Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права

1Порівняльна таблиця до проекту Закону України Реєстраційний № 2689

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального

та гуманітарного права

Автор(и): Народні депутати України Монастирський Д. А., Бакумов О. С.,

Михайлюк Г. О., Арешонков В. Ю., Осадчук А. П., Мінько С. А.,

Неклюдов В. М., Медяник В. А.(друге читання)

Автори остаточної редакції: Народні депутати України – члени Комітету Верховної Ради

України з питань правоохоронної діяльності

Дата розгляду в комітеті: 16 грудня 2020 року

№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

1 Проект

2 Закон України Закон України

-1- Н.д. Геращенко І. В. (р.к. №188),

Н.д. Іонова М. М. (р.к. №208)Враховано 3 Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо

імплементації норм міжнародного

кримінального та гуманітарного права У зв’язку з прийняттям та введенням у

дію Закону України «Про внесення змін до

деяких законодавчих актів України щодо

удосконалення процедури внесення змін»

від 19 травня 2020 року № 619-IX «зміни до

законодавства України про кримінальну

відповідальність можуть вноситися

виключно законами про внесення змін до

цього Кодексу та/або до кримінального

процесуального законодавства України,

та/або до законодавства України про

адміністративні правопорушення» (частина

шоста і статті 3 КК України). Зазначене

положення виключає можливість внесення

одним Законом змін до інших законів, окрім

КК, КПК та КпАП. З огляду на це, назва

проекту Закону має бути скоригована в

такий спосіб:

«Про внесення змін до Кримінального

та Кримінального процесуального

кодексів України щодо імплементації Про внесення змін до Кримінального та

Кримінального процесуального кодексів

України щодо імплементації норм

міжнародного кримінального та

гуманітарного права

2№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

норм міжнародного кримінального та

гуманітарного права».

4 Верховна Рада України п о с т а н о в л я

є: Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

5 І. Внести зміни до таких законодавчих

актів України:І. Внести зміни до таких законодавчих

актів України:

6 1. У Кримінальному кодексі України

(Відомості Верховної Ради України, 2001, №

25-26, ст.131):1. У Кримінальному кодексі України

(Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,

№ 25-26, ст. 131):

-2- Н.д. Заблоцький М. Б. (р.к. №79) Відхилено

Підпункт 1 пункту 1 Розділу І

законопроекту виключити;

Обґрунтування: відповідальність, яка

передбачається змінами, викладеними у

цьому підпункті вже повною мірою

охоплюється частиною першою, при цьому

незрозуміла мета та випадки за яких вона

поширюватиметься на осіб, які «не можуть

бути видані іноземній державі або

міжнародній судовій установі для

притягнення до кримінальної

відповідальності»;

-3- Н.д. Мамка Г. М. (р.к. №147) Відхилено

Підпункт 1 пункту 1 Розділу І

виключити.

-4- Н.д. Забродський М. В. (р.к. №189) Відхилено7 1) статтю 8 після частини першої

доповнити новою частиною такого змісту:

Пункт 1 частини 1 статті 1 розділу 1

проекту Закону (щодо доповнення КК

України новою частиною статті 8) –

виключити.1) статтю 8 після частини першої

доповнити новою частиною такого змісту:

-5- Н.д. Цимбалюк М. М. (р.к. №176) Відхилено 8 «2. Іноземці або особи без громадянства,

що не проживають постійно в Україні, які за

межами України вчинили будь-який із

злочинів, передбачених у статтях 437-4385,

442 та 4421 цього Кодексу, підлягають в

Україні відповідальності згідно з цим Замінити та викласти у такій редакції:

"2. Іноземці або особи без громадянства,

що не проживають постійно в Україні, які

вчинили злочини за її межами, підлягають в

Україні відповідальності за цим Кодексом у «2. Іноземці або особи без громадянства,

що не проживають постійно в Україні, які за

межами України вчинили будь-який із

злочинів, передбачених статтями 437-4385,

442, 4421 цього Кодексу, підлягають в Україні

відповідальності згідно з цим Кодексом

3№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

випадках, передбачених міжнародними

договорами, за аналогічними статтями,

відповідальність по яких встановлена

кримінальним законодавством України, а

також за передбачені цим Кодексом тяжкі

або особливо тяжкі злочини проти прав і

свобод громадян України чи осіб без

громадянства, проживаючих в Україні на

постійній основі."

