Проєкт Закону про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві

ПРОЕКТ

Вноситься

народними депутатами України

Чорноморовим А.О.

Салійчуком О.В.

Нагаєвським А.С.

Шол М.В.

Грищенко Т.М.

Кириченком М.О.

Соломчуком Д.В.

Буніним С.В.

Тимофійчуком В.Я.

Тарасовим О.С.

Закон УкраЇни

Про Фонд часткового гарантування

кредитів у сільському господарстві

________________________________

Цей Закон визначає особливості утворення та діяльності Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, встановлює порядок визначення критеріїв щодо суб’єктів підприємництва та фінансових установ, зобов’язання за кредитними договорами між якими можуть гарантуватися Фондом часткового гарантування кредитів у сільському господарстві.

Стаття 1. Правовий статус Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві

1. Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві (далі — Фонд) є спеціалізованою небанківською фінансовою установою, яка виконує функції забезпечення підтримки малих і середніх суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сільському господарстві, шляхом часткового гарантування виконання зобов’язань таких суб’єктів за кредитними договорами.

2. Фонд створюється державою в особі Кабінету Міністрів України.

3. Учасниками Фонду можуть бути держава та юридичні особи.

4. Фонд має відокремлене майно, самостійний баланс та рахунки в установах банків. Державне майно закріплюється за Фондом на праві господарського відання.

5. Фонд може бути одержувачем бюджетних коштів.

Стаття 2. Мета та основне завдання Фонду

1. Метою діяльності Фонду є підтримка малих і середніх суб’єктів підприємництва, що здійснюють первинне виробництво сільськогосподарської продукції, шляхом часткового гарантування виконання зобов’язань таких суб’єктів за кредитними договорами з метою створення умов для стабільного функціонування ринку землі та сільського господарства в Україні.

2. Завданням Фонду є надання часткових гарантій за кредитними зобов’язаннями малих і середніх суб’єктів підприємництва, що здійснюють діяльність у сільському господарстві.

Стаття 3. Статут Фонду

1. Установчим документом Фонду є Статут.

2. Загальні збори учасників Фонду затверджують Статут Фонду та вносять зміни до нього.

3. У статуті Фонду зазначається:

1) повне та скорочене найменування;

2) розмір статутного капіталу, порядок його збільшення та зменшення;

3) органи управління, їхня компетенція, порядок скликання та прийняття ними рішень;

4) порядок вступу до Фонду та виходу з нього;

5) порядок припинення Фонду;

6) порядок внесення змін до статуту;

7) інші положення, що не суперечать законодавству України.

Стаття 4. Статутний капітал Фонду

1. Статутний капітал Фонду формується за рахунок коштів його учасників.

2. Розмір статутного капіталу визначається у статуті Фонду.

3. Збільшення статутного капіталу Фонду допускається лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів у повному обсязі.

4. Учасник Фонду має право продати або відступити в будь-який інший спосіб свою частку або її частину у статутному капіталі Фонду відповідно до статуту Фонду. Учасники Фонду мають переважне право на придбання частки іншого учасника.

5. Учасники Фонду, які не повністю внесли вклади до статутного капіталу Фонду, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Стаття 5. Права та обов’язки учасників Фонду

1. Учасники Фонду мають такі права:

1) брати участь в управлінні Фондом у порядку, передбаченому цим Законом;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність Фонду;

3) брати участь у розподілі прибутку;

4) відступити свою частку або її частину у статутному капіталі Фонду відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону;

5) отримати у разі ліквідації Фонду частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

6) інші права, передбачені цим Законом та статутом Фонду.

2. Учасники Фонду зобов’язані:

1) виконувати рішення Загальних зборів учасників та Ради Фонду.

2) виконувати обов’язки, встановлені цим Законом та статутом Фонду.

Стаття 6. Виплата дивідендів учасникам Фонду

1. Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку Фонду особам, які були учасниками Фонду на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Порядок формування чистого прибутку визначається Статутом Фонду.

2. Фонд виплачує дивіденди грошовими коштами.

3. Дивіденди виплачуються за період, передбачений Статутом, який має бути кратним кварталу.

4. Рішення про виплату дивідендів має відповідати вимогам органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг.

5. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інше не передбачено статутом Фонду.

6. Фонд не має права приймати рішення про виплату дивідендів або/та виплачувати дивіденди, якщо майна Фонду недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

7. Статутом Фонду можуть додатково передбачатися інші умови, за яких не можуть приймати рішення про виплату дивідендів або/та за яких дивіденди не можуть виплачуватися.

