Проєкт Постанови про вшанування на державному рівні 80-ї річниці пам’яті жертв Львівського погрому 30 червня – 2 липня 1941 року

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Постанови Верховної Ради України

«Про вшанування на державному рівні 80-ї річниці пам’яті

жертв Львівського погрому 30 червня – 2 липня 1941 року»

1.Обґрунтування необхідності прийняття проекту Постанови

30 червня – 2 липня 1941 року в перші дні німецької окупації міста Львова

відбулися погроми єврейського населення, організовані та вчинені

німецькими підрозділами, українською міліцією, сформованою з ініціативи

ОУН (б), яка 30 червня 1941 року прийняла Акт проголошення Української

держави, розраховуючи на співпрацю з націонал-соціалістичною Німеччиною,

а також місцевим польським та українським населенням, в результаті яких

тисячі євреїв було вбито, закатовано або скалічено.

Події, що відбулися під час Львівського погрому 30 червня – 2 липня 1941

року (далі – Львівський погром) детально описані в публікації від 20 грудня

2012 року в інтернет-виданні Українська правда в її розділі Історична правда1.

Так, у 1939 році, перед початком Другої світової війни, населення Львова

становило 312,2 тис. осіб, у т.ч. поляки – 157,5 тис. (50,4 %), євреї – 99,6 тис.

(31,9%), українці – 49,7 тис. (15,9%).

Після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941

року у в’язницях Львова та області перебували тисячі засуджених та ще не

засуджених українців, більшості з яких інкримінували злочини за статтею 54

Кримінального кодексу Української РСР (контрреволюційна діяльність).

Більшість з цих осіб були незаконно розстріляні співробітниками НКВС перед

відступом військ Червоної армії.

Враховуючи, що в органах НКВС служили у тому числі особи єврейської

національності, німецька пропаганда та українські націоналісти спрямували

гнів місцевого населення за ці злочини радянської влади на єврейське

населення Львова та інших міст Західної України.

Негатив по відношенню до євреїв посилювався також і соціально-

економічними мотивами: багато євреїв посідали вищі місця в соціальній

ієрархії, ніж переважаюче за чисельністю польське населення, а тим більше

дискриміноване протягом десятиліть українське населення, яке було явною

меншиною і становило лише 15,9 % від усіх жителів Львова.

1 https://www.istpravda.com.ua/research/2012/12/20/93550/

2

Погроми та насильство стосовно євреїв відбувалися також і на

окупованих нацистською Німеччиною польських територіях, зокрема, у місті

Краків (грудень 1939 року), великодній погром у Варшаві (1940 рік), масове

вбивство євреїв поляками за можливої участі німецьких підрозділів у селі

Єдвабне (наприкінці червня – на початку липня 1941 року) з кількістю вбитих

за окремими оцінками до 1600 євреїв.

30 червня 1941 року, коли до Львова увійшли німецькі війська

керівництво ОУН (б) прийняло Акт проголошення Української держави,

розраховуючи на співпрацю з націонал-соціалістичною Німеччиною. Було

створено уряд, який очолив заступник Степана Бандери Ярослав Стецько.

Водночас, ОУН (б) організувала так звану «українську народну міліцію», до

складу якої увійшли члени ОУН, як місцеві, так і ті, що прийшли одночасно з

німецькими військами з території Польщі, а також колишні радянські

міліціонери.

Ця «українська народна міліція» і брала участь в Львівському погромі.

Вважається, що таким чином лідери ОУН (б) намагалися засвідчити німецькій

окупаційній владі свою підтримку, сподіваючись на взаємне сприяння в

будівництві «Української держави» на окупованих нацистською Німеччиною

українських територіях.

Фактом залишається, що Львівський погром відбувався з ініціативи та під

контролем німецької окупаційної влади, яка могла як не допустити його

взагалі, так і припинити практично на будь-якій стадії.

Водночас, програмні цілі ОУН (б) також підтримували знищення євреїв,

яких вважали відповідальними за репресії радянської влади проти українців,

що спонукало до участі в погромі не лише підрозділи «української народної

міліції», але й пересічних українців.

