Тип: Звичайний
№ 5456
Дата: 30 квітня 2021 р.
Статус: Заслухано та знято з розгляду
Субʼєкт: Народний депутат України
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комітет з питань бюджету
01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-40-29, 255-43-61, факс: 255-41-23
Комітет Верховної Ради України
з питань правової політики
Про розгляд законопроекту
за реєстр. № 5456 від 30.04.2021
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні
7 лютого 2023 року (протокол №148) відповідно до статей 27 і 109 Бюджетного
кодексу України та статті 93 Регламенту Верховної Ради України
розглянув проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» (щодо приведення положень Закону у відповідність до Рішення
Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020) (реєстр. № 5456
від 30.04.2021), поданий народними депутатами України Демченком С.О.,
Масловим Д.В. та іншими.
Законопроектом запропоновано зміни до Прикінцевих і перехідних
положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими зокрема,
передбачається, що:
- Верховний Суд України як орган державної влади перейменовується у
Верховний Суд та продовжує діяти як найвищий суд у системі судоустрою
України. Зазначене є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру
юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань,
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційних систем
органів державної влади. При цьому, пропонується внести відповідні зміни до
Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб –
підприємців та громадських формувань»;
- судді Верховного Суду України, обрані на посади в установленому
законом порядку до набрання чинності Законом України від 02.06.2016
№ 1401 - VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з
дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом,
продовжують здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду
відповідної спеціалізації, при цьому, їх відповідність займаній посаді має бути
оцінена протягом шести місяців з дня набрання чинності відповідним Законом (у
разі прийняття законопроекту, що розглядається) та у порядку, визначеному
таким Законом;
- працівники апарату Верховного Суду України, повноваження яких не
припинені в установленому законом порядку, у місячний строк з дня набрання
чинності відповідним Законом (у разі прийняття законопроекту, що
розглядається) та у порядку, визначеному таким Законом, за їх згодою
переводяться на рівнозначні посади до апарату Верховного Суду. У разі
неможливості їх переведення на такі посади їм має бути запропонована інша
робота в апараті Верховного Суду, для чого, за необхідності, Пленум Верховного
Суду невідкладно вирішує питання щодо збільшення штатної чисельності апарату
Верховного Суду;
- судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого
адміністративного суду України:
мають право звернутися до Вищої ради правосуддя із заявою про
переведення без конкурсу до визначеного суддею апеляційного суду незалежно
від наявності у такому суді вакантних посад, а кількість таких вакансій підлягає
збільшенню для забезпечення їх переведення, при цьому, у разі неподання заяви
у зазначений строк Вища рада правосуддя без рекомендації Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України вирішує питання про переведення такого судді до
апеляційного суду відповідно до вимог статей 53 та 82 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів»;
при переведені до судів нижчого рівня, а також судді, які виявили бажання
звільнитися у відставку, прирівнюються за статусом, у тому числі за рівнем
соціально-побутового забезпечення до суддів Верховного Суду, за рівнем
грошового забезпечення з коефіцієнтом 0,85 базового розміру посадового окладу;
за заявою суддівська винагорода упродовж одного місяця підлягає
перерахунку з урахуванням коефіцієнта 0,85 до посадового окладу судді
Верховного Суду з 01.01.2020, а суддям, які підтвердили здатність здійснювати
правосуддя у відповідному касаційному суді у складі Верховного Суду, – з
моменту прийняття відповідного рішення Вищою кваліфікаційною комісією
суддів України;
у разі бажання звільнитися у відставку, їм гарантується: збереження статусу
судді відповідно суду та призначення щомісячного довічного грошового
утримання виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з
коефіцієнтом 0,85 до базового розміру посадового окладу судді Верховного Суду.
Авторами законопроекту у пояснювальній записці до нього зазначено про
те, що його реалізація не потребує додаткових витрат державного бюджету.
В свою чергу, Міністерство фінансів України (далі – Мінфін) у своєму
експертному висновку до законопроекту зазначає, що реалізація його положень
потребуватиме додаткових видатків державного та місцевих бюджетів, визначити
обсяг яких Мінфін не має можливості у зв’язку з відсутністю вихідних даних.
За орієнтовними розрахунками Мінфіну, додаткових видатків державного
бюджету потребуватимуть, зокрема:
- здійснення перерахунку суддівської винагороди: для суддів Верховного
Суду України /з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим
законом/ – щонайменше 169,7 млн грн, для суддів Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду
України, Вищого адміністративного суду України – з 18.02.2020 р. /для суддів, які
підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному касаційному суді
у складі Верховного Суду, і з моменту прийняття відповідного рішення Вищою
кваліфікаційною комісією суддів України/ – щонайменше 330 млн грн;
- збільшення чисельності посад суддів у судах апеляційної інстанції для
забезпечення переведення суддів Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України,
Вищого адміністративного суду України та встановлення для них умов оплати
праці з урахуванням коефіцієнта 0,85 до посадового окладу судді Верховного
Суду – щонайменше 247,9 млн грн щорічно для Державної судової адміністрації
України;
- здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання,
зважаючи на розмір суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру
посадового окладу судді Верховного Суду з урахуванням коефіцієнта 0,85
/виплати здійснюються органами Пенсійного фонду України/.
Також за висновком Мінфіну, у разі переведення суддів Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України у
суди апеляційної інстанції в інші регіони, забезпечення таких суддів службовим
житлом потребуватиме додаткових видатків місцевих бюджетів.
Отже, відповідно до вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу
України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту
належить надати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні
розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення
витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення
збалансованості бюджету, проте, відповідні матеріали у супровідних документах
до цього законопроекту відсутні. На невиконання вказаних вимог наголошено
також у експертному висновку Міністерства фінансів України.
Термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає
частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що
закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету
(зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і
приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію
не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
За наслідками розгляду Комітет прийняв рішення, що проект Закону
України про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
(щодо приведення положень Закону у відповідність до Рішення Конституційного
Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020) (реєстр. № 5456 від 30.04.2021),
поданий народними депутатами України Демченком С.О., Масловим Д.В. та
іншими, має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного
бюджету (у тому числі для органів судової влади та Пенсійного фонду України) та
місцевих бюджетів). У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2023 року
він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2024 року, а після 15 липня 2023 року –
не раніше 1 січня 2025 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу
прийняття закону).
Голова Комітету Роксолана ПІДЛАСА