Проєкт Закону про залізничний транспорт України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону про залізничний транспорт України

1. Обґрунтування необхідності прийняття акту

16 вересня 2014 року ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), яка передбачає співробітництво у сфері транспорту для реструктуризації та оновлення транспортного сектору України і поступової гармонізації діючих стандартів та політик з існуючими в ЄС, зокрема шляхом впровадження заходів, викладених у Додатку XXXIІ до цієї Угоди.

Згідно з Додатком XXXIІ до Угоди про асоціацію, до 2022 року Україна має імплементувати в національне законодавство 7 директив та 4 регламенти Європейського Союзу у сфері залізничного транспорту, а саме:

Директиву Ради 91/440/ЄЕС від 29 липня 1991 року про розвиток залізниць Співтовариства;

Директиву Ради 95/18/ЄС від 19 червня 1995 року про ліцензування залізничних підприємств;

Директиву 2001/14/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 лютого 2001 року про розділення пропускної здатності залізничної інфраструктури і стягнення зборів за користування залізничною інфраструктурою;

Директиву 2004/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року про безпеку залізниць у Співтоваристві;

Директиву 2007/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 року про сертифікацію машиністів локомотивів та поїздів в залізничній системі Співтовариства;

Директиву 2008/57/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 червня 2008 року про інтероперабельність залізничної системи в межах Співтовариства;

Директиву Ради 92/106/ЄЕС від 7 грудня 1992 року про встановлення спільних правил для окремих видів комбінованих перевезень вантажів між державами-членами;

Регламент (ЄС) 1370/2007 Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 року про громадські пасажирські перевезення залізничним та автомобільним транспортом;

Регламент Ради (ЄЕС) 1371/2007 Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 року про права та обов’язки пасажирів, які користуються залізничним транспортом;

Регламент (ЄС) 913/2010 Європейського Парламенту та Ради від 22 вересня 2010 року, стосовно Європейської залізничної мережі для конкурентоздатності вантажних перевезень;

Регламент Ради (ЄЕС) 1192/69 від 26 червня 1969 року про спільні правила стандартизації звітності підприємств залізничного транспорту.

Імплементація зазначених актів законодавства передбачає, зокрема, забезпечення прозорості та недискримінаційного доступу до інфраструктури залізничного транспорту всіх підприємств залізничного транспорту, покращення послуг залізничних перевезень пасажирів та сприяння інтеграції української залізничної системи в залізничну систему Співтовариства.

2. Мета та завдання акту

Основною метою законопроекту є підвищення ефективності функціонування залізничного транспорту та створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку залізничних перевезень з урахуванням основних вимог законодавства Європейського Союзу.

3. Загальна характеристика і основні положення акту

Законопроект передбачає:

конкурентний ринок перевезень пасажирів та вантажів шляхом:

здійснення перевезення пасажирів та вантажів перевізники будь-яких форм власності, які забезпечують тяговий рухомий склад;

ліцензованої діяльності з перевезення пасажирів та вантажів;

застосування вільних тарифів на перевезення пасажирів та вантажів;

недискримінаційний доступ до інфраструктури загального користування шляхом:

надання доступу до інфраструктури залізничного транспорту загального користування перевізникам на недискримінаційній основі за умови наявності сертифікату безпеки;

функціонування інфраструктури загального користування, що є державною власністю, яку експлуатує та утримує оператор інфраструктури;

розвитку інфраструктури загального користування за рахунок інвестиційної складової у тарифі на послуги з доступу до інфраструктури;

нагляду за недискримінаційним доступом до інфраструктури загального користування регуляторним органом;

державному регулюванню Національною комісією, що здійснює регулювання в сфері транспорту тарифів на послуги доступу до інфраструктури загального користування;

надання на конкурентних засадах додаткових та допоміжних послуг інфраструктури (маневрові роботи на станції; постачання палива, сервісне обслуговування);

