Проєкт Закону про юстицію, дружню до дитини

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань правової політики

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-35-84

В И С Н О В О К

щодо проекту Закону про юстицію, дружню до дитини

(реєстр. № 5617 від 04 червня 2021 року)

За дорученням Голови Верховної Ради України від 07 червня 2021 року

Комітет з питань правової політики розглянув на своєму засіданні 02 березня

2023 року (протокол № 115) проект Закону про юстицію, дружню до дитини

(реєстр. № 5617 від 04 червня 2021 року), поданий Кабінетом Міністрів України

(далі – Законопроект).

Згідно з пояснювальною запискою Законопроект розроблено з метою

посилення захисту прав і ресоціалізацію неповнолітніх, що вчинили кримінальні

правопорушення. Законопроект має на меті створення умов для організації та

ефективного функціонування юстиції, дружньої до дитини, що відповідає

вимогам Конвенції про права дитини та іншим міжнародним стандартам щодо

прав дитини і є законодавчою основою для забезпечення запобігання

правопорушенням у дитячому середовищі, належного поводження з дітьми у

контакті з законом та їх соціальної реабілітації, запобігання вторинній віктимізації

дітей, які є потерпілими або свідками.

Так, у Законопроекті пропонується передбачити нові поняття і терміни у

законодавстві; принципи юстиції, дружньої до дитини; положення про

поводження з дітьми, які вчинили правопорушення і потрапили до системи

правосуддя, а також з дітьми, які є потерпілими або свідками і потребують

застосування заходів соціальної реабілітації; положення про альтернативні

кримінальному провадженню та судовому розгляду можливості реагування на

правопорушення дітей, зокрема з проведенням процедури відновного

примирення (медіації), або без неї із застосуванням одного чи декількох

відновних заходів, спрямованих на соціальну реабілітацію дитини і запобігання

повторному вчиненню нею правопорушень.

Крім того, за погодженням з Міністерством соціальної політики України

та Міністерством освіти і науки України, Законопроектом пропонується

ліквідувати загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації

шляхом запровадження спеціалізації центрів соціально-психологічної

реабілітації дітей.

На думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, прийняття

Законопроекту дозолить посилити захист прав і ресоціалізацію неповнолітніх, що

вчинили кримінальні правопорушення.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ) за результатами опрацювання положень Законопроекту висловило

до нього ряд зауважень та пропозицій. Зокрема, на переконання ГНЕУ, поданий

Законопроект характеризується відсутністю самостійного предмету правового

регулювання, більшість запропонованих норм вже передбачені іншими

нормативно-правовими актами. Крім того, положення Законопроекту

потребують узгодження термінології з чинним законодавством України. Також

ГНЕУ звертає увагу на положення частини другої статті 31 Закону (у редакції

Законопроекту) щодо прийняття рішення про участь у медіації дитини

самостійно, яке видається дещо сумнівним, оскільки такий припис стосується й

малолітньої дитини (фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

відповідно до частини першої статті 31 Цивільного кодексу України). Крім того,

у статті 32 Закону (в редакції Законопроекту) слід враховувати, що згідно з

частиною другою статті 31 Цивільного кодексу України малолітня особа не несе

відповідальності за завдану нею шкоду. У цьому контексті також звертається

увага на положення частин третьої та четвертої статті 8 прийнятого Закону

України «Про медіацію», відповідно до яких передбачається, що неповнолітня

особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, яка є стороною медіації,

може приймати рішення з дотриманням вимог законодавства з урахуванням

обсягу її дієздатності.

Серед іншого, ГНЕУ не погоджується з приписами пункту 6 частини

першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції

Законопроекту), оскільки згідно з пунктом 2 частини другої статті 19 Кодексу

адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не

поширюється на справи, що мають вирішуватись в порядку кримінального

провадження.

