Проєкт Закону про фінансове забезпечення охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-40-35, e-mail: spvr@rada.gov.ua

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань здоров'я нації, медичної допомоги та

медичного страхування

РАДУЦЬКОМУ М.Б.

Шановний Михайле Борисовичу!

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів розглянув

на своєму засіданні 16 вересня 2020 року законопроект про фінансове

забезпечення охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в

Україні (реєстр. № 3464), поданий народним депутатом України

Тимошенко Ю.В. та іншими народними депутатами України.

Законопроектом № 3464 пропонується визначити механізм забезпечення

конституційних гарантій ефективного та доступного медичного обслуговування,

правові та економічні принципи, а також організаційні та фінансові механізми

фінансування системи охорони здоров’я та здійснення загальнообов’язкового

медичного страхування в Україні.

На думку авторів законопроекту, прийняття даного законопроекту та

створення ефективної бакатоканальної системи фінансування охорони здоров’я

в Україні дозволить у короткостроковій перспективі досягти наступних

результатів для людини і суспільства:

1. Доступність, якість і безпека необхідної медичної допомоги. Зменшить

тягар особистих видатків громадян на необхідну медичну допомогу (медичні

послуги), забезпечить його справедливий розподіл. Збільшить захищеність

українців від фінансової катастрофи у разі захворювання та іх добробут.

2. Не менше ніж 80% видатків українців на необхідне медичне

обслуговування буде покриватися за рахунок взаємодії консолідованих

публічних джерел (бюджет, ЗОМС). Більше ніж 50% видатків на ОЗ (бюджет і

ЗОМС) спрямовуються на медичні послуги (медикаменти, технології, сервіс),

будуть персоніфікованими, за принципом гроші йдуть за пацієнтом тощо.

Під час розгляду законопроекту члени Комітету та інші учасники засіданні

зауважили, що запропонована законодавча ініціатива не в повній мірі відповідає

принципам правової визначеності та зазначили таке:

1. Законопроект потребує доопрацювання в частині інкорпорованості його

положень до існуючої системи законодавства та уточнення місця та змісту

регулювання порушених у законопроекті питань з огляду на норми, зокрема,

Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про

державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Основ

законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування» тощо. Норми законопроекту не узгоджуються із актами, що мають

таку ж юридичну силу.

2. Перш за все слід зазначити, що Закон України «Про загальнообов’язкове

державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України

про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові,

фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального

страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у

зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони

життя та здоров’я. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 чинної редакції

цього Закону крім таких видів соціального страхування як у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності передбачено

також і медичне соціальне страхування.

Отже положення законопроекту потребують доопрацювання з урахуванням

положень зазначених законів з метою дотримання принципу юридичної

визначеності, складовими яких є недвозначність правових норм, узгодженість в

системі правового регулювання.

3. Автор законопроекту пропонує створити окрему самоврядну

організацію - Уповноважений орган обов’язкового медичного страхування, що

потребуватиме додаткових фінансових ресурсів і призведе до необґрунтованого

зростання адміністративних витрат. Крім того, положеннями проекту не

конкретизовано повноважень цього органу в частині виконання адміністративно-

управлінських функцій, що в свою чергу, може призвести до законодавчих

колізій при визначенні компетенції органів у сфері реалізації політики

загальнообов’язкового медичного страхування.

4. Положеннями статті 12 законопроекту пропонується врегулювати

питання щодо порядку розроблення та фінансування Базової програми.

Водночас, передбачається внесення змін до тексту Закону України «Про

державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» з тим, щоб

замінити слова «програма медичних гарантій» на слова «Базова програма» у

відповідних відмінках.

У разі прийняття закону виникне правова колізія, оскільки розроблення та

фінансування Базової програми буде регулюватися одночасно двома законами

(статтею 12 законопроекту та статтею 4 Закону України «Про державні фінансові

гарантії медичного обслуговування населення»).