8. Фонд не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю не вніс свій вклад.

Стаття 7. Органи управління Фонду

1. Органами управління Фонду є Загальні збори учасників, Рада та Правління Фонду.

2. Загальні збори учасників Фонду є вищим органом управління Фонду.

3. Рада Фонду є органом управління Фонду.

4. Правління Фонду є виконавчим органом Фонду.

Стаття 8. Загальні збори учасників Фонду

1. До повноважень Загальних зборів учасників Фонду належить:

1) затвердження статуту та внесення змін до нього;

2) зміна розміру статутного капіталу та рішення про вступ нових учасників до Фонду за пропозицією Ради Фонду;

3) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності Фонду;

4) затвердження стратегії розвитку Фонду на три роки;

5) припинення Фонду;

6) розподіл чистого прибутку, одержаного в результаті фінансово-господарської діяльності Фонду;

7) затвердження розміру річних дивідендів;

8) затвердження річного звіту Фонду;

9) розгляд та затвердження звіту Ради Фонду;

10) вирішення інших питань, віднесених до їх компетенції законодавством України.

2. Кожен учасник Загальних зборів учасників Фонду має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі Фонду.

3. Якщо держава є єдиним учасником Фонду, рішення з питань, що належать до повноважень Загальних зборів учасників Фонду, приймаються засновником.

Стаття 9. Повноваження Ради Фонду

1. Рада Фонду створюється у складі п’яти осіб, крім випадку, передбаченого абзацом третім частини третьої цієї статті. Одним членом Ради Фонду є представник держави. Чотири члени Ради Фонду є незалежними.

2. Строк повноважень Ради Фонду становить три роки.

Одна особа не може займати посаду члена Ради Фонду більше ніж два строки поспіль.

3. Учасник або група учасників, частка яких у статутному капіталі Фонду перевищує 25 відсотків, має право призначити до складу Ради Фонду свого представника. Держава та учасники, частка держави у статутному капіталі яких становить не менше 50 відсотків, мають право разом призначити до Ради Фонду лише одного представника.

У разі якщо учасник або кілька учасників, частка у статутному капіталі Фонду яких перевищує 25 відсотків, прийняли рішення про призначення представника до Ради Фонду, кількість незалежних членів Ради Фонду зменшується шляхом виключення зі складу Ради Фонду незалежного члена Ради, який перебуває у складі Ради найбільший строк. У разі, якщо два та більше незалежних членів Ради Фонду перебувають на посаді однаковий строк, то кількість незалежних членів Ради Фонду зменшується шляхом виключення зі складу Ради Фонду члена Ради, який має найменший досвід на ринках фінансових послуг.

У разі якщо кількість незалежних членів Ради Фонду стає меншою від кількості членів Ради Фонду, що є представниками учасників, кількість осіб, що входять до складу Ради Фонду, збільшується до семи за рахунок дообрання незалежних членів Ради.

4. Представник держави у Раді Фонду призначається Кабінетом Міністрів України.

5. Члени Ради Фонду набувають своїх повноважень з моменту, передбаченого цивільно-правовим договором між ними та Фондом. Протягом трьох робочих днів з дня укладення договору між членом Ради та Фондом, Голова Ради Фонду зобов’язаний повідомити орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, про дату початку виконання своїх повноважень членом Ради Фонду. Орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, повинен погодити або відмовити у погодженні кандидатури члена Ради Фонду.

Член Ради Фонду приступає до виконання своїх повноважень незалежно від погодження або відмови у погодження кандидатури члена Ради Фонду крім випадку, якщо відмова у погодження отримана раніше дати початку виконання повноважень члена Ради Фонду.

Відсутність відмови органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом 30 днів з дати отримання повідомлення вважається погодженням кандидатури члена Фонду. Відмова у погодженні кандидатури члена Ради Фонду повинна містити обґрунтування причин такої відмови.

У разі відмови у погодженні кандидатури члена Ради Фонду проводиться новий конкурс на посаду незалежного члена Ради Фонду або учасник зобов’язаний протягом 10 днів призначити іншого представника. Член Ради Фонду, кандидатура якого не погоджена органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, виконує свої повноваження до призначення на його посаду іншого члена Ради Фонду за умови, що він приступив до виконання своїх повноважень до моменту отримання відмови.

6. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення конкурсу з відбору незалежних членів Ради Фонду за дев’яносто днів до дня завершення строку повноважень незалежних членів Ради Фонду або протягом дев’яноста днів з дня дострокового припинення повноважень незалежного члена Ради Фонду.

Кабінет Міністрів України для проведення конкурсу на посади незалежних членів Ради Фонду утворює конкурсну комісію у складі трьох представників Кабінету Міністрів України та двох представників міжнародних асоціацій за їхньою згодою. Представники міжнародних фінансових організацій можуть брати участь у роботі конкурсної комісії з правом дорадчого голосу.

Конкурсна комісія обирає незалежних членів Ради Фонду за конкурсом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виключно із числа кандидатів, відібраних за конкурсом агентством працевлаштування. Незалежні члени Ради Фонду призначаються на посади рішенням Загальних зборів учасників Фонду.

Витрати на проведення конкурсу з відбору незалежних членів Ради Фонду несе Фонд.

Порядок проведення конкурсу з відбору незалежних членів Ради Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Розмір винагороди членів Ради Фонду встановлюється загальними зборами учасників Фонду за рекомендацією агентства працевлаштування, яке не брало участь у відборі кандидатів на посади незалежних членів Ради Фонду.

8. Агентство працевлаштування, яке відбирають кандидатів на посади незалежних членів Ради Фонду, та агентство працевлаштування, яке рекомендує розмір винагороди членам Ради Фонду, повинні мати не менш як десять років міжнародного досвіду пошуку керівників фінансових установ.

9. Агентства працевлаштування обираються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

10. Вартість послуг агентства працевлаштування, яке рекомендує розмір винагороди членам Ради Фонду, визначається в договорі з Фондом фіксованою грошовою сумою.

11. Рада є колегіальним органом управління Фонду, що в межах своєї компетенції здійснює управління Фондом, а також контролює та регулює діяльність Правління Фонду з метою виконання стратегії розвитку Фонду. Рада Фонду діє в інтересах Фонду.

12. До виключної компетенції Ради Фонду належить:

1) розробка та затвердження стратегії розвитку Фонду на три роки та подання її на схвалення Загальним зборам учасників Фонду;

2) внесення пропозиції Загальним зборам учасників Фонду про зміну розміру статутного капіталу та про вступ нових учасників;

3) затвердження звіту Правління Фонду про діяльність Фонду за звітний рік;

4) затвердження положення про Раду Фонду та Правління Фонду;

5) затвердження положення про інвестиційну політику та внутрішній аудит;

6) визначення кількісного складу Правління Фонду, призначення та звільнення з посад Голови та членів Правління Фонду;

7) затвердження умов контрактів, що укладаються з Головою правління та членами правління;

8) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора Фонду;

9) визначення зовнішнього аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду щорічно;

10) затвердження заходів за результатами розгляду висновків зовнішнього та внутрішнього аудиту;

11) затвердження положення про порядок надання гарантій Фондом;

12) встановлення критеріїв щодо фінансових установ, перед якими здійснюється гарантування за кредитними зобов’язаннями;

13) надання згоди на вчинення правочину Фондом якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості власного капіталу Фонду, за даними останньої річної фінансової звітності;

14) визначення переліку інформації, яка публікується на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет;

15) вирішення інших питань, віднесених до її компетенції законодавством України.

13. Рада Фонду має право отримувати від Правління Фонду будь-яку інформацію про діяльність Фонду, необхідну для здійснення її повноважень.

14. Після визначення Загальними зборами учасників Фонду основних (стратегічних) напрямів діяльності Фонду Рада Фонду повинна забезпечити розроблення та затвердити стратегію розвитку Фонду на три роки і передати її на схвалення Загальних зборів учасників Фонду в порядку, встановленому Статутом Фонду та положенням про Раду Фонду. Стратегія розвитку Фонду передбачає досягнення визначених Загальними зборами учасників Фонду основних (стратегічних) напрямів діяльності Фонду та містить очікувані показники результатів діяльності Фонду. Загальні збори учасників Фонду відмовляють у схваленні стратегії розвитку Фонду у разі невідповідності стратегії визначеним Загальними зборами Фонду основним (стратегічним) напрямам діяльності Фонду або наявності суттєвих недоліків, що можуть перешкодити ефективному виконанню стратегії. У разі несхвалення стратегії розвитку Фонду Загальні збори учасників Фонду повертають її Раді Фонду на доопрацювання із зазначенням конкретних зауважень та заперечень. У разі повторного несхвалення стратегії розвитку Фонду Загальні збори Фонду мають право припинити повноваження всього складу Ради Фонду, при цьому підстави несхвалення стратегії розвитку Фонду повинні бути опубліковані Загальними зборами учасників Фонду.

