Тип: Звичайний
№ 2574
Дата: 11 грудня 2019 р.
Статус: Опрацьовується в комітеті
Субʼєкт: Народний депутат України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 18
Закону України "Про управління об'єктами державної власності"
щодо оплати праці керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Україна й досі не подолала негативних наслідків фінансово-економічної кризи 2014 р. - поч. 2017 р. та невиваженої соціальної політики останнього періоду, які призвела до того, що дуже значна частина населення країни перебуває за межею бідності та піддається ризику маргіналізації.
Стрімке скорочення платоспроможності населення України, яке спостерігається з 2014 р., напряму пов’язане з низьким рівнем його доходів і, насамперед, оплати праці. На сьогодні зарплата українців є найнижчою в об’єднаній Європі та на пострадянському просторі. За підсумками січня-грудня 2018 р. середньомісячна зарплата в Україні у середньому становила 8865 грн. або 276 євро (за середньорічним обмінним курсом НБУ). Це в 2 рази менше, аніж середня зарплата (брутто) за вказаний період у найбіднішій країні Євросоюзу – Болгарії (585 євро); майже в 4 рази менше, ніж у Польщі (1049 євро); у 4,5-5,5 раза менше, ніж у Чехії (1249 євро), Естонії (1311 євро) та Португалії (1530 євро); в 15 разів менше, ніж в Німеччині (4225 євро) та в 17 разів менше, ніж у Данії (4708 євро).
Окрім відносно низького рівня оплати праці, гострою проблемою в Україні залишається невиплата заробітної плати. Протягом 2014 р. – жовтня 2019 р. загальна заборгованість з виплати заробітної плати зросла у 4,6 раза і на 1 листопада 2019 р. склала 3438,0 млн. гривень.
Крім того, станом на початок листопада 2019 року 2 млн. 859 тис. українських домогосподарств або майже 20% їх загальної кількості були фінансово неспроможні самостійно оплатити житлово-комунальні послуги або ж придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та були змушені оформити отримання відповідного виду субсидій. Ще п’ять років тому таких сімей було у 2 рази менше.
В умовах зубожіння населення надзвичайно загострюється проблема розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги та енергоресурси. Сумарна заборгованість за їх споживання кінцевими споживачами (населенням) на початок листопада 2019 року сягнула 52,1 млрд. грн., за останні три з лишнім роки збільшившись майже у 6 разів (на початок 2016 р. заборгованість становила 8,9 млрд. грн.).
Через деструктивну урядову соціальну політику та допущену значну деформацію системи соціального захисту населення, що спостерігається в останні роки, масштаби бідності українських громадян зростають.
Так, за даними ПРООН, за підсумками 2016 року в Україні понад 60% населення проживали в бідності. Відповідно до результатів опитувань, проведених Інститутом соціології НАН України влітку 2017 року, майже 86% українців відносили себе до категорії бідних і вкрай нужденних, у тому числі 6% наших громадян відповіли, що інколи голодують чи змушені просити милостиню.
У січні 2018 року Центр новин ООН повідомив, що за даними представників Всесвітньої продовольчої програми та Продовольчої і сільськогосподарської організації, на сьогодні в Україні гостру нестачу продовольства відчуває 1,2 млн. осіб, – це 26% тієї категорії населення, яка більшою чи меншою мірою потерпає від нестачі продуктів харчування, – і головним чином вони проживають у зоні збройного конфлікту на Донбасі. Однією з причин такої неприпустимої ситуації є надзвичайно низький рівень соціального захисту та підтримки, що Уряд надає населенню постраждалих внаслідок воєнного конфлікту територій.
На початку 2019 року Державна служба статистики України оприлюднила дані соціологічних обстежень, згідно з якими, в середньому в Україні 71,7% домогосподарств за самооцінкою матеріального добробуту відносять себе до бідних, причому серед жителів сільської місцевості таких налічується аж 79,5%.
Зважаючи на таку складну ситуацію та надзвичайно низький рівень добробуту населення країни, просто цинічною виглядає оплата праці окремих керівників державних компаній, які щомісяця можуть отримувати від 300 тис. до понад 5 млн. гривень.
Так, у відкритих засобах масової інформації наявні дані щодо надвисоких заробітних плат, зокрема, керівників НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Українська залізниця", ПАТ "Укргазвидобування", УДППЗ "Укрпошта", тощо.
Крім того, незрозумілою виглядає ситуація, коли керівник державного підприємства отримує в десятки, а то і сотні разів вище заробітну плату, ніж відповідний Міністр, до сфери управління міністерства якого відноситься таке підприємство. І це при тому, що Міністр відповідає за певний напрямок у державному управлінні країни на найвищому рівні, а не на окремо взятому підприємстві.
Тому, з метою врегулювання питання оплати праці керівників державних компаній і приведення її до економічно і логічно обґрунтованого рівня пропонується прийняти відповідний законопроект.
2. Цілі і завдання прийняття акта
Метою законопроекту є визначення економічно і логічно обґрунтованого рівня оплати праці керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
Проектом закону пропонується:
1. Обмежити рівень заробітної плати керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки шляхом визначення її максимального розміру – не вище розміру оплати праці члена Кабінету Міністрів України.
2. Встановити, що контракти з керівниками суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки, які передбачають оплату праці у розмірі більшому, ніж передбачено Законом, вважаються розірваними з останнього числа місця наступного за місяцем набрання чинності цим Законом, якщо до них за згодою сторін не буде внесено зміни щодо оплати праці на умовах, визначених цим Законом.
3. Доручити Кабінету Міністрів України забезпечити організацію конкурсного відбору на посади керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки, з якими контракти буде розірвано відповідно до закону.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У цій сфері правового регулювання діють Закон України "Про управління об'єктами державної власності" та відповідні акти Уряду, прийняті на його виконання.
Реалізація законопроекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів України.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття законопроекту дозволить визначити економічно і логічно обґрунтований рівень оплати праці керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектору економіки, що в свою чергу сприятиме економії коштів державних компаній.
Народний депутат України Королевська Н.Ю.