Проєкт Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 18 червня 2020 року про прийняття в другому читанні та в цілому проекту як Закону України проекту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (реєстр.№3383 від 23.04.2020)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту постанови про скасування рішення Верховної Ради

України від 18 червня 2020 року про прийняття в другому читанні та і

цілому як Закону України проекту Закону про внесення змін до

Господарського процесуального кодексу України, Цивільного

процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства

України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину,

встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню

коронавірусної хвороби (COVID-19) (реєстраційний № 3383 від 23.04.2020)

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Регламенту, рішення Верховної Ради можуть

бути скасовані Верховною Радою до підписання відповідного акту Верховної

Ради Головою Верховної Ради України.

Необхідність скасування рішення Верховної Ради України від 18 червня

2020 року про прийняття в другому читання та в цілому як Закону України

проекту Закону реєстр. №3383 від 23.04.2020 полягає у наступному.

Держава і суспільство повинні діяти відповідно до норм Конституції і в

рамках форм та методів, передбачених нею. Конституція має найвищу

юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Прийняття зазначеного Законопроекту порушує конституційний принцип

стабільності правових норм, який покликаний забезпечити сталість

законодавчого регулювання. Менш ніж два місяці тому Верховна Рада України

прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних

гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» і

встановила правила автоматичного продовження процесуальних строків на

період дії карантину без рішення суду. Суттєвих нарікань щодо запровадженого

правового регулювання з боку учасників судових процесів не надходило.

Натомість, Законопроект вводить в дію нові правила щодо продовження

процесуальних строків, що, очевидно, суперечить здоровому глузду та

конституційним принципам верховенства права і права на захист.

Крім того, на сьогодні відбувається поступове зняття обмежень

карантинних заходів. А відтак, вбачається недоцільним внесення відповідних

змін. Законопроектом вносяться зміни до пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві

положення» Цивільного процесуального кодексу України, які спрямовані на

однакове врегулювання подібних правовідносин у трьох процесуальних

кодексах України (Цивільному, Господарському процесуальних кодексах

України та в Кодексі адміністративного судочинства України), оскільки

положення Законопроекту порушують ряд статей Конституції України: 8, 22, 24,

129 - законопроект порушує принцип юридичної визначеності (верховенства

права), принцип недопущення звуження прав людини і громадянина, принцип

2

рівності всіх перед законом та у своїх правах, принцип рівності учасників

судового процесу.

Прийняття Законопроекту впливає на мільйони людей і кілька мільйонів

судових процесів, які одночасно відбуваються в різних судових інституціях та в

різних інстанціях, і за предметом, і за територіальною підслідністю. Крім того,

якщо раніше строк продовжувався автоматично, то за новими правилами строк

відновлюватиметься за рішенням суду. Це означає, що не завжди всі учасники

процесу будуть знати, що відновлені строки; не завжди всі учасники процесу

зможуть по факту реалізувати свої конституційні права, оскілки районні суди, в

окремих випадках, знаходяться не в межах безперешкодної досяжності (тим паче

в період дії карантинних обмежень). Не завжди людина зможе із певного

населеного пункту швидко потрапити до районного центру, відповідного суду,

аби висловити свою позицію і вчасно дізнатися, що строки уже процесуально

продовжені.

Застосування норм прийнятого Закону призведе до практики

застосування різних норм права в однакових правовідносинах.

В разі набуття чинності Законом, він має бути предметом розгляду в

Конституційному Суді, оскільки у своїх рішеннях Конституційний Суд України

неодноразово наголошував на наступному:

1.Верховенство конституційних норм поширюється на всі сфери

державної діяльності, в тому числі і на законотворчий процес. Верховна Рада

України, приймаючи закони, не має права допускати невідповідностей щодо

будь-яких положень, прямо закріплених в Конституції України (пункт 1 Рішення

Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням

Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" (справа про

Рахункову палату)від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997).

2.Закріплення в Основному Законі України принципу верховенства

права, невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини і громадянина,

гарантій їх здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-

правових актів, які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй

(частина друга статті 8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,

відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не

передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

(стаття 19 Конституції України) (пункт 3 мотивувальної частини Рішення

Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням

Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін

до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1222“ від 28

жовтня 2009 року № 28-рп/2009).

3.Принцип верховенства Конституції України поширюється на всю

територію України. Конституційний Суд України наголошує, що неухильне

додержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування

3

Конституції та законів України є запорукою стабільності, підтримання

громадського миру, злагоди в державі (підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної

частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним

поданням виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови

Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про

незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя“ від 20 березня

2014 року № 3-рп/2014).

4.Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми

застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-

правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати

їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише

у частині, що не суперечить Конституції України (підпункт 2.1 пункту 2

мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за

конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав

людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень

частини п’ятої статті 21 Закону України „Про свободу совісті та релігійні

організації“ (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних

богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій) від 8 вересня 2016 року

№ 6-рп/2016).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і

повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Оскільки Законопроект № 3383 від 23.04.2020 суперечить вимогам

Конституції України, а Регламент Верховної Ради України передбачає

процедуру голосування за законопроекти, які відповідають вимогам Конституції

України, то доцільним вважаю, вжити заходи, передбачені статтею 48

Регламенту Верховної Ради України.

А відтак, враховуючи вище викладене, рішення про прийняття в другому

читанні та в цілому Законопроекту № 3383 від 23.04.2020 має бути скасовано,

оскільки він очевидно порушує вимоги Конституції України, базові принципи

функціонування правової держави, одним з основних завдань якої є забезпечення

реалізації права на захист людиною і громадянином.

2. Мета і завдання прийняття акта

Проект Постанови спрямований на скасування рішення Верховної Ради

України від 16.10.2019 року про прийняття в другому читанні та в цілому як

Закону України проекту Закону реєстр. № 3383 від 23.04.2020.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Проектом Постанови пропонується скасувати рішення Верховної Ради

України від 16.10.2019 року про прийняття в цілому як закону України проекту

Закону реєстр. № 3383 від 23.04.2020.

4

4. Стан нормативно-правової бази

Прийняття Постанови не потребуватиме внесення змін до інших

законодавчих актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Постанови не потребуватиме додаткових видатків з

Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

проекту акта

Прийняття Постанови дозволить скасувати рішення Верховної Ради

України від 18 червня 2020 року про прийняття в другому читанні та в цілому як

Закону України проекту Закону реєстр. № 3383 від 23.04.2020, який суперечить

конституційному принципу стабільності законодавства, очевидно порушує

конституційне право на захист.

Народний депутат України С.ВЛАСЕНКО

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Власенко Сергій Володимирович

Сертифікат: 20B4E4ED0D30998C040000007970280086256700

Дійсний до: 30.08.2020 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 170д9/2-2020/81520 від 19.06.2020