5. Законопроектом пропонується передбачити, що Пенсійний фонд України

на запит Страховика безоплатно передає йому відомості з реєстру застрахованих

осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального

страхування (далі – Державний реєстр) та з реєстру страхувальників Державного

реєстру, включаючи «іншу інформацію, необхідну для виконання Страховиком

своїх функцій» (частина четверта статті 31 законопроекту) та «іншу інформацію,

наявну у реєстрі» (частина п’ята статті 31 законопроекту). Зазначені норми

законопроекту щодо предмету та порядку надання низки відомостей про особу

потребують врахування вимог Конституції України та Закону України «Про

захист персональних даних», виходячи зі змісту яких для надання можливості

збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації

про особу без її згоди необхідна наявність двох складових: визначення підстав у

законі та визначення мети діяльності – лише в інтересах національної безпеки,

економічного добробуту та прав людини. Відповідно до Закону України «Про

збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування» надання інформації з Державного реєстру здійснюється виключно

для потреб, визначених цим Законом та законами з окремих видів

загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також в інших

випадках, виключний перелік яких та мета надання інформації, визначені

Законом. При цьому, надання інформації з реєстру страхувальників Державного

реєстру, який формує та веде Державна податкова служба, не належить до

компетенції Пенсійного фонду України. Враховуючи, що законопроект не

передбачає внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік

єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», його

норми допускають невизначеність у регулюванні порушеного питання.

6. Проектом передбачається, що розмір страхових внесків затверджується

Верховною Радою України одночасно з прийняттям закону про Державний

бюджет України на відповідний рік і може відрізнятися для окремих видів

застрахованих осіб. При цьому розмір страхових внесків повинен забезпечити

фінансове забезпечення Програми страхування на рівні не менше ніж 3,5% від

прогнозованого рівня валового внутрішнього продукту на відповідний

бюджетний період.

За таких умов виникатиме значне додаткове навантаження на роботодавців

як страхувальників, що за розрахунками Мінсоцполітики, дорівнюватиме

мінімальному розміру єдиного соціального внеску.

Нефіксованість розміру внеску також призводитиме до того, що в

суб’єктів господарювання ускладниться планування економічних процесів, що

може спричинити вагомі загрози для розвитку малого та середнього бізнесу, а

також створюватиме ризики тінізації реального сектору економіки.

7. Положення законопроекту щодо поширення загальнообов’язкового

медичного страхування на військовослужбовців Збройних Сил України не

відповідає статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовці,

військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та

спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у

військово-медичних закладах охорони здоров'я.

8. Розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту потребує

доопрацювання з метою визначення реальних строків набрання чинності закону,

оскільки реалізація запропонованих проектом положень потребуватиме

додаткового фінансування з державного та місцевих бюджетів.

За розрахунками Міністерства фінансів, реалізація законопроекту в частині

здійснення Програми державних гарантій в умовах 2020 року потребуватиме

213,9 млрд грн за рахунок державного та місцевих бюджетів, що на 85 млрд грн

перевищує обсяг видатків на охорону здоров’я, передбачений за загальним

фондом державного та місцевих бюджетів, за даними Держказначейства станом

на 01 квітня 2020 року.

9. Законопроект потребує доопрацювання з урахуванням вимог нормо-

проектувальної техніки.

Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України,

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

та Пенсійний фонд України законопроект не підтримують.

Міністерство юстиції у своєму висновку звертає увагу на те, що проект

Закону в цілому не відповідає вимогам нормопреоктувальної техніки і водночас

зазначає, що для вироблення остаточної позиції щодо проекту слід враховувати

позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомляє, що

підтримує законопроект за реєстр. № 3464.

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів прийняв

рішення рекомендувати Верховній Раді України законопроект про фінансове

забезпечення охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в

Україні (реєстр. № 3464), поданий народним депутатом України

Тимошенко Ю.В. та іншими народними депутатами України, за результатами

розгляду в першому читанні повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи

на доопрацювання.

З повагою

Перший заступник

Голови Комітету М.М. Цимбалюк

Вик. Ковжарова Е.В. 255-41-68

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Цимбалюк Михайло Михайлович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B04000000DB7E2F000CC48500

Дійсний до: 07.07.2022 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 04-30/3-2020/161286 від 18.09.2020