Проєкт Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення фіскальної ефективності та справедливості у зарахуванні до місцевих бюджетів податку на доходи фізичних осіб та адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України

«Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення

фіскальної ефективності та справедливості у зарахуванні до місцевих

бюджетів податку на доходи фізичних осіб та адміністративних штрафів у

сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проєкту Закону

Недосконалість окремих норм Бюджетного кодексу України обумовлює

проблему так званої асиметрії фінансової спроможності територіальних громад в

державі.

Так, податок на доходи фізичних осіб є одним з основних джерел наповнення

їх бюджетів. Згідно частини другої статті 64 БК, він зараховується у бюджет

місцевого самоврядування за розташуванням роботодавця (його відокремленого

підрозділу).

Однак, законодавством не враховано фактичний, широко поширений стан

суспільних відносин. Зокрема те, що місця роботи (отримання доходу) громадян

часто знаходяться на територіях громад відмінних від їх податкової адреси. Як

правило, це стосується праці жителів сільських та приміських населених пунктів у

більш економічно розвинутих містах.

При цьому, публічні послуги такі платники податків отримують на території

громад, в яких вони мешкають. У результаті виникає дисбаланс між визначеними

законом обов’язками соціального обслуговування жителів та фінансовим

забезпеченням можливостей органів місцевого самоврядування.

У зарубіжних країнах ПДФО – теж один з основних бюджетоутворюючих

податків для громад. Однак, на відміну від нашої держави, його або зараховують за

податковою адресою платника, а не за місцем його трудової діяльності або фізична

особа вправі самостійно вирішувати куди саме має йти її ПДФО – в бюджет громади

за місцем проживання чи роботи.

Серед варіантів зарахування ПДФО, надання фізичній особі – платнику права

вибору місцевого бюджету для скерування податку видається для України

оптимальним рішенням.

По-перше, такий підхід окрім фіскальної дозволить задіяти й інші функції

ПДФО. Зокрема, мотивуватиме органи місцевого самоврядування до забезпечення

належних освітніх, культурних, медичних та інших публічних послуг для місцевих

жителів. Оскільки від їх якості залежатиме вибір платників податку та відповідно і

рівень доходів місцевого бюджету.

По-друге, підхід враховує, що поряд зі значним відсотком громадян які

живуть і працюють в різних громадах, існує і вагома кількість фізичних осіб котрі

фактично живуть і працюють в одній адміністративно-територіальній одиниці,

отримують на її території послуги, хоча лише формально є жителями інших громад.

По-третє, зазначений механізм надає пріоритет інтересам платника податків.

Адже саме він (вона) по-суті розпоряджатиметься власними коштами на користь

того чи іншого місцевого бюджету.

2

По-четверте, хоча запровадження нової системи може зумовити

недотримання окремими бюджетами податкових надходжень, але, з іншого боку, це

може бути компенсовано за рахунок вибору відповідної громади іншими

платниками. Особливо, якщо місцева влада робить все можливе для впевненості

останніх в ефективному розпорядженні їх коштами.

Наступним проблемним питанням фінансових ресурсів місцевих бюджетів є

те, що згідно положень БК України, надходження від адміністративних штрафів за

правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в

автоматичному режимі, спрямовуються нині виключно до державного бюджету

України. Зокрема, 50 відсотків коштів ідуть до загального, а решта 50 відсотків до

спеціального фонду держбюджету.

Разом із тим, впровадження автоматичної фіксації порушень правил

дорожнього руху за допомогою фото- та відео-техніки на територіях громад

здійснюється за рахунок і місцевих бюджетів. Більше того, планується поступове

нарощування спектру такого способу фіксації правопорушень на дорогах.

Відповідно, громади, які поряд з державою беруть своїми коштами участь у

впровадженні відповідних систем та на території яких власне і скоються

правопорушення, мали б отримувати частину надходжень від штрафів за них. І

питання не лише в тому, що зазначені кошти могли б бути використані на подальший

розвиток систем автоматичної фіксації, але передусім на фінансування заходів

усунення основних першопричин порушень на дорогах. Зокрема, на освітлення

вулиць, встановлення переходів та загалом покращення місцевої дорожньої

інфраструктури.

В ракурсі удосконалення норм законодавства щодо формування місцевих

бюджетів уваги заслуговує також проблема неналежної юридичної визначеності

пункту 29 частини першої статті 64 БК. Зокрема, при формуванні чинної редакції

норми було упущено як дохід місцевих бюджетів надходження від орендної плати

за користування майном підприємств, установ, організацій, засновником яких є

сільські, селищні, міські ради.

Для вирішення вищезазначених проблемних питань існує необхідність

внесення змін до Бюджетного кодексу України.

2. Цілі і завдання проєкту Закону

Метою проєкту Закону є забезпечення ефективного та справедливого, з

фіскальної точки зору, розподілу надходжень від податку на доходи фізичних осіб,

від адміністративних штрафів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки

дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також орендної плати за

користування майном підприємств, установ, організацій, засновником яких місцеві

ради .

3. Загальна характеристика і основні положення

3

Законопроєктом пропонується внести зміни до статей 64 та 71 Бюджетного

кодексу України, а саме установити, що:

- за заявою фізичної особи – платника ПДФО податковому агенту, частина

податку належна до зарахування в місцевий бюджет, зараховується у відповідний

бюджет за податковою адресою такої особи;

- 50 відсотків надходжень від адміністративних штрафів за адміністративні

правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в

автоматичному режимі в межах відповідної території територіальної громади,

зараховуються до бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету;

- надходження від орендної плати за користування цілісним майновим

комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, у тому числі

було передано на баланс підприємств, установ, організацій засновником яких є

сільські, селищні, міські ради належать до доходів загального фонду бюджетів

місцевого самоврядування.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері регулювання.

Основними нормативними актами у даній сфері правовідносин є Конституція

України, Бюджетний кодекс України та прийняті відповідно до них інші

нормативно-правові акти.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

На момент внесення проєкт Закону не потребує додаткових витрат з

Державного бюджету України. Фінансово-економічний вплив Законопроєкту на

місцеві бюджети залежатиме відповідно від волевиявлення платників ПДФО щодо

зарахування податку в бюджети за їх податковою адресою, кількості зафіксованих

в автоматичному режимі адміністративних правопорушень на територіях громад та

орендних платежів від майна, переданого підприємствам, установам, організаціям,

засновниками яких є місцеві ради.

6. Прогноз наслідків прийняття законопроєкту

Прийняття проєкту Закону сприятиме ефективному та справедливому з

фіскальної точки зору розподілу фінансових надходжень до місцевих бюджетів.

Також позитивний ефект від реалізації Законопроєкту полягатиме у посиленні

фінансової самостійності місцевих громад та наявності в них додаткових стимулів

розвитку інфраструктури та соціальних послуг для населення.

Народні депутати України

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:КРАСОВ ОЛЕКСІЙ ІГОРОВИЧ

Сертифікат: 2B6C7DF9A3891DA104000000DEBE3E00B4F8B601

Дійсний до: 10.09.2021 23:59:59Апарат Верховної Ради України

№ 381д9/1-2021/110245 від 30.03.2021