Інститут законодавства Верховної Ради України (далі – Інститут

законодавства), опрацювавши положення Законопроекту, висловив ряд

зауважень та пропозицій до нього. Зокрема, звертається увага на необхідність

коригування термінології, яка застосовується у Законопроекті, а також

узгодження окремих положень Законопроекту між собою та з положеннями

інших законодавчих актів України. Крім того, Інститут законодавства зазначає

про необхідність коригування назви Законопроекту відповідно до поставлених

завдань. Звертається увага, що Конвенція ООН про права дитини, визначає

принципово новий підхід до системи прав дитини, яка включає загальнолюдські

права та свободи, адаптовані щодо дитини, і спеціальні (ювенальні) права і

свободи. Вихідним принципом у розумінні прав дитини є визнання пріоритету

інтересів дитини перед інтересами інших суб’єктів права. Такий підхід, на думку

Інституту законодавства, потребує нового розуміння базового для правосуддя

(юриспруденції в цілому) принципу правової рівності (рівності як зрівняння).

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної

політики за результатами розгляду Законопроекту висловив ряд зауважень до

його положень та вирішив рекомендувати Верховній Раді України за

результатами розгляду Законопроекту в першому читанні повернути його

суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Зокрема, на думку

членів Комітету, з тексту Законопроекту варто виключити положення про

розміщення в Центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, які потрапили

під кримінальну відповідальність, натомість передбачити створення нової

мережі закладів, які будуть здійснювати ресоціалізацію таких дітей. Така позиція

мотивована і тим, що нові функції, які пропонуються Законопроектом для

Центрів соціально-психологічної реабілітації дітей є недостатньо вивченими і

такими, які справлять негативний вплив на їх функціонування та призведуть до

порушення прав на соціальний супровід дітей, які опинились в складних

життєвих обставинах.

Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту, опрацювавши

положення Законопроекту, висловив ряд зауважень до нього та ухвалив рішення

рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду Законопроекту

в першому читанні прийняти його за основу з урахуванням пропозицій Комітету,

визначити головним комітетом з підготовки Законопроекту до другого читання

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики і створити робочу

групу з його підготовки за участі представників комітетів з питань правової

політики, з питань молоді і спорту, з питань правоохоронної політики.

Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій за

результатами розгляду Законопроекту висловив зауваження до окремих його

положень та вирішив рекомендувати Верховній Раді України за наслідками

розгляду Законопроекту у першому читанні прийняти його за основу та

доопрацювати до другого читання з урахуванням висловлених комітетами

Верховної Ради України зауважень та пропозицій.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу за результатами розгляду Законопроекту визнав його

положення такими, що регулюються національним законодавством країн-членів

Європейського Союзу та не підпадають під дію міжнародно-правових

зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.

Міністерство соціальної політики України (далі – Мінсоцполітики)

запропонувало переглянути запропоновані Законопроектом повноваження

міждисциплінарної команди з питань соціального захисту дітей, які перебувають

у складних життєвих обставинах, зокрема, виключити повноваження щодо

прийняття цією командою рішення про застосування відновних заходів щодо

дитини у конфлікті із законом та наділити такими повноваженнями службу у

справах дітей (зміни до статей 1 та 7 Законопроекту). Також Мінсоцполітики

пропонує внести зміни до деяких інших положень Законопроекту в частині:

визначення суб’єктів юстиції щодо дітей (статті 5), порядку застосування

спеціальних заходів запобігання перебуванню дитини у групі ризику та

правопорушенням у дитячому середовищі (статті 13-14), здійснення соціально-

психологічної реабілітації дітей, які після досягнення 11-річного віку до

досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили

суспільно небезпечне діяння, що має ознаки діяння, передбаченого Особливою

частиною Кримінального кодексу України (стаття 23), застосування відновних

заходів щодо дитини у конфлікті із законом (статті 24-25).

Міністерство розвитку громад та територій України зазначило про

відсутність пропозицій та зауважень до Законопроекту.