-6- Н.д. Федина С. Р. (р.к. №190) Відхилено

2. Іноземці або особи без громадянства,

що не проживають постійно в Україні, які за

межами України вчинили будь-який із

злочинів, передбачених у статтях 437-4385,

442 та 4421 цього Кодексу, підлягають в

Україні відповідальності згідно з цим

Кодексом, незалежно від випадків (умов),

передбачених у частині першій цієї статті.

-7- Н.д. Монастирський Д. А. (р.к. №19) ВрахованоКодексом, незалежно від випадків (умов),

передбачених у частині першій цієї статті,

якщо такі особи перебувають на території

України і не можуть бути видані іноземній

державі або міжнародній судовій установі для

притягнення до кримінальної

відповідальності».

Підпункт 1 пункту 1 розділу І проекту

викласти у такій редакції:

«1) статтю 8 після частини першої

доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Іноземці або особи без громадянства, що

не проживають постійно в Україні, які за

межами України вчинили будь-який із

злочинів, передбачених у статтях 437-4385,

442, 4421 цього Кодексу, підлягають в

Україні відповідальності згідно з цим

Кодексом, незалежно від випадків (умов),

передбачених у частині першій цієї статті,

якщо такі особи перебувають на території

України, але не можуть бути видані

(передані) іноземній державі чи

міжнародній судовій установі для

притягнення до кримінальної

відповідальності або у такій їх видачі

(передачі) було відмовлено». незалежно від випадків (умов), передбачених

частиною першою цієї статті, якщо такі особи

перебувають на території України і не можуть

бути видані (передані) іноземній державі чи

міжнародній судовій установі для

притягнення до кримінальної

відповідальності або якщо в їх видачі

(передачі) було відмовлено».

4№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

У зв’язку з цим частину другу вважати

частиною третьою».

Обґрунтування: за рекомендацією

науковців, технічна правка з метою

приведення до єдиного термінологічного

підходу у КК України (див.: чинну ч. 3 ст. 10

КК України).

-8- Н.д. Геращенко І. В. (р.к. №188),

Н.д. Іонова М. М. (р.к. №208)Відхилено

Правило, сформульоване у новій частині

другій статті 8 КК, може бути розцінене як

порушення принципу невтручання у

внутрішні справи інших держав. Окрім

цього, не зовсім зрозуміло, яким чином

«іноземці або особи без громадянства, що не

проживають постійно в Україні» (про яких

йдеться у цій нормі), можуть виявитись

особами, які «не можуть бути видані

іноземній державі або міжнародній судовій

установі для притягнення до кримінальної

відповідальності».

З огляду на це, пропонуємо підпункт 1

пункту 1 Розділу І виключити.

-9- Н.д. Стефанчук Р. О. (р.к. №2) Відхилено

Підпункт перший пункту першого

розділу І законопроєкту виключити.

Обґрунтування: У проєкті Закону

передбачено закріпити юрисдикцію України

щодо злочинів, передбачених у статтях 437-

4385, 442 та 4421 КК України, вчинених за

межами України, незалежно від наявності

міжнародних договорів з цього питання.

Вважаємо такий підхід передчасним і таким,

що може зашкодити інтересам України.

-10- Н.д. Василенко Л. В. (р.к. №224) Відхилено

У статті 8:

5№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

частину другу виключити.

-11- Н.д. Яковлєва Н. І. (р.к. №109) Відхилено

В ч.2 ст.8 (у редакції проєкту) слова та

цифри «у статтях 437-4385, 442 та 4421»

замінити словами та цифрами «у статтях

437-4386, 442 та 4421».