15. Повноваження члена Ради Фонду можуть бути припинені достроково виключно з таких підстав:

1) невиконання стратегії розвитку Фонду, що підтверджується результатами щорічного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному Загальними зборами учасників Фонду;

2) повторне несхвалення Загальними зборами учасників Фонду стратегії розвитку Фонду, затвердженої Радою Фонду;

3) виявлення факту невідповідності члена Ради Фонду вимогам, встановленим цим Законом;

4) на вимогу не менше трьох членів Ради Фонду або органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, в разі, якщо член Ради Фонду неналежним чином виконує свої посадові обов’язки або не відповідає вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації;

5) подання членом Ради Фонду особистої письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням, за умови, що така заява подається не пізніше ніж за два тижні до припинення повноважень;

6) подання членом Ради Фонду особистої письмової заяви про припинення повноважень у зв’язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

7) набрання законної сили вироком суду щодо нього;

8) набрання щодо члена Ради Фонду законної сили судовим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

9) смерть члена Ради Фонду, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;

10) відкликання учасником Фонду свого представника;

11) при настанні обставин, які передбачені абзацом другим частини третьої цієї статті щодо незалежних членів Ради Фонду.

16. Рішення про дострокове припинення повноважень члена Ради Фонду з підстав, передбачених пунктами 1-4 цієї частини, приймається Загальними зборами учасників Фонду, при цьому рішення про дострокове припинення повноважень з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, приймається лише щодо всього складу Ради Фонду. Повноваження члена Ради Фонду достроково припиняються з підстав, передбачених пунктами 5-11 цієї частини, з настанням відповідних обставин.

У разі припинення повноважень члена Ради Фонду, який є представником учасника, такий учасник протягом 30 днів з дня припинення повноважень попереднього представника призначає до складу Ради Фонду нового представника.

У разі дострокового припинення повноважень незалежного члена Ради Фонду новий член Ради Фонду обирається у порядку, передбаченому частиною десятою цієї статті.

17. Загальні збори учасників Фонду зобов’язані розпочати конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів Ради Фонду не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку повноважень Ради Фонду. У разі якщо після закінчення строку повноважень Ради Фонду Загальними зборами учасників Фонду не прийнято рішення про призначення нового складу Ради Фонду, Рада Фонду продовжує виконувати свої повноваження до призначення її нового складу.

18. Раду Фонду очолює голова, який обирається Радою Фонду з числа її незалежних членів. До обрання голови його обов’язки виконує член Ради Фонду, який є представником держави.

19. Формою роботи Ради Фонду є засідання. Статутом Фонду може бути передбачено випадки та порядок прийняття Радою Фонду рішення шляхом проведення заочного голосування. Засідання Ради Фонду проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал.

20. Засідання Ради Фонду скликаються за ініціативою голови Ради Фонду або на вимогу члена Ради Фонду, Правління Фонду, інших осіб, визначених статутом Фонду. Ініціатори засідання Ради Фонду вносять питання до порядку денного такого засідання.

21. Засідання Ради Фонду є правоможним за умови участі в ньому не менше 2/3 членів Ради Фонду.

22. Рішення Ради Фонду приймається простою більшістю голосів членів Ради Фонду, які беруть участь у засіданні, якщо для прийняття рішення Статутом Фонду не встановлюється більша кількість голосів.

23. Кожен член Ради Фонду має один голос. Статутом Фонду може передбачатися право вирішального голосу голови Ради Фонду у разі рівного розподілу голосів.

24. Член Ради Фонду повинен виконувати свої обов’язки особисто і не може передавати свої повноваження іншій особі.

25. Члени Ради Фонду мають право на винагороду своєї діяльності за рахунок Фонду, якщо інше не передбачено законодавством України. Порядок виплати винагороди визначатиметься цим Законом, Статутом, а також цивільно-правовим договором, що укладається з членом Ради Фонду.

