Тип: Звичайний
№ 3136-1
Дата: 02 березня 2020 р.
Статус: Знято з розгляду
Субʼєкт: Народний депутат України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення відновлення соціальних гарантій та пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, у зв’язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі – Закон № 79-VIII) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Таким чином, окремими положеннями пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України було обмежено ряд соціальних гарантій та пільг учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
3 липня 2018 року 46 народних депутатів України звернулися до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що медичні, транспортні, телекомунікаційні, житлово-комунальні пільги, пільги в освітній галузі, сферах трудових відносин, пенсійного забезпечення, забезпечення житлом, а також одноразові та періодичні (щорічні разові) виплати для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Своїм рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України оскаржувані положення Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення втрачають чинність окремі положення пункту 26 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що медичні, транспортні, телекомунікаційні, житлово-комунальні пільги, пільги в освітній галузі, сферах трудових відносин, пенсійного забезпечення, забезпечення житлом, а також одноразові та періодичні (щорічні разові) виплати для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Водночас невиконання державою соціальних зобов’язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.
«Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації», – зазначається у Рішенні.
Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричинює юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що не відповідає Конституції України.
Звертаємо увагу також на те, що Конституційний Суд України ще 18 грудня 2018 року (рішення № 12-р/2018) зазначив, що виходячи зі змісту статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п’ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Щодо осіб, на яких покладається обов’язок захищати Україну,
її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей
частиною п’ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України.
Отже, закріплення в Конституції України обов’язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей.
2. Цілі і завдання прийняття акта
Цілі і завдання законопроєкту – відновлення соціальних гарантій та пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
3. Загальна характеристика і основні положення проєкту акта
Проєктом Закону пропонується визначити захищеними видатками бюджету видатки загального фонду на соціальний захист учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
Також, проєктом Закону пропонується виключити з пункту 26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України положення, які обмежують розміри пільг та соціальних гарантій учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У даній сфері правового регулювання діють Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.
Реалізація проєкту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів України.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проєкту потребує додаткових фінансових витрат за рахунок Державного бюджету України.
Додаткові видатки Державного бюджету України пропонується забезпечити за рахунок збільшення доходів Національного банку України, у зв’язку із прийняттям Правлінням НБУ 23 жовтня 2019 року Постанови № 122 «Про тарифи на послуги (операції), що надаються (здійснюються) Національним банком України в системі електронних платежів та у сфері розрахунково-касового обслуговування». За розрахунками незалежних експертів очікується, що додаткові доходи НБУ будуть складати не менш ніж 1 млрд грн. на рік.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття проєкту сприятиме якнайшвидшому відновленню соціальних гарантій та пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
Народні депутати України Новинський В.В.
Гриб В.О.
Магомедов М.С.
Магера С.В.
Шпенов Д.Ю.
Шенцев Д.О.