врегулювання діяльності володільців під’їзних колій шляхом:

відсутності ліцензування для здійснення маневрових робіт на під’їзних коліях без виїзду на інфраструктуру загального користування;

зобов’язання володільцю під’їзної колії, яка потенційно може обслуговувати більше ніж одного суб’єкта господарювання, надати доступ перевізникам до своєї інфраструктури;

створення двох нових органів, що здійснюватимуть державне управління на конкурентному ринку перевезень (регулятор), а саме:

центрального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання та нагляд у сфері залізничного транспорту, до компетенції якого відноситься розгляд скарг щодо рівноправного доступу до інфраструктури, розподілення пропускної спроможності інфраструктури, рівня або структури тарифів, видачі ліцензій, сертифікатів безпеки/авторизації;

національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, до компетенції якої відноситься: затвердження методики формування тарифу на обов’язкові послуги з доступу до інфраструктури та послуги, що надаються суб’єктами, які займають монопольне становище;

впровадження системи безпеки руху на залізничному транспорті шляхом зобов’язання оператора інфраструктури, перевізника та володільця під’їзної колії розробити, впровадити, підтримувати та удосконалювати власні системи управління безпекою руху, що підтверджується сертифікатом авторизації/безпеки;

введення технічного розслідування залізничних транспортних подій задля встановлення причин залізничних транспортних подій, удосконалення систем управління безпекою руху та вжиття профілактичних заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому, що здійснюватиметься державною спеціалізованою експертною установою з технічного розслідування подій на транспорті, яка створюється Кабінетом Міністрів України;

встановлення правових основ технічного регулювання для забезпечення інтероперабельності (здатності залізничного транспорту підтримувати безпечний рух) шляхом:

введення в експлуатацію структурних підсистем залізничного транспорту;

ведення реєстрів залізничного рухомого складу, інфраструктури загального користування та під’їзних колій;

підготовки машиністів та видання свідоцтва, сертифікату машиніста;

новий підхід до забезпечення суспільно важливих перевезень, що передбачає визначення Кабінет Міністрів України та органами місцевого самоврядування суспільно важливих перевезень на конкурсних засадах, що здійснюються на компенсаційній основі за рахунок державного та місцевих бюджетів.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

У сфері правового регулювання діють такі нормативно-правові акти: Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України “Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони”, “Про транспорт”, “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, “Про залізничний транспорт”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про управління об’єктами державної власності”, “Про природні монополії”, “Про ціни і ціноутворення”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”.

Проектом Закону пропонується внести зміни до деяких актів законодавства в сфері залізничного транспорту щодо приведення їх у відповідність із новою редакцією Закону про залізничний транспорт України.

Реалізація цього Закону передбачитиме також розробку нових, внесення змін до існуючих або визнання такими, що втратили чинність, нормативно-правових актів, що регулюють діяльність залізничного транспорту.

5. Фінансово-економічне обґрунтування акту

Реалізація законопроекту не потребуватиме видатків з Державного бюджету України цього року.

У подальшому реалізація потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України на створення та забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання та нагляд у сфері залізничного транспорту, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, державної спеціалізованої експертної установи з технічного розслідування подій на транспорті.

6. Очікувані правові та соціально-економічні наслідки прийняття законопроекту

Прийняття Закону України про залізничний транспорт України дозволить створити організаційні, правові та економічні основи для функціонування конкурентного ринку залізничних перевезень в Україні та підвищення ефективності управління, вдосконалення організаційно-правових та економічних засад ринку залізничних перевезень, покращення якості та доступності послуг перевезень залізничним транспортом, створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку залізничних перевезень з урахуванням основних вимог законодавства Європейського Союзу.

Народні депутати України Величкович М.Р.

Климпуш-Цинцадзе І.О.

Геращенко І.В.

Іонова М.М.

Луценко І.С.

Фріз І.В.

Синютка О.М.

Князевич Р.П.