Стаття 10. Вимоги до членів Ради Фонду

1. Члени Ради Фонду повинні відповідати вимогам цього Закону та нормативно-правових актів органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, щодо професійних вимог керівників фінансових установ. Не допускається призначення особи на посаду члена Ради Фонду, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

2. Членами Ради Фонду можуть бути особи, які мають вищу освіту, досвід роботи у фінансовому секторі не менше п’яти років у сукупності, у тому числі на керівних посадах фінансових установ не менше трьох років.

Кабінет Міністрів України має право встановлювати додаткові вимоги до кандидатів на посади членів Ради Фонду.

3. Не може бути членом Ради Фонду особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку.

4. Не може бути незалежним членом Ради Фонду:

1) особа, яка протягом будь-якого періоду за останні п’ять років, що передували її призначенню до Ради Фонду, була керівником або працівником Фонду, крім незалежного члена Ради Фонду;

2) особа, яка мала протягом останнього року, що передували її призначенню до Ради Фонду, істотні господарські або цивільно-правові відносини з Фондом або була власником істотної участі, кінцевим бенефіціаром або посадовою особою юридичної особи, яка мала такі відносини з Фондом. Істотними господарськими та цивільно-правовими відносинами є відносини, внаслідок яких особа отримала або має право отримати грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального характеру, які перевищують 5 відсотків доходів такої особи за попередній звітний рік;

3) особа, яка є членом виконавчого органу юридичної особи, членом наглядової ради якої є будь-який керівник Фонду;

4) особа, яка є власником істотної участі, кінцевим бенефіціаром, керівником, членом наглядової ради або працівником юридичної особи, яка має можливість впливати на управління або діяльність Фонду;

5) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з переліком, наведеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», під час перебування на вказаних посадах, а також протягом трьох років після звільнення;

6) особа, яка протягом будь-якого періоду за останні три роки, що передували її призначенню до Ради Фонду, була службовою особою, яка займає або займала відповідальне та особливо відповідальне становище. Термін «службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище» вживається у значенні, наведеному в примітці до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції”;

7) особа, яка брала участь у зовнішньому аудиті Фонду протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до Ради Фонду;

8) особа, яка входила до складу наглядової ради, виконавчого органу, контролюючого органу, іншого органу фінансової установи, якщо утворення такого органу було передбачено установчим документом фінансової установи, або яка була внутрішнім аудитором, головним бухгалтером у такій фінансовій установі протягом будь-якого періоду за останні три роки до визнання фінансової установи неплатоспроможною;

9) близька особа з особами, зазначеними у пунктах 1-8 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена Ради Фонду призведе до конфлікту інтересів. Термін «близька особа» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання корупції».

Незалежний член Ради Фонду не може бути афілійованою особою учасника Фонду. Термін «афілійовані особи» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про акціонерні товариства».

Стаття 11. Правління Фонду

1. Правління Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

2. До компетенції Правління Фонду належить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю Фонду, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та Ради Фонду.

3. Правління Фонду підзвітне Раді Фонду та виконує її рішення.

4. Правління Фонду діє від імені Фонду у межах, встановлених цим Законом, статутом Фонду.

5. Від імені Фонду контракт з головою Правління підписує голова Ради Фонду.

6. Розподіл повноважень між членами Правління Фонду здійснюється рішенням Правління.

7. Кожний член Правління Фонду має право вимагати проведення засідання Правління та вносити питання до порядку денного засідання.

8. Засідання Правління Фонду проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на місяць.

9. Повноваження Правління Фонду припиняються за рішенням Ради Фонду з одночасним прийняттям рішення про призначення нового голови Правління Фонду.

Стаття 12. Відповідальність учасників Фонду, членів Ради та Правління Фонду

1. Учасники Фонду, члени Ради Фонду та члени Правління Фонду за порушення вимог законодавства, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам Фонду, або доведення Фонду до неплатоспроможності несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Стаття 13. Види та умови діяльності Фонду

1. Основним видом діяльності Фонду є надання часткових гарантій за кредитними зобов’язаннями малих і середніх суб’єктів підприємництва, що здійснюють діяльність у сільському господарстві.

Фонд має право розміщувати тимчасово вільні кошти відповідно до положення про інвестиційну політику, яке затверджується Радою Фонду.

2. Часткові гарантії надаються лише за кредитами, наданими фінансовими установами, які уклали договір про співпрацю з Фондом та відповідають критеріям прийнятності, затвердженим Радою Фонду.

3. Порядок надання гарантій та максимальна сума гарантій Фонду перед однією фінансовою установою у поточному фінансовому році, визначається положенням, затвердженим Радою Фонду.

