Проєкт Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо усунення дискримінаційних обмежень у здійсненні місцевих запозичень та наданні місцевих гарантій сільськими і селищними територіальними громадами

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до Проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу

України щодо усунення дискримінаційних обмежень у здійсненні місцевих

запозичень та наданні місцевих гарантій сільськими і селищними

територіальними громадами

1. Мета

Метою прийняття Закону України «Про внесення змін до Бюджетного

кодексу України щодо усунення дискримінаційних обмежень у здійсненні

місцевих запозичень та наданні місцевих гарантій сільськими і селищними

територіальними громадами» (далі – законопроект) є надання сільським та

селищним радам, які в процесі утворення спроможних територіальних громад на

всій території України стали органами місцевого самоврядування сільських та

селищних територіальних громад повноцінно реалізовувати власну компетенцію

та здійснювати конституційну функцію із вирішення питань місцевого значення

шляхом надання їм права застосовувати передбачені чинним законодавством

механізми здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій як

повноцінних та спроможних суб’єктів бюджетно-фінансових правовідносин.

2. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування

є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у

сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати

питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в

порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого

самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Основного Закону України не може бути привілеїв

чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших

переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця

проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, Конституція України не передбачає жодних правових відмінностей у

правому статусі як територіальних громад сіл, селищ, міст, так і сільських,

селищних, міських рад, а також забороняє будь-які привілеї чи обмеження

(дискримінацію) за ознакою місця проживання чи будь-якою іншою ознакою.

У той же час Бюджетний кодекс України передбачає, що здійснювати

місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії на базовому рівні місцевого

самоврядування в Україні можуть лише міські територіальні громади та міські

ради, які є їх представницькими органами.

В червні 2020 року Кабінет Міністрів України затвердив адміністративні

центри та території 1469 територіальних громад, на основі якого було

сформовано оновлений адміністративно-територіальний устрій держави.

2

2Однією з підвалин зазначеної реформи було виправлення штучно

сформованої історичної нерівності між різними громадами у зв’язку зі статусом

населеного пункту – село, селище та місто, правовий статус яких, до

децентралізаційної реформи, дуже різнився. Після завершення поточного етапу

реформи усі 1469 територіальних громад, з яких 409 громад є міськими, 433 –

селищними та 626 – сільськими, в незалежності від географічного статусу їх

адміністративного центру, мають однаковий правовий статус, однакове

фінансове забезпечення , однакові повноваження і завдання перед громадянами

та державою України та, що найголовніше, визнані державою спроможними

виконувати покладені Конституцією України на базовий рівень місцевого

самоврядування функції із самостійного вирішення питань місцевого значення.

Відтак, наявність в Бюджетному кодексі України дискримінаційних

обмежень щодо 1059 спроможних територіальних громад (понад 70% від

загальної кількості територіальних громад України) в частині неможливості

здійснення ними місцевих запозичень та надання місцевих гарантій підриває їх

фінансову спроможність через неможливість оперативно застосовувати сучасні

механізми фінансово-кредитної політики та ставить під сумнів одну з ключових

підвалин реформи місцевого самоврядування та територіальної організації

влади, визнаної найуспішнішою з Українських реформ за останні 8 років.

Зрештою, проект спрямований на підсилення економічної спроможності

сільських та селищних міських територіальних громад та надання їм

можливостей на рівних із міськими територіальними громадами реалізовувати

власну фінансову-кредитну політику місцевого рівня з метою належної

реалізації власних та делегованих державою повноважень.

3. Основні положення проєкту акта

Законопроектом пропонуються внести зміни до Бюджетного кодексу

України в частині розширення повноважень сільських, селищних рад щодо

здійснення ними місцевих запозичень (як внутрішніх так і зовнішніх) та надання

місцевих гарантій для сільських, селищних територіальних громад без жодних

обмежень.

Крім того законопроектом пропонується передбачити, що цей Закон набуває

чинності через місяць після опублікування для того, щоб Кабінет Міністрів

України привів власні нормативно-правові акти та забезпечив приведення

міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх

нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Нормативно-правові акти

У даній сфері діють Конституція України, Бюджетний кодекс України та

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

На момент внесення проект не потребує додаткових витрат Державного

бюджету України.

3

3 6. Прогноз результатів

Прийняття даного законопроекту дозволить продовжити другий етап

реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади шляхом

уніфікації повноважень територіальних громад як органів місцевого

самоврядування базового рівня в незалежності від географічного статусу їх

адміністративного центру – села, селища чи міста, а також забезпечить дійсну

реалізацію принципу повсюдності та спроможності місцевого самоврядування,

так само як і повноцінно відновить гарантії місцевого самоврядування для усіх

1469 територіальних громад, передбачені статтею 140, 142 Конституції України.

Народні депутати України

ЄАС ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Безгін Віталій Юрійович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B04000000ACCE2E001A569000

Дійсний до: 11.02.2023 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 75д9/1-2021/404516 від 24.12.2021