-12- Н.д. Яковлєва Н. І. (р.к. №109) Відхилено 9

Ч.3 ст.8 (у редакції проєкту) викласти в

такій редакції:

«3. Іноземці або особи без громадянства,

що не проживають постійно в Україні, також

підлягають в Україні відповідальності згідно

з цим Кодексом, якщо вони за межами

України вчинили у співучасті із службовими

особами, які є громадянами України, будь-

який із злочинів, передбачених у статтях

368, 3683, 3684, 369 і 3692, 4386 цього

Кодексу, або якщо вони пропонували,

обіцяли, надали неправомірну вигоду таким

службовим особам, або прийняли

пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди

чи одержали від них таку вигоду».

10 У зв’язку з цим частину другу вважати

частиною третьою.У зв’язку з цим частину другу вважати

частиною третьою;

-13- Н.д. Монастирський Д. А. (р.к.

№19)Враховано 11

Підпункт 2 пункту 1 розділу І проекту

викласти у такій редакції:

«2) доповнити новим розділом VI1

такого змісту:

«Розділ VI1 ОСОБЛИВОСТІ

КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДИРІВ, ІНШИХ

ОСІБ, ЩО ФАКТИЧНО ДІЮТЬ ЯК

ВІЙСЬКОВІ КОМАНДИРИ ТА ІНШИХ

НАЧАЛЬНИКІВ ЗА ОКРЕМІ ЗЛОЧИНИ

ПІДЛЕГЛИХ ЇМ ОСІБ2) доповнити розділом VI1 такого змісту:

«Розділ VI1

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ

КОМАНДИРІВ, ІНШИХ ОСІБ, ЯКІ

ФАКТИЧНО ДІЮТЬ ЯК ВІЙСЬКОВІ

КОМАНДИРИ, ТА ІНШИХ НАЧАЛЬНИКІВ

ЗА ОКРЕМІ ЗЛОЧИНИ ПІДЛЕГЛИХ ЇМ

ОСІБ

6№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

-14- Н.д. Монастирський Д. А. (р.к.

№19)Враховано частково 12 2) доповнити статтею 311 такого змісту:

Стаття 311. Кримінальна

відповідальність військових командирів,

інших осіб, що фактично діють як військові

командири та інших начальників

1. Військовий командир або інша особа,

яка фактично діє як військовий командир,

підлягає кримінальній відповідальності за

будь-який злочин, передбачений статтями

437-4385, 442, 4421 цього Кодексу, що

вчинений підлеглою особою, яка перебувала

на момент вчинення злочину під його

фактичним командуванням і контролем або,

залежно від обставин, під його фактичною

владою і контролем, внаслідок нездійснення

ними належного контролю над такою

особою, якщо при цьому військовий

командир або інша особа, яка фактично діє

як військовий командир достовірно знали

або повинні були і могли знати, що

зазначена підлегла особа вчиняла або мала

намір вчинити такий злочин, проте не вжили

дій, які повинні були і могли вжити у межах

своїх повноважень для запобігання чи

припинення вчиненню злочину або для

повідомлення про цей злочин компетентний

орган.

2. Начальник, правовий статус якого не

передбачений частиною першою цієї статті,

підлягає кримінальній відповідальності за

будь-який злочин, передбачений статтями

437-4385, 442, 4421 цього Кодексу, якщо

такий злочин стосувався діяльності, що

підпадала під його фактичну

відповідальність і контроль та був вчинений

підлеглою особою, яка перебувала на

момент вчинення злочину під його

фактичною владою і контролем, внаслідок

нездійснення ним належного контролю над

7№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

такою особою, якщо при цьому такий

начальник достовірно знав або свідомо

припускав, що підлегла особа вчиняла або

мала намір вчинити такий злочин, проте не

вжив заходів, які повинен був і міг вжити у

межах своїх повноважень для запобігання чи

припинення вчиненню злочину або для

повідомлення про цей злочин компетентний

орган.

3. Військовий командир або інша особа,

яка фактично діє як військовий командир,

інший начальник підлягають кримінальній

відповідальності за відповідною частиною

цієї статті та тією статтею (частиною статті)

Особливої частини цього Кодексу, яка

передбачає злочин, вчинений їх підлеглою

особою.

Примітка. 1. Під військовим

командиром у цій статті слід розуміти особу,

яка на відповідних правових підставах

уповноважена здійснювати командування та

контроль над однією, декількома чи

багатьма підлеглими особами, які беруть

участь у бойових діях, та належать до

збройних сил держави.

