Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту працівника у випадку затримки виплати заробітної плати

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань бюджету

01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-40-29, 255-43-61, факс: 255-41-23

Комітет Верховної Ради України

з питань соціальної політики та

захисту прав ветеранів

Про розгляд законопроекту

за реєстр. № 3264 від 25.03.2020

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні

20 травня 2020 року (протокол № 38) відповідно до статей 27 і 109 Бюджетного

кодексу України та статті 93 Регламенту Верховної Ради України розглянув проект

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

посилення захисту працівника у випадку затримки виплати заробітної плати»

(реєстр. № 3264 від 25.03.2020), поданий народними депутатами України

Третьяковою Г.М. та Остапенком А.Д., повідомляє наступне.

Законопроектом шляхом внесення змін до низки законопроектів пропонується

посилити вимоги щодо забезпечення своєчасної виплати працівнику заробітної плати,

а саме встановити, що у разі порушення встановлених законодавством, колективним

договором строків виплати заробітної плати (запропоновано визнавати заборгованою

заробітну плату, у разі її невиплати до сьомого дня після закінчення періоду, за який

здійснюється виплата) працівнику сплачується компенсація (у розмірі

середньоденної заробітної плати за кожен день припинення виконання роботи,

внаслідок затримки виплати заробітної плати) та пеня відповідно до Закону України

«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням

строків їх виплати» (далі – Закон), статтю 3 якого запропоновано доповнити

положеннями, згідно з якими розмір пені у разі порушення строків виплати заробітної

плати (грошового забезпечення) дорівнює 0,5% суми боргу за кожен календарний

день такої затримки.

У пояснювальній записці до цього законопроекту зазначається, що реалізація

положень законопроекту не потребуватиме фінансового забезпечення за рахунок

коштів державного та місцевих бюджетів.

Проте, з огляду на вимоги статті 6 Закону щодо виплати компенсації та пені у

разі порушення строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) за

2рахунок власних коштів підприємств, установ та організації, які не фінансуються і не

дотуються з бюджету, коштів відповідного бюджету та коштів фондів

загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, реалізація

запропонованої вище законодавчої ініціативи потребуватиме додаткових витрат

державного та місцевих бюджетів на виплату зазначеним працівникам додатково

середнього заробітку за кожен день припинення виконання роботи, а також на

виплату пені за кожен календарний день затримки виплати заробітної плати.

Аналогічну думку висловлює і Міністерство фінансів України (далі – Мінфін) у

своєму експертному висновку (копія додається), загалом висловлюючи позицію

щодо непідтримки законопроекту та надаючи зауваження за окремими його

положеннями. Так, за орієнтовними розрахунками Мінфіну (з розрахунку, що

працівнику заборговано заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати

4 723 гривні) за умови, що працівник припинив виконання роботи внаслідок затримки

виплати заробітної плати, сума виплати йому компенсації та пені лише за один день

становитиме 178,6 гривні.

Крім того, Мінфін у своєму експертному висновку наголошує, що визначення

проектом семиденного строку затримки виплати заробітної плати підставою для

настання права на отримання відповідної компенсації не узгоджується зі

статтею 2 Закону, якою передбачено, що компенсація громадянам втрати частини

доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на

один і більше календарних місяців виплати доходів громадянам.

Серед іншого, суб’єктами законодавчої ініціативи пропонується виключити

пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, який визначає, що

оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не

надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого

нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у

строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідне

внесення змін призведе до зміни порядку перерахування податку на доходи фізичних

осіб до відповідного бюджету, ускладнення його адміністрування контролюючими

органами, зловживань зі сплати податку з боку несумлінних платників податків,

порушення платіжної дисципліни та нарощування боргів з виплати заробітної плати.

До того ж, слід наголосити, що відповідно до п. 7.3 статті 7 Податкового кодексу

України будь-які питання оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть

встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що

містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або

положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового

3законодавства. Такі зауваження висловив і Мінфін у своєму експертному висновку до

цього законопроекту.

Також законопроект шляхом доповнення статті 24 Закону України «Про збір та

облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

забороняє прийняття розрахункових документів про перерахування коштів для

сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну

сплату таких сум, без одночасного представлення платником єдиного соціального

внеску платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу

(перерахування) коштів для виплати заробітної плати. Реалізація вказаного

положення може призвести до правової колізії оскільки суперечить положенням

абзацу першого частини 2 статті 24 цього закону, яким встановлено, що банки

приймають розрахункові документи на видачу коштів для виплати заробітної плати

за умови одночасного подання документів про перерахування коштів для сплати

відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату

таких сум. Аналогічні зауваження зазначено також у висновку Мінфіна.

Запропоновані зміни щодо оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема

заробітної плати, та адміністрування єдиного соціального внеску, матимуть

наслідком відтермінування сплати до бюджетів податків та зборів, базою нарахування

яких є заробітна плата, та до фондів загальнообов’язкового державного соціального

та пенсійного страхування – єдиного соціального внеску з моменту утворення

заборгованості із заробітної плати до її фактичної виплати.

Слід зауважити, що розробниками законопроекту всупереч вимогам статті 27

Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України не

подано відповідних фінансово-економічних обґрунтувань (включаючи відповідні

розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення

витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення

збалансованості бюджету. На невиконання вказаних вимог звернуто увагу також

Мінфіном.

Щодо терміну набрання чинності відповідним законом, то відповідно до вимог

частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі

положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету

та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються не пізніше 15 липня року, що

передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного

періоду, якщо ж ці Закони України або їх окремі положення приймаються після

15 липня року, що передує плановому – вводяться в дію не раніше початку

бюджетного періоду, що настає за плановим.

4За результатами розгляду Комітет прийняв рішення, що проект Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту

працівника у випадку затримки виплати заробітної плати» (реєстр. № 3264 від

25.03.2020), поданий народними депутатами України Третьяковою Г.М., та

Остапенком А.Д., матиме вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати

державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного

соціального та пенсійного страхування на виплату компенсації та пені працівникам у

разі порушення строків виплати заробітної плати та відтерміновуючи сплату до

державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного

соціального та пенсійного страхування податків та зборів, нарахованих на заробітну

плату, та єдиного соціального внеску). У разі прийняття відповідного закону до

15 липня 2020 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2021 року, а після

15 липня 2020 року – не раніше 1 січня 2022 року (або 1 січня наступного за цим року

залежно від часу прийняття закону).

Додаток: на 3 арк.

Голова Комітету Ю.Ю. Арістов

СЕДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Підписувач:Арістов Юрій Юрійович

Сертифікат: 58E2D9E7F900307B04000000D6452E007B2D8000

Дійсний до: 07.02.2022 0:00:00Апарат Верховної Ради України

№ 04-13/8-2020/54125 від 21.05.2020