Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" щодо розвитку гірських та високогірних населених пунктів

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» щодо розвитку гірських та високогірних населених пунктів

Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Карпатський регіон України включає територію Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. На території регіону українських Карпат статус гірських мають 715 населених пунктів, з них майже 40 відсотків (279 населених пунктів) є важкодоступними, оскільки розташовані на висоті понад 600 метрів над рівнем моря та які виокремлюються в законопроєкті як високогірні.

Гірські та високогірні населені пункти характеризуються високим природно-ресурсним потенціалом і важливим геополітичним розташуванням, де зосереджено 22% лісів, 26% земель природно заповідного фонду, формується 36% водних ресурсів річкового стоку, розташовано 42% унікальних і рідкісних родовищ підземних мінеральних вод. Вкрай важливим є збереження та розвиток конкурентних переваг Карпатського регіону України.

На сьогодні вже затверджено Концепцію розвитку гірських територій українських Карпат (розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 232-р) та Державну програму розвитку регіону українських Карпат на 2020—2022 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 р. № 880). Норми Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» на практиці не створюють умови до соціально-економічного розвитку гірських та високогірних населених пунктів. Свідченням того є:

тенденції до скорочення фермерських господарств порівняно із середнім значенням по Україні (наприклад, у Чернівецькій області такий показник знизився на 4,5% за січень-червень 2019 р. порівняно із січнем-червнем 2018 року, у Львівській області з 3,6% до 3,1%, тоді як по Україні відбулося зростання на 10,8%);

нижчий рівень зайнятості економічно активного населення в Івано-Франківській (55,6%), Закарпатській (54,5%) та Львівській (56,8%) областях порівняно із середнім показником по Україні (57,1%);

низьке значення показника питомої ваги дітей, охоплених позашкільною освітою. За І півріччя 2019 р. він знизився у гірських населених пунктах Закарпатської області на 3,1%, Чернівецької області — на 0,1%, в Івано-Франківській та Львівській залишився на рівні попереднього року (56% та 20,4 % відповідно).

Отже, рівень соціально-економічного розвитку гірських населених пунктів значно нижчий, ніж в цілому по Україні, що пов‘язано з природніми, економічними, соціальними та демографічними особливостями таких територій. Зокрема, відсутня системна та послідовна державна політика, спрямована на комплексний розвиток гірських територій, низький рівень якості та доступності медичних, освітніх послуг, високий рівень міграції населення, нерозвиненість транспортних мереж, повільний темп розвитку підприємницького сектору та ін.

Ці та інші проблеми призводять до низької якості життя населення, до нарощування диспропорцій в системі господарських комплексів та погіршення інвестиційної привабливості гірських територій, зростання диференціації основних соціально-економічних показників посилює депресивність та дотаційність таких територій, призводить до погіршення їх екологічного стану, втрат потенціалу для відновлення розвитку та стримує збалансований розвиток областей, на території яких розташовані Карпати.

Відповідно, виникла об‘єктивна необхідність актуалізації та внесення змін до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», враховуючи положення Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція), Концепції розвитку гірських територій українських Карпат, Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020—2022 роки.

2. Мета і завдання законопроєкту

Метою розроблення законопроєкту є визначення пріоритетних напрямів та розширення державних гарантій соціально-економічного розвитку гірських та високогірних населених пунктів, підвищення рівня їх конкурентоспроможності та підвищення рівня соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєктом пропонується внести зміни до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» спрямовані на стимулювання розвитку гірських та високогірних населених пунктів Українських Карпат. Зокрема:

виокремлено в окрему категорію високогірні населені пункти, до яких відносяться гірські населені пункти, де проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 600 метрів і вище над рівнем моря, та розміщується 50 відсотків і більше сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 20 градусів і більше;

визначено поняття «державна гірська політика» та окреслено чіткі принципи та пріоритети державної підтримки розвитку гірських та високогірних населених пунктів. Зокрема, серед пріоритетів виділено: підвищення рівня зайнятості; розвиток і розбудова транспортної, інженерної, комунальної інфраструктури, створення новітніх організаційних форм виробничо-господарської діяльності та ін.;

розширено перелік державних гарантій для забезпечення соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських та високогірних. Зокрема передбачено прийняття державної цільової програми розвитку гірських територій; збереження підтримки мережі закладів культури, освіти та медичних закладів; розроблення та реалізація програм використання альтернативних джерел електроенергії, формування сприятливого бізнес-середовища та ін.;

передбачено створення державного та місцевого фондів інвестування у проєкти розвитку гірських територій та ін.

Крім того, пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських та високогірних, запропоновано подавати Кабінету Міністрів України не Радою міністрів Автономної республіки Крим та обласними державними адміністраціями, а відповідними районними та обласними радами.

4. Правові аспекти

Прийняття та реалізація законопроєкту не потребує додаткового внесення змін до інших Законів України.

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованого законопроекту здійснюватиметься з урахуванням галузевого та бюджетного законодавства та не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування законопроєкту після його прийняття

Прийняття законопроєкту дозволить забезпечити належний соціально-економічний розвиток гірських та високогірних населених пунктів, що втілюється в: підвищенні їх конкурентоспроможності шляхом започаткування нових виробництв, збільшення кількості робочих місць, підвищення рівня зайнятості населення; покращенні транспортної та інформаційної доступності; зменшенні рівня міграції населення; забезпеченні охорони навколишнього природного середовища шляхом раціонального управління природними ресурсами, розвитку наукомістких, енергоощадних, високотехнологічних та екофільних виробництв тощо.

Народний депутат України Андрійович З.М.