2. Під іншою особою, яка фактично діє як

військовий командир, у цій статті слід

розуміти особу, під владою та контролем

якої у зв'язку з веденням бойових дій

перебувають одна, декілька чи багато

підлеглих осіб, які беруть участь у бойових

діях, та не належать до збройних сил

держави.

3. Під начальником у цій статті слід

розуміти, не зазначену у пунктах 1 і 2 цієї

примітки, особу, яка обіймає посаду чи

перебуває у становищі, що надають владні

повноваження (владу) та контроль над

однією, декількома чи багатьма підлеглими

особами».

Обґрунтування: за рекомендацією

наукової спільноти, пропонується викласти

8№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

цю норму (ст. 311) в окремому підрозділі,

щоб не об’єднувати з інститутом співучасті

(оскільки відповідальність військових

командирів має відмінні від класичного

інституту співучасті ознаки і доцільніше

представити її як окремий кримінально-

правовий інститут). Також, пропонується

виключити друге речення Примітки 3 до цієї

статті 311, як таке, що є зайвим.

-15- Н.д. Заблоцький М. Б. (р.к. №79) Відхилено

Підпункт 2 пункту 1 Розділу І

законопроекту виключити;

Обґрунтування: порушення принципу

індивідуального характеру відповідальності

та неможливості притягнення осіб до

кримінальної відповідальності за діяння, які

вони не вчиняли, більш того

відповідальність командирів вже

передбачена складом статті 426 КК України.

-16- Н.д. Забродський М. В. (р.к. №189) Відхилено

Пункт 2 частини 1 статті 1 розділу 1

проекту Закону (щодо доповнення КК

України статтею 311) – виключити.

-17- Н.д. Цимбалюк М. М. (р.к. №176)

Виключити Відхилено

-18- Н.д. Федина С. Р. (р.к. №190) Відхилено

статтю 311 - вилучити

-19- Н.д. Геращенко І. В. (р.к. №188),

Н.д. Іонова М. М. (р.к. №208)Відхилено13 «Стаття 311. Кримінальна відповідальність

військових командирів, інших осіб, що

фактично діють як військові командири та

інших начальників

У законопроекті пропонується

встановити кримінальну відповідальність

для військових командирів, інших осіб, що

фактично діють як військові командири та

інших начальників за будь-який злочин,

передбачений ст. ст. 437-4385, 442 і 4421 КК, Стаття 311. Кримінальна відповідальність

військових командирів, інших осіб, які

фактично діють як військові командири, та

інших начальників

9№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

що вчинений підлеглою особою, внаслідок

нездійснення ними належного контролю над

такою особою, якщо при цьому відповідний

командир, інші особи, що фактично діють як

військові командири та інші начальники,

достовірно знали (свідомо припускали) або

повинні були і могли знати, що зазначена

підлегла особа вчиняла або мала намір

вчинити такий злочин, проте не вжили

заходів, які повинні були і могли вжити у

межах своїх повноважень для запобігання чи

припинення вчиненню злочину або для

повідомлення про цей злочин компетентний

орган. Однак імплементація такого виду

командної відповідальності, передбаченого

статтею 28 Римського статуту

Міжнародного кримінального суду, мала б

базуватися на принципі індивідуального

характеру відповідальності (частина друга

статті 61 Конституції України), основним

змістом якого є неможливість притягнення

осіб до кримінальної відповідальності за

діяння, які вони не вчиняли. При цьому

фактичне нездійснення вищезазначеними

начальниками належного контролю над

підлеглими особами має тягнути за собою

або дисциплінарну відповідальність, або (за

відповідних обставин) кримінальну

відповідальність, передбачену статтею 426

КК («Бездіяльність військової влади»).

Зокрема, у частині першій статті 426 КК

кримінально караним діянням визнається

«умисне неприпинення злочину, що

вчиняється підлеглим, або ненаправлення

військовою службовою особою до органу

досудового розслідування повідомлення про

підлеглого, який вчинив кримінальне

правопорушення, а також інше умисне

невиконання військовою службовою особою

дій, які вона за своїми службовими

обов’язками повинна була виконати, якщо

це заподіяло істотну шкоду».