Стосовно участі у Львівському погромі переважаючого за чисельністю

польського населення та української меншини, то значною мірою спрацював

«ефект натовпу», коли, розуміючи свою безкарність, львів’яни, в першу чергу

з багаточисельних нижчих прошарків населення, задовольняли свої низькі

«етичні, фізичні і матеріальні потреби».

Крім того, за браком фактичного матеріалу мало дослідженою є участь у

Львівському погромі різного роду кримінальних елементів та організованих

банд, які за таких умов мають «широке поле для діяльності» і завдяки своїй

організації становлять значну небезпеку.

Слід також зазначити, що попередником Львівського погрому 1941 року

був погром євреїв у Львові в 1918 році, здійснений польськими солдатами та

місцевими жителями як помста нібито за підтримку Західноукраїнської

Народної Республіки, війська якої відступили зі Львова під натиском поляків.

3

В будь-якому разі, Львівський погром 30 червня – 2 липня 1941 року

потребує належної політичної оцінки з боку Верховної Ради України та

вшанування пам’яті його жертв на державному рівні.

Даний проект Постанови спрямований на вирішення цього питання.

Слід окремо підкреслити, що в преамбулі Конституції України визначено:

Український народ включає громадян України всіх національностей.

2.Цілі і завдання прийняття проекту Постанови

Метою прийняття проекту Постанови є вшанування на державному рівні

80-ї річниці пам’яті жертв Львівського погрому.

Завданням проекту Постанови є доручити Уряду України підготувати,

затвердити та виконати план заходів щодо вшанування у 2021 році на

державному рівні 80-ї річниці пам’яті жертв Львівського погрому.

3.Загальна характеристика і основні положення проекту Постанови

В проекті Постанови пропонується: засудити співпрацю

(колабораціонізм) з нацистською Німеччиною у роки Другої світової війни;

сприяти історичному примиренню Українського та Єврейського народів;

засудити ревізію та викривлення історичних подій.

Також пропонується рекомендувати:

1) Кабінету Міністрів України у двомісячний термін утворити

організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо вшанування

у 2021 році на державному рівні 80-ї річниці пам’яті жертв Львівського

погрому та затвердити план відповідних заходів; залучити до складу

організаційного комітету, а також до підготовки та проведення зазначених

заходів представників єврейських організацій України (за згодою); прийняти

рішення про створення у місті Львові Меморіального комплексу з вшанування

пам’яті жертв Львівського погрому;

2) Міністерству закордонних справ України звернутися до Уряду

Держави Ізраїль та єврейських неурядових організацій в інших державах світу

з пропозицією взяти участь у підготовці та проведенні заходів з вшанування

пам’яті жертв Львівського погрому;

3) Державному комітету телебачення і радіомовлення України спільно з

Українським інститутом національної пам’яті організувати підготовку

тематичних теле- і радіопередач, присвячених згаданим трагічним подіям, та

забезпечити висвітлення в засобах масової інформації заходів, що

4

проводитимуться у зв’язку з 80-ю річницею пам’яті жертв Львівського

погрому;

4)Львівській обласній державній адміністрації встановити

пам’ятні знаки жертвам Львівського погрому.

4. Стан нормативно-правової бази для прийняття проекту Постанови

Нормативно-правовою базою для прийняття даного законопроекту є

Конституція України.

Положення даного проекту Постанови не потребують внесення змін до

інших актів законодавства України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту Постанови не потребує виділення

додаткових коштів з державного або місцевих бюджетів. Після створення

Кабінетом Міністрів України на виконання Постанови організаційного

комітету він може внести пропозиції щодо здійснення у разі потреби

необхідних витрат за рахунок поточних видатків відповідальних міністерств і

відомств або в інший спосіб.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

проекту Постанови

Прийняття проекту Постанови дозволить вшанувати на державному рівні

80-у річницю пам’яті жертв Львівського погрому, сприятиме відновленню

історичної пам’яті та примиренню Українського і Єврейського народів.

Народний депутат України О.А. Волошин (посв. № 154)

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Волошин Олег Анатолійович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B04000000F2262D0085CC8E00

Дійсний до: 21.01.2023 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 154д9/1-2021/59128 від 23.02.2021