Офіс Генерального прокурора, розглянувши Законопроект, висловив ряд

зауважень до нього. Так, у листі зазначено, що правове регулювання інституту

«виведення дитини з кримінального провадження» потребує як змістовного, так

і техніко-юридичного доопрацювання. Зокрема звертається увага, що наведене у

статті 1 Законопроекту визначення поняття «виведення дитини з кримінального

провадження» суперечить частині другій статті 44 Кримінального кодексу

України. Зважаючи на вимоги частини першої статті 1 Кримінального

процесуального кодексу України, порядок здійснення кримінального

провадження щодо неповнолітніх має регулюватися лише кримінальним

процесуальним законодавством України. З огляду на зазначене, на переконання

Офісу Генерального прокурора, положення про «виведення дитини з

кримінального провадження» можуть бути лише предметом проекту про

внесення змін до кримінального та кримінального процесуального законодавства

України.

Крім того, Офіс Генерального прокурора звертає увагу на положення

частини третьої статті 7 Законопроекту щодо консультативно-дорадчого органу

з питань правосуддя стосовно дітей при Кабінеті Міністрів України. Не

погоджуючись концептуально зі створенням вказаного органу, Офіс

Генерального прокурора зазначає, що наділення такого органу координаційними

повноваженнями з питань правосуддя виходить за рамки діяльності

консультативно-дорадчого органу, який може бути створений при Кабінеті

Міністрів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про

затвердження типового положення про консультативний, дорадчий та інший

допоміжний орган, утворений Кабінетом Міністрів України» від 17 червня 2009

року № 599.

Обговоривши положення Законопроекту, члени Комітету також звернули

увагу на положення пункту 1 частини першої статті 1 Законопроекту, якою

передбачається звільнення дитини у конфлікті із законом від кримінальної

відповідальності на стадії досудового розслідування із застосуванням до неї

відновного примирення (медіації) чи інших відновних заходів за наявності

визначених законом підстав. Адже відповідно до частини другої статті 44

Кримінального кодексу України звільнення особи від кримінальної

відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється

виключно судом.

Крім того, варто доопрацювати положення частини першої статті 5

Законопроекту, доповнивши суб’єктів юстиції щодо дітей центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у

сфері охорони здоров’я, з огляду на приписи частини першої статті 26 проекту,

якими передбачається, що захист прав та інтересів дитини, яка є потерпілою або

свідком у кримінальному провадженні або у справі про адміністративне

правопорушення, полягатиме в наданні, зокрема, медичних послуг.

Оскільки частиною першою статті 24 Законопроекту передбачено такий

відновний захід як застереження, який може здійснюватися судом, прокурором

або ж міждисциплінарною командою, необхідно положеннями Законопроекту

встановити чіткі розмежування повноважень цих суб’єктів. Адже є

незрозумілим, у яких випадках вказаний відновний захід застосовує суд, в яких

прокурор чи міждисциплінарна команда.

Таким чином, вбачається, що Законопроект містить ряд суттєвих

недоліків та суперечностей, які потребують відповідного доопрацювання, а в

окремих аспектах – концептуального перегляду.

Положеннями Конституції України передбачено, що питання основ

соціального захисту, охорони дитинства, виховання, освіти визначаються

виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).

Прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як

єдиного органу законодавчої влади в Україні (стаття 75, пункт 3 частини першої

статті 85 Конституції України).

Обговоривши Законопроект, відповідно до статей 108, 111, 114

Регламенту Верховної Ради України, Комітет з питань правової політики

вирішив:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону про юстицію,

дружню до дитини (реєстр. № 5617 від 04 червня 2021 року), поданий Кабінетом

Міністрів України, за результатами розгляду в першому читанні повернути

суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

2. Доповідачем від Комітету з цього питання під час розгляду на

пленарному засіданні Верховної Ради України визначити голову підкомітету з

питань діяльності органів юстиції, органів виконання покарань та пробації

Фріс І.П.

Голова Комітету Д.В. МАСЛОВ