4. Якщо протягом будь-яких 12 місяців поспіль фінансова установа вимагає від Фонду сплатити грошову суму за порушеними суб’єктами підприємництва перед фінансовими установами зобов’язаннями у розмірі, що перевищує 20 відсотків від суми усіх діючих гарантій, отриманих цією фінансовою установою, така фінансова установа не має права отримувати від Фонду нові гарантії за зобов’язаннями своїх позичальників протягом наступних 12 місяців.

5. У випадках, якщо фінансова установа отримала менше 10 гарантій від Фонду та вимагає сплатити грошову суму за порушеними суб’єктами підприємництва перед фінансовими установами зобов’язаннями у розмірі, що перевищує 20 відсотків від суми усіх діючих гарантій, отриманих цією фінансовою установою, Рада Фонду може встановити строк, на який видача нових гарантій такій фінансовій установі призупиняється.

6. Після закінчення строку призупинення надання гарантій, фінансова установа зможе отримувати нові гарантії від Фонду.

Стаття 14. Порядок визначення критеріїв щодо суб’єктів підприємництва та фінансових установ

1. Для цілей цього Закону критерієм для суб’єктів підприємництва, які мають право на часткове гарантування виконання зобов’язань за кредитними договорами, є малі та середні суб’єктами підприємництва, у власності та/або користуванні яких перебувають землі сільськогосподарського призначення у обсягах, що не перевищують .

Суб’єктами підприємництва, які мають право на часткове гарантування виконання зобов’язань за кредитними договорами є юридичні особи, фізичні особи-підприємці, які здійснюють свою діяльність у галузі сільського господарства.

2. Критерії прийнятності щодо фінансових установ, які надали кредити та зобов’язання перед якими частково гарантуються Фондом, затверджуються Радою Фонду.

Стаття 15. Джерела фінансування Фонду

1. Джерелами фінансування Фонду є:

кошти, передані до статутного капіталу Фонду;

дохід від фінансово-господарської діяльності;

кошти, отримані від третіх осіб на поворотній основі за погодженням органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг;

бюджетні кошти в разі передбачення їх законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Стаття 16. Внутрішній аудит Фонду

1. У Фонді діє внутрішній аудит.

2. Внутрішній аудитор призначається та звільняється з посади Радою Фонду. Внутрішній аудитор у своїй діяльності підзвітний Раді Фонду. Повноваження внутрішнього аудитора визначається Статутом Фонду.

3. Внутрішній аудитор надає звіти станом на 01 січня та 01 липня Раді Фонду з висновками та пропозиціями щодо питань, віднесених до його повноважень, не пізніше одного місяця після настання відповідного строку. Звіти внутрішнього аудитора підлягають затвердженню Радою Фонду.

Стаття 17. Розкриття інформації Фондом

1. Річний звіт, який включає звіт про діяльність Фонду за звітний рік та фінансову звітність, оприлюднюється на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

2. Фонд щомісячно публікує на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет інформацію про умови надання Фондом часткових гарантій, про осіб, яким надані гарантії та суми таких гарантій, а також про виплати за наданими гарантіями. Перелік іншої інформації, яка публікується на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет, визначається Радою Фонду.

Стаття 18. Взаємовідносини держави та Фонду

1. Держава не втручається у фінансово-господарську діяльність Фонду.

2. Орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, здійснює регулювання діяльності Фонду.

Стаття 19. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законів України:

1) частину другу статті 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту:

«Особливості управління Фондом часткового гарантування кредитів у сільському господарстві визначаються Законом України «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».»;

2) у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 49, ст. 527; 2012 р., № 31, ст. 383):

після слів «агропромислового комплексу» доповнити словом «здійснюється», а слова «та компенсації лізингових платежів» замінити словами «компенсації лізингових платежів та часткове гарантування виконання зобов’язань за кредитними договорами»;

доповнити пункт підпунктом 13.1.3 такого змісту:

«13.1.3. Державна підтримка малих і середніх суб’єктів підприємництва, що провадять діяльність у сільському господарстві, може надаватися Фондом часткового гарантування кредитів у сільському господарстві шляхом часткового гарантування фінансовим установам виконання зобов’язань таких суб’єктів за кредитними договорами відповідно до Закону України «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».».

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:

утворити Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві, забезпечити формування та сплату його статутного капіталу;

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

2) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова

Верховної Ради України