачити, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку,

визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу

України), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом

України у розмірі 66 відсотків на відповідній території України (крім території

міст Києва та Севастополя) та у розмірі 82 відсотка - на території міста Києва,

а також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до

пункту 1-1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування" спрямовуються на відрахування до Пенсійного фонду України

та Фондів державного соціального страхування для забезпечення:

1) загальнообов’язкового державного соціального страхування на

випадок безробіття;

2) загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку

з тимчасовою втратою працездатності;

3) загальнообов’язкового державного соціального страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності;

4) загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

4.Місце законопроекту в системі законодавства

Нормативно-правову базу у даній сфері правового регулювання

становить Бюджетний кодекс України.

5.Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту не потребує додаткових витрат з

Державного бюджету України.

6.Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та

інших наслідків застосування законопроекту після його прийняття

Прийняття законопроекту матиме наслідком детінізацію відносин з

оплати праці, збільшенню заробітних плат та доходів бюджетів, покращення

захисту прав працівників завдяки оформленню трудових відносин, а також

збільшення кількості робочих місць і надходження додаткових інвестицій в

Україну.

Народні депутати України

ЄАС ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:ЖЕЛЕЗНЯК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ

Сертифікат: 2B6C7DF9A3891DA104000000646E83006BD27702

Дійсний до: 03.09.2022 23:59:59Апарат Верховної Ради України

№ 212д9/1-2022/19115 від 24.01.2022