10№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

З огляду на викладене, пропонуємо

підпункт 2 пункту 1 Розділу І виключити.

-20- Н.д. Василенко Л. В. (р.к. №224) Відхилено

Статтю 311 виключити.

-21- Н.д. Цимбалюк М. М. (р.к. №176) Відхилено

Виключити

-22- Н.д. Стефанчук Р. О. (р.к. №2) Враховано частково14 1. Військовий командир або інша особа,

яка фактично діє як військовий командир,

підлягає кримінальній відповідальності за

будь-який злочин, передбачений статтями

437-4385, 442 і 4421 цього Кодексу, що

вчинений підлеглою особою, яка перебувала

на момент вчинення злочину під його

фактичним командуванням і контролем або,

залежно від обставин, під його фактичною

владою і контролем, внаслідок нездійснення

ними належного контролю над такою особою,

якщо при цьому військовий командир або

інша особа, яка фактично діє як військовий

командир достовірно знали або повинні були і

могли знати, що зазначена підлегла особа

вчиняла або мала намір вчинити такий злочин,

проте не вжили дій, які повинні були і могли

вжити у межах своїх повноважень для

запобігання чи припинення вчиненню

злочину або для повідомлення про цей злочин

компетентний орган.В абзаці третьому підпункту другого

пункту першого розділу І законопроєкту

слова «або повинні були і могли знати»

замінити словами «або свідомо

припускали».

Обґрунтування: У запропонованій статті

33-1 Кримінального кодексу України

передбачено відповідальність військових

командирів, інших осіб, що фактично діють

як військові командири, та інших

начальників. При цьому вину вказаних осіб,

як ознаку суб’єктивної сторони злочину,

визначено для них по-різному. Так,

начальник, правовий статус якого не

передбачений частиною першою статті 33-1

КК України несе відповідальність лише за

умови якщо він достовірно знав або свідомо

припускав, що підлегла особа вчиняла або

мала намір вчинити такий злочин, тобто мав

прямий або непрямий умисел. Натомість

військовий командир або інша особа, яка

фактично діє як військовий командир,

підлягає кримінальній відповідальності в

разі, якщо вони достовірно знали або

повинні були і могли знати, що підлегла

особа вчиняла або мала намір вчинити такий

злочин. Зазначені обставини

характеризують прямий умисел та злочинну

недбалість. Встановлення кримінальної 1. Військовий командир або інша особа,

яка фактично діє як військовий командир,

підлягає кримінальній відповідальності за

будь-який злочин, передбачений статтями

437-4385, 442, 4421 цього Кодексу, вчинений

підлеглою особою, яка на момент вчинення

злочину перебувала під його фактичним

командуванням і контролем або, залежно від

обставин, під його фактичною владою і

контролем, внаслідок нездійснення таким

військовим командиром або іншою особою,

яка фактично діє як військовий командир,

належного контролю над такою підлеглою

особою, якщо при цьому він достовірно знав

або свідомо припускав, або повинен був і міг

знати, що зазначена підлегла особа вчиняла

або мала намір вчинити такий злочин, але не

вжив дій, яких повинен був і міг вжити у

межах своїх повноважень для запобігання чи

припинення вчинення злочину або для

повідомлення про такий злочин

компетентному органу.

11№ Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції та поправки до проекту Висновки, обґрунтування Законопроект, запропонований головним комітетом в

остаточній редакції

відповідальності цих осіб за відсутності

умислу в їх діянні є необґрунтованим. Тому

пропонуємо закріпити виключно умисну

форму вини військових командирів, інших

осіб, що фактично діють як військові

командири, та інших начальників при

вчиненні відповідних злочинів.

-23- Н.д. Мамка Г. М. (р.к. №147) Відхилено

В абзаці 3 підпункту 2 пункту 1 Розділу І

слова «або повинні були і могли знати», «або

мала намір вчинити», «які повинні були і

могли вжити» виключити.

-24- Н.д. Забродський М. В. (р.к. №189) Відхилено

В тексті частини першої статті 31-1 КК